Рішення № 113278940, 07.08.2023, Новоселицький районний суд Чернівецької області

07.08.2023

Справа № 720/1378/23

Провадження № 2/720/539/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Оленчука І.В.

з участю секретаря Лупу І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вівчар Аурел Георгійович до Ванчиковецької сільської об`єднаної територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області, де третіми особами без самостійних вимог на стороні відповідача є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що відповідно до записів погосподарської книги колишньої Тарасовецької сільської ради (яка увійшла до складу Ванчиковецької сільської об`єднаної територіальної громади) станом на 01.07.1990 року домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані та проживали подружжя ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 . Станом на 15.04.1991 року у вказаному домоволодінні вже були зареєстровані та проживали подружжя ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 , а також співмешканка останнього ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 . В той же час, станом на 01.07.1990 - 15.04.1991 роки Тарасовецька сільська рада помилково визнала статус вказаного домоволодіння, так як житловий будинок вказаного домоволодіння побудований в 1983 році, а з 1986 року до 1991 року в господарстві були відсутні працюючі члени колгоспу. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже були пенсіонерами та ніде не працювали, а їх син ОСОБА_6 відповідно до записів погосподарської книги працював робочим РСУ № 6 м. Чернівці. Таким чином, протягом 1986-1991 років господарство не мало статусу колгоспного двору і фактично мало статус суспільної групи господарств робочих.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР до втрати домоволодінням статусу колгоспного двору, члени колишнього колгоспного двору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 мали рівні частки у господарстві по 1/3 частці. Враховуючи, що після втрати господарства статусу колгоспного двору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 залишились проживати у домоволодінні до часу своєї смерті, то вони не втратили право на свої частки в майні колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на її 1/3 частку в майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 в рівних долях по 1/6 частки домоволодіння своєчасно прийняли її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_6 як спадкоємці 1 черги за законом, які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, залишившись проживати у спадковому домоволодінні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку в майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 , а саме на 1/3 частку його долю в спільному сумісному майні колгоспного двору та 1/6 частку, яку він успадкував по закону після смерті своєї дружини ОСОБА_4 . Спадщину після смерті спадкодавця свого батька ОСОБА_4 своєчасно прийняв його син ОСОБА_6 як спадкоємець 1 черги за законом, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилася спадщина в цілому на домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 , в тому числі 1/3 частку його долю в спільному сумісному майні колгоспного двору та 2/3 частки, які він успадкував по закону після смерті своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Спадщину після смерті спадкодавця свого батька ОСОБА_6 своєчасно прийняв його син ОСОБА_1 як спадкоємець 1 черги за законом, який протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Однак, у зв`язку із смертю спадкодавців та відсутністю за ними правовстановлюючих документів на домоволодіння, постановою від 21 жовтня 2022 року нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Просив, визнати право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, що розташовано по АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літера «А», літніх кухонь літера «Б», «Г», сараїв літера «В», «Д», «Е», вбиральні літера «Є», колодязя № 1, огорожі № 2-4, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача Ванчиковецької сільськоїради Чернівецькогорайону Чернівецької області звернувся до суду із заявою, в якій позов визнав та просив розглянути справу у його відсутності.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явились без поважних для суду причин.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів погосподарської книги колишньої Тарасовецької сільської ради (яка увійшла до складу Ванчиковецької сільської об`єднаної територіальної громади) станом на 01.07.1990 року домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до дворів колгоспного типу, в якому були зареєстровані та проживали подружжя ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 ..

Станом на 15.04.1991 року у вказаному домоволодінні вже були зареєстровані та проживали подружжя ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 , а також співмешканка останнього ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 ..

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цc15 зазначено, що застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР, які регулювали питання колгоспного двору, без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим.

Таким чином, при розгляді справ про майно колишніх колгоспних дворів, суди мають перевіряти правильність віднесення органами місцевого самоврядування господарств до колгоспних дворів.

В даному випадку Тарасовецька сільська рада як станом на 01.07.1990 року, так і станом на 15.04.1991 року, неправильно віднесла домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 колишнього Новоселицького району, до дворів колгоспного типу виходячи з наступного.

Житловий будинок вказаного домоволодіння побудований в 1983 році на відведеній для вказаної мети земельній ділянці та зареєстрований в Тарасовецькій сільській раді в погосподарській книзі із наданням відповідної адресної частини, що підтверджується технічним паспортом домоволодіння та витягом з погосподарської книги сільської ради.

Слід зазначити, що відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, віднесення до певних суспільних груп господарств мало значення для набуття права власності на майно. Встановлювалися суспільні групи господарств відповідно до діючих на той час Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів.

Так, відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників. Суспільна група господарства записувалась у погосподарській книзі станом на 1 січня та 1 червня відповідного року.

Таким чином, за змістом указаних норм, господарства осіб, якімають працюючих членів сім`ї, але які не є працюючими членами колгоспу, відносяться до суспільної групи відповідно робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників.

Згідност. 120 ЦК УРСРколгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2ст. 123 цього Кодексурозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

За таких обставинзастосування судами норм статей120,123ЦК УРСРбез з`ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільноїгрупи господарств - колгоспний двір, є помилковим.

Визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

Відповідно до записів погосподарської книги Тарасовецької сільської ради з 1986 року до 1991 року домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 відносилося до категорії колгоспних дворів.

Однак, протягом вказаного періоду часу в господарстві були відсутні працюючі члени колгоспу. Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вже були пенсіонерами та ніде не працювали, а їх син ОСОБА_6 відповідно до записів погосподарської книги працював робочим РСУ № 6 м. Чернівці.

Таким чином, протягом 1986-1991 років господарство не мало статусу колгоспного двору і фактично мало статус суспільної групи господарств робочих. В той же час, у погосподарській книзі за вказаний період тип двору сільською радою помилково був віднесений до колгоспного, що не є підставою для визнання за іншими членами господарства права власності на житловий будинок, оскільки вчиненні записі у погосподарській книзі суперечать Вказівкам по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26.

Сам факт проживання інших осіб, окрім забудовників, у домоволодінні та можлива їх участь працею та коштами у будівництві домоволодіння, за умови що вони не були членами колгоспного двору, за нормами законодавства тих років не давала підстав для визнання за ними права власності на житловий будинок.

Висновок суду про те, що спірне домоволодіння втратило статус колгоспного двору та фактично відносилось до групи робочих дворів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи № 6-145цс13 постанова від 15 січня 2014 року.

Тобто, до часу виходу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на пенсію з колгоспу, господарство відносилося до колгоспних дворів, однак після виходу їх на пенсію господарство втратило статус колгоспного двору та перейшло до статусу робочих дворів.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР до втрати домоволодінням статусу колгоспного двору, члени колишнього колгоспного двору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 мали рівні частки у господарстві по 1/3 частці.

Враховуючи, що після втрати господарства статусу колгоспного двору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 залишились проживати у домоволодінні до часу своєї смерті, то вони не втратили право на свої частки в майні колишнього колгоспного двору.

На час завершення будівництва у 1983 році згідно діючого на той час законодавства не потрібно було реєструвати житловий будинок у сільській місцевості в органах БТІ.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєїпостанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння побудовано відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі.

Слід відмітити, що треті особи ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 проживають та зареєстровані у вказаному домоволодінні з 19 лютого 1991 року, що випливає із довідки Тарасовецького старостинського округу № 356 від 23 березня 2023 року та копії погосподарської книги Тарасовецької сільської ради за 1986-1990 роки.

Із урахуванням того, що з 1986 року по 1991 рік домоволодіння АДРЕСА_1 мало статус робочого двору, то вони не набули право на частку у вказаному майні.

Слід зазначити, що навіть якщо домоволодіння відносилося до дворів колгоспного двору (із веденням в дію Закону України «Про власність», який набрав чинності 15 квітня 1991 року, колгоспні двори припинили своє існування), то ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 у зв`язку із недовгочасним перебуванням у складі двору та незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору, не мали право на виділення частки в порядку ст. 123 ЦК УКРС, оскільки прожили та були зареєстровані у дворі АДРЕСА_1 до часу припинення ним свого існування як колгоспного двору по помилковим записам погосподарської книги - 1 місяць 26 днів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на її 1/3 частку в майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 .

Пленум ВерховногоСуду Українив абз.3п.1постанови від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах поспадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, діючої на час виникнення вказаних правовідносин, при успадкуванні по закону спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти, подружжя та батьки померлого.

Зі змісту ст. 548 ЦК УРСР вбачається, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Частиною другою даної статті передбачено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 в рівних долях по 1/6 частки домоволодіння своєчасно прийняли її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_6 як спадкоємці 1 черги за законом, які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, залишившись проживати у спадковому домоволодінні, що підтверджується довідкою Тарасовецького старостинського округу № 353 від 23 березня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку в майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 , а саме на 1/3 частку його долю в спільному сумісному майні колгоспного двору та 1/6 частку, яку він успадкував по закону після смерті своєї дружини ОСОБА_4 .

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадщину після смерті спадкодавця свого батька ОСОБА_4 своєчасно прийняв його син ОСОБА_6 як спадкоємець 1 черги за законом, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Тарасовецького старостинського округу № 355 від 23 березня 2023 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилася спадщина в цілому на домоволодіння, яке розташовано по АДРЕСА_1 , в тому числі 1/3 частку його долю в спільному сумісному майні колгоспного двору та 2/3 частки, які він успадкував по закону після смерті своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

Спадщину після смерті спадкодавця свого батька ОСОБА_6 своєчасно прийняв його син ОСОБА_1 як спадкоємець 1 черги за законом, який протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Однак, у зв`язку із смертю спадкодавців та відсутністю за ними правовстановлюючих документів на домоволодіння, постановою від 21 жовтня 2022 року нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом 1 черги після смерті свого батька ОСОБА_6 та своєчасно прийняв спадщину, інших спадкоємців не має, то суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку із чим позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на вказане домоволодіння в порядку спадкування.

На підставі ст.ст. 120, 123, 529, 548, 549, 553 ЦК УРСР, ст.ст. 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України , суд керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , на домоволодіння, що розташовано по АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літера «А», літніх кухонь літера «Б», «Г», сараїв літера «В», «Д», «Е», вбиральні літера «Є», колодязя № 1, огорожі № 2-4, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при поданні позову до суду, а саме в розмірі 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев`ять) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Оленчук І.В.