Рішення № 113238754, 01.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2023 року Справа№200/2852/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення № 056650006565 від 02.11.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач). Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії № 056650006565 від 02.11.2021 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.10.2021 року, зарахувавши до пільгового стажу: час проходження військової служби за контрактом від 26.02.2020 року; період роботи з 05.08.2002 року по 27.10.2002 року на ДП «ВК «Краснолиманська» на посаді машиніста підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті; періоди роботи відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992 року «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Роз`яснення від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; на пільгових умовах один місяць служби за три місяці відповідно до п.п. «а» п. 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 час проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 26.10.2021 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині та висновків Великої палати Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у Рішенні по справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020, Рішення Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20 від 21.04.2021 року, та Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 360/3611/20 від 03.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2021 року № 056650006565, йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Отже, позивач не згоден із даним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

26 червня2023 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву перекупки Сергія Володимировича, в якому, крім іншого, зазначив, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Факт роботи особи упродовж повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці підтверджуються уточнюючою довідкою підприємства, виданою на підставі первинних документів за час роботи особи в шкідливих умовах. Таку довідку має надати підприємство, на якому був напрацьований пільговий стаж згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, зокрема виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, які підтверджують факт роботи із шкідливими і важкими умовами праці упродовж повного робочого дня.

Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Представник відповідача зазначив, що аналіз документів, наданих 26.10.2021 року, ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що пільговий стаж роботи становить 03 роки 02 місяці 20 днів. Загальний страховий стаж становить 24 роки 03 місяці 22 дні.

А отже, на його думку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення № 056650006565 від 02.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу підтвердженого в установленому законодавством порядку.

На підставі вищевикладеного, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Відповідно до довідки №7 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в період з 05.04.2020 року по 11.08.2020 року, з 31.08.2020 року по 16.09.2020 року, з 27.09.2020 року по 31.12.2020 року, з 06.01.2021 року по теперішній час.

26.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 10 ( сервісний центр ) Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіального призначення/перерахунку пенсії заяву ОСОБА_1 було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02 листопада 2021 року № 056650006565 на заяву від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи. Відповідно до наданих документів, страховий стаж ОСОБА_1 склав 24 роки 03 місяці 22 днів, пільговий стаж по Списку № 1 - 03 роки 02 місяці 20 днів.

Не зараховано до пільгового стажу позивача період трудової діяльності з 05.08.2002 року по 27.10.2002 року в зв`язку з наданням довідки без зазначення пільгової посади. Зараховано до пільгового стажу період роботи з 13.01.2012 року по 02.04.2015 року.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії та не зарахуванням до його пільгового стажу час проходження військової служби за контрактом від 26.02.2020 року; період роботи з 05.08.2002 року по 27.10.2002 року на ДП «ВК «Краснолиманська» на посаді машиніста підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону № 1058-ІV).

Згідност. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданої 12.04.2002 року, містить такі записи про роботу: з 01.09.1998 року по 30.03.2002 року навчання в ПТУ № 38 м. Красноармійськ за спеціальністю електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, на підприємстві ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1»: з 17.09.2001 року по 01.10.2001 року навчання в учбовому пункті, з 04.10.2001 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті на час практики, з 05.03.2002 року по 28.03.2002 року учнем машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті на час практики, на підприємстві ДП «Вугільна компанія Краснолиманська»: з 05.08.2002 року по 27.10.2002 року машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, з 06.11.2002 року по 20.04.2004 року служба в армії, на підприємстві «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1»: з 02.08.2004 року по 13.08.2004 навчання в учбовому пункті, з 17.08.2004 року машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, з 16.02.2007 року по 10.04.2011 року електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ТОВ «Донвуглепоставка»: з 18.05.2011 року по 22.12.2011 року електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ДП «Красноармійська» ВП «Шахта Центральна» з 13.01.2012 року по 02.04.2015 року електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Покровське»: з 01.07.2015 року гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, з 01.10.2016 року тимчасово по 05.11.2016 начальником зміни підземної, звільнений 20.02.2017 року, на підприємстві ТОВ «Східвуглесервіс»: з 07.03.2017 року по 11.10.2017 року електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Покровське»: з 25.10.2017 року гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, з 03.07.2018 року помічником начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, з 07.11.2018 року заступником начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, з 02.01.2019 року помічником начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, з 28.12.2019 року по теперішній час майстром гірничого підземного з повним робочим днем в шахті.

Записи містять підписи посадових осіб, посилання на номера та дати наказів, відтиски печатки підприємств, дефектів записи не мають.

Відповідно дост. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.

Згідно п «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із частиною другоюстатті 20 Закону № 1058-IVобчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятоюстатті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається:у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Гарантії соціального захисту учня, слухача та випускника професійно-технічного навчального закладу визначені статтею 38 Закону України від 10.02.1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі Закон № 103/98-ВР).

Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявності двох умов, а саме: 1) якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».

Розділом І вказаного Списку включає усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Судом встановлено, що згідно з наданою позивачем копією трудової книжки, періоди навчання, служби в армії та всієї трудової діяльності ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до пільгового періоду роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Адже положеннями Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в котрій записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печатками підприємств та підписами відповідальних осіб. Підтвердження проходження навчання та службу в армії також підтверджено наданим дипломом та військовим квитком.

Окрім того, відповідно до пункту 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, статтею 101 Закону № 1788-XII та пункту 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 - закріплено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, вимагати дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, надані позивачем суду документи, а саме копія трудової книжки, документи про службу та навчання, довідки про пільговий характер роботи, накази про атестацію робочих місць, містять достатні відомості про роботу позивача на пільгових умовах, що дає право на пенсію незалежно від віку, якщо він був зайнятий на зазначених роботах не менше 25 років.

Суд зазначає, що положенням частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, не проведення такої перевірки підприємства, яким видано довідки, не може бути підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу.

Тому суд дійшов висновку про неналежне виконання обов`язків відповідачем щодо розгляду наданих документів при прийнятті спірного рішення від 02 листопада 2021 року № 056650006565 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пенсійного віку позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 цього Закону (в редакції Закону№ 2148-VIII від 03.10.2017 року) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 цього Закону, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особлива важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом а статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт а статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015 року, в наступній редакції: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, наявна колізія між нормами Закону 1788-ХІІ з урахуванням Рішення 1-р/2020 з одного боку, та Законом 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначає такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Велика палата Верховного суду зазначила в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим ля особи, а не Закону 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З наведених підстав, вирішуючи справу, суд враховує наведені висновки Верховного Суду, через що вважає обґрунтованими доводи позовної заяви щодо застосування для призначення пенсії на пільгових умовах частини 2 статті 14 Закону № 1788-XII відповідно до Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача при зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 керуватися постановою КМУ №81 від 22.02.1992 року «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Роз`ясненням від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону № 1058- IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 року, визначаючи компетенцію урядових органів щодо певного кола питань, не містить норм права, якими регулюються спірні відносини у цій справі.

Крім того, роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 не є діючим нормативним актом і не може застосовуватися до спірних відносин всупереч приписам спеціального Закону № 1058- IV. Тому у вказані частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 проходження військової служби на пільгових умовах, як один місяць служби за три місяці відповідно до п.п. «а» п.3 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки № 7 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в період з 05.04.2020 року по 11.08.2020 року, з 31.08.2020 року по 16.09.2020 року, з 27.09.2020 року по 31.12.2020 року, з 06.01.2021 року по теперішній час.

На час укладення контракту ОСОБА_1 працював на посаді майстра гірничого підземного з повним робочим днем у шахті, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача під № 31.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, суд не ставить під сумнів право позивача на зарахування до пільгового стажу: один місяць служби за три місяці відповідно до п.п. «а» п. 3 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 час проходження служби, протягом якого позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заході, проте зазначає, що дія Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 розповсюджується на випадки призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, вказана постанова не підлягає застосуванню у спірних відносинах до моменту звільнення позивача з військової служби, оскільки спір між сторонами виник з приводу призначення пенсії зі зниженням віку через наявність пільгового стажу за Списком № 1, а не з приводу призначення позивачу пенсії за вислугу років, як особі, звільненої з військової служби.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та розрахунку пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення № 056650006565 від 02.11.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах, є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (квитанція № 0.0.3058900963.1 від 20.06.2023 року).

Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати із врахуванням співмірності заявлених та задоволених позовних вимог, у розмірі 700,00 грн.

Щодо строків розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року № 2119-IX.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженоУказ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб

Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Також офіційно опубліковано Закон № 3276-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».

Враховуючи викладене, станом на 01 вересня 2023 року в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов`янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року № 440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 17 Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України, встановлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов`язків.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.

З огляду на викладене та той факт що, відповідачем протягом довгого строку не було надано витребуваних судом документів, рішення ухвалено 01 вересня 2023 року.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення № 056650006565 від 02.11.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) від 02 листопада 2021 року № 056650006565 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.10.2021 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням змісту Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а також з урахуванням правової оцінки та висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, в тому числі, періодів: роботи з 05.08.2002 року по 27.10.2002 року на ДП «ВК «Краснолиманська» на посаді машиніста підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, проходження військової служби за контрактом від 26.02.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко