Рішення № 113266340, 06.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8570/23

Провадження № 2-а/752/185/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 вересня 2023 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.

за участю секретаря удових засідань Стороженко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хом`як Віктор Петрович, до Інспектора БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітана поліції Вдовцова Ігоря Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6872436 від 22.04.2023 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.04.2023р. біля будинку №35 по вулиці Академіка Заболотного в м. Києві позивача зупинив Відповідач-1. На питання позивача з приводу причини зупинки Відповідач-1 повідомив, що Позивач порушила п. 8. 5. 1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме перетнула острівець, який розподіляє транспортні потоки попутних напрямків п. п. 1. 16. 2 дод. 2 по вул. Академіка Заболотного, 35. Відповідач-1 склав відносно Позивача постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6872436 від 22.04.2023 року за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої Позивач порушила вимоги п. 8. 5. 1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме перетнула острівець, який розподіляє транспортні потоки попутних напрямків п. п. 1. 16. 2 дод. 2 по вул. Академіка Заболотного, 35, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, позивач вважає, що відповідач-1 був зобов`язаний надати належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем та зазначити їх у постанові. Між тим, позивач зазначає, що взагалі не вчиняла порушення правил ПДР, оскільки дорожня розмітка, на якій наголошує відповідач, відсутня на зазначеній ділянці дороги.

Ухвалою судді від 04.05.2023 р. за вказаною позовною заяво відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що постанова правомірна з огляду на наступне.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідач відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, повідомив відповідача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП, але позивач стверджував, що не вбачає порушення ним ПДР, нічим не обґрунтовуючи дане твердження. Відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що 22.04.2023 о 13 год. 19 хв. у м. Києві, вул. Заболотного 35, водій рухався на своєму транспортному засобі, перетнув острівець який поділяє транспортні потоки попутних напрямкі п. 1.16.2 ПДР.

19.06.2023 р. до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням відзиву відповідача, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, 22.04.2023 р. інспектором БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Вдовцовим І.О. за місцем: м. Київ, вул. Заболотного 35, розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та винесено постанову серії ЕАС № 6872436, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка, керуючи автомобілем, перетнула острівець, який поділяє транспортні потоки попутних напрямків п.п.1.16.2 дод. 2, чим порушила п. 8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 7 оскаржуваної постанови, зазначено, що до постанови додаються б/к 474041, однак відомості з даного технічного приладу фіксації адміністративного правопорушення до матеріалів справи не долучено.

Між тим, жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема, невиконання вимог п. 8.5.1 ПДР, крім викладених інспектором обставин, у постанові не міститься.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

Розмітка 1.16.2 розділу 34 ПДР позначає острівці, що розділяють транспортні потоки попутних напрямків.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, а зазначені в постанові докази до судового розгляду надані не були.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, відповідачем до суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини третьої статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6872436 від 22.04.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень підлягає скасуванню із закриттям провадження у вказаній справі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Належним відповідачем у справі є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 ст. 122 КпАП.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.

Разом з тим, суд звертає увагу, що органом Національної поліції, у розглядуваній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, Інспектора БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітана поліції Вдовцов І.О., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17.

Отже, за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,8 грн., при цьому позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,6, тобто в розмірі більшому ніж встановлено законом.

Тому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Інша частина підлягає поверненню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з договору про надання про надання правової допомоги № 5 від 24.04.2023, рахунку на оплату № 7 від 06.06.2023 р. та квитанції від 06.06.2023 р, що правничу допомогу позивачу надавав адвокат Хом`як В.П., в яких передбачено, що вартість наданих адвокатом послуг становить 5000 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Хом`яка В.П. до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що розмір судових витрат позивача підтверджений належними доказами, відповідач в повній мірі не оспорив розміру понесених позивачем судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 5000 грн. Зазначена сума є співмірною до наданих послуг.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 139, 158-162, 171-2, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хом`як Віктор Петрович, до Інспектора БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітана поліції Вдовцова Ігоря Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

2. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6872436 від 22.04.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

3. У задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Інспектора БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капітана поліції Вдовцова Ігоря Олександровича відмовити.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5536,8 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) грн.

6. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Інспектор БЗС бат. 2 роти Управління патрульної поліції в їй. Києві капітан поліції Вдовцов Ігор Олександрович (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Відповідач 2: Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Відповідач 3: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста. 3).

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.09.2023 р.

Суддя І.О. Ольшевська