Ухвала суду № 113186563, 29.08.2023, Краснопільський районний суд Сумської області

Ухвала

Іменем України

29 серпня 2023 року

смт Краснопілля

Справа № 578/776/23

провадження № 1-і/578/2/23

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023200000000002 від 03.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 114-2 Кримінального кодексу України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_4

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_5

з боку захисту:обвинувачений ОСОБА_6

захисник обвинуваченого ОСОБА_7 врежимі відеоконференції

та установив:

В провадженні Краснопільського районного суду Сумської області знаходиться кримінальнепровадження зобвинувальним актом за № 22023200000000002 від 03.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 114-2 Кримінального кодексу України /далі також КК/, в якому останньому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.09.2023 з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

25.08.2023 засобами поштового зв`язку від прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 надійшло клопотання від 21.08.2023 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України /далі також КПК/ і вони не зменшились з урахуванням допиту обвинуваченого в суді, які дають достатні підстави вважати, що останній може: п. 1) вдатись до спроб переховування від суду на території рф, оскільки ОСОБА_8 має контакти із представниками спецслужб рф; проживає на території громади, що розташована в районі проведення воєнних дій та у безпосередній близькості від державного кордону з рф. Зазначені обставини створюють для ОСОБА_8 додаткові можливостідля уникненняпроцесу притягненнядо кримінальноївідповідальності тапереховування відсуду.Факт спілкування із представниками спецслужб рф підтверджено протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; п. З) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на даний час не встановлені особи, які можуть бути причетні до надання ОСОБА_8 інформації щодоперебування військовослужбовцівЗСУ натериторії КраснопільськоїОТГ Сумськогорайону Сумськоїобласті;п.5)вчинити іншекримінальне правопорушеннята продовжитивчиняти кримінальнеправопорушення,оскільки ОСОБА_8 як особа, яка є громадянином рф, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, що є вкрай небезпечним у період воєнного стану, що дії на території України у даний час. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законом передбачено вичерпний перелік статтей ККи, за якими суд має право не визначити розмір застави. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею 114-2 ч. 3 КК і ця стаття зазначена у переліку статтей, за якими суд має право не визначити розмір застави. З урахуванням наведених ризиків, інші більш м`які запобіжні заходи не будуть ефективними і не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Прокурор, який приймав участь на засіданні суду, підтримав клопотання та просив суд його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Разом з цим, просили застосовувати до ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме, цілодобовий домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 є одруженим і його дружина має хворобливий стан здоров`я та потребує догляду, тривалого лікування в медичному закладі. За відсутності чоловіка ОСОБА_8 вона відмовляється покидати місце проживання у прикордонній зоні.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить таких висновків.

За правилами частини третьої статті 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з частиною першою статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим встатті 177 КПК, Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Так, з матеріалів клопотання випливає, що обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,і строктримання збігає08вересня 2023року. Наразі судовий розгляд триває і його завершити у цей строк не представляється можливим.

Суд враховує, що згідно з частиною п`ятою статті 12 КК, кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 114-2 КК відноситься до особливо тяжкого злочину; передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років; продовжують існувати ризики щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість ОСОБА_8 зміни міризапобіжного заходу на більш м`який.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пунктами 1,3 статті 177КПК продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогамстатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практиці ЄСПЛ.

Оцінивши зазначеніобставини вїх сукупності,суд доходитьвисновку,що зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати його під вартою, ризики передбачені пунктами 1, 3 статті 177 КПК, на даний час не перестали існувати, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу обвинуваченому як тримання під вартою.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора є підставним до задоволення, а тому обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на строк до двох місяців.

Даних,які бунеможливлювали триманняобвинуваченого під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.

Що стосується доводів сторони захисту про недоведеність прокурором існування жодного ризику, суд визнає їх безпідставними.

Суд зауважує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Що стосується ризику втечі обвинуваченого, то відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Враховуючи характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення; тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими в інкримінованому йому тяжкому кримінальному правопорушенні, всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який проживає на території громади, що розташована в районі проведення воєнних дій та у безпосередній близькості від державного кордону з рф, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, такий ризик не зменшився від часу застосування запобіжного заходу і виправдовує подальше його тримання під вартою.

Усі дані щодо особи обвинуваченого та його соціальних зв`язків у місці проживання були предметом дослідження суду, але таких, які б були достатнім стримуючим фактором його поведінки, не встановлено.

З огляду на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, не допитані, суд уважає, що з великою ймовірністю також існує ризик незаконного на них впливу.

Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Обрання більш м`якого запобіжного заходу, на переконання суду, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.

Доводи сторони захисту про наявність достатніх підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт є непереконливими.

Згідно вимогам частини третьої статті 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до положень частини четвертої статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Отже, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законом передбачено вичерпний перелік статтей КК, за якими суд має право не визначити розмір застави.

У даному випадку, з урахуванням того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 114-2 КК і ця стаття зазначена у переліку статтей, за якими суд має право не визначити розмір застави, суд не визначає розмір застави.

За таких обставин, з метою забезпечення належної його процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 350, 372, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 ,дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на60(шістдесят)днів до 27 жовтня 2023 року з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 жовтня 2023 року.

У клопотанні сторони захисту щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у видіцілодобового домашньогоарештувідмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено 01 вересня 2023 року о 15:50 год.

Суддя ОСОБА_10