Рішення № 113291538, 30.08.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/67/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Справа № 908/631/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/631/23

за позовом: Акціонерного товариства Таскомбанк (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прапірної Наталії Станіславівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 61463,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Косатий Д.А., довіреність від 25.07.2023 № 281

від відповідача: Конарєва Г.О., адвокат, ордер серія АР № 1128973 від 16.06.2023 (приймає участь в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Таскомбанк до Фізичної особи-підприємця Прапірної Наталії Станіславівні про стягнення заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) в сумі 44631,76 грн, заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) в сумі 16831,31 грн. за заявою-договором № ID7771181 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк (продукт Кредит на розвиток бізнесу) від 25.02.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення позичальником суми кредиту, сплати процентів в рамках Заяви-договору № ID7771181 від 25.02.2020. Позов обґрунтовано ст.ст. 15-16, 525, 526, 553, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 612 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/631/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/67/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 20.04.2023 о 12 год. 50 хв.

Розгляд справи відкладався на 29.05.2023, на 21.06.2023 та перенесено на 04.07.2023, про що судом винесено відповідні ухвали.

23.06.2023 через Підсистему Електронний суд від представника Фізичної особи-підприємця Прапірної Наталії Станіславівні адвоката Конарєвої Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій звертає увагу, що жодного порушення графіку погашення кредиту не було з боку відповідача до березня 2022 року. У зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану стан відповідача значно погіршився, а тому була відсутня можливість виконувати зобов`язання за кредитом. Також відповідач вказує на те, що посилання позивача на Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» є неналежним доказом, оскільки позивач у позовній заяві посилається на Правила обслуговування корпоративних клієнтів та надає витяг з цих правил в редакції 2019 року, Проте на сайті містяться Правила у редакції 2023 року. Звертає увагу, що відповідачем фактично сплачено позивачу кошти в сумі 109452,51 грн., що перевищує розмір кредиту, наданого позивачем. До того ж, процентна ставка 48% річних є несправедливо завищеною, проте позивачем умови встановлено в односторонньому порядку, що звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин.

29.06.2023 через Підсистему Електронний суд від представника Акціонерного товариства Таскомбанк Косатого Д.А. надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 04.07.2023 оголошена перерва відповідно до 26.07.2023.

12.07.2023 на поштову адресу суду від Акціонерного товариства Таскомбанк надійшло клопотання про залучення додаткових доказів (Витяг з правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк, затверджених рішенням Правління АТ Таскомбанк 09.04.2019, а саме розділу 20 Правил Форс-мажор.

Ухвалою суду від 26.07.2023 вирішено справу № 908/631/23 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 04.08.2023.

Ухвалою суду від 04.08.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.08.2023.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 30.08.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 30.08.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 Акціонерним товариством ТАСКОМБАНК (банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Прапаріна Наталія Станіславівна (позичальник, відповідач) укладено заяву-договір № ID7771181 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу) (надалі кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 85000,00 грн. на строк 36 місяців з дати укладення договору, тобто до 25.02.2023, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 заяви-договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ ТАСКОМБАНК з цільовим використанням на поповнення обігових коштів придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.

Згідно з п. 2.3.1 заяви-договору розмір процентної ставки за користування кредитом складає 48,00 % річних.

У п. 4.1 заяви-договору №ID7771181 зазначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Відповідно до заяви-договору від 25.02.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК відповідач підтвердив свою обізнаність та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, яку засвідчив власним підписом.

Згідно з даною заявою-договором відповідач погодився з тим, що Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом із заявою-договором становлять договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 18.2.1.1 Правил Банк самостійно визначає розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту. Істотні умови Кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві-договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі "ТАС24/БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - Договір).

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідач скористався своїм правом на підставі Закону України Про електронний документ та електронний документообіг, вчинив правочин, підписавши заяву-договір №ID7771181 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу) електронним цифровим підписом.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 статті 4 Закону України Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперову копію електронного документу: Заява договір № ID7771181 від 25.02.2020.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що АТ ТАСКОМБАНК та ФОП Прапірна Н.С. шляхом накладення 25.02.2020 позивачем та відповідачем власних ЕЦП на документ Заява-договір № ID7771181 укладено в письмовій формі кредитний договір.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується випискою по рахунку позичальника.

В додатку №1 до заяви-договору погоджено Графік погашення кредиту, комісії за управління кредитом та процентів у період з 25.03.2020 по 25.02.2023.

В період з 25.03.2020 по 25.02.2022 позичальником сплачено основний борг по тілу кредиту в сумі 40368,24 грн. та 69084,27 грн. процентів.

Станом на 27.01.2023 загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 61463,07 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 44631,76 грн., заборгованість по відсотках 16831,31 грн.

Отже позичальником було порушено Графік погашення кредиту щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені терміни.

Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу) повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта у строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточним строком погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов`язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк інтернет-банкінг ТАС24|БІЗНЕС, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Згідно з п. 18.2.2.3.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК (продукт Кредит на розвиток бізнесу) при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, банк на свій розсуд має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Відповідним Повідомленням-вимогою від 17.01.2023 АТ «ТАСКОМБАНК» Позичальник був повідомлений про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення, однак заборгованість погашена не була.

У зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором банк звернувся з позовом до суду за яким відкрито провадження у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач умови вказаного Кредитного договору належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернув, у зв`язку з чим станом на у відповідача утворилась заборгованість по тілу кредиту 44631,76 грн, по відсоткам 16831,31 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів сплати простроченого кредиту в розмірі 44631,76 грн, процентів за користування кредитними коштами в сумі 16831,31 грн не надав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Відносно посилання відповідача у відзиві на позов на настання форс-мажорних обставин через воєнну агресію російської федерації проти України, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що наявні обставини, які перешкоджають суб`єкту господарювання взагалі здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

У матеріалах справи немає доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача (фінансові документи).

Наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно звернувся до суду за захисту його майнових прав.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності не надав, як і доказів сплати простроченого кредиту на час розгляду справи судом.

Стосовно твердження відповідача щодо встановлення позивачем в односторонньому порядку завищенної ставки річних у розмірі 48% суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи кредитний договір відповідач погодився з його умовами, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення відповідача було вільним. Договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, періоду внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору.

Отже, відповідач з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо ставкою річних у розмірі 48%, тому твердження відповідача з цього приводу суд вважає безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прапірної Наталії Станіславівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Таскомбанк (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443) 44631 (сорок чотири тисячі шістсот тридцять одна) грн 76 коп. заборгованості по тілу кредиту, 16831 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 31 коп. заборгованості по процентам та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.09.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян