Рішення № 113238827, 05.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року Справа№200/3079/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 13844159, місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2023 року через підсистему «Електронний Суд» Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 13844159, місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії № 056650008813 від 16.05.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, прийняте за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.05.2023 року № 785;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 08.05.2023 року № 785 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши : до страхового стажу періоду роботи протягом січня-грудня 2022 року та січня - квітня 2023 року, до пільгового стажу період роботи з 21.12.2005 по 20.02.2006 та протягом січня 2022 року березня 2023 року, та прийняти рішення про призначення з 08.05.2023 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 та Рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20-а, відповідно до заяви від 08.05.2023 року № 785.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що вона 08 травня 2023 року звернулася через веб-портал ПФУ із заявою встановленого зразку про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з додаванням документів, копії яких додані до цього позову та вказані у додатках. Ця заява була зареєстрована за № 785. 16 травня 2023 року вона отримала рішення про відмову в перерахунку пенсії № 056650008813, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. У цьому рішенні було вказано, що страховий стаж становить 36 років 03 місяці 08 днів, а пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 29 років 05 місяців 03 дні. Далі вказано наступне: до страхового стажу не зараховано період роботи протягом січня-грудня 2022 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід, за січень-квітень 2023 року про нарахований дохід та сплату страхових внесків; -до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з довідкою про підтвердження пільгового характеру роботи від 31.03.2023 № 01/11-90/39: -з 21.12.2005 по 20.02.2006, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 21.12.2000 № 2108 та від 21.02.2006 № 409; -протягом січня 2022 року березня 2023 року, оскільки відсутній страховий стаж згідно з реєстром застрахованих осіб. Отже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутності 55 років. Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При зверненні до суду з даним позовом через підсистему «Електронний Суд», на виконання вимог частини 9 статті 44 КАС України, позивачем надано квитанцію №172333 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету, Користувача ЄСІТС Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: позовної заяви, додатки до позовної заяви.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/3079/23. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії: заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах від 08 травня 2023 року та додані до неї документи; розрахунок стажу форми РС- право.

Ухвала суду від 05 липня 2023 року доставлена до електронного кабінету учасників справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 162 КАС України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

18 липня 1988 року на ім`я ОСОБА_2 видано диплом про присвоєння рішенням екзаменаційної комісії від 14 липня 1988 року кваліфікації слюсаря механіка.

На підтвердження зміни прізвища позивачем з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_1 » надано свідоцтво про укладення шлюбу від 17 вересня 1988 року.

08 травня 2023 року позивач звернулась через Веб портал Пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16 травня 2023 року №056650008813 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, та за результатами розгляду документів зазначено наступне:

до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом січня грудня 2022 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід, за січень квітень 2023 року про нарахований дохід та сплату страхових внесків;

до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідкою про підтвердження пільгового характеру роботи від 31 березня 2023 року №01/11-90/39 з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 21 грудня 2000 року № 2108 та від 21 лютого 2006 року №409; протягом січня 2022 року березня 2023, оскільки відсутній страховий стаж згідно з реєстром застрахованих осіб.

У рішенні встановлено, що позивач має страхового стажу 36 років 03 місяці 08 днів, пільгового стажу роботи за Списком №2 29 років 05 місяців 03 дні.

Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач:

з 01 вересня 1985 року по 14 липня 1998 року проходила навчання в СПТУ №80 м. Родинське;

з 02 серпня 1988 року прийнята на роботу слюсарем збиральником 2р в Красноармійський філіал заводу «ТОПАЗ»;

з 02 січня 1989 року переведена розподільником робіт по 2р ;

Красноармійський філіал заводу «Топаз» перейменовано в Державне орендне підприємство «Квант» п/о «Топаз»;

з 02 січня 1991 року зарахована розподільником робіт 2р;

08 січня 1992 року звільнена за ст.38 КЗпП;

З 15 січня 1992 року прийнята учнем лампувальника 2р та направлена на дільницю вентиляції та техніки безпеки у шахту «Краснолиманська» п/о «Красноармійськвугілля»;

пройшла навчання за професією лампувальника 2р;

з 21 квітня 1992 року переведена лампувальником 2р та направлена на цю дільницю;

Шахта «Краснолиманська» перейменована в ДВАТ шахта «Краснолиманська», наказ від 28 червня 1996 року №301;

ДВАТ шахта «Краснолиманська» перейменована в Державну холдингову компанію «Краснолиманська», наказ від 29 листопада 1996 року №605;

Державна холдингова компанія «Краснолиманська» перейменована в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», наказ від 05 листопада 2001 року №535.

З розрахунку стажу форми РС право слідує, що позивачу за Списком № 2 зараховані наступні періоди роботи:

з 24 квітня 1992 року по 31 грудня 2003 року 11 років 08 місяців 8 днів;

з 01 січня 2004 року по 20 грудня 2005 року 01 рік 11 місяців 20 днів;

з 23 грудня 2005 року по 28 грудня 2009 року 04 роки 00 місяців 06 днів;

з 02 січня 2010 року по 29 грудня 2011 року 01 рік 11 місяців 28 днів;

з 06 січня 2012 року по 24 грудня 2013 року 01 рік 11 місяців 19 днів;

з 01 січня 2014 року по 17 грудня 2014 року 11 місяці 17 днів;

з 01 січня 2015 року по 29 грудня 2015 року 11 місяців 29 днів;

з 01 січня 2016 року по 22 грудня 2016 року - 11 місяців 22 днів;

з 01 січня 2017 року по 16 грудня 2017 року 11 місяців 16 днів;

з 01 січня 2018 року по 29 грудня 2018 року 11 місяців 29 днів;

з 01 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року 11 місяців 24 днів;

з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2020 року 11 місяців;

01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року 11 місяців 25 днів.

Всього, за висновком відповідача, наведеним в розрахунку стажу форми РС право, пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 складає 29 років 05 місяців 03 днів, а страховий стаж складає 36 років 3 місяці 18 днів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з ч. 1ст. 9 Закону № 1058відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначаєст. 114 Закону № 1058.

Згідно з частиною 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Пунктом 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За правилами ч. 5 ст. 114 Закону № 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Наведені норми кореспондуються з приписами абзаців 1, 2, 13 пункту «б» частини першоїстатті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII(далі-Закон № 1788-ХІІ) в редакціїЗакону від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Проте,Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020статтю 13 Закону № 1788-ХІІвизнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною).

Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, згідно з яким застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (…)

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. (…)».

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсіїЗакон № 1788-ХІІз урахуваннямрішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 рокувстановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених вРішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону № 1788-ХІІз урахуваннямРішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з одного боку, таЗаконом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідач у спірному рішенні не заперечує наявність у позивача необхідного страхового стажу та пільгового стажу роботи за Списком № 2 (36 років 03 місяці 18 днів страхового стажу та 29 років 05 місяців 03 дні пільгового стажу за Списком №2).

Судом встановлено, що на момент звернення із заявою від 08 травня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла 50-річного віку, мала стаж роботи понад 20 років, з них більше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, доводи відповідача про недосягнення позивачем пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковими.

Щодо не зарахування відповідних періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок № 637 також визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Згідно з ч. 1ст. 44 Закону № 1058заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до приписів ч. 3ст. 44 Закону № 1058органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За правилами ч. 5ст. 45 Закону № 1058документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 30 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування(додаток 3);заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера(додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал або засоби Порталу Дія) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно доПоложення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.\

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку ( пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).

Згідно пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами ОСОБА_4 заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбаченихчастиною четвертоюстатті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 визначено, які необхідно надати документи до заяви про призначення пенсії за віком.

Приймання, оформлення і розгляд документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсії, регламентовано розділом ІV Порядку № 22-1.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно з п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу ІІ цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Крім того, п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням вимог Порядку №22-1, суд приходить до наступних висновків:

з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України;

після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;

виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення від 16 травня 2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Крім того, у спірному рішенні пенсійним органом не зараховані відповідні періоди роботи позивача до страхового та пільгового стажу з різних підстав.

Надаючи оцінку правомірності відмови пенсійного органу у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

Щодо доводів відповідача, які викладені у спірному рішенні в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи протягом січня грудня 2022 року з підстав того, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід, за січень квітень 2023 року про нарахований дохід та сплату страхових внесків.

За приписамиЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цьогоЗаконувести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписамистатті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

З наданого реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 слідує, що протягом січня грудня 2022 року страхувальником Вугільна компанія «Краснолиманська» (31599557) не сплачувались страхові внески за нарахований дохід, а протягом січня квітня 2023 року відсутні відомості про нарахований дохід та сплату страхових внесків.

Із зазначеного Реєстру застрахованих осіб слідує, що в період 2022 року інформація по спеціальному стажу позивача вносилася роботодавцем (страхувальником) за кодом ЗПЗ013Б1.

Оскільки, страхувальник сплачував заробітну плату позивачу за 2022 рік, звітував щодо спецстажу позивача за 2022 рік, вся інформація щодо стажу позивача в частині оскаржуваного періоду з січня 2022 року по грудень 2022 року є в системі персоніфікованого обліку, а тому з урахуванням відомостей, що наявні у трудовій книжці (по спірному періоду січень грудень 2022 року) та в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), цей період роботи має бути зарахований до як до страхового, так і пільгового стажу позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Щодо періоду січень квітень 2023 року, суд зазначає, що дійсно в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхувальником заробітної плати та страхових внесків.

Однак, статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем у спірному рішенні не ставиться під сумнів вірність записів в трудовій книжці позивачки про прийняття/звільнення у спірні періоди роботи.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Проте, відповідачем не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів.

Таким чином, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди протягом січня-грудня 2022 року та січня - квітня 2023 року та до пільгового періоди протягом січня 2022 року березня 2023 року.

Щодо доводів відповідача, які викладені у спірному рішенні в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи згідно з довідкою про підтвердження пільгового характеру роботи від 31 березня 2023 року №01/11-90/39 з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 21 грудня 2000 року № 2108 та від 21 лютого 2006 року №409

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01\11-90\39 від 31 березня 2023 року, яка видана ОСОБА_1 про те, що вона працювала повний робочий день на ДВ ВК «Краснолиманська» і за період з 21 квітня 1992 року по теперішній час працює лампівником, що передбачено списком 2 розділу І позицією 1.1а та виконувала роботи на поверхні. Зазначено, що на підприємстві проведена атестація робочих місць відповідно до наказів №1331 від 29 грудня 1995 року, №2108 від 21 грудня 2000 року, №2917 від 23 грудня 2005 року, №409 від 21 лютого 2006 року, №1697 від 22 листопада 2010 року, №1360 від 17 серпня 2015 року, №449 від 18 серпня 2020 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, привизначенні правана пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на неможливість зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року, у зв`язку з перервою в атестації робочих місць, оскільки відповідно до довідки №01\11-90\39 від 31 березня 2023 року, яка була надана пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії слідує, що на підприємстві проведена атестація робочих місць відповідно до наказів №1331 від 29 грудня 1995 року, №2108 від 21 грудня 2000 року, №2917 від 23 грудня 2005 року, №409 від 21 лютого 2006 року, №1697 від 22 листопада 2010 року, №1360 від 17 серпня 2015 року, №449 від 18 серпня 2020 року.

Тобто, перерви між атестаціями робочих місць за умовами праці від 21 грудня 2000 року № 2108 та від 21 лютого 2006 року №409 не було. Дані твердження відповідача спростовуються також наявною у матеріалах справи копією наказу від 23 грудня 2005 року №2917 про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Отже, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року.

З огляду на викладене вище, у пенсійного органу не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, тому враховуючи встановлені фактичні обставини справи та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 056650008813 від 16 травня 2023 року підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

А порушені права захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2023 року за №785 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи протягом січня-грудня 2022 року та січня- квітня 2023 року, до пільгового стажу період роботи з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року та протягом січня 2022 року березня 2023 року, та з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення про призначення з 08 травня 2023 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 та Рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20-а, відповідно до заяви від 08 травня 2023 року № 785, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1ст. 5 КАС України)

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що дані вимоги наразі є передчасними, оскільки повторний розгляд заяви позивача від 08 травня 2023 року за №785 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не відбувся, станом на дату ухвалення рішення у суду відсутні підстави вважати, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійним органом не будуть враховане п."б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ, рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 та Рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20-а.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимогчастини другоїстатті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області у розмірі 715,72 грн ((1073,60 грн/3)х2), пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 13844159, місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 056650008813 від 16 травня 2023 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2023 року за №785 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи протягом січня-грудня 2022 року та січня - квітня 2023 року, до пільгового стажу період роботи з 21 грудня 2005 року по 20 лютого 2006 року, протягом січня 2022 року березня 2023 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 13844159, місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн 72 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 05 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративногосуду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов