Рішення № 113234631, 30.08.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/266/23

2/703/444/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

секретарів судового засідання Холодняк Л.П., Крамної Л.С.,

представника позивача Лук`яненко Г.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

24 січня 2023 року КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг з оплати послуги постачання теплової енергії за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року у розмірі 10072 грн. 94 коп., інфляційні втрати у сумі 1063 грн. 36 коп., три проценти річних у сумі 330 грн. 09 коп., пеню в сумі 12 грн. 97 коп., та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем з 01 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго», яке є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», надавались послуги з централізованого опалення у м. Сміла, в тому числі відповідачу як власнику квартири АДРЕСА_1 , на підставі публічного договору приєднання опублікованого в місцевій газеті «Сміла» від 28 лютого 2018 року №9 (1101) та індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, опублікованого на офіційному сайті Смілянської міської ради.

Так, квартира АДРЕСА_1 згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно № 319896765 від 10 січня 2023 року, виданою Виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідач свого обов`язку по оплаті наданих послуг з теплопостачання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим за період з листопада 2019 року по грудень 2022 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість - борг з оплати послуги постачання теплової енергії в розмірі 10072 грн. 94 коп.

Дії споживача по невиконанню свого обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушує фінансовий стан підприємства та спричиняє збитки.

Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 463 від 20 жовтня 2017 року, № 414 від 22 листопада 2018 року та № 83 від 28 лютого 2019 року та № 511 від 21 жовтня 2021 року. В даному випадку, у будинку, в якому знаходиться квартира, яка належить відповідачу, встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії, в зв`язку з чим нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами та показниками засобів обліку теплової енергії.

В зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальної послуги, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 1063 грн. 36 коп., три проценти річних у сумі 330 грн. 09 коп., пеню в сумі 12 грн. 97 коп., та звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 22 лютого 2023 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09 березня 2023 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої в зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 і надалі не виконує свого обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії до належної їй квартири, відтак представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача борг з оплати послуги з централізованого опалення житла за період з листопада 2019 року по лютий 2023 року включно у сумі 11043 грн. 64 коп., інфляційні втрати у сумі 1063 грн. 36 коп., три проценти річних у сумі 330 грн. 09 коп., пеню в сумі 12 грн. 97 коп.,та судові витрати по сплаті судового збору.

04 травня 2023 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від представника позивача І. Гравченко надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої в зв`язку з тим, що після подання позивачем вказаної позовної заяви відповідач ОСОБА_1 частково виконала свої зобов`язання з оплати боргу за поставлену теплову енергію, відтак представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача залишок боргу з оплати послуги з централізованого опалення житла у сумі 9795 грн. 24 коп., інфляційні втрати у сумі 650 грн. 82 коп., три проценти річних у сумі 191 грн. 69 коп., пеню в сумі 17 грн. 01 коп.,та судові витрати по сплаті судового збору.

01 червня 2023 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої в зв`язку з тим, що після подання позивачем вказаної позовної заяви відповідач ОСОБА_1 знову частково виконала свої зобов`язання з оплати боргу за поставлену теплову енергію, відтак представник позивача остаточно просила стягнути з відповідача на користь позивача залишок боргу з оплати послуги з централізованого опалення житла за період з листопада 2020 року по березень 2023 року у сумі 9295 грн. 24 коп., інфляційні втрати у сумі 650 грн. 82 коп., три проценти річних у сумі 191 грн. 69 коп., пеню в сумі 17 грн. 01 коп.,та судові витрати по сплаті судового збору.

01 серпня 2023 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Смілакомунтеплоенерго» позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, на їх задоволенні наполягала.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що стороною позивача не було додано необхідних документів для підтвердження даних, занесених до Оборотної відомості (Виписки по рахунку за постачання теплової енергії ОР № 010400056163 ОСОБА_1 ) за тарифом для будинку з лічильником: 2300,21 грн. за 1 Гкал в розрізі звітних періодів. На думку відповідача, суми та об`єми зазначені в Оборотній відомості в частині спожитих Гкал, вартості кв.м, не відповідають Методиці розподілу та фактичному споживанню по квартирі, належній відповідачу з урахуванням місць загального користування. Вказує, що споживачі будинку АДРЕСА_2 , які частково від`єднанні від мережі централізованого опалення та мають у квартирах транзитні стояки, що не ізольовані відповідно до державних будівельних норм, не отримували платіжки з нарахуваннями за послуги з опалення у місцях загального користування протягом 2019-2021 років, а відтак, на думку відповідача, весь тягар оплати за послуги з опалення місць загального користування будинку за вказаний період було покладено на споживачів з централізованим опаленням. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала раніше подану нею заяву про застосування строку позовної давності від 01 серпня 2023 року. Зважаючи на вищезазначене, просила у задоволенні позову КП «Смілакомунтеплоенерго» до неї відмовити повністю.

Заслухавши доводи сторін по справі, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

Згідно із ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 70 від 23 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» було визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності з 01 лютого 2018 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 319896765 від 10 січня 2023 року, відповідач по справі ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються до квартири АДРЕСА_1 , та має особовий рахунок № НОМЕР_1 як споживач послуги, що надається КП «Смілакомунтеплоенерго» (а.с.6).

Судом оглянуто акти зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими було зафіксовано щомісячні показники лічильника на будинок та які були складені за участю представників балансоутримувача будинку (а.с. 19-28).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 463 від 20 жовтня 2017 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 1975,04 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 414 від 22 листопада 2018 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2337,72 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с.14-зворот).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21 жовтня 2021 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2544,00 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с.14-зворот).

Згідно наданого суду розрахунку позивач, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за надані послуги, за період з листопада 2020 року по березень 2023 року нарахував ОСОБА_1 борг з оплати послуги з централізованого опалення житла у сумі 9295 грн. 24 коп., втрати від інфляції у розмірі 650 грн. 82 коп., три проценти річних у розмірі 191 грн. 69 коп., пеню у розмірі 17 грн. 01 коп. (а.с. 55,56, 62-зворот).

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних розрахунків, належним чином обґрунтований та мотивований.

Зазначений розрахунок позивача відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо повного погашення заборгованості.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків по оплаті за надані послуги, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі в рішенні суду чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

За загальними правилами, визначеними вказаним законом, виконавець послуг надає відповідний вид житлово-комунальних послуг споживачу, який їх споживає та має зворотній обов`язок щодо їх сплати за встановленими тарифами та у встановлені договором строки і порядку.

Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення із оплати житловою-комунальних послуг.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із приписами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Тобто, обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплатити надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Відповідно до вимог ст. ст. 66-68 ЖК України наймач (власник) зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити оплату за надані йому комунальні послуги, до числа яких входять послуги з теплопостачання.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №686/14833/15 відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Судом встановлено, що КП «Смілакомунтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання на території м. Сміла, яким фактично надані вказані послуги до помешкання відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , а тому воно правомірно розраховує на їх оплату споживачем.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.5.3 Договору про надання послуг з централізованого опалення, який опубліковано у газеті «Сміла» №9 (1101) від 28 лютого 2018 року, виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.

Позивачем на підставі наведених норм Закону було нараховано пеню з листопада 2019 року по січень 2020 року, тобто до початку періоду дії карантину в Україні (а.с.56).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Крім того, за змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч.1 ст.509 ЦК України, вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Суд погоджується з розрахунками сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зробленими позивачем та долученими до позовної заяви.

Таким чином, оскільки позивач свої обов`язки з надання житлово-комунальних послуг виконував, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за отримані послуги, а також розміру заборгованості нічим не спростовуються, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданої стороною відповідача заяви про застосування строку позовної давності суд вважає зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність визначена ст.257 ЦК України і становить три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За змістом вказаних норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Із позиції зазначеної в Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 року по справі №442/5498/16-ц, суд дійшов наступного висновку: «Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі N 6-1996цс16.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать, про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".

У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного - клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження N 61- 765СВ18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦK України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".

Зважаючи на те, що відповідачем у вказаний в позовній заяві період постійно здійснювалась добровільна оплата за надані позивачем послуги з теплопостачання, однак у розмірі, що є недостатнім для повного погашення заборгованості за надані комунальні послуги, відтак суд приходить до висновку, що вимоги позивача заявлені без пропуску строку позовної давності. Тому, враховуючи вищевказані оплати, які переривали строк позовної давності, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заборгованості за вищевказаний період немає.

Дані обставини свідчать про те, що строк позовної давності до суми боргу про сплив якої зазначає відповідач, позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст. 4, 9, 7, 12, 13, 76-78, 141, 164, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280, 282, 284, 288-289, 354 ЦПК України, -

вирішив:

Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (адреса: вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312) заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2023 року в розмірі 9295 грн. 24 коп., втрати від інфляції у розмірі 650 грн. 82 коп., три проценти річних у розмірі 191 грн. 69 коп., пеню у розмірі 17 грн. 01 коп. та 2684 грн. 00 коп. судового збору, а всього 12838 грн. 76 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 вересня 2023 року.

Головуючий: Ю. В. Крива