Рішення № 113202578, 10.08.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18961/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапці М.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Вердикт Капітал»

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Журавльов Олексій Сергійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обгрунтування позову зазначив, що грошові кошти належні позивачу у сумі 7 712, 56 грн., були безпідставно стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №505 від 12.01.2021, який рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10582/21 від 16.12.2021 визнаний таким, що не підлягає виконанню, рішення суду набрало законної сили 18.01.2022 та не оскаржувалось.

Ухвалою судді від 12 травня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами (спрощеного) позовного провадження.

20 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Представник відповідача повідомив, що на його думку до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 1 статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач.

Представник відповідача вважає, що правовою підставою для стягнення з боржника (позивача) коштів, є кредитний договір і наявність у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором. Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» від позивача коштів в рахунок сплати заборгованості. Оскільки, позивач має заборгованість за кредитним договором та зобов?язаний її сплатити стягувачу.

Станом на даний час, кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, a отже, на думку представника відповідача, відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки, на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно.

Отже, представник відповідача вважає, що навіть при наявності судового рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні правові підстави стягувати з кредитора на користь боржника кошти, що стягнуті в процесі виконання такого виконавчого напису нотаріуса в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Більше того, представник відповідача повідомляє, що, на рахунок ТОВ "Вердикт Капітал" в якості стягнення заборгованості із позивача за виконавчим провадженням, поступили кошти в загальній сумі 6783,72 грн. Тому, сума, яку просить позивач стягнути з ТОВ "Вердикт Капітал" в розмірі 7 712, 56 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відсутня правова підстава для стягнення такої суми.

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат, які позивач просить стягнути на правничу допомогу, не є співмірними з ціною позову, а також завищена вартість витрат на правничу допомогу, які були надані клієнту.

14 червня 2023 року від представника позивача по справі надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача з викладеним у відзиві не погоджується з наступних підстав.

Так, представник позивача зазначив, що згідно цивільного законодавства України, кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов?язання та економічну відповідальність між фінансовою установою (комерційним банком, кредитні спілки тощо) і клієнтом (позичальником) з отримання останнім фінансових ресурсів для використання на свій розсуд.

Суть кредитного договору закінчується з часу зарахування кредитною установою фінансових ресурсів на позичковий рахунок позичальника, всі інші операції, які здійснює банк не відносяться до кредитної угоди, оскільки мають іншу правову природу.

За таких обставин відповідач у своїх запереченнях підтверджує той факт, що на момент стягнення, стягував з позивача котши саме за кредитним договором, а не за будь яким іншим договором, в той же час, кредитного договору між позивачем та первісним кредитором не існувало (до речі це прямо зазначено в позові, а відповідач не надав інші докази). А тому, відповідач на момент стягнення коштів діяв не тільки неправомірно, але й навіть протиправно (позивач в подальшому має намір звернутись до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій керівництва відповідача).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Отже, представник позивача зазначає, що на момент стягнення коштів відповідач не мав правових підстав для набуття майна позивача.

Щодо підтвердження суми стягнення представник позивача зазначив, що у своїй позовній заяві позивач чітко зазначив суму, яку було протиправно стягнуто на користь відповідача, підтверджуючи цю суму відомостями приватного нотаріуса, які останній надав на запит адвоката.

08 серпня 2023 року до суду від представника відповідача були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких ще раз зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.1212 ЦК України, оскільки договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов`язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них вищевказаних положень.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10582/21 від 16.12.2021 виконавчий напис нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича №505 від 12.01.2021 визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Виконавчий напис перебував на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. - ВП НОМЕР_1.

Відповідно до відповіді приватного виконавця М.В. Малкової від 15.06.2021, наданої адвокату Журавльову О.С. вбачається, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 було стягнуто 7712, 56 грн. з яких:

6783,72 грн. - борг за виконавчим документом;

669,00 грн. - витрати виконавчого провадження;

882,48 грн. - основна винагорода приватного виконавця.

Відповідно до вказаної відповіді, на користь ТОВ "Вердикт Капітал" стягнуто 6 783, 72 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що відпали правові підстави для набуття ТОВ «Вердикт Капітал» коштів в розмірі 6783,72 грн., примусово стягнутих за виконавчим написом, оскільки останній визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Отже, враховуючи те, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд дійшов висновку, що отримані ТОВ «Вердикт Капітал» кошти на підставі вказаного виконавчого напису, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, а саме: в сумі 6783,72 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 669,00 грн. - витрат виконавчого провадження та 882,48 грн. - основної винагороди приватного виконавця, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зазначені кошти не були стягнуті на користь ТОВ «Вердикт Капітал». А положення ст. 1166 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних провідносин.

Згідно положень ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача слід стягнути витрати з оплати судового збору в розмірі 943, 84 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн на відповідача. До позовної заяви представник позивача додав договір про надання правничої допомоги від 23.02.2021, додаток до договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер про надання правової допомоги.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір з додатком про надання правничої допомоги від 23.02.2022 № 02/21-04, укладений між позивачем та АО "АСТРЕЯ", відповідно до якого розмір витрат становить 10 000 грн.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 23.02.2021, додаток до договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер про надання правової допомоги, проте, не надано детальний опис виконаних робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт, у зв`язку з цим суд позбавлений можливості встановити, який саме обсяг робіт виконаний адвокатом, а також, що саме входить у вартість надання правової допомоги у справі у суді першої інстанції, яка становить 10 000 грн.

Враховуючи викладене, у стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 23, 1212 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Журавльов Олексій Сергійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 6783, 72 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні 72 копійки) та 943, 84 грн. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18 серпня 2023 року.

Суддя О.Л.Бусик