Рішення № 113253810, 25.08.2023, Зіньківський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 526/1208/21

2/530/9/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.08.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків цивільну справу за позовною заявою

Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", місце знаходження: м. Гадяч, вул. Будька, 26 А, Полтавської області до ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз", звернулося доЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті зпозовом до ОСОБА_2 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 про стягненнязаборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08.06.2021 року відкрито провадження в цивільній справі позовного провадження.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу у сумі 579,64 грн та судові витрати.А з гдіно заяви про збільшення позовних вимог від 23.12.2021 року просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу у сумі 996,60 грн та суму судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши думку представника позивача, зачитавши позовну заяву та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

Суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розглядйого справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України,встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно позовної заяви, було вказано, що Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» (далі за текстом - ПрАТ «Гадячгаз», Оператор ГРМ, позивач) здійснює господарську діяльність та має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, визначеної постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.06.2017 р. № 775 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ГАДЯЧГАЗ», з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. №2510.

Витягом з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Гадячгаз» від 27.04.2018 року підтверджується, що Публічне акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз».

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі за текстом - Закон № 2189-VIII) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно допункту 2частини першоїстатті 5Закону №2189-VIIIдо житлово-комунальних послугналежать комунальніпослуги -послуги зпостачання тарозподілу природногогазу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні).

Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу є - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача (пункт 1 частина друга статті 6 Закону № 2189-VIII).

Згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово- комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» (далі за текстом - Закон) визначено, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

На виконання вимог частини 1 статті 41 Закону України «Про ринок природного газу», Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було розроблено та прийнято Кодекс газорозподільних систем від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ). Кодекс ГРМ регулює взаємовідносини між Оператором ГРМ та споживачами природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Згідно статті 40 Закону, розподіл природного газу здійснюється на підставі га умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір), відповідно пункту 1.3 якого визначено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь- яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими), та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Крім цього, пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із газорозподільної мережі та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. №3016 (із відповідними змінами згідно постанови НКРЕКП від 24.06.2020 р. № 1154) установлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПрАТ «ГАДЯЧГАЗ» на період: з 01 січня 2020 року до ЗО червня 2020 року включно - у розмірі 0,90 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01 липня 2020 року - у розмірі 1,06 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. № 2450 (із відповідними змінами згідно постанови НКРЕКП від 30.01.2021 р. № 123) установлено тариф на послуги розподілу природного газу на період: з 01 січня 2021 р. по 31 січня 2021 р. - у розмірі 1,72 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01 лютого 2021 р. - у розмірі 1,66 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Також позивач повідомляє, що інформація про діючі ціни на тариф розподілу природного газу розміщено на власному веб сайті в розділі «Ціни та тарифи на газ» за наступним посиланням: http://gadyachgas.at.ua/index/cini ta tarifi па gaz/0-5. Також, інформація про тариф на розподіл природного газу також знаходиться у вільному доступі та оприлюднено на офіційному веб сайті НКРЕКП за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/index.php/map 6/data/filearch/Materialy zasidan/2020/?id=57273, та на офіційному веб сайті Верховної Ради України за наступним посиланням: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v2450874-20#Text.

ПрАТ «Гадячгаз» повідомляє, що побутовий споживач природного газу ОСОБА_2 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом споживання природного газу, на підтвердження чого надає позивач розрахункову книжку по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) за користування природним газом.

Додатково, на підтвердження факту приєднання споживача ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу зазначаємо, що згідно до пункту 2 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: - присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом. Таким чином, на підставі укладеного договору розподілу природного газу побутовому споживачу ОСОБА_2 . Оператором ГРМ - ПрАТ «Гадячгаз» присвоєно персональний ЕІС-код: 56ХМ42А00080410Т.

Разом з тим, в постанові від 02.10.2020 року у справі № 310/7778/18 Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до змісту пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу між оператором газорозподільної мережі (далі - оператор ГРМ) та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 глави З розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператораГРМта/або документально підтверджене споживання природного газу.».

Згідно пунктів 2.1-2.2 Типового договору встановлено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Абзацом 2 пункту 6.6 розділу VI Типового договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу.

Згідно пункту 12.2. Типового договору, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

27.11.2019 року споживачу ОСОБА_2 було припинено газопостачання, про що складено відповідний акт (копія акта про припинення газопостачання від 27.11.2019 року додано).

Відповідно пункту9глави 6розділу VIКодексу ГРМ,припинення абообмеження розподілу(споживання)природного газуне звільняєспоживача відзобов`язанняоплати вартостіпослуг задоговором розподілуприродного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

У відповідності до вищевказаних норм позивачем розраховано річну замовлену потужність споживачу ОСОБА_2 - 314 куб.м, тобто 26,17 куб. м на місяць.

22.12.2020 року зв`язку із відсутністю оплат за послуги з розподілу природного газу ПрАТ «Гадячгаз» звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, яка станом на 11 грудня 2020 року складала 335,98 грн., а також сплачений судовий збір.

За результатами розгляду вищевказаної заяви 28.12.2020 року суддею Гадяцького районного суду Полтавської області було видано судовий наказ у справі № 526/2365/20 за заявою ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг з розподілу природного газу та судового збору, проте за ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2021 року вказаний судовий наказ скасовано на підставі поданої відповідачем заяви про скасування судового наказу.

З метою досудового врегулювання спору Товариством на адресу відповідача було направлено претензію № 889/580/06 про погашення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, до якої також додані рахунки для оплати за послуги з розподілу природного газу за квітень 2021 року та травень 2021 року (копії претензії разом з додатками та доказами направлення додаються), проте відповідачем вона була проігнорована.

Відповідно до відзива відповідача вказано, що 12.06.2021 року Відповідачем отримано ухвалу від 08.06.2021 року про відкриття провадження у справі №526/1208/21 за позовом ПрАТ «Гадячгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, а також копії позовної заяви з додатками 8,14, 16-19 до позовної заяви.

