Рішення № 113172461, 31.08.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33328/21

2/760/2935/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

31 серпня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Мех В.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», третя особа: Державне підприємство`Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття обтяження у вигляді застави, виключення запис з Державного реєстру обтяжень відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- припинити обтяження і вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис за № 28269921 від 09 листопада 2020 року щодо транспортного засобу- автомобіля марки Рyundai, модель Sonata, 2007 року випуску, номер шасі/кузова, рами/ НОМЕР_1 .

Отяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

- стягнути з відповідача на його користь 10 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що він є власником вказаного транспортного засобу, який був придбаний ним 30 травня 2020 року у його попередніх власників- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які набули його в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який придбав його в 2010 році.

Після придбання ОСОБА_4 транспортного засобу на нього ПАТ`КБ «Надра» було накладено обтяження.

Рішенням Шевченківського районного суду мКива від 05 листопаад 2019 року був задоволений позов ОСОБА_4 і на його виконання банком було припинено приватне обтяження на автомобіль та виключено з ДРОРМ відповідний запис.

30 травня 2020 року він придбав автомобіль за відплатним договором у ОСОБА_8 та ОСОБА_2 без будь-яких обтяжень.

Правомірність придбання підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Таким чином, він є добросовісним набувачем і накладення обтяження на автомобіль 09 листопада 2020 року порушує його право власності.

В серпні 2021 року при зверненні до Сервісного центру МВС йому стало відомо про наявність зареєстрованого приватного обтяження / заборона відчуження/ від 09 листопада 2020 року за № 28269921.

Обтяжувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус».

Вказаними діями відповідача йому завдана моральна шкода порушенням його права власності на транспортний засіб, яку він оцінює в 10 000, 00 гр.

Моральну шкоду обґрунтовує душевним стражданнями, яких він зазнав у зв`язку з потиправною поведінкою щодо нього з боку відповідача, якими були обмежені його права власника на розпорядження транспортним засобом.

Зазначає, що він мав намір продати автомобіль, так як потребував коштів, однак був позбавлений такої можливості та вимушений був брати гроші в борг.

Він вимушений витрачати час на захист своїх порушених прав, що додатково завдає йому моральних страждань.

Виходячи з цього, порушення його права, як власника транспортного засобу, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 14 грудня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам була направлена копія ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третій особі копія позовної заяви з додатками.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав направлені йому судом документи 01 листопада 2022 року, а третя особа - 02 листопада 2022 року.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третій особі - пояснень на позов.

11 листопада 2022 року надійшли пояснення третьої особи на позов.

Зазначає, що підприємство, як реєстратор, виконує суто механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Реєстру відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених законом.

Закон покладає відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві, на обтяжувала.

Обтяжувачем за реєстраційним записом № 28269921 є ТОВ» ФК`Інвест Хаус».

Таким чином, саме товариство, як обтяжувач, має подавати заяву про реєстрацію змін обтяження рухомого майна нотаріусу в паперовій формі.

07 грудня 2022 року відповідач подав відзив на позов, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що що 05 березня 2020 року між товариством та ПАТ «КБ`Надра» був укладений Договір про відступлення правав вимоги, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №165/П/41/2007-840 від 24 жовтня 2007 року перейшло до товариства.

Виконання умов кредитного договору забезпечувалося заставою транспортного засобу марки Рyundai, модель Sonata, 2007 року випуску, номер шасі/кузова, рами/ НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим ДП`Національні інформаційнй системи» було зареєстровано обтяження вказаного транспортного засобу.

ТОВ`ФК`Інвест Хаус» є обтяжувачем даного майна, який був переданий у заставу при укладенні кредитного договору.

Ні банк, ні інші правонаступники за кредитним договором та договором застави згоди на відчуження транспортного засобу не надавали.

З урахуванням цього заперечує проти тверджень позивача про те, що він є добросовісним набувачем транспортного засобу.

Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З точки зору даної норми закону захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ПАТ`КБ`Надра» та ОСОБА_5 бв укладений кредитний договвр №165/П/41/2007-840.

Виконання умов кредитного договору забезпечувалося заставою транспортного засобу марки Рyundai, модель Sonata, 2007 року випуску, номер шасі/кузова, рами/ НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_5

30 травня 2020 року позивач набув право власності на транспортний засіб, при його реєстрації йому було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

З Витягну з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 09 листопада 2020 року було зареєстроване обтяження з забороною відчуження транспортного засобу.

Боржником у Витягу з Державного реєстру обтяжень зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Інвест Хаус».

Встановлено також, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2019 року був задоволений позов ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до ПАТ «Комерційний Банк «Надра» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення з реєстру запису про обтяження.

