Рішення № 113205069, 04.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.09.2023
Номер справи
160/15110/23
Номер документу
113205069
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/15110/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Київі та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №046350013116 від 08.06.2023року та від 20.06.2023року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяви позивача та призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за Списком №2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1- р/2020, як особі, яка працювала та працює на посадах, визначених у вказаних нормах, на підставі заяв про призначення пенсії від 02.06.2023 року та від 13.06.2023року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.06.2023р. вона звернулась із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду заяви позивача, відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії від 08.06.2023р. №046350012116. 13.06.2023р. позивачка звернулась повторно до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії, однак за результатом розгляду заяви позивач отримала рішення від 20.06.2023р. № 046350013116 про відмову в призначенні пенсії. Позивач не погоджується з рішеннями відповідача, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

25.07.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи:

-з 26.12.1999 по 29.06.2000, оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;

-з 01.01.2004 по 30.04.2004, з 01.08.2004 по 31.12.2004, оскільки відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України відсутні;

-з 30.06.2005 по 18.12.2005, оскільки наявна перерва в проведенні аттестації робочих місць за умовами праці на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову №046350013116 від 20.06.2023 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІУ у зв`язку із недосягненням встановленого пенсійного віку.

31.07.2023р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що не враховано до стажу за Списком №2 періоди роботи позивача згідно довідок від 31.05.2023 №465 за період роботи з 06.10.1999 по 31.10.2006 та від 22.08.2022 №40 за період роботи з 01.05.2004 по 31.12.2007, оскільки відповідно додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (відсутній підпис головного бухгалтера).

Відповідно наданих до заяви документів (трудова книжка, диплом, довідки про стаж, свідоцтво про народження дитини) страховий стаж складає 31 рік 8 місяців 4 дні, пільговий стаж за Списком №2 складає 8 років 6 місяців 24 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 4 роки.

Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (55 років) та із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 (10 років).

Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2023 № 046350013116 гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її повторного звернення від 13.06.2023.

07.08.2023р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 02.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві № 046350013116 від 08.06.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

13.06.2023року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 046350013116 від 20.06.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.06.2023р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 08.06.2023р. за №046350013116 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Додатково зазначено, що не враховано до стажу за Списком №2 періоди роботи згідно довідок від 31.05.2023р. №465 період роботи з 06.10.1999р. по 31.10.2006р. та від 22.08.2022р. №40 період роботи з 01.05.2004р. по 31.12.2007р., оскільки відповідно до Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (відсутній підпис головного бухгалтера). Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 31 рік 8 місяців 4 дні, пільговий стаж за Списком №2 становить 8 років 6 місяців 24 дні.

13.06.2023р. ОСОБА_1 вдруге звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 20.06.2023р. за №046250013116 відмовлено позивачці в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку. Додатково зазначено, що страховий стаж становить 31 рік 08 місяців 08 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 14 років10 місяців 25 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи за даними довідки про пільговий характер робіт від 31.05.2023р. №465, з 26.12.1999р. по 29.06.2000р. , оскільки наявна перерва в атестації робочих місць; з 01.01.2004р. по 30.04.2004р., з 01.08.2004р. по 31.12.2004р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків; з 30.06.2005р. по 18.12.2005р. , оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць за умовами праці.

Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідачів як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та її конституційних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Вирішуючи питання правомірності прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.06.2023р. за №046350013116, суд виходить з такого.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058).

Відповідно до п.п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно ст.. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731) (далі по тексту Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі Порядок № 637).

Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 23 Порядку № 637 передбачено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Судом встановлено, що пенсійним органом м. Києва під час розгляду документів позивача за поданою заявою від 02.06.2023р. не враховано до стажу за Списком №2 періоди роботи згідно довідок від 31.05.2023р. №465 період роботи з 06.10.1999р. по 31.10.2006р. та від 22.08.2022р. №40 період роботи з 01.05.2004р. по 31.12.2007р., оскільки відповідно до Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (відсутній підпис головного бухгалтера).

Суд, досліджуючи уточнюючі довідки від 31.05.2023р. №465, від 22.08.2022р. №40 встановив, що позивач у періоди з 06.10.1999 р. по 31.10.2006р., з 01.05.2004р. по 31.12.2007р. працювала машиністом конвеєра виробничої дільниці технологічного процесу, займала посаду пробовідбірника виробничої дільниці ОТК, пробовідбірника 2 розряду, майстра контрольного. Вказані посади відносяться до посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Довідка від 31.05.2023р. №465 підписана директором шахти, менеджером по персоналу, провідним фахівцем з адміністрування персоналу, містить печать та підписи.

Довідка від 22.08.2022р. №40 підписана директором, головним фахівцем з персоналу, головним фахівцем з охорони праці, містить підписи, містить печать.

Окрім того, періоди роботи позивача з 06.10.1999 р. по 31.10.2006р., з 01.05.2004р. по 31.12.2007р. підтверджені записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що уточнюючі довідки не містять підпису головного бухгалтера, оскільки пунктом 23 Порядку № 637 передбачено, що документи які подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Вказані довідки від 31.05.2023р. №465, від 22.08.2022р. №40 оформлені у відповідності до Порядку № 637 та містять всю необхідну інформацію про роботу позивача в умовах, що дають право на отримання пільгової пенсії за Списком №2, а отже мають бути враховані пенсійним органом підчас вирішення питання про призначення позивачці пільгової пенсії за Списком №2.

Наведені обставини свідчать про те, що пенсійним органом м. Києва необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 та протиправно не було враховано до її пільгового стажу період роботи згідно довідок від 31.05.2023р. №465 - з 06.10.1999р. по 31.10.2006р. та від 22.08.2022р. №40 - з 01.05.2004р. по 31.12.2007р., відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.06.2023р. за №046350013116 слід визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання правомірності прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2023р. за №046350013116, суд виходить з такого.

Як встановлено судом, пенсійним органом в Донецькій області під час розгляду документів позивача за поданою заявою від 13.06.2023р. не враховано до стажу за Списком №2 періоди роботи за даними довідки про пільговий характер робіт від 31.05.2023р. №465: з 26.12.1999р. по 29.06.2000р., оскільки наявна перерва в атестації робочих місць; з 01.01.2004р. по 30.04.2004р., з 01.08.2004р. по 31.12.2004р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків; з 30.06.2005р. по 18.12.2005р. , оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць за умовами праці. Окрім того, підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії слугувало й те, що позивачка не досягла пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003(далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом «б`статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991(далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці,- за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б`статті 13 Закону №1788-XIIу редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015та пунктом 2 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XIIдля осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б`статті 13 Закону №1788-XIIв редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 2 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б`статті 13 Закону №1788-XIIв редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., та 55 років за пунктом 2 частини 2статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України`судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.

У пункті 3.2. Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4. Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону № №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IVне відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст.19, ч. 3 ст.22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IVабсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114Закону1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIIIтастаттею 14 Закону №1058.

Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

В той час, враховуючи правову позицію рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, умовою для виникнення у особи права на пільгову пенсію за Списком№2 є досягнення пенсійного віку 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, що відноситься до пільгового стажу.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 20.06.2023р №046350013116, ОСОБА_1 має страховий стаж 31 рік 08 місяців 08 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 14 років 10 місяців 25 днів.

Фактично, виходячи з розрахунку стажу, розрахованого Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Наведені обставини свідчать про те, що пенсійним органом в Донецькій області необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстав недосягнення останньою пенсійного віку 55 років.

В той час, суд звертає увагу на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області так як і Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не враховано, відповідно до уточнюючої довідки від 31.05.2023р. №465, до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди її трудової діяльності, проте з інших підстав, а саме: з 26.12.1999р. по 29.06.2000р., з 30.06.2005р. по 18.12.2005р., оскільки наявна перерва в атестації робочих місць; з 01.01.2004р. по 30.04.2004р., з 01.08.2004р. по 31.12.2004р., оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Суд звертає увагу відповідачів, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачені Списком № 2, №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за відповідним Списком.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відтак, фактично внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

В даному випадку, несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на пенсію.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на такому підприємстві.

За таких обставин, суд доходить висновку про безпідставне неврахування періодів роботи позивача з 26.12.1999р. по 29.06.2000р., з 30.06.2005р. по 18.12.2005р., з 01.01.2004р. по 30.04.2004р., з 01.08.2004р. по 31.12.2004р. до пільгового стажу за Списком №2.

У зв`язку з наведеним, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2023р. за №046350013116 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Всебічне та повне з`ясування обставин у справі дозволяє суду дійти до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві приймаючи рішення від 08.06.2023р. №046350013116, а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приймаючи рішення від 20.06.2023р. №046350013116 діяли протиправно, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення, у зв`язку з чим такі оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглядаючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд вважає за необхідне, для повного та ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 вийти за межі заявлених позовних вимоги та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 всі періоди роботи позивача, зазначені в уточнюючих довідках від 31.05.2023р. №465, від 22.08.2022р. №40, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати первинного звернення, тобто з 02.06.2023р.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, понесені судові витрати у розмірі 2147,20 грн. в рівних частинах з кожного відповідача.

Керуючись ст. 139, 241, 242-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (вул.. Батюка, буд.8, м. Словянськ, Донецька область, і.к. 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, і.к. 42098368)про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.06.2023р. за №046350013116 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2023р. за №046350013116 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, всі періоди роботи ОСОБА_1 , зазначені в уточнюючих довідках від 31.05.2023р. №465, від 22.08.2022р. №40.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати первинного звернення, тобто з 02.06.2023р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 715,73 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 715,73 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 715,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін

Часті запитання

Який тип судового документу № 113205069 ?

Документ № 113205069 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 113205069 ?

Дата ухвалення - 04.09.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 113205069 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 113205069 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 113205069, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 113205069, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 04.09.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 113205069 відноситься до справи № 160/15110/23

Це рішення відноситься до справи № 160/15110/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 113205068
Наступний документ : 113205070