Відповідачу встановлено судом строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Отже кінцевий термін подачі відзиву спливає 27.06.2021 року. Так як 27.06.2021 року, а також 28.07.2021 року є вихідними та святковим днями, відзив надається у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк - в перший робочий день після вихідних та святкових днів - 29.06.2021 року.

Позовні вимоги Відповідач не визнає та надає свої заперечення щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

У позовній заяві не вказано за який період виникла заборгованість за оплату житлово- комунальних послуг з розподілу природного газу станом на 17.05.2021 року в сумі 579,64 грн.

До позовної заяви додано лише витяг з облікової бази ПрАТ «Гадячгаз» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а Відповідачу додано копію цього витягу, який взагалі не завірений належним чином). Вказаний документ є неналежним, недопустимим, недостовірним і недостатнім доказом наявності заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу станом на 17.05.2021 року в сумі 579,64 грн., як вказано в позовній заяві.

Обґрунтування такої позиції Відповідача: 1.Наданий суду витяг з облікової бази ПрАТ «Гадячгаз» по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 є внутрішнім документом Позивача, сформований самим Позивачем і він не підтверджений жодним первинним документом на підставі якого його було сформовано. У наданий Позивачем витяг можна поставити будь-які цифри, збільшити або зменшити заборгованість на власний розсуд. Однак, якими первинними бухгалтерськими документами такі розрахунки підтверджено - невідомо і Позивачем до позову не надано.

На виконання Закону України «Про ринок газу», з 01.01.2020 року всі споживачі газу України отримують окремі рахунки: один за спожитий газ, другий - за послугу з його доставки. Порядок розрахунків встановлений державним регулятором - НКРЕКП. Національна комісія у сфері енергетики та комунальних послуг з січня 2020 р. змінила правила розрахунків за послуги розподілу природного газу. Відповідні зміни внесені Державним регулятором до Кодексу ГРМ відповідно до постанови НКРЕКП № 2080 від 07 жовтня 2019 р. Вартість доставки газу розраховується індивідуально для кожного клієнта. Розмір плати залежить від конкретного обсягу споживання та тарифу, який встановлено НКРЕКП.

При визначенні обсягу споживання за основу береться кількість спожитих кубометрів газу впродовж попереднього "газового року". Це проміжок часу з 1 жовтня по 30 вересня. Сума кубів газу, спожитого за газовий рік, ділиться на 12 місяців. Результат множиться на тариф за доставку. Так отримуємо вартість доставки на місяць.

Плата за доставку здійснюється щомісячно, рівними платежами впродовж календарного року починаючи з 01.01.2020 року. Розрахунок суми оплати за спожитий природний газ проводиться за попередній «газовий рік» тобто з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.

Споживач має сплачувати за доставку природного газу рівними частинами протягом календарного року (в залежності від кількості використаного газу за попередній «газовий рік), в період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року. Потім проводиться розрахунок спожитого газу за 2020 «газовий рік» - тобто з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, і оплата проводиться рівними частинами з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року і т.д.

Окрім того, у відповідності до пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: {Абзац перший пункту 4 глави б розділу VI в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 580від 06.03.2020; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020} 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; {Абзац пункту 4 глави 6 розділу VI в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 580 від 06.03.2020} 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; {Абзац пункту 4 глави б розділу VI в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 580 від 06.03.2020} 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Однак Позивачем не зазначено за які періоди і в яких сумах, виходячи з якої кількості спожитого газу проведено розрахунок заборгованості Відповідача. 2.Працівниками ПрАТ «Гадячгаз» 12листопада 2018року було протиправно припинено газопостачання будинку Відповідача за адресою : АДРЕСА_1 .

За відновленням свого порушеного права у березні 2019 року Відповідач звернувся до Гадяцького районного суду з позовною заявою в якій прохав суд визнати неправомірною бездіяльність голови правління ПрАТ «Гадячгаз»; визнати безпідставним припинення газопостачання мого будинку; зобов`язати ПрАТ «Гадячгаз» відновити газопостачання, за власний рахунок. В ході судового розгляду ним було доведено неправомірність дій та бездіяльності ПрАТ «Гадячгаз» і 03.09.2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області було ухвалено рішення у справі №526/626/19. (додаток 1). Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області визнано дії ПрАТ «Гадячгаз» по припиненню послуг із газопостачання мого домоволодіння, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , неправомірними та зобов`язано ПрАТ «Гадячгаз» відновити газопостачання мого домоволодіння за власний рахунок. Постановою Полтавського апеляційного суду 14 листопада 2019 року у справі №526/626/19 рішення суду першої інстанції визнано законним та обґрунтованим і залишено без змін, (додаток 2).

27.11.2019 року ПрАТ «Гадячгаз» на виконання рішення Гадяцького районного суду Полтавської області відновило Відповідачу газопостачання будинку.

Таким чином, період, протягам якого, з вини ПрАТ «Гадячгаз», не здійснювалось газопостачання домоволодіння Відповідача (з 12.11.2018 року по 27.11.2019 року), становить 1рік 15 днів, або 380 діб.

В цей же день, 27.11.2019 року працівниками ПрАТ «Гадячгаз», на виконання незаконної вказівки свого керівництва, продовжуючи свавілля та терор стосовно таких як Відповідач незахищених та бідних верств населення, будучи монополістом у своїй галузі на території Гадяцького району, умисно, протиправно припинило газопостачання його житлового будинку з надуманих незаконних підстав.

У акті припинення газопостачання від 27 листопада 2019 року вказано, що причиною відключення є «невідповідність системи газопостачання ж/б проектній та виконавчо-технічній документації, а саме у приміщенні де встановлений опалювальний котел Житомир-3, висота не відповідає проекту (2.02м замість 2.20м) в літній кухні, де встановлено ПГ-4 висота приміщення не відповідає проекту (2.00м, замість 2.20м).» При цьому в згаданому акті припинення газопостачання в порушення вимог чинних нормативно-правових актів, що регламентують такі дії, не було вказано які саме порушення і в який спосіб він має усунути.

Звертаю увагу, що робочий проект газопостачання його будинку виготовлявся на вже існуючу будівлю та приміщення виходячи з вихідних даних, які отримувалися безпосередньо проектантом (ПрАТ «Гадячгаз»). З моменту введення в експлуатацію системи газопостачання, в згаданих в акті припинення газопостачання від 27.11.2019 року приміщеннях, Відповідачем чи будь-ким іншим, жодних ремонтних та будівельних робіт (крім фарбування) не проводилось.

Уважно ознайомившись з проектом, Відповідач прийшов висновку, що в робочому проекті самим проектантом були допущені технічні помилки, а саме : у плані приміщень вказаних в акті припинення газопостачання від 27.11.2019 року, висота приміщень зазначена - 2,2м, але фактична висота приміщень становила на час складання проекту і становить на даний час 2м 2 см..

На користь того, що мають місце саме технічні помилки говорить той факт, що в робочому проекті є багато суперечностей, зокрема в плані «прив`язка каналів» вказано, що відстань від підлоги, що позначена цифрами 0.00 до нижнього зрізу даху становить 2.20м, тобто висота прибудованого приміщення, де встановлений газовий котел «ЖИТОМИР-3» апріорі не може бути теж 2.20м , що звісно видно як з плану «прив`язка каналів» так і з фактичних даних. І для цього не потрібно будь-яких додаткових знань, окрім знань з геометрії на рівні загальної середньої освіти. Але в плані мереж чомусь вказано, що висота приміщення де в становлений газовий котел теж становить 2.2м. Таке звісно ж неможливо, адже прибудова з приміщенням де встановлене: газовий котел як фактично, так і в робочому проекті має нижчий рівень даху, ніж основний будинок. І цю помилку допущено самим проектантом, а не відповідачем.

Крім того в проекті є й інші розбіжності та неточності. Зокрема невірно вказані об`єми приміщень, проект не містить повних та необхідних даних для визначення точних даних.

Отже, оскільки стан внутрішніх систем газопостачання будинку не суперечить державним будівельним нормам, які діяли на момент введення в експлуатацію внутрішньої системи газопостачання будинку Відповідача, а мають місце лише помилки в робочому проекті газопостачання №095-2006-ПТ, які допущені виключно з вини ВАТ «Гадячгаз» (правонаступником якого є ПрАТ «Гадячгаз»), відключення будинку Відповідача від газопостачання було протиправним.

При цьому, у відповідності до «ПОРЯДКУ технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання», ЗАТВЕРДЖЕНОГО Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 24.10.2011 №640, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2011 р. за №1326/20064, зокрема п.3.3. У разі виявлення під час технічного огляду (обходу) ОСГ дефектів, пошкоджень, зсувів, несправностей тощо, які не загрожують життю людей та не завдають шкоди навколишньому середовищу, експлуатація ОСГ продовжується з дозволеними параметрами на час підготовки та проведення робіт з усунення виявлених недоліків.

Таким чином, газопостачання у будинку Відповідача відсутнє з вини ПрАТ «Гадячгаз» з 12.11.2018 року по даний час. Позовні вимоги Позивача є повністю необгрунтованими і з тієї причини, що між Відповідачем (як споживачем природного газу) і Оператором ГРМ в особі ПрАТ «Гадячгаз» не було укладено договір розподілу природного газу.

Підставами для нарахування та оплати за розподіл природного газу є укладення між оператором ГРМ та споживачем Договору розподілу природного газу. Вказаний договір є типовим і розміщується на офіційному сайті веб-сайгі регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу природного газу і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь- яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документального підтвердження споживання природного газу. Про це зазначено і у Постанові Верховного суду від 02.10.2020 року у справі №310/7778/18.

Жодної із зазначених дій, які підтверджують факт приєднання ОСОБА_2 , як споживача, до умов договору розподілу природного газу він не вчиняв. При цьому Позивачем також не надано суду таких доказів.

ПрАТ «Гадячгаз» повідомляє суд, що фактом приєднання ОСОБА_2 , як споживача, до умов типового договору розподілу природного газу є документальне підтвердження споживання природного газу у вигляді копії витягу з розрахункової книжки по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Представлені ПрАТ «Гадячгаз» докази не є належними, так як невідомо яким чином та звідки вони отримані, окрім того ці документи виготовлені із копій, а не з оригіналів, їх оригінали у ПрАТ «Гадячгаз» відсутні та не можуть бути предметом дослідження судом.

Отже вказані документи не можуть бути доказами документального підтвердження споживання природного газу ОСОБА_2 , як споживачем та доказами приєднання (акцептування) ним договору розподілу природного газу.

Додатково, на підтвердження факту приєднання ОСОБА_2 до умов договору розподілу природного газу Позивач зазначає наступне : Присвоєння Оператором ГРМ споживачу (у т.ч. побутовому споживачу) персонального ЕІС- коду; Надання Оператором ГРМ послуг споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів газу; Забезпечення Оператором ГРМ та передача прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку визначеному Кодексом ГТС та Кодексом ГРМ.

Однак зазначені фактори жодним чином не є і не можуть бути доказами акцептування договору розподілу природного газу споживачем ОСОБА_2 , так як такими доказами можуть бути лише повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документального підтвердження споживання природного газу.

Окрім того Позивач достеменно знає про те, що його ж працівниками споживачу ОСОБА_2 протиправно припинено газопостачання з 12.11.2018 року і по даний час не відновлено. Отже Позивач жодним чином не надає послугу споживачу ОСОБА_2 із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів газу з 12.11.2018 року. Жодним чином забезпечення Позивачем та передача прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку визначеному Кодексом ГТС та Кодексом ГРМ не може бути доказом приєднання споживача ОСОБА_2 до договору розподілу природного газу. Також було звернуто увагу суду і на те, що ОСОБА_2 не вчиняв дій, які б свідчили про його згоду виконувати умови Типового договору розподілу природнього газу і після внесення в нього змін.

