Рішення № 11329789, 09.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/29709.09.10 За позовом Київського реєстраційно-ремонтного виробничого підприємства

"Сучасник"

до Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд - 6"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Благодійний фонд “Гетьманська столиця”

про стягнення 166 181,82 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Бичек В.А. дов. № б/н від 01.06.2010р.

від відповідача Пономаренко А.А. дов. б/н від 16.06.2010р.

від третьої особи не з’явились

в судовому засіданні 09.09.10, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну і резолютивну частини

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київського реєстраційно-ремонтного виробничого підприємства "Сучасник" до Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд - 6"про стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов’язань за договором № 47 від 24.07.2008 на виконання відновлювально-ремонтних робіт фасадів флігелів палацу К.Г. Розумовського - пам'ятника архітектури 1799-1803 рр. НІКЗ «Гетьманська столиця»в селищі Батурині Бахмацького району Чернігівської області в розмірі 166181,82 грн., в тому числі 147855,99 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7149,94 грн. 3% річних та 11175,89 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010р. порушено провадження у справі № 13/297, зобов'язано сторін вчинити певні дії, а також витребувано документи та докази, розгляд справи призначено на 01.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2010р., у зв’язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справи, розгляд справи було відкладено на 15.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2010р., у зв’язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення слухання справ, розгляд справи відкладено на 29.07.2010р., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Благодійний фонд “Гетьманська столиця ”.

Ухвалою суду від 29.07.2010р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору на один місяць за заявою судді Курдельчука І.Д.

В судовому засіданні 29.07.2010р. винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.09.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача і третьої особи та невиконанням сторонами вимог суду.

09.09.2010 в судове засідання з’явились представники позивача і відповідача та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, мотивуючи невиконанням замовником - Благодійним фондом “Гетьманська столиця грошових зобов’язань перед відповідачем.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст..ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 09.09.2010р. не з’явився, проте надав довідку № 1-04 від 14.07.2010р., що підтверджує виконання Благодійним фондом “Гетьманська столиця” взятих на себе зобов’язань перед Відкритим акціонерним товариством Трест "Київміськбуд - 6", шляхом перерахування, впродовж липня-грудня 2008р., грошових коштів в розмірі 2292153,60 грн. у вигляді авансу та оплати вартості виконаних робіт.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

24.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Трест "Київміськбуд - 6 (далі –відповідача, генпідрядник за договором) та Київським реєстраційно-ремонтним виробничим підприємством "Сучасник" (далі –позивач, субпідрядник за договором) було укладено договір № 47 на виконання відновлювально-ремонтних робіт фасадів флігелів палацу К.Г. Розумовського - пам'ятника архітектури 1799-1803 рр. НІКЗ «Гетьманська столиця»в селищі Батурині Бахмацького району Чернігівської області (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1 договору, субпідрядник за дорученням генпідрядника зобов'язався виконати відновлювально-ремонтні роботи фасадів флігелів палацу К.Г. Розумовського - пам’ятка архітектури 1799-1803 рр. НІКЗ «Гетьманська столиця», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та умов даного договору, з використанням своїх матеріалів, конструкцій та виробів, а генпідрядник, в свою чергу, зобов'язався передати затверджену проектно-кошторисну документацію та своєчасно оплатити виконані роботи.

Умовами розділу 4 договору сторони погодили, що генпідрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 30 % від вартості запланованих на поточний місяць робіт.

Згідно п. 4.3 договору субпідрядник щомісяця на підставі виконаних робіт складає довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) та акти приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) та передає їх генпідряднику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються генпідрядником щомісячно протягом п’ятнадцяти банківських днів на підставі оформлених актів за формою № КБ-2в і довідки за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами та з урахуванням перерахованого авансу, при умові надходження коштів від замовника (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.1.4. договору сторони зобов’язались щомісяця на підставі виконаних робіт складати і погоджувати акти виконаних робіт та надавати Головному підряднику на підпис акти за формою № КБ-2в та довідку за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами не пізніше 25- числа звітного місяця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем були виконані роботи на загальну суму 805724,40 грн., що підтверджується належним чином оформленим реєстром виконаних обсягів та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р.

Вищевказаний реєстр виконаних обсягів та довідка про вартість виконаних підрядних робіт приймаються судом у якості належного доказу виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем без застережень і зауважень, оскільки вони підписані керівниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб позивача та відповідача.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату за виконані підрядні роботи. Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором становить 109332,66 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Умовами статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.п. 1 та 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 109332,66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 109332,66 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11175,89 грн. за період вказаний в розрахунку.

Згідно п. 16.5. договору передбачено, що за порушення строків перерахування авансу та платежів за виконані роботи генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня, від суми боргу за кожний день простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 16.5) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 11175,89 грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 7149,94 грн. та витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 38523,33грн.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 109332,66 грн. вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором № 47 від 24.07.2008 на виконання відновлювально-ремонтних робіт фасадів флігелів палацу К.Г. Розумовського - пам'ятника архітектури 1799-1803 рр. НІКЗ «Гетьманська столиця»в селищі Батурині Бахмацького району Чернігівської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд - 6" (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9; код ЄДРПОУ 04012885) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Київського реєстраційно-ремонтного виробничого підприємства "Сучасник" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4; код ЄДРПОУ 14289464) 109 332 (сто дев’ять тисяч триста тридцять дві) грн. 66 коп. основного боргу, 11 175 (одинадцять тисяч сто сімдесят п’ять) грн. 89 коп. пені, 38 523 (тридцять вісім тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 33 коп. збитків від інфляції, 7 149 (сім тисяч сто сорок дев’ять) грн. 94 коп. 3% річних та судові витрати в розмірі 1 661(одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук

дата складення 16.09.10