Зобов`язано ПАТ «Комерційний Банк «Надра» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна Державного підприємства «Національні інформаційні системи» заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 23.10.2012 оку за № 13150506 з врахуванням внесених 19.10.2017 року змін, у вигляді застави автомобіля марки «Hyundai», модель «Sonata», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами), підстава обтяження - кредитний договір № 165/П/41/2007-840 від 24.10.2007 року, боржники - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З рішення суду вбачається, що позивачі отримали право власності на автомобіль у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

/ а.с.17 - 23 /

Звертаючись до суду позивач зазначив і цього не спростував представник відповідача, транспортний засіб ним був придбаний у ОСОБА_2 .. ОСОБА_7 після отримання ними спадщини та виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2019 року банком.

З Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04 жовтня 2021 року вбачається, що обтяження транспортного засобу було застосоване відповідачем після отримання ним права вимоги до боржників за кредитним договором №165/П/41/2007-840 від 24 жовтня 2007 року - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 05 березня 2020 року, укладеного між товариством та ПАТ «КБ`Надра».

/ а.с. 97 - 104 /

Відповідно до ч.4 ст. 577 ЦК України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч.4 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Сторони не заперечують, що при укладенні позивачем договору купівлі-продажу транспортного засобу застава транспортного засобу була припинена на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто позивач, з урахуванням визначених нормами процесуального законодавства принципів змагальності та диспозитивності, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Відповідач, подавши відзив, не заперечуючи відсутності обтяжень на момент придбання позивачем транспортного засобу, піддає сумніву обставини його придбання та підстави зняття обтяження, та, виходячи з цього, добросовісність набувача.

При цьому будь-яких доказів своїм сумнівам не надає і на них не посилається.

З урахуванням цього приведені відповідачем сумніви не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В абзаці 2 пункту 5 вище приведеної постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Враховуючи викладене вище, приведені обґрунтування завданої моральної шкоди та те, що відповідач, у свою чергу, не спростував і не довів відсутність своєї вини у завдані збитків позивачу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Суд при цьому враховує, що право позивача, як власника транспортного засобу, було порушено діями відповідача повторним обтяженням транспортного засобу після придбання права вимоги до первинного його власника, яким він був переданий у заставі первинному кредитору.

Суд також враховує, що відповідачем не доведено підстав для повторного обтяження після ухваленого Шевченківським районним судом м.Києва рішення за позовом спадкоємців.

Щодо правової допомоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом ч.2 ст.174 ЦК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що разом з позовною заявою до суду було подано Договір про надання правової допомоги № AD-1121 від 29 листопада 2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката.

Відповідно до Додаткової угоди до договору сторони погодили суму витрат на правову допомогу в розмірі 14 500, 00 гр., з яких:

- консультація усна з вивченням документів - 2 000, 00 гр.;

- участь у судовому розгляді справи / супровід справи в суді першої інстанції/ - 5 000, 00 гр.;

- складання/написання позовної заяви /- 4 500. 00 гр.;

- участь у судовому засіданні / по кількості до двох/ - 3 000, 00 гр.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 29 листопада 2021 року сторони погодили виконання наданих послуг за умовами договору.

Суд вважає, що з урахуванням умов договору та виду вислуг сторони могли погодити лише виконання умов договору в частині, яка була надана на момент підписання Акту.

Даний висновок обґрунтовується предметом спору в справі, який, з точки зору закону, давав суду право на її розгляд в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, що достеменно мало бути відомо фаховому адвокату при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на парвову допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними складності справи.

Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судові засіданні в справі, плата за участь адвоката у яких складає суму гонорару, не призначалися і не проводилися.

Суд також зважає на те, що справа не представляє собою особливої складності для фахового адвоката, в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням цього, враховуючи характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до фактично наданих у розмірі 6 500, 00 гр.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, задоволення вимог позивача, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 1 488, 60 гр.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 574, 576, 577, 585, 586 ЦК України, Законом України « Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Припинити обтяження і виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєстрований 09 листопада 2020 року 13:59:49 за № 28269921 реєстратором Захарчук Софією Борисівною Львівської регіональної філії Державного підприємства`Національні інформаційні системи», вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; об`єкт обтяження: автомобіль легковий марки «Hyundai», модель «Sonata», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , боржники- ОСОБА_6 ,код: НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , код: НОМЕР_4 , обтяжувач: Товариство з обмеженою відповвадльністю « Фінансова компанія «Інвест Хаус», код: 4166163.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 5 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 6 500. 00 гр. витрат на правову допомогу та 1488, 60 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Інест Хаус», адреса: 03035 м.Київ пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ: 41661563.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва