Рішення № 113205827, 04.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року Справа№200/4050/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання бездіяльності, дій, протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 31.07.2020 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 29.01.2020 по 31.07.2020 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- визнання протиправними дії стосовно утримання військового збору;

- зобов`язання нарахувати та виплати утримані з грошового забезпечення розміри військового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 06.10.2017 по 31.07.2020 позивач проходив військову службу на посадах Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області (після перейменування на сьогодні Маріупольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), який знаходився у підпорядкуванні у якості структурного підрозділу Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач вважає, що за період з 29.01.2020 по 31.07.2020 відповідач неповністю виплатив грошове забезпечення, внаслідок того, що розрахунок здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року, в той час як належало застосовувати прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня календарного року, в якому проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення. Крім того, позивач вважає, що його грошовий дохід не мав обкладатися військовим збором, оскільки він був залучений до сил та засобів проведення АТО/ООС.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року відкрито провадження у справі № 200/4050/23, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи.

17 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а отже відповідачем правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників. Також, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

21 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву не відповідаю вимогам статті 162 КАС України та вважає, що представник відповідача навмисно при створенні відзиву в системі ЄСІТС пропустив крок зазначення позивача з метою уникнення направлення на адресу позивача копії відзиву. Щодо строків звернення до суду, то із позовною заявою до суду позивач звернувся 26.07.2023, тобто через 6 діб з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, тому строк не є пропущеним. По суті позовних вимог представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними, тому як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. Також, представник позивача повідомив, що позивач несе витрати на професійну правничу допомогу та за попереднім приблизним розрахунком розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 40000,00 гривень. Повний розрахунок понесених позивачем витрат буде надано відповідно до вимог ч.2 п.7 статті 139 КАС України протягом п`яти діб з дня проголошення рішення суду. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та попередити представника відповідача про відповідальність за зловживання процесуальними правами та введення суду в оману, та за необхідністю, на розсуд суду, застосувати заходи примусового впливу щодо відповідача чи його представника.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 06.10.2017 по 31.07.2020 позивач проходив військову службу на посадах Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області (після перейменування на сьогодні Маріупольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), який знаходився у підпорядкуванні у якості структурного підрозділу Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

16.07.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою повідомити чи проводив відповідач за період з 29.01.2020 по 31.07.2020 нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Листом від 18.07.2023 №09/02/453 відповідач повідомив позивача, що станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Постановою КМУ від 28.10.2020 №1038 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №1644 і від 30.08.2017 №704» врегульоване питання щодо приміток до ПКМУ №704, тобто, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 ПКМУ від 30.08.2017 №704. Підстав для здійснення позивачу повторного розрахунку грошового забезпечення не має. Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 провадилась відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до архівної відомості позивача за період з жовтня 2017 року по червень 2020 року, позивачу у спірний період з 29.01.2020 по 31.07.2020 нараховувалось грошове забезпечення у таких розмірах:

січень 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 792,50 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2575,63 грн., всього нараховано 16897,84 грн.;

лютий 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 951,00 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2878,85 грн., всього нараховано 17159,36 грн.;

березень 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 951,00 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2878,85 грн., всього нараховано 17159,36 грн.;

квітень 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 951,00 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2878,85 грн., ОГД до 9-травня 1390,00 грн., всього нараховано 18549,36 грн.;

травень 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 951,00 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 530,00 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2878,85 грн., всього нараховано 17889,36 грн.;

червень 2020 року: посадовий оклад 2640,00 грн., оклад за військовим званням 530,00 грн., надбавка за вислугу років 951,00 грн., премія 3643,20 грн., індексація 216,51 грн., винагорода за АТО 6500,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби 10% 2878,85 грн., всього нараховано 17159,36 грн.;

липень 2020 року: оклад за військовим званням 991,61 грн., посадовий оклад 4939,35 грн., надбавка за вислугу років 1779,29 грн., надбавка за особливі умови проходження служби 5011,67 грн., премія 6816,31 грн., 2-га лінія ООС 9225,81 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 10442,85 грн., компенсація невикористаної відпустки 5221,42 грн., компенсація додаткової відпустки 14619,98 грн., індексація 413,60 грн., + ГЗ за час на лінії без військ. збору 14822,11 грн., - ГЗ за час на лінії утрим. військ. збору - 14822,11 грн., всього нараховано 59461,89 грн.

Отже, посадовий оклад позивача був визначений згідно з додатком 1 до Постанови КМУ № 704, а саме відповідно до 3 тарифного розряду, із застосуванням тарифного коефіцієнту 1,5 та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01 січня 2018 року: 1,5 х 1762 грн = 2643,00 грн.

Оклад за військове звання «солдат» визначений згідно з додатком 14 до Постанови КМУ № 704 із застосуванням тарифного коефіцієнту 0,3 та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01 січня 2018 року: 0,3 х 1762 грн = 528,60 грн.

З урахуванням правила заокруглення, наведеного в п. 1 Примітки до додатку 1 Постанови КМУ № 704, відповідно до якого, у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень, посадовий оклад позивача склав 2640,00 грн., оклад за військове звання 530,00 грн.

Наведені вище складові грошового забезпечення визначені із застосуванням Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла з 24 лютого 2018 року по 29 січня 2020 року, тобто до набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18.

Крім цього, в період з 06.10.2017 по 31.07.2020, коли позивач був залучений до сил та засобів проведення АТО/ООС, відповідач утримував з доходів позивача військовий збір.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі Постанова КМУ № 103), п. 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.

Згідно з п. 4 Постановою КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до в п. 4 Постанови КМУ № 704.

Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст. 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст. 6 Закону № 2017).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (п. 1) та порядок встановлення державних стандартів (п. 3).

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 294) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі Закон № 1082) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом № 294 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст. 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 навів такі висновки:

(1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

[…]

(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.

При цьому під час розгляду справи № 380/18850/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою КМУ № 103.

З огляду на встановлені фактичні обставини та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у незастосуванні п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29 січня 2020 року по 31 липня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, підлягає визнанню протиправною.

Слід врахувати, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

За цих обставин та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що для забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивача на належне грошове забезпечення слід застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 31 липня 2020 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.

Слід зауважити, що спірним питанням у цій справі є те, в якій редакції п. 4 Постанови КМУ № 704 належало застосовувати при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача в спірний період (в редакції Постанови КМУ № 103 чи в редакції, яка була чинною до 24 лютого 2018 року, тобто до внесення змін на підставі Постанови КМУ № 103).

При цьому не йдеться про застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини та про застосування приміток до додатків 1 і 14 до Постанови КМУ № 704 як правових норм.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії стосовно утримання військового збору, та зобов`язання нарахувати та виплати утримані з грошового забезпечення розміри військового збору.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

У відповідності до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

У силу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

Так, з архівних відомостей №09/02/455, №09/02/456 вбачається, що в період з 06.10.2017 по 31.07.2020 позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС.

Представником відповідача не заперечується факт того, що позивач у період з 06.10.2017 по 31.07.2020 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), а тому у вказаний період був наділений пільгою, передбаченою пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування військовим збором отриманого ним грошового забезпечення.

Суд також звертає увагу, що звільнення від оподаткування військовим збором у даному разі здійснюється у силу законодавчих приписів, а не на підставі окремого звернення особи про це.

Як наслідок, свідчить про протиправність дій відповідача щодо оподаткування військовим збором доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС) з 06.10.2017 по 31.07.2020 та про необхідність зобов`язання відповідача виплатити позивачу утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС) з 06.10.2017 по 31.07.2020.

Разом з цим, суд не приймає посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду має застосовуватися норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також, щодо клопотання представника позивача попередити представника відповідача про відповідальність за зловживання процесуальними правами та введення суду в оману, та за необхідністю, на розсуд суду, застосувати заходи примусового впливу щодо відповідача чи його представника, суд зазначає, що КАС України не передбачено такого попередження.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання бездіяльності, дій, протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягала у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29.01.2020 року по 31.07.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новотрубна, 16, код ЄДРПОУ 08301764) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 29.01.2020 року по 31.07.2020 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС) з 06.10.2017 по 31.07.2020.

5. Зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Новотрубна, 16, код ЄДРПОУ 08301764) виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС) з 06.10.2017 по 31.07.2020.

Судове рішення складено та підписано 04 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко