Постанова № 11319158, 13.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 р. справа № 2а-20095/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Пролетарському районі м. Донецька

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року у сумі 140495,59 гривень

за участю

від позивача: Звягінцев І.Г. за дов. від 13.09.2010

від відповідача: Кушнарьова Ю.А. за дов. від 29.12.2009 року № 05-29/1923

ВСТАНОВИВ:

Позивач, управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року у сумі 140 495,59 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на Порядок, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003р. № 5-4/4 (далі Порядок), згідно до якого органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в районах та містах обласного значення звірку витрат по відповідним виплатам. Акт щомісячної звірки до 15 числа місяця наступного за звітним, подають відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі (п. 5 Порядку). Головні управління Пенсійного фонду України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі акту щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (п. 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для проведення розрахунків між фондами на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, тобто між Пенсійним фондом України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що на нього покладено обовязок щодо відшкодування позивачу пенсії по втраті годувальника у випадку, коли особа, яка отримує цю пенсію, перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, що відповідає ч. 1 статті 33 цього Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані матеріали, суд встановив.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України “Про Пенсійний фонд України” Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, завданням якого, відповідно до ст. 3 цього ж Указу, є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування. З огляду на викладене органи Пенсійного фонду України віднесені законодавцем до суб'єктів владних повноважень, їх діяльність входить до системи публічно-правових відносин.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (надалі Закон 1105), обовязок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у звязку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

На виконання Закону 1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі Порядок).

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 140 495,59 гривень.

Суми витрат на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника позивачем були здійснені позивачем наступним громадянам:

Відповідно до пп. «д» ч. 1 статті 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, на відповідача покладається обовязок виплачувати пенсію по втраті годувальника, у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки пенсійне забезпечення здійснюється позивачем, то відповідач у встановлених законом випадках зобовязаний відшкодовувати вказану пенсію.

Частиною 1 статті 33 цього Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 статті 34 Закону). Інструкцією про встановлення причинного звязку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охороною здоровя України від 15 листопада 2005 року № 606, органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

З таких підстав, на відповідача покладено обовязок щодо відшкодування позивачу пенсії по втраті годувальника у випадку, коли особа, яка отримує цю пенсію, перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, та причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом підтверджено висновками МСЕК. Тільки при сукупність зазначених обставин відповідач зобовязаний здійснювати страхові виплати шляхом відшкодування їх пенсійному фонду.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилась протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Як встановлено судом, усі особи, яким призначено пенсію по втраті годувальника, були дружинами осіб, які внаслідок нещасного випадку отримали професійне захворювання, яке спричинило смерть потерпілого. Однак, на момент смерті потерпілого ці особи не були непрацездатними у розумінні статті 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки на момент смерті чоловіка вони не досягли 55 річного віку, окрім ОСОБА_3, яка на момент смерті чоловіка ОСОБА_4 (нещасний випадок ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про смерть від 23 травня 2005 року, висновок МСЕК № 32 про встановлення причино наслідкового звязку смерті потерпілого з професійними захворюванням ) досягла 55 річного віку, була непрацездатна у розумінні статті 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У переліку осіб, яким призначена пенсія у звязку з втратою годувальника, є ОСОБА_5, якій на момент смерті чоловіка виповнилось 80 років, однак доказів щодо встановлення причино наслідкового звязку смерті потерпілого з професійними захворюванням позивачем не надано. Протокол патологоанатомічного дослідження від 10.12.2009 року № 169 містить причину смерті недостатність легочого серця та антракосиликоз, що не може свідчити про отримання професійного захворювання та, як наслідок, смерті від такого захворювання. Свідоцтво про смерть від 11 грудня 2009 року причину смерті взагалі не містить. Доказів отримання професійного захворювання (акт про нещасний випадок) позивачем не надано.

Стосовно ОСОБА_6, якій на момент смерті чоловіка виповнилось 55 років, суд зазначає, що матеріали справи містять Акт розслідування хронічного захворювання від 02.07.2008 року ОСОБА_7, яким встановлено основний та допоміжний діагноз ОСОБА_7, затверджений головним санітарним лікарем Пролетарського району м. Донецька. Свідоцтва про смерть ОСОБА_7 позивачем не надано. Також відсутнє в матеріалах справи свідоцтво про шлюб, розпорядження про призначення пенсії та висновок МСЕК про встановлення причино наслідкового звязку смерті потерпілого з професійними захворюванням. Акт розслідування хронічного захворювання не може бути належним доказом обовязку відповідача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_6, оскільки не доведено зв'язок причини смерті з отриманим професійними захворюванням.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 182,33 гривень (сума до відшкодування ОСОБА_3) за період з 30 березня 2010 року по квітень 2010 року, з яких:

- основний розмір пенсії 159,68 грн. за квітень 2010 року та 150,00 грн. за травень 2010 року;

- адресна допомога за квітень 2010 року у розмірі 419,42 грн. та за травень 2010 року у розмірі 423,00 грн.;

- підвищення згідно постанови КМУ № 198 за квітень 2010 року у розмірі 30,23 грн.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (в редакції, чинної на час спірних правовідносин) передбачено, у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.

Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

Виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Таким чином, адресна допомога та підвищення до пенсії, які виплачуються за вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, є складовою частиною пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 у розмірі 1182,33 гривень підлягають задоволенню. Вимоги позивача в іншій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позов управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Пролетарському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 листопада 2009 року по 31 травня 2010 року у сумі 140495,59 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Пролетарському районі м. Донецька (83044, м. Донецьк, вул. Літкє, 8 код ЄДРПОУ 25967983, р/р 37175400900011 у ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) на користь управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька (83044, м. Донецьк, площа Героїв Сталінграду, 1, код ЄДРПОУ 21955468, р/р 256093012008 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк») витрат на виплату та доставку пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 1 182(одна тисяча вісімдесят дві) гривні 33 коп.

В інший частині позовних вимог у задоволені відмовити.

Вступну та резолютивну частину постанови прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено 13 вересня 2010 року.

Повний текст постанови підписано 17 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Савченко С. В.