Ухвала суду № 113205131, 15.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 серпня 2023 рокуСправа №160/2862/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/2862/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Парненко В.С.) перебувала адміністративна справа №160/2862/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа військова частина НОМЕР_1 - про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

23.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/2862/22, в якій заявник просить:

- прийняти до розгляду заяву та постановити окрему ухвалу за статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчиненими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 в адміністративній справі № 160/2862/22;

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду у справі №160/2862/22, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 в адміністративній справі №160/2862/22 протягом 30 днів з дати набрання окремою ухвалою суду законної сили.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивачу перерахунок здійснено до внесення змін до норм законодавства, тобто до 01.01.2018 року (дата з якої проводився перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»). Розрахунок виплати індексації грошового забезпечення, шляхом включення її до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія за вересень-грудень 2017 року свідчить, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обрало 24 місячний термін обрахунку середнього розміру її виплати при наявності даних лише за 21 місяць її нарахування за довідкою №718 військової частини НОМЕР_1 . Управлінням не взято до уваги лист від 09.04.2019 №982/0/58-19 року Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до Головного управління Пенсійного фонду України про те що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складова конституційного права на соціальний захист. На даний час індексація грошового забезпечення на підставі довідки розрахунку від 28.12.2021 №718 військової частини НОМЕР_1 у складі грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія з 01.01.2018 не враховується та не виплачується. На думку позивача, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області суттєво зменшило щомісячний розмір нарахування даного виду виплат за 2017 рік, а в подальшому взагалі протиправно припинило його нарахування та поточну виплату. Державним виконавцем 16.05.2022 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Постановою від 27.01.2023 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. з наданням повторного 10-денного строку для виконання рішення суду. Станом на 03.04.2023 рішення суду виконано не було. 12.04.2023 державним виконавцем направлено до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ККУ. 18.04.2023 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2023 № 436д призначено повторний розподіл заяви з підстав відрядження судді Парненко В.С. до Національної школи суддів України до 01 вересня 2023 року включно. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 заяву про встановлення судового контролю у справі № 160/2862/22 розподілено судді Тулянцевій І.В.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 у справі №160/2862/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2017 року, шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення на підставі довідки розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення від 28.12.2021 року №718 військової частини НОМЕР_1 ;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 06.05.2022.

26.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано позивачу лист за №22137-15973/Ч-01/8-0400/22 в якому повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.04.2022 у справі №160/2862/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу пенсії, починаючи з 01.10.2017 року, шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення на підставі довідки розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення від 28.12.2021 року № 718 військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснювати перерахунок пенсії, тому перерахунок здійснено до внесення змін до норм законодавства, тобто до 01.01.2018 (дата з якої проводився перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»).

Доплата на виконання рішення суду за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 становить 5517,33 грн.

Доплату на виконання рішень суду, винесених на користь позивача, та компенсацію втрати частини доходів буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись діями відповідача щодо неналежного виконання рішення суду, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу. Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Враховуючи позицію суддів, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може як під час прийняття рішення у справі, так і після ухвалення рішення у справі (з урахуванням положень ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом оглянуто надані документи до заяви про встановлення судового контролю та встановлено, що позивач звертався до органів Державної виконавчої служби із заявою та виконавчим листом про примусове виконання судового рішення.

На думку суду, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є можливим та доцільним щодо того боржника, який є стороною виконавчого провадження, та після того, як вжиті органом Державної виконавчої служби заходи не призвели до виконання судового рішення.

Проте, позивачем лише зазначено у тексті заяви про звернення до органу виконавчої служби. Окрім того, позивач стверджує, що виконавче провадження було закінчено 18.04.2023 року, всупереч цьому позивач не надає постанови про закінчення виконавчого провадження, з якої можливо встановити підставі закінчення виконавчих дій.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення, в тому числі і в примусовому порядку, не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення в примусовому порядку.

Крім вищезазначеного суд наголошує, по позивачем у якості доказів до суду подано розрахунок пенсії ОСОБА_1 з електронного кабінету ПФУ. Проте, що саме має підтверджувати такий розрахунок, за який період він визначений, позивачем не вказано, що позбавляє суд можливості оцінити такий доказ. Інших доказів разом з заявою про забезпечення позову у справі № 160/2862/22 позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі, оскільки позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження вказаного у заяві.

З огляду на викладене, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є передчасною, а тому в заяві про встановлення судового контролю належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 243, 248, 382 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №160/2862/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева