Рішення № 113291179, 07.09.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 вересня 2023 року Справа № 903/715/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/715/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради про стягнення 329813,16 грн

ВСТАНОВИВ:

06.07.2023 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало на адресу до суду позовну заяву до Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради про стягнення 329813,16 грн., в т.ч.: 234840,00 грн основний борг, 81190,16 грн інфляційні втрати, 13783,00 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018 в частині зобов`язань щодо оплати послуг по відведенню стічних вод.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду надіслано сторонам поштовим зв`язком 14.07.2023, отримано відповідачем 18.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4500813871588. Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 02.08.2023.

28.07.2023 відповідач надіслав до суду клопотання проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вирішення спірних правовідносин, які виникли між КП Ковельводоканал» та АТ «Українська залізниця» має досить важливе значення для відповідача та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи. Також відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення та докази по справі, тому існує необхідність у розгляді справи за правилами загального провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Також надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 118421,56 грн, з яких 43205,00 грн основного боргу, 66183,97 грн інфляційних втрат та 9032,59 грн 3% річних відмовити, оскільки акт за грудень 2021 відповідач не отримував, а нарахування штрафних санкцій має здійснюватися до лютого 2022 року на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ухвалою суду від 01.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.09.2023 представник позивача надіслав додаткові пояснення у справі.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (виконавець) та Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (замовник) укладено договір про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 (а.с. 10-12).

Між сторонами зобов`язання виникли з договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018.

Згідно п.п. п. 1.1-1.2 договору, виконавець зобов`язується відводити стічні води від абонентів замовника. Фактична кількість стічних вод, що відводяться протягом відповідного місяця, вважається рівною кількості спожитої води абонентів замовника, які визначені на підставі Переліку споживачів (Ковель-2), стоки яких в подальшому перекачуються каналізаційно-насосною станцією виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця".

Вартість відведення одного метра кубічного стічних вод визначається на підставі постанови НКРЕ КП від 25.12.2014 №929 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ДТГО "Львівська залізниця" та складає 7,06 грн., в тому числі ПДВ - 1,18 грн. (п. 2.1).

Згідно п. 2.2 договору, за результатами наданих послуг уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі наданих послуг (додаток №3). Після отримання акта замовник зобов`язаний в п`ятиденний термін підписати акт приймання-передачі наданих послуг та повернути його виконавцю. У випадку не повернення акта виконавцю з боку замовника, послуги вважаються такими, що погоджені та підтверджені замовником.

У відповідності до п.п.2.3-.2.4 договору, замовник зобов`язаний сплатити за послуги по відведенню стічних вод за об`єм, визначений в акті приймання-здачі наданих послуг відповідно до п. 1.2 договору. Замовник проводить оплату за отримані послуги згідно договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі актів приймання передачі наданих послуг, складених відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору.

За прострочення замовником оплати вартості наданих послуг, відповідно до п. 2.3 договору, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період оплати (п. 6.1.3).

Згідно п.п. 8.1 -8.2 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно умов договору нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються позивачем за тарифами, встановленими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Постановою №283 від 04.02.2020 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141" постанову доповнено новим підпунктом 107, яким передбачено, зокрема АТ "Українська залізниця" зі структурою, наведеною в додатку 107 до цієї постанови, встановити тариф на централізоване водовідведення споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 9,20 грн. за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

16.12.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову № 2489 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141», якою підпункт 107 викладено в новій редакції та встановлено акціонерному товариству «Українська залізниця» тариф на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, -10,33 грн. за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є нормативно правовим актом, тобто офіційним письмовим документом, який прийнятий уповноваженим органом. Критерієм чинності такого акту та його застосування є державна реєстрація нормативно-правового акту у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства. Таким чином постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» від 16.06.2016 № 1141 (із змінами та доповненнями), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 р, за № 995/29125, є обов`язковою до виконання усіма суб`єктами господарювання на сферу діяльності яких поширюється її дія, а тарифи встановлені нею є обов`язковими до застосування.

Як слідує з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачеві наступні рахунки та Акти виконаних робіт по договору, а саме рахунок № 868/833/1 від 27.01.2021 на суму 28533,24 грн., рахунок № 868/833/2 від 23.02.2021 на суму 30764,52 грн., рахунок № 868/833/3 від 25.03.2021 на суму 31404,28 грн., рахунок № 868/833/4 від 23.04.2021 на суму 33114,92 грн., рахунок № 868/833/5 від 28.05.2021 на суму 31305,11 грн., рахунок № 868/833/6 від 29.06.2021 на суму 32891,80 грн., рахунок № 868/833/7 від 28.07.2021 на суму 29433,29 грн., рахунок № 868/833/8 від 30.08.2021 на суму 29991,11 грн., рахунок № 868/833/9 від 24.09.2021 на суму 32457,94 грн., рахунок № 868/30833 від 25.10.2021 на суму 37317,16 грн., рахунок № 868/833/11 від 25.11.2021 на суму 33982,64грн., рахунок № 868/30833 від 21.12.2021 на суму 43205,27 грн. (а.с.22-45).

Однак, дані рахунки та акти виконаних робіт поверталися відповідачем без оплати та підписання (листи від 07.10.2021 №1209 та від 23.12.2021 №1683). Вказаними листами відповідач підтверджує належне отримання послуг від позивача та просить надати рахунки та акти виконаних робіт за ціною 7,06 грн., в тому числі ПДВ 1,18 грн.

29.10.2021 Відповідачем здійснено платіж на суму 51868,94 грн. за період січень-березень 2021 за ціною 7,06 грн. з ПДВ за 1 куб. метр., 03.11.2021 платіж на суму 55391,43 грн. за період квітень-червень 2021 за ціною 7,06 грн. з ПДВ за 1 куб. метр та 29.11.2021 платіж на суму 52300,91 грн. за період липень-вересень 2021 за ціною 7,06 грн. з ПДВ за 1 куб. метр. (а.с.46-48).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Ціни (тарифи) на послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Оскільки тариф на централізоване водовідведення встановлений регулятором у сфері надання таких послуг, то, відповідно, він не може вважатися договірним та змінюватись за домовленістю сторін.

Структура тарифу та вартість водовідведення 1 куб. метра стічних вод була предметом розгляду суду при розгляді справи №903/408/21 між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за період з лютого 2020 по грудень 2020.

Разом з цим, відповідач не заперечує щодо суми основного боргу в розмірі 191635,00 грн за період з січня 2021 по листопад 2021. Однак доводить, що акт виконаних робіт за грудень 2021 року Позивачем Відповідачеві не виставлявся, в підтвердження долучає копії сторінок з Журналу вхідної кореспонденції, в яких відсутній запис про надходження даного акту на адресу підприємства, а також відсутністю жодних доказів про його надсилання/вручення від Позивача на адресу Відповідача.

Судом враховано, що передавання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Разом з цим, реальне надання послуг підтверджується листом Відповідача від 27.03.2022 №188, відповідно до якого Відповідач вказує про припинення дії Договору з 01.01.2022, однак зазначає, що на дату вказаного листа (27.03.2022) Позивачем і надалі здійснюється скидання стічних вод до системи каналізації (тобто здійснюються надання послуг згідно Договору № БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018). Також зазначає, що з 01.01.2022 Ковельським УВКГ «Ковельводоканал» були припинені договори про надання послуг з централізованого водовідведення з населенням, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями району Ковель-2.

Таким чином, Відповідач до 01.01.2022 (тобто по грудень 2021 включно, як вбачається з вказаного листа) отримував кошти від абонентів, які перелічені у Додатку 1 та Додатку 2 до Договору № БМЕСУ-18-97К-002.

Отже, не маючи жодного зауваження щодо надання послуг за Договором № БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018 до Замовника у грудні 2021, Відповідач не виконав свої зобов`язання за цим же Договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року у справі № 914/131/22).

Як слідує з постанови Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 910/6654/22 «Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21)».

З врахуванням вищевикладеного, основна заборгованість відповідача становить 234840,00 грн, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 13783,00 грн. 3% річних та 81190,16 грн. інфляційних втрат.

Судом враховано, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

П. 2.4 договору від 07.08.2018 передбачено, що оплата за отримані послуги здійснюється щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі акта приймання передачі наданих послуг.

З вище викладеного слідує, що позивачем вірно визначено початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, однак невірно визначено період закінчення нарахування 3% річних, інфляційних втрат, оскільки останні враховано день фактичної оплати заборгованості.

Розрахунок суду інфляційних втрат (82730,98 грн) починаючи з місяця наступного за розрахунковим (п. 2.4 договору) та 3% річних (13804,74 грн) склав більшу суму, ніж заявлена позивачем, у зв`язку з чим з врахуванням положень чинного законодавства, відсутність можливості виходу судом за межі заявлених позовних вимог, підставними та підлягають до стягнення з відповідача 13783,00 грн. 3% річних та 81190,16 грн. інфляційних втрат.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Щодо тверджень відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин, судом враховано наступне.

На думку Відповідача, доказом настання обставин форс-мажору (непереборної сили) є лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Враховуючи це, ТПП Україні підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарсько діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншими зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го сталі неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судом встановлено, що на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:

- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;

- даний лист особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;

- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку, встановленого Регламентом, https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №904/3886/21 від 25.01.2022, №917/1053/18 від 16.07.2019, №913/20/21 від 09.11.2021.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов`язку.

Відтак, суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.).

Відповідачем не надано доказів засвідчення обставин форс-мажорну (обставин непереборної сили) регіональною торгово-промисловою палатою в межах Договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки дана норма не стосуються договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 329813,16 грн., в т.ч.: 234840,00 грн основний борг, 81190,16 грн інфляційні втрати, 13783,00 грн 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4947,20 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради (вул.Геологів,2, місто Ковель, 45008, код ЄДРПОУ 05500871) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Льва Толстого, 61, м.Київ, 03035, код ЄДРПОУ 41149437) 329813,16 грн. (триста двадцять дев`ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 16 коп) заборгованості, в т.ч.: 234840,00 грн основний борг, 81190,16 грн інфляційні втрати, 13783,00 грн 3% річних, а також 4947,20 грн. (чотири тисячі дев`ятсот сорок сім гривень 20 коп ) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар