Ухвала суду № 11322522, 29.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 р.Справа № 2-а-3237/09/1870

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року по справі № 2-а-3237/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант»

до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Галант», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ Сумській області від 22.05.09 р. № 0000352347/0 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 11369,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5685,0 грн. та № 0000352347/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 14213,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5031,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.09 р. по справі № 2-а-3237/09/1870 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.09 р. по справі № 2-а-3237/09/1870 та прийняти нову постанову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 553/2300/22592900 від 22.05.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 р. по 31.12.08 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За даними перевіряючих виявлені порушення повязані з тим, що у період, що перевірявся, підприємство придбало у ТОВ «Укрнафтогазінвест»ТМЦ на суму 36818,58 грн. (ПДВ 6136,43 грн.) та у ТОВ «Дніпро РСТ»на суму 31399,82 грн. (ПДВ 5233,3 грн.). Оплата на користь ТОВ «Укрнафтогазінвест»проведена в сумі 30682,0 грн. та на користь ТОВ «Дніпро РСТ»в сумі 26167,0 грн.

Оскільки вказані постачальники не були виробниками цієї продукції, а придбали її у ТОВ «Метридат», який також придбав цей товар у ПП «Демол-Сервіс», перевіряючими був зроблений висновок про нікчемність угод позивача з його контрагентом з тих підстав, що ним були поставлені під сумнів відносини між ТОВ «Метридат»та ПП «Демол-Сервіс».

В обґрунтування даного висновку в акті перевірки та апеляційній скарзі вказано, що сертифікати якості та відповідності на отримані ТМЦ ТОВ "Метридат" від ПП"Демол - Сервіс" відсутні. В ході перевірки ТОВ "Метрідат" не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування нафтопродуктів. ПП "Демол - Сервіс" зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 10.07.07 р. № 16731020000004929. Проте в ході проведення перевірки зясовано, що гр. ОСОБА_1 є власником ПП „Демол - Сервіс" лише формально, фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював. За адресою реєстрації АДРЕСА_1, посадова особа - директор ОСОБА_2 відсутній. Фактично згідно податкової звітності у "Демол - Сервіс" відсутні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі розшифровки руху коштів по рахунках, відкритих ПП "Демол-Сервіс" в установах банків, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також відповідач вказує на те, що ПП "Демол-сервіс" перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях для проведення перевірки не надано. Зазначене підтверджує відсутність доказів реального отримання та відвантаження товарів ПП "Демол-Сервіс". Враховуючи те, що на території Хмельницької області у ПП "Демол-сервіс" відсутні приміщення та згідно даних податкової звітності та інформації з інших джерел свідчить про відсутність у ПП "Демол-Сервіс" власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, а тому, можна стверджувати, що на територію області ТМЦ не надходили.

Згідно даних зустрічних перевірок ТМЦ, які є предметом господарських операцій, знаходяться за межами області і згідно даних договорів та умов поставки ІНКОТЕРМС EXW здійснювалося за єдиною адресою: м. Дніпропетровськ. Це за висновками відповідача свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів покупцям. Таким чином, договори поставки, укладені між ПП "Демол-сервіс" та ТОВ "Метрідат" № м-І5/03/О8-О1 від 25.03.08 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а отже, є нікчемними, позивачем у звязку з цим були порушені вимоги п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно положенням п. 1 та п. 5 ст. 203 ЦК України, на порушенні яких наполягає відповідач, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До матеріалів справи наданий договір купівля-продажу від 15.01.07 р., укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Укрнафтогазінвест» (продавець), предметом якого є продаж фракції легкої (суміш вуглеводів СЗ і вище). Як вбачається з наданого договору, він містить всі суттєві умови для даного виду правочинів і не суперечить положенням Глави 25 ЦК України. Таким чином даний договір (правочин) не суперечить ні ЦК України, ні іншим актам законодавства.

Також до матеріалів справи надані документи (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на оплату), які підтверджують фактичне отримання позивачем від свого безпосереднього контрагента ТМЦ і проведення на його користь відповідних платежів і цей факт відповідачем не спростований. Тобто зобовязання по даному договору сторонами були виконані.

Таким чином твердження відповідача про відсутність при укладанні договору наміру настання реальних наслідків, передбачених ним, спростовані наданими документами.

Стосовно цього ж товару позивачем були здійснені операції з ТОВ «Дніпро РСТ»: на підставі рахунку № 95 від 19.08.08 р. платіжним дорученням № 100 від 20.08.08 р. перераховані кошти в сумі 33000,0 грн. (ПДВ 5500,0 грн.), на підставі накладної № 166 від 21.08.08 р. та податкової накладної № 173 від 21.08.08 р. товар був поставлений на користь позивача.

Наведені документи також спростовують висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 1 та п. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки дана операція здійснена в межах договору купівлі-продажу, чинним законодавством не заборонена, сторони узгодили всі суттєві умови для даного виду договорів, а фактичну поставку товару відповідач не заперечує.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 5.1, п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті та не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, отримані ТМЦ позивачем використовувалися у власній господарській діяльності, належним чином оформлені та відображені у бухгалтерському та податковому обліку, мають реальний характер, а тому слід зробити висновок про те, що порушень приписів п. 5.1, п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відбулося.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині скасування податкові повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ Сумській області від 22.05.09 р. № 0000352347/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток та застосування у звязку з цим штрафних санкцій.

Вищенаведені операції були відповідачем досліджені при перевірці правильності формування податкового кредиту по ПДВ і зроблений висновок про порушення вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Вказані норми встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач та його безпосередні контрагенти є платниками ПДВ, видані продавцями податкові накладні оформлені відповідно вимогам чинного законодавства, всі операції належним чином обліковуються в бухгалтерському та податковому обліку, а товари використовувалися у власній господарській діяльності. Таким чином твердження про порушення позивачем вимог наведених норм є безпідставним і ґрунтується на довільному тлумаченні обовязку позивача по даній справі нести відповідальність за дії (бездіяльність) інших самостійних субєктів господарювання, з якими у нього не було господарських взаємовідносин, тобто з довільним застосуванням приписів ст. 67 Конституції України про персональний обовязок сплачувати податки та збори.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову і в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно положенням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України № 253 від 21.06.01 р., передбачає, що структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, уносить його до реєстру податкових повідомлень, направлених юридичним особам - платникам податків (додаток 6), або реєстру податкових повідомлень, направлених фізичним особам - платникам податків (додаток 7), які ведуться в цілому в податковому органі в електронному вигляді щодо окремих платників податків. При складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень: а) до графи 1 порядковий номер за певний рік; б) до графи 2 дата складання. Номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення тільки для першого повідомлення-рішення; номер відділу, який склав повідомлення.

З наведених приписів випливає, що кожне податкове повідомлення-рішення повинно мати індивідуальний номер і бути зареєстрованим за цим номером в обліку. Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення з різних видів податків, але вони були зареєстровані за одним номером, що унеможливлює належний облік прийнятих податкових повідомлень-рішень і є порушенням наведеного Порядку.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.09 р. по справі № 2-а-3237/09/1870 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року по справі № 2-а-3237/09/1870 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року по справі № 2-а-3237/09/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант»до Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2010 р.