Рішення № 113230084, 05.09.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/642/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи,

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ

до відповідача Колочавської сільської ради, с. Колочава, Закарпатська область

про стягнення 812 918,00 грн.

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач заявив позов до Колочавської сільської ради про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у розмірі 812 918,00 грн., в т.ч. основної заборгованості 480 879,63 грн.; 15% річних 127 754,15 грн., пені 41 354,53 грн., інфляційних втрат 162 929,69 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 193, 230 Господарського кодексу України, статті 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії».

Ухвалою суду від 12.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 12 194.00 грн. сплаченого судового збору.

21.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

25.08.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відзив відповідача від позивача.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", у зв`язку з чим в селищної ради виникла заборгованість в сумі 812 918,00 грн., з яких: 480 879,63 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію; 162 929,69 грн. - інфляційні втрати, 127 754,15 грн. - 15 % річних та 41 354,53 грн. - пеня, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до суду.

25.08.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відзив відповідача від позивача, в яких він зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача, висловленими ним у відзиві. Так, позивач зазначає, що п. 1 ч. 23 ст. 58 ЗУ "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Положеннями п. 5.10. глави 5 договору встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Так, позивач зазначає, що він листом від 07.10.2021 направляв відповідачу корегувальні акти та рахунки за січень 2021 року, які були отримані ним 12.10.2021 року. Відповідний корегувальний акт на новий рахунок на оплату 297 476.06 грн. також були направлені відповідачу на його офіційну електронну адресу та отримані ним 15.12.2021 року.

Листом від 08.12.2021 були направлені відповідачу коригувальні акти та рахунки за лютий 2021 року, які також були ним отримані.

Позивач вказує, що відповідачем було лише частково погашено заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень - лютий 2021 на суму 218 218.56 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Отже заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію за січень - лютий 2021 становить 480 879.63 грн. Також, позивач вказує, що вважає правомірним нарахування пені, інфляційних втрат та 15 % річних на суму боргу, оскільки відповідачем прострочено оплату за договором і просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Правова позиція відповідача.

21.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

За твердженням відповідача, 25.10.2021 ним оголошено переговорну процедуру закупівлі на очікувану вартість 218 218.56 грн. з ПДВ по предмету - "Електрична енергія" в кількості 50148 кіловат - година по об`єктах замовника, перелік яких листом від 14.07.2021 №423 було надано ДПЗД "Укрінтеренерго" разом із відповідними рішеннями щодо приймання у власність Колочавської територіальної громади закладів освіти.

Відповідач вказує, що за результатами проведених переговорів з учасником процедури закупівлі замовником прийнято рішення від 25.10.2021 про намір укласти договір про закупівлю з ДПЗД "Укрінтеренерго".

Відповідно до договору від 11.11.2021 №б/н, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 11.11.2021, укладеного між Колочавською сільською радою та ДПЗД "Укрінтеренерго" по проведеній переговорній процедурі закупівлі, вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії (50148 кВт*год) протягом періоду, вказаного у п. 2.4. договору (з 01.01.2021 по 03.03.2021 року) та становить 218 218.56 грн. з ПДВ.

Відповідач вказує, що оплата по вищезазначеному договору від 11.11.2021 була здійснена в повному обсязі на вказану вище суму. Разом з тим, умовами договору від 11.11.2021 визначено його термін дії, який починається з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині постачання електричної енергії по 03.03.2021 року.

Відтак, відповідач зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору від 11.11.2021 замовником здійснено оплату до завершення терміну дії договору та до завершення бюджетного періоду по взятому бюджетному зобов`язанню. Відтак, заборгованість по договору від 11.11.2021 відсутня, а у замовника відсутні законодавчі підстави для внесення змін в договір або проведення процедури закупівлі щодо додаткових обсягів споживання електроенергії за бюджетний період (січень - лютий 2021 року). Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача - повністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - ДПЗД "Укрінтеренерго") (як Постачальником) та Колочавською сільською радою (як Споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції (надалі Договір), розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Правила).

Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, розміщений на сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (https://uie.kiev.ua) та відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з початку фактичного користування електричною енергією споживачем (відповідачем у справі).

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

У відповідності до п. 4.4. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (Додаток 1 до Договору) визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від оператора системи.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Ціна, порядок обліку та оплати електроенергії сторонами визначено в Розділі 5 Договору, Додатку 1 до Договору.

Зокрема, відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2. Договору).

Положеннями п. п. 5.3., 5.7. Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до змісту п. п. 1.1., 1.2. Додатку 1 до Договору (комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Умовами п. 5.10. Договору та п. 4.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОСР).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).

Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Згідно з пунктом 13.1. Договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

11.11.2021 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Сторонами у даній додатковій угоді доповнено п. 2.3. і 2.4. договору, зокрема визначено обсяги постачання електричної енергії на 01.01.2021 - 03.03.2021 рік.

Крім того, сторони доповнили п. 5.17. договору, а саме вказали, що вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.4. договору (з 01.01.2021 по 03.03.2021 року) та становить 218 218.56 грн. з ПДВ. У п. 5.18. договору сторони також передбачили, що споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. У разі перевищення вартості договору, визначеної в п. 5.17. договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсягом, зазначеним в п. 2.4. договору, в періоду зазначеному в п. 4 цієї додаткової угоди, споживач зобов`язаний здійснити закупівлю додаткових обсягів з постачання електричної енергії, як товарної продукції, у постачальника "останньої надії".

Також, сторони виклали п. 13.1. договору в новій редакції та визначили, що договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ з 01.01.2021 та діє по 31.12.2021, а в частині постачання електричної енергії по 03.03.2021 року (включно), але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Пунктом 6 додаткової угоди сторони визначили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ, сторони домовилися та вирішили, що умови такої додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 01.01.2021 року.

04 січня 2021 ДПЗД "Укрінтеренерго" отримано від Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» повідомлення оператора системи розподілу №154-25/31 про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" на січень 2021 року.

01 лютого 2022 ДПЗД "Укрінтеренерго" отримано від Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» повідомлення оператора системи розподілу №154-25/693 про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" на лютий 2021 року.

08.02.2021 ДПЗД "Укрінтеренерго" отримано від Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень 2021 року.

05.03.2021 ДПЗД "Укрінтеренерго" отримано від Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за лютий 2021 року.

01.02.2021 позивач направив відповідачу та ПАТ "Закарпаттяобленерго" повідомлення №44/09-0005991 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

31.03.2021 позивачем було отримано лист від відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації №01-15/224, яким його було повідомлено про неможливість сплати спожитої електроенергії в січні 2021 року, оскільки фінансування на даний вид товару не отримано. Крім того, відділом освіти було повідомлено позивача, що у зв`язку з децентралізацією навчальні заклади Міжгірського району передані у комунальну власність новостворених на території Міжгірського району чотирьох територіальних громад, в т.ч. Колочавської. З питань оплати за спожиту електроенергію, відділ освіти пропонував звернутись в т.ч. до Колочавської сільської ради. В подальшому, з відповідним запитом від 31.03.2021 позивач звернувся до Колочавської сільської ради з проханням надання інформації щодо кодів ЄДРПОУ та ЕІС кодів організацій, що приєдналися до відповідних сільських рад, а також копій рішень щодо реорганізації.

14.07.2021 Колочавська сільська рада своїй листом надала позивачу інформаційну довідку із кодами ЄДРПОУ та ЕІС кодами організацій, які приєдналися до Колочавської сільської ради. Так згідно такої інформаційної довідки до переліку організацій входять ряд закладів освіти, які приєдналися до Колочавської сільської ради. Крім того, позивач долучив до такого листа копію рішення №9 від 14.12.2020 про ініціювання передачі Колочавській сільській раді прав засновника закладів освіти та їх майна із спільної власності територіальних громад сіл і селища Міжгірського району у власність Колочавської територіальної громади, а також відповідні розпорядження про проведення приймання передачі майна закладів освіти. Також додатком до такого листа було долучено копію рішень Колочавської сільської ради про входження до складу засновників, зміну найменування ряду навчальних закладів Міжгірської районної ради Закарпатської області.

Позивач, в свою чергу, своїм листом від 05.10.2021 №44/09-885 інформував ПАТ "Закарпаттяобленерго" про переведення споживачів до постачальника останньої надії. В такому листі зазначений список таких споживачів, серед яких наявні ряд вказаних вище навчальних закладів, які були закріплені за Відділом освіти Міжгірської районної державної адміністрації і приєднались до Колочавської сільської ради.

Судом встановлено, що 07.10.2021 позивач інформував відповідача щодо корегування актів купівлі - продажу електричної енергії через реорганізацію Негровецької сільської ради шляхом приєднання до складу Колочавської сільської ради. Відтак, позивачем були надані відповідачу: 1) акт №014659 купівлі - продажу електроенергії на суму 7821.76 грн. з ПДВ за період січень 2021 року та відповідний рахунок на сплату 7821.76 грн. з ПДВ за період січень 2021 року; 2) корегувальний акт №014658 до акту 007498 від 31.01.2021 року; 3) корегувальний акт 015865 до акту 014659 від 13.09.2021 на суму 297 426,06 грн. з ПДВ за період січень 2021 року та відповідний рахунок на оплату 305 247.82 грн. за січень 2021 року.

Суд зазначає, що такі документи були направлені на офіційну електронну адресу відповідача та ним отримані на виконання вимог п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 року.

02.11.2021 на адресу позивача надійшов лист від ПАТ "Закарпаттяобленерго" №154-25/6849, яким його було повідомлено, що з 01.01.2021 по 31.03.2021 відбувалася реорганізація Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, в результаті якої об`єкти були передані на баланс інших споживачів.

Судом також встановлено, що 08.12.2021 позивач інформував відповідача щодо корегування актів купівлі - продажу електричної енергії через реорганізацію Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації шляхом приєднання ТКОЕЕ до складу Колочавської сільської ради. Відтак, позивачем були надані відповідачу: 1) рахунок на оплату на суму 305 247.82 грн. за січень 2021 року; 2) рахунок на оплату на суму 393 850.37 грн. за лютий 2021 року; 3) корегувальний акт 015865 до акту 014659 від 13.09.2021

Суд зазначає, що такі документи були направлені на офіційну електронну адресу відповідача та ним отримані на виконання вимог п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 року. Додатково такі документи направлялись відповідачу за його юридичною адресою та були отримані ним, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено часткову оплату по отриманим рахунках в розмірі 218 218.56 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №346 від 30.12.2021 на суму 210 396.80 грн. і платіжною інструкцією №347 від 30.12.2021 на суму 7821.76 грн. Також, судом встановлено, що 12.09.2022 відповідачем направлявся позивачу лист №01-10/526, яким він інформував позивача, що враховуючи затримку бюджетного фінансування витрат замовника, оплата взятого бюджетного зобов`язання по договору була здійснена при поступленні коштів на рахунок замовника. 30.12.2021 оплата по вище вказаному договору здійснена в повному обсязі на суму, визначену договором, а саме 218 218.56 грн. з ПДВ. В свою чергу, позивач направляв відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 22 356.57 грн. та боргу за спожиту електроенергію на суму 480 879.63 грн. (з урахуванням часткової оплати позивача).

Розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію суб`єкта Колочавська сільська рада станом на 19.06.2023 підтверджується наявність непогашеної заборгованості у розмірі 480 879.63 грн. основного боргу за вказаним вище договором.

З врахуванням викладеного, за твердженням Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, борг Відповідача за поставлену йому в період з січень - лютий 2022 року електричну енергію становить 480 879.63 грн., стягнення якого разом із нарахованими пенею, відсотками річних та інфляційними нарахуваннями і є предметом судового розгляду у даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 31.12.2023. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі з початком фактичного постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії Колочавській сільській раді, укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312,

При цьому, відповідно до п. 3.4.1. Правил Постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі звітів про фактичний (корисний) відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за січень 2021 року та за лютий 2021 року, відповідно до яких обсяг споживання відповідачем електричної енергії за даний період склав еквівалент 699 098.19 грн., враховуючи також обсяги споживання електричної енергії закладами освіти та сільською радою, які були приєднані до Колочавської сільської ради внаслідок реорганізації. Відповідачем було здійснено часткову оплату по отриманим рахунках в розмірі 218 218.56 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №346 від 30.12.2021 на суму 210 396.80 грн. і платіжною інструкцією №347 від 30.12.2021 на суму 7821.76 грн. Відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 480 879.63 грн.

Встановлено також, що про споживання зазначених обсягів електричної енергії протягом вказаного періоду було повідомлено відповідача, оскільки ним було отримано відповідні вимоги про сплату заборгованості, рахунки та коригувальні акти. Крім того, суд підкреслює, що сам відповідач повідомляв позивача про організації, які приєдналися до Колочавської сільської ради. Так згідно такої інформаційної довідки до переліку організацій входять ряд закладів освіти, які приєдналися до Колочавської сільської ради. Крім того, позивач долучив до такого листа копію рішення №9 від 14.12.2020 про ініціювання передачі Колочавській сільській раді прав засновника закладів освіти та їх майна із спільної власності територіальних громад сіл і селища Міжгірського району у власність Колочавської територіальної громади, а також відповідні розпорядження про проведення приймання передачі майна закладів освіти. Також додатком до такого листа було долучено копію рішень Колочавської сільської ради про входження до складу засновників, зміну найменування ряду навчальних закладів Міжгірської районної ради Закарпатської області.

У п. 5.18. договору (з урахуванням редакції додаткової угоди №1) сторони також передбачили, що споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. У разі перевищення вартості договору, визначеної в п. 5.17. договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсягом, зазначеним в п. 2.4. договору, в періоду зазначеному в п. 4 цієї додаткової угоди, споживач зобов`язаний здійснити закупівлю додаткових обсягів з постачання електричної енергії, як товарної продукції, у постачальника "останньої надії".

Отже, суд доходить висновку, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано належними доказами.

Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за поставленому йому постачальником «останньої надії» електричну енергію за період січень - лютий 2021 року у розмірі 480 879.63 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 480 879.63 грн., яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Судом також встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу 162 929.69 грн. - інфляційних втрат, 127 754.15 грн. - 15% річних та 41 354.53 грн. - пені.

Стосовно річних та інфляційних втрат.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

У п. 7.4 Комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за період з 30.03.2021 по 31.05.2023 розрахунок 15% річних та інфляційних втрат відповідно, суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Стосовно пені, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГКУ, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Право Постачальника нараховувати пеню визначено також і в п. 5.11. Договору.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з 21.10.2021 року по 23.02.2022 року 41 354.53 грн. пені, виходячи з визначеного ДПЗД «Укрінтеренерго» строку сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд зазначає, що він проведений вірно та в межах строків, передбачених ст. 232 ГКУ.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною. При цьому, у Позивач застосовує своє право на стягнення з Відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі 41 354.53 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, зокрема оплатив 218 218.56 грн. в рахунок своєї основної заборгованості перед Позивачем, а кредитор тривалий час (строк) не звертався для захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 41 354.563 грн. до 20 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 20 000.00 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.

Розрахунок судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Колочавської сільської ради (код ЄДРПОУ 04350777) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 480 879.63 грн. (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 63 копійок) на IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк".

3. Стягнути з Колочавської сільської ради (код ЄДРПОУ 04350777) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість зі сплати штрафних санкцій: 15% річних - 127 754.15 грн. (сто двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривень 15 копійок); пеня - 20 000.00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок); інфляційні втрати - 162 929.69 грн. (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 69 копійок) на IBAN 498201720355399169800710783 у Київській області в ГУ ДКСУ у Київській області.

4. Стягнути з Колочавської сільської ради (код ЄДРПОУ 04350777) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 873.45 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривень 45 копійок).

5. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 05 вересня 2023 року.

Суддя Л.В. Андрейчук