Ухвала суду № 113255775, 01.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 523/10334/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Направляючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суддя Суворовського районного суду м. Одеси виходив із того, що позивач подав позов за своїм місцем проживання, керуючись частиною п`ятою статті 28 ЦПК України, однак, згідно з інформацією, наданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 значиться знятим з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 травня 2023 року, без подальшої реєстрації на території м. Одеса. Тому, мотивуючи своє рішення, положеннями частини другої статті 27 ЦПК України, ухвалою судді цивільну справу направлено до Печерського районного суду м. Києва - до суду, за місцем знаходження відповідача юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (бул. Л. Українки, буд. 26, м. Київ).

Суддя, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

За статтею 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

За частиною першою статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У позові позивач зазначав про реалізацію свого права, визначеного частиною п`ятою ст. 28 ЦПК України про захист прав споживачів, згідно з якою позови можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, тобто реалізує право на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності даної справи.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року справа № 263/14171/19, виходить з того, що право вибору між судами, яким, згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, зазначивши у позові, що його місцем проживання / перебування є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, відсутні правові підстави для розгляду Печерським районним судом м. Києва вказаної позовної заяви.

Отже суд приходить до висновку про передачу справи за підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси, оскільки позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інших відомостей матеріали справи не містять, на територію якого поширюється юрисдикція саме цього суду.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 27-31, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним, передати на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси (вул. Чорноморського козацтва, буд. 68, м. Одеса, Одеська обл., 65003).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова