Рішення № 113205075, 27.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.07.2023
Номер справи
160/10509/23
Номер документу
113205075
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 160/10509/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач-2), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії від 07 лютого 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії з 07 лютого 2023 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 07 лютого 2023 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала пакет документів, що підтверджують право на призначення пенсії. Розгляд заяви про призначення пенсії за правилами екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивачка зазначає, що пенсійним органом протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки вказані записи в трудовій книжці здійсненні із виправленнями та дописи іншим чорнилом. З посиланням на судову практику Верховного Суду вважає вказане рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує її права, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10509/23 за цією позовною заявою, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 19 червня 2023 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Копії ухвал суду від 19 травня 2023 року доставлено 06 червня 2023 року до електронних кабінетів відповідачів та позивача, що підтверджується відповідними довідками, наявними в матеріалах справи.

26 червня 2023 року за вх. №7938/23 та 29 червня 2023 року за вх. №8061/23 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надішли аналогічні за змістом відзиви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до якого відповідач-2 у задоволенні адміністративного позову просить відмовити та зазначає, що з урахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року так як трудова книжка НОМЕР_3 в записах про звільнення були допущено виправлення, не завірені належним чином. При цьому, період роботи з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року зарахований до страхового стажу, при цьому потребує уточнення. Оскільки страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 05 днів, то відповідачем-2 прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

05 липня 2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14250/23), відповідно до якого відповідач позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити. Так, відповідач-1 зазначає, що оскаржуваним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що на час звернення за призначенням пенсії загальний стаж позивача складає 28 років 06 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням викладеного у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 лютого 2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Розглянувши заяву позивачки від 07 лютого 2023 року та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №054450004208 від 14 лютого 2023 року, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Повідомленням від 17 лютого 2023 року №0400-010226-8/21587 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії за віком пенсійний орган зазначив наступне:

пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років;

страховий стаж особи становить 28 років 06 місяців 11 днів, при необхідному 30 років;

за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:

-період роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1982 року, так як трудова книжка НОМЕР_3 в записах про звільнення були допущені виправлення, не завірені належним чином;

-період роботи з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року, оскільки дописано дату наказу на прийняття іншим чорнилом.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Так, з оскаржуваного рішення слідує, що відповідач-2 відмовив позивачу зарахувати у загальний трудовий стаж періоди роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року згідно записів у трудовій книжці з посиланням на здійснення виправлень та дописів іншим чорнилом, що внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, які затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до визначень, що містяться в частині першій статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до п.п. 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 48 Кодексу законі про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

Так, судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_3 , що видана 09 вересня 1981 року.

Щодо періоду з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року:

26 липня 1982 року позивача прийнято на будівельну дільницю маляром-інструктором наказ №113-к від 27 липня 1982 року (запис №7);

09 липня 1984 року переведена нянькою дитячого садка тимчасово наказ №91-К від 14 липня 1984 року (запис №8);

10 квітня 1985 року переведена вихователем старшої групи наказ №53к від 10 квітня 1985 року (запис №9);

19 вересня 1985 року переведена нянькою наказ №112к (запис №10);

12 грудня 1987 року звільнена з сільгоспу за ст. 38 КЗпП УССР наказ №76-к від 14 грудня 1987 року (запис №11).

У записі №11 міститься відмітка в колонці підстав внесення запису (№4) виправленому на 12 грудня вірити / підпис/.

Суд з даного приводу зазначає, що відповідачем протиправно не враховано повністю період праці в радгоспі «Максимовський» з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року, оскільки записи з №9 по №10 не містять жодних зауважень, виправлення лише містяться в записі №11, який містить відмітку про здійснення виправлення старшим інспектором відділу кадрів.

Щодо періоду з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року:

05 вересня 1989 року прийнята маляром-штукатуром на будівельну дільницю наказ №106-к від 05 вересня 1989 року (запис №14);

19 вересня 1990 року звільнена із радгоспу у зв`язку з переведенням на іншу роботу наказ №85-к від 19 вересня 1990 року (запис №15).

У записі №15 міститься виправлення в колонці рік початку праці, що засвідчений підписом та печаткою роботодавця. При цьому відповідач-2 зазначає про дописки щодо дати наказу на прийняття іншим чорнилом.

Таким чином, спір з приводу зарахування вказаних періодів до загального страхового стажу виник лише у зв`язку з неточностями у здійснених записах щодо дати наказу про прийняття на роботу та виправлення в датах про звільнення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі записи, оформлені неналежним чином, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, період роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як слідує з наявних матеріалів відповідач-2 не скористався своїм обов`язком щодо витребування додаткових документів зі спірних періодів.

З урахуванням викладеного вище та з метою належного захисту прав та інтересів позивача, з огляду на частину другу статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 054450004208 від 14 лютого 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року.

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач-2 таким правом не скористалося.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно із п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за первісною заявою позивача про призначення пенсії від 07 лютого 2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

Проте з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання позивача.

Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати до страхового стажу періоду з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року.

Згідно з частинами першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 133, 139, 243-246, 250, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 49094, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком № 054450004208 від 14 лютого 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26 липня 1982 року по 12 грудня 1987 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та з 05 вересня 1989 року по 19 вересня 1990 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07 лютого 2023 року та вирішити питання з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 49094, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева

Часті запитання

Який тип судового документу № 113205075 ?

Документ № 113205075 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 113205075 ?

Дата ухвалення - 27.07.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 113205075 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 113205075 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 113205075, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 113205075, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 27.07.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 113205075 відноситься до справи № 160/10509/23

Це рішення відноситься до справи № 160/10509/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 113205072
Наступний документ : 113205077