Так Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року №3016 встановлено тариф на послуги природного газу для ПрАТ «Гадячгаз», на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно, у розмірі 0,90 грн. за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ), а Постановою НКРЕКП від 24.06.2020р. №1154 були внесені зміни в Постанову НКРЕКП від 24.12.2019 року №3016 відповідно якої установлено тариф на послуги розподілу природнього газу для ПрАТ «Гадячгаз», на період з 01 липня 2020 року у розмірі 1,06 грн. за 1м.куб. на місяць (без урахування ПДВ). Після цього, до Типового договору розподілу природного газу також неодноразово вносилися зміни, згідно яких тариф на послуги з розподілу природного газу для прАТ «Гадячгаз» змінювався.

Таким чином до Типового договору розподілу природнього газу Регулятором в односторонньому порядку були внесені зміни, зокрема, встановлено ціну за розподіл та подальше її підвишення для підтвердження згоди з якими ОСОБА_2 мавби вчинити дії, які засвідчували б бажання продовжити (акцептувати) договір після внесення в нього змін (подання підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора, продовження споживання газу).

Жодних таких дій, які б засвідчували бажання ОСОБА_2 укласти (продовжити) згаданий Договір не вчиняв.

Посилання ПрАТ «Гадячгаз» на те, що ОСОБА_2 не подавав до Оператора ГРМ письмової заяви про припинення розподілу природнього газу на його об`єкт є абсурдним, оскільки газопостачання його домогосподарства було протиправно та безпідставно припинено Оператором ГРМ-ПрАТ «Гадячгаз» ще з 12.11.2018 року і по даний час не відновлювалось.

Також звернуто увагу суду на те, що згідно абзацу 2 п.12.2 Розділу XII Типового договору розподілу природнього газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, у разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни.

Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінам.

Однак ОСОБА_2 не споживав природний газ не продовжував споживання природного газу як до так після внесення змін до Типового договору розподілу природного з 01.01.2020 року та з 01.07.2020 року, та в інший термін коли змінювалися розміри тарифів на послуги з розподілу природного газу в односторонньому порядку монополістом в цій сфері діяльності - Позивачем, та не вчиняв жодних інших дій, направлених на акцептування договору.

Наведені доводи підтверджуються й позицією Верховного Суду зазначеною у його постанові від 02.10.2020 у справі 310/7778/18. Верховний суд вказує, що для акцептування договору необхідно вчинити хоча б одну з дій зазначених в п.7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, зокрема повернення підписаної заяви-приеднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

09.06.2021 року ОСОБА_2 направляв на адресу ПрАТ «Гадячгаз» лист - «Відповідь на претензію». У вказаному листі ОСОБА_2 надав чітке обґрунтування тому, що вимоги до нього ПрАТ «Гадячгаз» сплачувати за послугу з транспортування природного газу, яку він не отримує, є необгрунтованою та незаконною. У цьому ж листі ОСОБА_2 звертався до ПрАТ «Гадячгаз» з проханням не нараховувати йому оплату за послуги, яких він не отримує, здійснити анулювання нарахованої безпідставно суми за послугу з розподілу природного газу, до моменту, коли постачання та розподіл природного газу до його домоволодіння (газових приладів) буде відновлено.

Дослідивши відповідь на відзив, заперечення та інші наявні матеріали справи суд приходить до висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до копії витягу з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Гадячгаз» від 27.04.2018 року підтверджується, що Публічне акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз». Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» (далі за текстом - ПрАТ «Гадячгаз», Оператор ГРМ, позивач) здійснює господарську діяльність, визначеної постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.06.2017 р. № 775 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ГАДЯЧГАЗ», з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 16.12.2020 р. №2510.

Побутовий споживач природного газу ОСОБА_2 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , ПрАТ «Гадячгаз» шляхом споживання природного газу, на підтвердження чого надаємо копії аркушів з розрахункової книжки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) за користування природним газом за 2018 рік (т.1 а.с.19-22).

22.12.2020 року у зв`язку із відсутністю оплат за послуги з розподілу природного газу ПрАТ «Гадячгаз» звернулось до Гадяцького районного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, яка станом на 11 грудня 2020 року складала 335,98 грн., а також сплачений судовий збір.

За результатами розгляду вищевказаної заяви 28.12.2020 року суддею Гадяцького районного суду Полтавської області було видано судовий наказ у справі № 526/2365/20 за заявою ПрАТ «Гадячгаз» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг з розподілу природного газу та судового збору, проте за ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2021 року вказаний судовий наказ скасовано на підставі поданої відповідачем заяви про скасування судового наказу (т.1 а.с.17-18).

Працівниками ПрАТ «Гадячгаз» 12листопада 2018року було протиправно припинено газопостачання будинку Відповідача за адресою : АДРЕСА_1 . За відновленням свого порушеного права у березні 2019 року Відповідач звернувся до Гадяцького районного суду з позовною заявою в якій прохав суд визнати неправомірною бездіяльність голови правління ПрАТ «Гадячгаз»; визнати безпідставним припинення газопостачання його будинку; зобов`язати ПрАТ «Гадячгаз» відновити газопостачання, за власний рахунок.

В ході судового розгляду ним було доведено неправомірність дій та бездіяльності ПрАТ «Гадячгаз» і 03.09.2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області було ухвалено рішення у справі №526/626/19. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області визнано дії ПрАТ «Гадячгаз» по припиненню послуг із газопостачання домоволодіння, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , неправомірними та зобов`язано ПрАТ «Гадячгаз» відновити газопостачання мого домоволодіння за власний рахунок.

Постановою Полтавського апеляційного суду 14 листопада 2019 року у справі №526/626/19 рішення суду першої інстанції визнано законним та обґрунтованим і залишено без змін (т.1 а.с.83-87).

27.11.2019 року ПрАТ «Гадячгаз» на виконання рішення Гадяцького районного суду Полтавської області відновило Відповідачу газопостачання будинку. Таким чином, період, протягам якого, з вини ПрАТ «Гадячгаз», не здійснювалось газопостачання домоволодіння Відповідача (з 12.11.2018 року по 27.11.2019 року), становить 1 рік 15 днів, або 380 діб.

В цей же день, 27.11.2019 року працівниками ПрАТ «Гадячгаз», будучи монополістом у своїй галузі на території Гадяцького району, припинило газопостачання в житловому будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 23).

Відповідно до копії акту припинення газопостачення №80410 від 27 листопада 2019 року вказано : « представники ПрАТ «Гадячгаз», слюсар АВР Ісаков І.В., водій-слюсар ОСОБА_3 , начальник служби ГРМ ОСОБА_4 об`єкт житловий будинок, адреса АДРЕСА_1 ,споживач ОСОБА_2 , о/р 80410 причини відключення згідно з п.5.7. ПБСГ, не відповідність системи газопостачання ж/б проектній та виконавчо-технічній документацій, а саме у приміщенні де встановлений опалювальний котел Житомир-3, висота не відповідає проекту (2.02 м замість 2,20 м. в літній кухні встановлено ПГ-4 висота приміщення не відповідає проекту (2,00 м. замість 2,20 м.) Пломба № R 277658417 (R 27658417 ) встановлено на кран газопроводу-вводу марка лічильника ОКТАВА,типорозмір G4, заводський №148228, останні показання лічильника 11905м. куб, навність пломб R 12585881. Представники ПрАТ «Гадячгаз»: підпис ОСОБА_5 , підпис ОСОБА_3 , підпис ОСОБА_4 .. З актом припинення газопостачання ознайомлені : «Вважаю відключення газопостачання не правомірним» споживач підпис та ОСОБА_2 ».

На виконання ухвали Зіньківського районного суду, представником позивача 25.08.2023 року надано оригінал акта припинення газопостачення №80410 від 27 листопада 2019 року в якому вказано : «представники ПрАТ «Гадячгаз», водій-слюсар ОСОБА_3 , слюсар АВР ОСОБА_5 , об`єкт житловий будинок, адреса АДРЕСА_1 ,споживач ОСОБА_2 , о/р 80410 причини відключення згідно з п.5.7. ПБСГ, не відповідність системи газопостачання ж/б проектній та виконавчо-технічній документації, а саме у приміщенні де встановлений опалювальний котел Житомир-3, висота не відповідає проекту (2.02 м замість 2,20 м. в літній кухні встановлено ПГ-4 висота приміщення не відповідає проекту (2,00 м. замість 2,20 м.) Пломба № R 277658417 (R 27658417 ) встановлено на кран газопроводу-вводу марка лічильника ОКТАВА,типорозмір G4, заводський №148228, останні показання лічильника 11905м. куб, навність пломб R 12585881. Представники ПрАТ «Гадячгаз»: підпис ОСОБА_5 , підпис ОСОБА_3 , підпис ОСОБА_4 .. З актом припинення газопостачання ознайомлені : «Вважаю відключення газопостачання не правомірним» споживач підпис та ОСОБА_2 ».

Оглядаючи вищевказані акти, без спеціальних знань, суд встановив, що копія надана позивачем разом з додатком та оригінал акту припинення газопостачення №80410 від 27 листопада 2019 року мають розбіжності, а саме: в копії першого акта зазначено «слюсар АВР ОСОБА_5 , водій-слюсар ОСОБА_3 , начальник служби ГРМ Саврюк В.М.», а в оригіналі зазанечено «представники ПрАТ «Гадячгаз», водій-слюсар ОСОБА_3 , слюсар АВР ОСОБА_5 ». З цього слідує, що крім змінено назви посад учаників у копії зазначено начальника служби, а в оригіналі не зазначено. Окрім того підписи на копії та в оригіналі мають розбіжності як представників ПрАТ «Гадячгаз» так і ОСОБА_2 .. Тобто, суду разом з позовною заявою дано копію, як на ній зазначено, але вона не відповідає оригіналу, наданому для огляду в судовому засіданні. Копія надана позивачем відподає копії наданій відповідачем в додатку до відзиву ( т.1 а.с.23, т.2 а.с.26).

Відповідно до копії плану схеми мережі з робочого проекту газопостачання ж/б ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 вказано висоту поверхні житлових кімнат будівель Н-2.20 (т.1 а.с.69).

Таким чином, відключення позивача відбулося без законних підстав.

В зв"язку з цим суд приходить до висновку, що представник позивача на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.06.2022 року про зобов"язання представника позивача надати в судове засідання оригінали, в тому числі, акту про припинення газопостачання №80410 від 27.11.2019 року (т.2 а.с.44) не виконав та ще увів суд в оману. А тому, суд даний доказ, а саме: акт №80410 від 27.11.2019 року вважає як не належний та недопустимий доказ.

Схема мережі з робочого проекту газопостачання ж/б ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 виготовлена працівника газової дільниці, на день розгляду справи в судовому засідані не скасована та дійсна, а тому в суду не має підстав не брати даний проект до уваги.

Окрім того, суду не зрозуміло, як в акті зазначено висота поверхні кімнат 2.00м., а в проекті зазначено 2.20 м. (т.1 а.с.69).

Відповідно до рішення Гадяцького районного суду Полтавської області по справі №526/626/19 яке набрало законної сили встановлено, що сума заборгованості у розмірі 188,37 грн. згідно договору № 80410-ТО від 29.12.2016 ОСОБА_2 сплачена 12.11.2018. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

18.11.2019, у зв`язку із порушеннями вимог безпечної експлуатації внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових будинків (витік природного газу), відповідно до пункту 5.7 Правил безпеки систем газопостачання, представниками ПрАТ «Гадячгаз» здійснено припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 .

3 листопада 2018 року до ПрАТ «Гадячгаз» надійшла заява ОСОБА_2 , в якій заявник просив відновити газопостачання безкоштовно. Повторно листами від 14.11.2018 та від 10.12.2018 позивач також звертався до ПрАТ «Гадячгаз» щодо безкоштовного відновлення газопостачання.

До цього часу часу газопостачання до будинку позивача не поновлено.

