Рішення № 113269388, 06.09.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Черкаси справа № 925/628/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Ібрагімовій Є.Р., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» до Фізичної особи підприємця Дикун Яніни Миколаївни про стягнення 20648 грн. 67 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи підприємця Дикун Яніни Миколаївни (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки №9364 від 09.12.2020 року, 3313 грн. 29 коп. боргу, 2306 грн. 61 коп. 30% річних, 993 грн. 98 коп. 30% штрафу, 14034 грн. 79 коп. 0,5 % неустойки, що разом становить 20648 грн. 67 коп. боргу, а також відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару отриманого за договором №9364 від 09.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/628/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.06.2023 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Сторони явку своїх представників в судове засідання 15.06.2023 року не забезпечили, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав суду 15.06.2023 року клопотання (вх. №» 10060/23, а.с. 26), в якому підтримав позовні вимоги повністю, просив розгляд справи провести без участі його представника. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, ухвала Господарського суду Черкаської області від 15.05.2023 року адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку відповідно до даних Укрпошти про відстеження поштового відправлення особисто вручена відповідачу (а.с. 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

09.12.2020 року позивач Приватне підприємство Торговий Дім Поляков, як постачальник, та відповідач Фізична особа-підприємець Дикун Яніна Миколаївна, як покупець, уклали договір поставки № 9364 (далі Договір, а.с. 7-10), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про наступне:

п. 1.2. - сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни договору;

п. 3.14. сторони погодили, що виконання договірного зобов`язання по даному договору визначається за юридичною адресою постачальника;

п. 3.5. - при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особо на підписання накладних з відповідними повноваженнями які передбачені діючим законодавством, з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється;

п. 4.1 - ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України гривні;

п. 4.2.- покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару;

п. 4.4. - товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або у касу постачальника;

п. 5.1 - за невиконання або неналежне виконання даного договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та даного договору;

п. 5.2 - при порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення;

п. 5.3. - при порушенні покупцем умов пункту 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30% від простроченої суми заборгованості;

п. 5.6. - при порушенні покупцем пункту 4.2 договору даного договору, на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді 0,5 % від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку;

п. 5.7. - у разі порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.2 договору штрафні санкції покладені на покупця за пунктами 5.2, 5.3, та 5.6 договору являються погодженими і додаткового узгодження не потребують;

п. 6.1. - даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до "__"__20 року, а у частині зобов`язань до повного їх виконання. У разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах;

п. 8.2. якщо спори, пов`язані з цим договором, не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони вирішуються згідно з чинним законодавством України за місцем виконання даного договору.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Із видаткової накладної № АКФ-137627 від 24.12.2020 року (а.с. 11) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму в т.ч. з ПДВ 6813 грн. 29 коп., який відповідач отримав без зауважень.

За даними позивача відповідач отриманий товар оплатив частково 08.01.2021 року на суму 3500 грн., борг у розмірі 3313 грн. 29 коп. не оплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення на підставі п. 5.2. Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України 2306 грн. 61 коп. 30% річних, на підставі п. 5.3. Договору 993грн. 98 коп. 30% штрафу, на підставі п. 5.6. Договору 14034грн. 79 коп. 0,5% неустойки, вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 9364 від 09.122020 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір поставки № 9364 від 09.12.2020 року, який ними виконувався, заборгованість відповідача зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 3313грн. 29 коп. позивачем підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем не заперечена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача з урахуванням здійсненої поставки, обумовлених строків оплати, фактичних оплат, на підставі п. 5.2. Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України 2306 грн. 61 коп. 30% річних нарахованих за період з 08.01.2021 року по 04.05.2023 року, на підставі п. 5.3. Договору 993грн. 98 коп. 30% штрафу, на підставі п. 5.6. Договору 14034грн. 79 коп. 0,5% неустойки нарахованої за період з 08.01.2021 року по 04.05.2023 року.

Пунктами 5.2.,5.3.. Договору сторони погодили, що при порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення; при порушенні покупцем умов пункту 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Крім того в п. 5.7. Договору сторони обумовили, що в разі порушення строків оплати, передбачених п.4.2. договору штрафні санкції покладені на покупця за п.п.5.2.,5.3.,5.6. являються погодженими і додаткового узгодження не потребують.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум 30 % річних, 30 % штрафу суд керується приписами статей 536, 625 ЦК України, умовами пункту 5.2., 5.3. договору поставки № 9364 від 09.12.2020 року, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 14034 грн. 79 коп. 0,5% неустойки суд зазначає наступне.

Пунктом 5.6. Договору сторони визначили, що при порушенні покупцем пункту 4.2 договору даного договору, на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді 0,5 % від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Аналіз приписів частин другої, третьої статті 692, частини третьої статті 693 ЦК України дозволяє дійти висновку, що на покупця покладено обов`язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Водночас, за умови, якщо покупець був зобов`язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Отже, при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами. Судом враховано позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 05.06.2022 року у справі № 922/3578/18.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, постановах Верховного Суду України від 24.12.2013 №3-37гс13, від 01.07.2014 у справі №3-32 гс14.

Пеня є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності. Натомість проценти є платою за користування чужими коштами.

Встановлення у договорі плати за користування грошовими коштами постачальника у розмірі 30% річних від суми боргу (п. 5.2 Договору) та у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку (п. 5.6 Договору) є подвійним встановленням такої плати та не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.6. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Розмір пені сторони погодили у пункті п. 5.2 Договору однак пеня не заявлена позивачем до стягнення у даному спорі тому вимогу позивача про стягнення з відповідача 14034 грн 79 коп. за користування грошовими коштами постачальника у вигляді 0,5 % неустойки від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку, суд визнає необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги щодо стягнення 3313 грн. 29 коп. боргу, 2306 грн. 61 коп. 30% річних, 993 грн. 98 коп. 30% штрафу, задовольняє у повному обсязі, в частині вимог про стягнення 14034 грн. 79 коп. 0,5 % неустойки відмовляє.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Дикун Яніни Миколаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ», код ЄДРПОУ 32268131, місцезнаходження: 18030, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41 - 3313 грн. 29 коп. боргу, 2306 грн. 61 коп. 30% річних, 993 грн. 98 коп. 30% штрафу, 2684 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 14034 грн. 79 коп. 0,5 % неустойки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.09.2023 року.

СуддяВ.М. Грачов