Постанова № 11320949, 22.09.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 2а-2758/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Пікович Л.Р.

за участю представників: позивача - Анюк У.В., відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Відділення виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коломиї та Коломийському районі, вул. Чехова, 26, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200

до відповідача: Підприємство Коломийської виправної колонії №41 Управління Державного департаменту з виконання покарань у Івано-Франківській області, вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область,78250

про стягнення заборгованості у сумі 1495,71 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коломиї та Коломийському районі звернулося з адміністративним позовом до Підприємства Коломийської виправної колонії №41 Управління Державного департаменту з виконання покарань у Івано-Франківській області про стягнення заборгованості у сумі 1495,71 грн. Позовні вимоги мотивували тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 1495,71грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Наданим правом на подання заперечення не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні позов підпримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві. Просив позов задвольнити.

Вислухавши представника позивача, дослідивши подані докази та матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, яке гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 р. зі змінами та доповненнями, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених вказаним Законом.

Статтею 2 Закону України №2240-ІІІ від 18.01.2001 р. встановлено, що субєктами загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа, страхувальник та страховик. Страхувальником згідно зазначеного Закону є роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Джерелами формування коштів загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених даним Законом (ст. 19 Закону). Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»страхувальник зобовязаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст.21 зазначеного Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців осіб у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

У ст.23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на

місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду; у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню (ст. 30 Закону). Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду»№16 від 26.06.2001 року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Пунктом 3.1. Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»розмір страхових внесків складає для роботодавців 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.4.1 Інструкції страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів (п.5.1 Інструкції). Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. №1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р. Указані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (надалі - Закон) страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст.47 Закону розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до ЗУ “Про оплату праці”, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а для добровільно застрахованих у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Наявність заборгованості відповідача перед Відділенням виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коломиї та Коломийському районі в сумі1495,71грн., підтверджується актом звірки виконавчих документів за рішеннями судів про стягнення коштів за позовами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коломиї та Коломийському районі станом на 25.07.2010року (а.с. 4-6), розрахунком позовних вимог щодо стягнення боргу з Підприємства КВК - 41 станом на 01.07.2010року (а.с. 7) та іншими матеріалами справи.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Коломиї та Коломийському районі становить 1495,71 грн., станом на день розгляду справи не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

На момент судового розгляду відповідачем вказана заборгованість не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнитистю.

Стягнути з Підприємства Коломийської виправної колонії №41 Управління Державного департаменту з виконання покарань у Івано-Франківської області, код 08680135, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Коломиї та Коломийському районі заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1495 (одна тисяча чотириста дев"яносто п"ять) грн. 71 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2010 року.