ПрАТ «Гадячгаз» не додано доказів про наявність вказаного рахунку-акта виконаних робіт, що містить перелік та вартість таких робіт у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно дост. 276 ЦК України- орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

В зв"язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» на бездіяльність голови правління ПрАТ «Гадячгаз» було задоволено.

Визнано дії Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» по припиненню послуг із газопостачання в домоволодінні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , неправомірними. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Гадячгаз» за власний рахунок поновити подачу газу до домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.81-85).

Відповідно до Постанови Полтавського апеляційного суду від 14.11.2019 року, рішення Гацяцького районного суду Полтавської області по справі №526/626/19 від 03.09.2019 залишено без змін.

https://poltavagaz.com.ua/# вказано Основний вид діяльності 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. Про це вказує позивач у позовній заяві, що AT Полтавагаз, є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії (постанова № 778 від 15.06.2017 р. Про видачу ліцензії на розподіл природного газу AT Полтавагаз" та постанови № 941 від 04.06.2019 р. «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 15 червня 2017 року № 778»), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює свою діяльність.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (НКРЕКП) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1540-VIII Комісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1)нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Комісії (Регулятора) є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2)сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частинами 1, 2 ст. 14 Закону № 1540-VIII визначено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1540-VIII підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який, або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно дозакону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

У Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вказано відповідно до статті 9 відомості Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 45) відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб`єкта господарювання: вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який має право провадити ліцензіат; дата і номер рішення органу ліцензування про видачу ліцензії на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження виду господарської діяльності); відомості про державний орган (найменування, ідентифікаційний код) та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, що внесла запис до Єдиного державного реєстру.

У Законі «Про ліцензування видів господарської діяльності» вказано відповідно до ст. 1 визначення термінів, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1-1) видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі; у порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, який затв. Пост. НКРЕКП№ 548 від 03.03.2020р., вказано: загальні положення, 1.2. Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять або мають намір провадити такі види господарської діяльності, ліцензування яких здійснює НКРЕКП: 2) на ринку природного газу, нафти та нафтопродуктів; постачання природного газу; розподіл природного газу, видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття НКРЕКП рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 755 затв. порядок формування і ведення ліцензійного реєстру.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 21.08.2018 № 886 (у редакції постанови НКРЕКП) 06.08.2021 № 1241 затв. порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до додатку до позовної заяви додано: докази сплатисудового збору(оригіналплатіжного доручення)на суму2059,80грн.-у 1прим,на 1арк.;Примірник постановиНКРЕКП від15.06.2017р.№ 775-у 1прим,на 1арк.;Примірник постанови НКРЕКП від 16.12.2020 р. № 2510 1 прим, на 1 арк.; Примірник постанови НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3016 - у 1 прим, на 1 арк.; Примірник постанови НКРЕКП від 24.06.2020 р. № 1154-у 1 прим, на 1 арк.; Примірник постанови НКРЕКП від 16.12.2020 р. № 2450 - у 1 прим, на 1 арк.; Примірник постанови НКРЕКП від 30.01.2021 р. № 123 - у 1 прим, на 1 арк.; Оригінал платіжного доручення № 5219 від 21.12.2020 року - у 1 прим, на 1 арк.;Копія судового наказу у справі № 526/2365/20, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області 28.12.2020 року - у 1 прим, на 1 арк.;Копія ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 14.01.2021 року у справі № 526/2365/20-у 1 прим, на 1 арк.;Копія аркушів з розрахункової книжки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) - у 1 прим, на 4 арк.;Копія акта про припинення газопостачання № 80410 від 27.11.2019 р. - у 1 прим, на 1 арк.;Примірник Типового договору розподілу природного газу - у 1 прим, на 11 арк.;Витяг з облікової бази ПрАТ «Гадячгаз» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) - у 1 прим, на 1 арк.;Копія пропозиції досудового врегулювання спору ОСОБА_2 від 26.04.2021 р. - у 1 прим, на 1 арк.;Копія претензії ПрАТ «Гадячгаз» № 889/580/06 від 13.05.2021 року разом з додатками до неї та доказами направлення - у 1 прим, на 5 арк.; Копія витягу з протоколу № 1 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Гадячгаз» від 27.04.2018 р. № 1204/1056/06 від 23.10.2019 р - у 1 прим, на 1 арк.; Копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у 1 прим, на 1 арк.;Копія 1, 2, 36, 37, 40 та останньої сторінки Статуту Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» - у 1 прим, на 5 арк.;Документи, що посвідчують повноваження на завірення копій документів (довіреність, посадова інструкція та наказ); Примірник позовної заяви з копіями додатків 8, 14, 16-19 до цієї позовної заяви для відповідача.

Тобто позивач, на підтвердження того, що ліцензія ним дійсно отримана не надає до позову Витягу з ліцензійного реєстру, що свідчить про те, що ліцензія в нього відсутня.

У відповідності достатті 6. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Місцеві Ради це представницькі органи відповідних територіальних громад, які повинні бути утворені відповідними територіальними громадами на підставі Конституції України.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, про повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

1-1) забезпечення функціонування системи енергетичного менеджменту, зокрема щодо будівель бюджетних установ;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 1-1згідно із Законом№ 2392-IX від 09.07.2022}

2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;

3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

{Підпункт 3 пункту "а" статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 5461-VI від 16.10.2012}

4) прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;

{Підпункт 4 пункту "а" частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами№ 4710-VI від 17.05.2012,№ 5461-VI від 16.10.2012}

5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

6) вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин;

{Підпункт 6 пункту "а" частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1060-IX від 03.12.2020}

7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

{Підпункт 7 пункту "а" частини першої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 4710-VI від 17.05.2012}

7-1) прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;

впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи;

{Підпункт 7-1пункту "а" частини першої статті 30 доповнено абзацом другим згідно із Законом№ 2262-VIII від 21.12.2017}

уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів;

{Підпункт 7-1пункту "а" частини першої статті 30 доповнено абзацом третім згідно із Законом№ 2262-VIII від 21.12.2017}

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 7-1згідно із Законом№ 1283-VII від 29.05.2014}

8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;

9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;

10) затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;

{Підпункт 10 пункту "а" частини першої статті 30 в редакції Закону№ 1812-VIII від 17.01.2017}

10-1) прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 10-1згідно із Законом№ 1812-VIII від 17.01.2017}

10-2) встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 10-2згідно із Законом№ 1812-VIII від 17.01.2017}

11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони, крім випадків, передбаченихстаттею 23-1Закону України "Про поховання та похоронну справу";

{Підпункт 11 пункту "а" статті 30 в редакції Закону№ 2292-IX від 31.05.2022}

12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку;

13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом№ 1180-VI від 19.03.2009}

15) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 15 згідно із Законом№ 1825-VI від 21.01.2010}

16) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 16 згідно із Законом№ 1825-VI від 21.01.2010}

17) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом;

{Пункт "а" частини першої статті 30 доповнено підпунктом 17 згідно із Законом№ 4710-VI від 17.05.2012}

18) організація недискримінаційного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності на договірній основі з підприємствами, на балансі яких перебуває ця інфраструктура;

{Пункт "а" частини першої статті 30 доповнено підпунктом 18 згідно із Законом№ 1834-VIII від 07.02.2017; в редакції Закону№ 1971-IX від 16.12.2021}

{Підпункт 19 пункту "а" статті 30 виключено на підставі Закону№ 1060-IX від 03.12.2020}

20) призначення у випадках та в порядку, встановлених законом, управителя багатоквартирного будинку;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 20 згідно із Законом№ 2189-VIII від 09.11.2017}

21) встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 21 згідно із Законом№ 2189-VIII від 09.11.2017}

22) визначення одиниці виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 22 згідно із Законом№ 2189-VIII від 09.11.2017}

23) визначення на конкурсних засадах суб`єктів господарювання, що здійснюють у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 23 згідно із Законом№ 1060-IX від 03.12.2020}

24) прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами;

{Пункт "а" статті 30 доповнено підпунктом 24 згідно із Законом№ 1060-IX від 03.12.2020}

б) делеговані повноваження:

1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку;

2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;

{Підпункт 2 пункту "б" статті 30 в редакції Закону№ 969-IV від 19.06.2003}

3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності;

5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;

7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;

9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;

10) облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності та подання необхідних відомостей до бази даних національного фонду будівель відповідно доЗакону України"Про енергетичну ефективність будівель";

{Підпункт 10 пункту "б" статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 1878-VI від 11.02.2010; в редакції Закону№ 2392-IX від 09.07.2022}

11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних з наданням Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об`єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг;

{Пункт "б" статті 30 доповнено підпунктом 11 згідно із Законом№ 1180-VI від 19.03.2009}

12) здійснення заходів щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

{Пункт "б" статті 30 доповнено підпунктом 12 згідно із Законом№ 2367-VI від 29.06.2010}

13) здійснення контролю за дотриманням підприємствами комунальної власності вимог законодавства щодо забезпечення на договірній основі безперешкодного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, що перебуває у них на балансі, а також за правильністю обрахування плати за доступ. Виконавчим органам сільських, селищних, міських рад забороняється делегування цих повноважень з контролю суб`єктам господарювання.

{Пункт "б" частини першої статті 30 доповнено підпунктом 13 згідно із Законом№ 1834-VIII від 07.02.2017; в редакції Закону№ 1971-IX від 16.12.2021}

Позивачем не надано належним чином засвідчені, копії реєстрів переданого юридичною особою з назвою "Гадяцька міська рада" комунальної власності (виробничих потужностей газогосподарства ради, рухоме і нерухоме майно тощо) спільної власності територіальних громад Гадяцького чи Миргородських районів у використання і користуванняюридичній особі з назвою Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз".

Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача (п.1.4. Договору).

Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п.4. розділ 1 глава І Кодексу ГРМ).

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах.

На період до кінця року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об`єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за період з 01 жовтня по 30 вересня поточного року, (п.2 розділ б, глава VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 6.1. Договору розподілу природного газу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4. Договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.6 Договору).

У Постанові ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ №9 від 01.11.96р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано: оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй....

Тобто, немає сумніву у тому, що норма ст.14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у частині: « Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України...» - змінюють норму ст.117 Конституції до протилежного сенсу.

Велика Палата ВС по справі № 520/2098/19 вказала: «...суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порпядку та чи є вони чинними на момент розгляду».

Відповідно дост.55Бюджетного кодексуукраїни,захищені видаткибюджету вч.2вказано: Захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на:

{Абзац перший частини другої статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 79-VIII від 28.12.2014}

оплату праці працівників бюджетних установ;

нарахування на заробітну плату;

придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів;

забезпечення продуктами харчування;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

обслуговування державного (місцевого) боргу;

{Абзац сьомий частини другої статті 55 в редакції Закону№ 79-VIII від 28.12.2014}

соціальне забезпечення;

{Абзац восьмий частини другої статті 55 в редакції Закону№ 293-IX від 14.11.2019}

поточні трансферти місцевим бюджетам;

підготовку кадрів закладами фахової передвищої та вищої освіти;

{Абзац десятий частини другої статті 55 в редакції Закону№ 293-IX від 14.11.2019}

забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

наукову і науково-технічну діяльність;

{Абзац дванадцятий частини другої статті 55 в редакції Закону№ 293-IX від 14.11.2019}

роботи та заходи, що здійснюються на виконанняЗагальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар`єрних функцій зони відчуження, а також роботи та заходи з фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом№ 2856-VI від 23.12.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2709-IX від 03.11.2022}

компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом згідно із Законом№ 5059-VI від 05.07.2012}

заходи, пов`язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом згідно із Законом№ 79-VIII від 28.12.2014}

здійснення розвідувальної діяльності;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом згідно із Законом№ 79-VIII від 28.12.2014}

оплату послуг з охорони державних (комунальних) закладів культури;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом згідно із Законом№ 212-VIII від 02.03.2015}

оплату енергосервісу;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом вісімнадцятим згідно із Законом№ 328-VIII від 09.04.2015}

виплати за державними деривативами;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом дев`ятнадцятим згідно із Законом№ 700-VIII від 17.09.2015}

програму державних гарантій медичного обслуговування населення;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом двадцятим згідно із Законом№ 2621-VIII від 22.11.2018}

середньострокові зобов`язання у сфері охорони здоров`я.

