Ухвала суду № 113241382, 04.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22726/23

УХВАЛА

04 вересня 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) (м. Одеса), ЄДРПОУ НОМЕР_2 , у зарахуванні на квартирний облік усіх членів родини померлого майора у відставці ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (дружину), ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 (сина) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (доньки) РНОКПП НОМЕР_5 ; зобов`язати Південне одеське територіальне управління Національної гвардії України (Військову частину НОМЕР_1 ) (м. Одеса), ЄДРПОУ 25575799, зарахувати усіх членів родини померлого майора у відставці ОСОБА_2 на квартирний облік за тим же порядковим номером в списку осіб, які користуються правом першочергового отримання приміщень, та в списку військовослужбовців, узятих на квартирний облік за місцем проходження служби для отримання житлової площі, що перебував і сам померлий у відставці ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (дружину), ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 (сина) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (доньку) РНОКПП НОМЕР_5 , шляхом винесення відповідного питання на розгляд житлово-побутової комісії Південного одеського територіального управління Національної гвардії України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, щодо зарахування усіх членів родини померлого майора у відставці ОСОБА_2 на квартирний облік, а отже, даний позов подано з метою поновлення прав позивача у сфері житлових відносин, та як наслідок є суто приватноправовим.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані з правом на зарахування членів родини померлого майора у відставці ОСОБА_2 на квартирний облік, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, а отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що за правилами цивільного судочинства розглядаються, зокрема, спори щодо права особи на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як Відповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постановах від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а; від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18, від 15 травня 2019 у справі №826/4766/17).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

Таким чином, враховуючи те, що подану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, належить відмовити, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, роз`яснивши позивачеві, що розгляд даного спору належить до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства України.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Зокрема, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2147,20 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими квитанціями від 29.08.2023 року № 8241-7664-2673-6867 на суму 1073,60 грн., та від 29.08.2023 року №5970-1554-0546-3228 на суму 1073,60 а отже, означена сума грошових коштів підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №420/22726/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даного спору належить до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства України.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко