Постанова № 11319161, 17.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2010 р. справа № 2а-20097/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

представника позивача Чебаненка Д.В.,

представників відповідача Глуховського О.О., Сідак-Жарової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом онецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-БУД”про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 23133,34 грн. та пені у сумі 562,14 грн.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ «ТРАНС-БУД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 23133,34 грн. та пені у сумі 562,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ТРАНС-БУД» порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2009 році 219 осіб та нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 9 робочих місць, на підприємстві фактично працювало 7 інвалідів.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ТОВ «ТРАНС-БУД» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, яка розрахована відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 23133,34 грн.

Оскільки відповідачем станом на 05.07.2010 року адміністративно-господарські санкції не сплачені, позивач просив стягнути з ТОВ «ТРАНС-БУД» на користь Державного бюджету України вказану суму санкцій, а також пеню за порушення термінів сплати відповідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону та п. 4 Постанови у розмірі 562,14 грн. (а.с. 3-5).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що виходячи зі змісту ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства лише зобовязані надавати державній службі зайнятості інформацію про наявність робочих місць для інвалідів, а вже організацією працевлаштування повинна займатися служба зайнятості. Підприємство повинно забезпечити працевлаштування інваліду у разі його особистого звернення або звернення служби зайнятості, якщо інвалід відповідає вимогам вакантної посади. Відповідачем щомісячно здійснювалось повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів із направленням форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та листів із запитами щодо можливості працевлаштування інвалідів, проте центром зайнятості кандидатури не направлялись, у звязку із чим робочі місця залишилися вакантними. Крім того, відповідач брав участь у ярмарках вакансій, які проводилися центром зайнятості. Тобто, відповідачем вживалися заходи для недопущення правопорушення, і тому на нього не може бути покладена відповідальність з огляду на положення ст. 218 Господарського кодексу України. Також представники відповідача надали письмові заперечення проти позову, в яких обґрунтували свою позицію із посиланням на норми діючого законодавства (а.с. 23-25).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД» (ЄДРПОУ 33524504) зареєстровано в якості юридичної особи 27.04.2005 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою Управління статистики у місті Донецьку АБ № 213440 від 28.12.2009. Відповідач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів учасників товариства № 7 від 17.12.2009.

Між сторонам склалися правовідносини, що витікають із Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 7), що поданий відповідачем позивачу у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 219 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 9 осіб. Фактично на підприємстві протягом 2009 року працювало 7 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

У відповідності до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем надавалися протягом 2009 року такі звіти до Донецького міського центру зайнятості, у яких вказувалося про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с. 26-49). Також, відповідач брав участь у ярмарках вакансій, що проводилися Донецьким обласним центром зайнятості (а.с. 50-71), надсилалися запити Донецькому міському центру зайнятості з проханням розглянути можливість працевлаштування інвалідів на вакантні посади (а.с. 72-81). Тобто, зазначені вище вимоги законодавства були відповідачем дотримані.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобовязана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Відповідно до п.3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Також п.5 цього Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, аналіз зазначених вимог законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Крім того, п.10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, вказує, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, а не підприємством, як це зазначає позивач.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач виконав обовязок по створенню передбаченої законодавством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та ним вжито всіх можливих заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, це виключає можливість накладення на нього адміністративно-господарських санкцій та свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 23133,34 грн. та пені у сумі 562,14 грн. - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17 вересня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 20 вересня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Масло І.В.