Ухвала суду № 113214938, 04.09.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11754/19

1-кп/308/1165/22

У Х В А Л А

04 вересня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання процесуального прокурора про продовження запобіжного заходу, заявлене в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження №12017070030003585 від 19.12.2019 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувають матеріали кримінального провадження за №12017070030003585 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

01.09.2023 прокурором в судовому засіданні подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, оскільки строк дії запобіжного заходу закінчується 04.09.2023 року. При цьому, на думку прокурора, наразі продовжують існувати ризики, передбаченіст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового засідання.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив.

Дослідивши клопотання сторони обвинувачення, заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України. Даний злочин відповідно дост. 12 КК Українивідноситься до категорії тяжких.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.12.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання відповідно до санкцій статей. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.09.2022 року за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту зазначений вирок суду першої інстанції скасовано, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, провадження у справі в цій частині закрито. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 19.11.2022 року.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області неодноразово продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз до 04.09.2023 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження. Бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.

Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Досліджуючи матеріали клопотання, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення обвинуваченого, а також особистість ОСОБА_4 , суд погоджується з тим, що на даний час наявним є ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, тобто існують ризики, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак, суд не погоджується з існуванням ризику, передбаченого пунктом 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Так, як зазначалося судом вище, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.09.2022 року за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту постановлений відносно ОСОБА_4 вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.12.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 125 КК України із призначенням покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 4 років позбавлення волі, скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Враховуючи, що вирок Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від31.12.2020рокускасовано саме за апеляційною скаргою сторони захисту, а суд при новому розгляді при призначенні покарання обмежений положеннями ч.2 ст. 416 КПК України, при цьому ОСОБА_4 утримується під вартою вже 4 роки, то ризик переховуватися від суду, на думку суду, не є значним, тобто настання його є малоймовірним.

Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , може впливати на свідків, потерпілу у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілу слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.

Наведені обставини свідчать, що у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1,2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не довів обов`язкового елементу для вирішенні питання застосування запобіжного заходу, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Установлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що відсутні підстави для подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу в виді тримання під вартою.

Що стосується обрання ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, то в судовому засіданні встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_4 був визнаний винуватим за ч. 3, 5 ст. 185 КК України. Даний вирок не набрав законної сили, переглядається в апеляційному порядку, розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначено на 12.09.2023. До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На момент розгляду цього клопотання питання зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу в рамках справи № 304/557/17 апеляційним судом не вирішено.

Отже, у розглядуваному кримінальному провадженні суд вважає за недоцільне обирати ОСОБА_4 інший більш м`який запобіжний захід, так як виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання тощо, покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, є неможливим з огляду на застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 186, 193-197, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_5