Рішення № 113239841, 11.08.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 340/1109/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Військової частини НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (вул. Театральна, 2, м.Кропивницький, 25002, код ЄДРПОУ - 26613869)провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (код ЄДРПОУ 26613869) щодо не виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, грошового забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022р. та за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (код ЄДРПОУ 26613869) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022р., за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ).

22.05.2022 року під час ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Вітчизни від збройної агресії з боку росії та незаконних збройних формувань російської федерації на території Луганської області отримав бойову травму (акубаротравму).

У зв`язку з цим, по етапах евакуації позивач перебував у військовій частині НОМЕР_3 та проходив лікування у різних медичних закладах

Згодом військово лікарською комісією прийнято рішення про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідач з червня 2022 року не виплачує позивачу грошове забезпечення та не звільняє його з військової служби.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та звернувся із даним позовом до суду.

Відзиву чи письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог до суду відповідачем не подано.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2023 року отримано уповноваженою особою Військової частини НОМЕР_2 01.05.2023 року (а.с.81).

Ухвалою суду від 16.06.2023 року продовжено процесуальний строк розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалу суду від 16.06.2023 року отримано уповноваженою особою Військової частини НОМЕР_2 04.07.2023 року.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (а.с.69-72).

22.05.2022р. під час ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Вітчизни від збройної агресії з боку росії та незаконних збройних формувань російської федерації на території Луганської області, ОСОБА_1 отримав бойову травму (акубаротравму) (а.с.23).

До 23.05.2022 р. ОСОБА_1 перебував у військовій частині НОМЕР_3 , а з 23.05.2022р. по 01.06.22р. в КНП Міська клінічна лікарня №6 м. Дніпро (а.с.16).

З 02.06.2022 р. по 15.06.2022 р. ОСОБА_1 проходив лікування на стаціонарі у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, м. Умань (а.с.19).

З 29.07.2022 р. до 04.08.2022 р. ОСОБА_1 госпіталізовано до медичної частини в/ч НОМЕР_4 (а.с.17).

З 08.08.2022 р. по 18.08.2022 р. ОСОБА_1 перебував у відділенні реанімації та інтенсивної терапії де проходив лікування у ДУ ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України (а.с.18).

18.08.2022 р. військово лікарською комісією проведено медичний огляд ОСОБА_1 за результатами якого прийнято рішення про надання позивачу відпустки для реабілітації протягом одного місяця (а.с.14).

З 12.12.2022 р. по 29.12.2022 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, м. Вінниця (а.с.9).

29.12.2022р. військово лікарською комісією проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановила, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане із з проходженням військової служби та травма, пов`язана із захистом Батьківщини.

За результатами обстеження військово лікарською комісією прийнято рішення, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.10-12).

Доказів того, що ОСОБА_1 виключено з військової служби сторонами не надано.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує таку поведінку як визнання позову.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Суд констатує, що обидві вищевказані умови у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами виписаних на сержанта ОСОБА_1 .

А отже, позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Між тим, як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, що є грубим порушенням його прав.

Поряд з цим щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Так, нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від14.08.2022 №402 (далі - Положення).

Згідно з п.2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.6.11. Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

При цьому форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.

Підпунктом в п.20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів.

З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише за станом здоров`я.

В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.

Так, згідно довідки військово лікарської комісії від 18.08.2022 року ОСОБА_1 надано відпустку для реабілітації протягом одного місяця (а.с.14).

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Суд також звертає увагу, що згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття відпустка для лікування у зв`язку з хворобою та відпустка за станом здоров`я. Також слід вказати, що Постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. А тому вжите у Постанові № 168 формулювання відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.

Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - відпустка за станом здоров`я, передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, передбаченій Постановою №168.

Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_2 не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за весь період його відпустки для лікування.

В свою чергу, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності вчинення своїх дій.

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Одночасно суд зазначає, що позивач не пропустив строк звернення з даним позовом до суду з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення додаткової винагороди військовослужбовцю, тобто фактично нарахування та виплата заробітної плати (грошового забезпечення).

У відповідності до вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України (станом на час порушення прав позивача), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно рішень Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013 та від 15.10.2013 року № 9/рп-2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат; у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (код ЄДРПОУ 26613869) щодо не виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, грошового забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022р. та за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (42-й окремий мотопіхотний батальйон 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана ОСОБА_2 ) (код ЄДРПОУ 26613869) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022 р., за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. ЖУК