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом двадцять першим згідно із Законом№ 1081-IX від 15.12.2020}.

Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.

За п. 1,2 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу, облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі, для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

При цьому, як зазначалося вище, позивач, як оператор ГРС відповідно до вимог п. 2-3 глави 2 розділу і Кодексу ГРС, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

За приписами п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС оператор ГРС зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абз. 3 п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).

Таким чином на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, у тому числі, здійснювати дві окремі процедури:

1) приведення газу до стандартних умов;

2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

Суд звертає увагу, що у відповідності до абз. 1 п. 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону №1504-VIIІ для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори, відповідно до закону.

На виконання зазначених вище законодавчих вимог, 30 вересня 2015 року НКРЕКП прийняло постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу».

Так, за п. 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно доЗакону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII) і Кодексу ГРС.

Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону № 329-VIII споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

За приписами п. 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором (п. 5. 2 Типового договору).

У пункті 5. 3 Типового договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно відсутності в нормах Кодексу ГРС положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (м куб.).

У свою чергу, за змістом абз. 2 п. 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.

Окрім цього, така позиція повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №161/ 16891/15-ц від 30 січня 2018 року. Зокрема, Верховний Суд підкреслив, що «...доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення...».

В судовому засіданні було встановлено, що зі слів представника позивача, відповідач приєднався до умов договору розподілу природного газу шляхом сплати рахунків за газ в 2018 році.

Але в судовому засіданні було встановлено, що господарство відповідача ОСОБА_2 відключено від газопостачання з 12.11.2018 року і по даний час , не відновлено та не використано жодного кубометра газу відповідачем.

Окрім того, в судовому засіданні було встановлено, що згідно рішень по справі №526/626/19 саме позивачем здійснено неправомірні дії.

Позивачем не надано доказів, що відповідач приєднувався або підписував договорів із ПрАТ «Гадячгаз»,ніколи документально не замовляв та не був «споживачем» з 12.11.2018 року, ніколи не надавав своїх персональних даних і дозволу на їх використання, ніколи не давав згоди на внесення персональних даних в електронні реєстрита права на використання персональних даних для утворення «особових рахунків».

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»: «Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним» (ст.18 п.5); «Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції» (ст.19 п.4); «права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).

Конституція України проголошує: «Земля, її надра, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадян має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону» (ст.13).

У відповідності до ст.11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про будь-яке очікуване реформування у сфері житлово-комунальних послуг органи місцевого самоврядування повинні завчасно інформувати громадян України через засоби ЗМІ, залучати громадян до участі в обговоренні планів, проектів реформування. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування. «Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін» (Р. VI, ст.26 ч.5). Ні завчасного інформування, ні обговорення, ні громадських слухань, ні можливості з боку громадян внесення пропозицій до проекту договору не було, що є прямим порушенням даного Закону.

У процесі укладення договору Цивільний кодекс України також виділяє дві стадії: пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною (ст.638). Головним елементом кожного договору є воля сторін,спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові. Договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди за всіма істотними умовами і належним чином оформили угоду. Договір вважається недійсним, якщо він є несправедливим і неправомірним. Отже, на законодавчому рівні порушенні, по-перше, процедура впровадження змін у сфері комунальних послуг щодо забезпечення громадян природним газом, по-друге, процедура укладення договору.

Відповідно достатті 142Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності достатті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Місцеві Ради це представницькі органи відповідних територіальних громад, які повинні були бути утворені відповідними територіальними громадами на підставі Конституції України.

В матеріалахцивільної справивідсутні докази,якими мережамиі напідставі чоговолодієПрАТ «Гадячгаз». Не надано письмовий договір із ПрАТ «Гадячгаз». Ненадано доказинаявності газуу ПрАТ«Гадячгаз»,законності відборугазу оператором;не наданоакти розмежуваннябалансової належності,кількість івартість отриманогоПрАТ «Гадячгаз»,чи позивачем ПрАТ «Гадячгаз» та переданого відповідачу «споживачу» газу.

Положення договору з відключенням газу споживачу «у разі незгоди укласти договір з постачальником» на примусово нав`язуваних протизаконних умовах порушують Конституцію України, відповідно до якої: «Україна є незалежна, соціальна, правова держава» (ст.1). Тобто в судовому засіданні було встановлено, що позивач примусово нав`язував відповідачу свої умови, вдашись до ведення суду в оману.

«Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України» (ст.19).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»: «Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним» (ст.18 п.5); «Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції» (ст.19 п.4); «права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).

Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обгрунтовує ці вимоги, а також правовові підстави позову.

Відповідно до ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обгрунтовує позивач; при цьому користуючись принципом " суд знає закони", при вирішені спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач, як правову підставу позову. Разом з тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач.

У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 наголошено, що визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Згідно зч.1ст.77ІІПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи,на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно дост. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного, суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірність дій відповідача, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст.141,142 ЦПК України.

За приписами частини 1статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст.137, п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі викладених обґрунтованих, неспростовних, юридично доведених фактів суд відносно ОСОБА_2 застосовує Конвенцію по правам людини та основоположних свобод, ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (Відомості`Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N31, ст.429).

Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", Закону України "Про захист прав споживачів", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні збільшених позовних вимог Приватного акціонерноготовариства "Гадячгаз",місце знаходження:м.Гадяч,вул.Будька,26А,Полтавської областідо ОСОБА_2 ,адреса реєстраціїмісця проживання: АДРЕСА_1 про стягненнязаборгованості заоплату житлово-комунальнихпослуг зрозподілу природногогазу - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.09.2023 року.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко