Ухвала суду № 113187764, 04.09.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12499/23

Провадження №2/369/5567/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12499/23 за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Саєнко Ольга Олександрівна, державний реєстратор Підіпригора Тетяна Василівна Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Саєнко Ольга Олександрівна, державний реєстратор Підіпригора Тетяна Василівна Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484001:01:006:5101 та 3222484001:01:006:5102, а також здійснювати їх поділ чи об`єднання, заборонити проведення будь-яких робіт на вказаних земельних ділянках.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що до Києво-Святошинського районного суду Київської області подано позов Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Саєнко Ольга Олександрівна, державний реєстратор Підіпригора Тетяна Василівна Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володінняння майна з чужого незаконного володіння.

Звернення до суду Вишневою міською радою Бучанського району Київської області, із вказаним позовом передувало те, що з часу первинного внесення відомостей про право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:006:0108 площею 0,1362 га здійснено заходи щодо поділу вказаної земельної ділянки.

Представник заявника вказує, що ОСОБА_1 30.06.2021 року зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:006:0108 площею 0,1362 га.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 067341 від 23.12.2002 року, що виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2002 року № 845 та розробленої ФОП ОСОБА_2 у 2021 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.07.2021 року № 2623 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:006:0108 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484001:01:006:5101 та 3222484001:01:006:5102, та зареєструвала право власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник заявника вказує, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:006:0108 у ОСОБА_1 виникло на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 067341 від 23.12.2002 року, що виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2002 року № 845, однак, даний державний акт є недійсним, так як, а ні Вишевою міською радою Бучанського району Київської області, а ні Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського районного суду Київської області дана земельна ділянка не передавалася з комунальної власності, жодних рішень щодо виділення чи відчуження прийнято не було.

Предметом даної позовної заяви є витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельних ділянок.

З огляду на це, на переконання позивача, є реальні підстави вважати, що земельні ділянки, що є предметом спору, в подальшому можуть бути відчужені або поділені із подальшим створенням нових земельних ділянок.

Невжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме негативні наслідки для дійсного власника спірних земельних ділянок у вигляді неможливості або значного утруднення від їх використання для позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідачів спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим, а його доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про забезпечення позову у цивільній справі № 369/12499/23 за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Саєнко Ольга Олександрівна, державний реєстратор Підіпригора Тетяна Василівна Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко