Постанова № 11321510, 13.08.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2010 р. Справа № 2-а-172/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

акціонерної виробничої проектно-будівельної фірми «Будмонтаж»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання нечинним та скасування рішення,

встановив:

У січні 2010 року акціонерна виробнича проектно-будівельна фірма «Будмонтаж» (надалі-позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати нечинним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі-відповідач) від 23.12.2009р. №0013912307 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 2597,15 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За змістом позовної заяви, позивач вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій за незастосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації будівельних матеріалів на суму 519,43 грн. згідно прибуткового касового ордеру №94 зі складу, який розташований по Бериславському шосе,13 у м.Херсоні, оскільки відповідно до ст.. 9 вказаного закону застосування РРО в даному випадку законодавством не вимагається.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з вищенаведених підстав та додатково пояснив, що основним видом діяльності позивача є будівництво, а проведена операція з реалізації будівельних матеріалів на суму 519,43 грн. це разова операція з реалізації працівнику позивача тих будівельних матеріалів, які вже не використовувались у господарській діяльності позивача, і які доцільно було реалізувати.

Крім того, представник позивача надав письмові доповнення до адміністративного позову, в яких посилається на порушення визначених законодавством строків для накладення на позивача штрафних санкцій за порушення вказаного Закону, оскільки між датою вищевказаної операції з реалізації позивачем будматеріалів та датою винесення спірного рішення про застосування штрафної санкції сплило більше року.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що в ході планової перевірки позивача встановлений факт оприбуткування коштів в касу підприємства від реалізації будівельних матеріалів на суму 519,43 грн. без застосування РРО. Відповідач вважає, що така операція повинна була бути проведена через реєстратор розрахункових операцій, а оскільки цього зроблено не було, спірним рішенням до позивача обґрунтовано застосовані штрафні санкції на підставі п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 2597,15 грн., що дорівнює пятикратній вартості реалізованих товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2009р. №0013912307 відповідач застосував до позивача штраф на суму 2597,15 грн. на підставі п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

Підставою для винесення вказаного рішення стали результати акту планової перевірки позивача №3938/23.5/14113966 від 10.12.09р., згідно висновків якого позивач в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР 20.12.2006р. на підставі прибуткового касового ордеру №94 здійснив оприбуткування коштів в касу підприємства від реалізації будівельних матеріалів на суму 519,43 грн..

Дійсність зазначеного в акті перевірки первинного документу, який підтверджує проведення вказаної операції, а також визначена відповідачем сума цієї операції позивачем не оспорюються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, основним видом діяльності позивача є будівництво, і позивач не займається торгівельною діяльністю. Операція з реалізації 20.12.2006р. працівнику позивача Клименко будівельних матеріалів за готівкові кошти на суму 519,43 грн. була разовою операцією, і інших операцій з реалізації товарів за готівкові кошти позивачем протягом перевіреного відповідачем періоду з 01.10.06р. по 30.09.09р. не здійснювалось.

Таким чином, факт проведення позивачем разової операції з реалізації за готівкові кошти будматеріалів у місці, не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі - зі складу по Бериславському шосе,13 у м.Херсоні, не є систематичною діяльністю позивача в сфері реалізації таких матеріалів, тобто не є торгівлею у розумінні Закону № 265/95-ВР, а тому така операція не потребує застосування РРО, оскільки реалізація за готівкові кошти основних та оборотних фондів, які не використовуються підприємством і вилучені з активів внаслідок їх продажу, може проводитись субєктами господарювання у касах цих субєктів з оформленням прибуткових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи.

Такий висновок суду узгоджується з позицією ДПА України, що викладена в листі від 10.04.2009р. №7612/7/23-7017/264.

Вказана операція оформлена за правилами п. 1 ст. 9 цього Закону, а тому суд не вбачає в діях позивача порушень Закону № 265/95-ВР при її проведенні і вважає спірне рішення відповідача неправомірним.

Порушень оприбуткування позивачем надходження готівки не встановлено, про що зазначено в акті перевірки.

Крім того, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на порушення визначеного ст.. 250 ГК України строку для застосування штрафної санкції.

За своєю суттю передбачені статтею 17 Закону № 265/95-ВР фінансові санкції є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки саме порушення, про яке йдеться в акті перевірки мало місце 20.12.06р., то застосування до позивача рішенням від 23.12.2009р. №0013912307 штрафної санкції за це порушення здійснено з порушенням визначеного ст.. 250 ГК України строку, що свідчить про незаконність такого рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 23.12.2009р. №0013912307 про застосування до акціонерної виробничої проектно-будівельної фірми «Будмонтаж» штрафної санкції в сумі 2597,15 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця виробничої проектно-будівельної фірми «Будмонтаж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 серпня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.8