Ухвала суду № 1131716, 04.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04” вересня 2007р. №К-25109/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Рибченка А.О.

Карася О.В.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Габор О.М. (дов. від 16.06.2007р. №3140);

відповідача: Товтин М.В. (дов. від 04.01.2007р. №13/9/10)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.

у справі №5-2-14/131

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго”

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” (далі по тексту позивач, ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго”) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.04.2005р. №0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та №0001051640/0/705/15-2/00131529/8402.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. у справі №5-2-14/131 (головуючий суддя Йосипчук О.С., судді Русняк В.С., Карпинець В.І.), яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. (головуючий суддя Галушко Н.А., судді Процик Т.С., Юрченко Я.О.), позовні вимоги ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 22.04.2005р. №0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та №0001051640/0/705/15-2/00131529/8402.

ДПІ у м. Ужгороді, не погоджуючись з постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі №5-2-14/131, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Ужгороді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22.04.2005р. ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові повідомлення-рішення №0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та №0001051640/0/705/15-2/00131529/8402, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі, відповідно, 584790,31 грн. та 460606,90 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період: січень грудень 2003, січень серпень 2004 років.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту “Про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства” від 20.04.2005р. №208/15-2 (далі по тексту Акт перевірки), відповідно до висновків якого відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” здійснено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податків (зборів) та інших платежів, а саме затримку на 30 календарних днів граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5 847 902,92 грн. за період: січень грудень 2003, січень серпень 2004 років.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено наявність в охопленому перевіркою періоді у позивача переплати до бюджету з податку на прибуток у розмірі 4948832,81 грн. та факт звернення ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” до ДПІ у м. Ужгороді з вимогами врахувати наявні переплати по податку на прибуток в рахунок погашення недоїмки з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкових декларацій.

Згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням встановленого факту наявності у позивача переплати до бюджету з податку на прибуток у сумі 4948832,81 грн. та факту звернення ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” до ДПІ у м. Ужгороді з вимогами врахувати наявні переплати по податку на прибуток в рахунок погашення недоїмки з податку на додану вартість, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що не можна вважати позивача відповідальним за прострочення граничних строків в порядку п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до абз. 2 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” погашення податкових зобовязань або податкового боргу може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобовязань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникло згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобовязань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Посилання на те, що у ДПІ у м. Ужгороді не було законних підстав вчиняти будь-які перезарахування переплат в погашення заборгованості, оскільки дію абз. 2 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” зупинено на 2003 рік згідно Закону України від 26.12.2002р. №380-IV, не приймається судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що на момент першого звернення позивача із заявою про погашення зобовязання з податку на додану вартість шляхом зарахування переплати з податку на прибуток, абз. 2 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” діяв в редакції від 20.02.2003р. №550-IV.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі №5-2-14/131 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі №5-2-14/131 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі №5-2-14/131 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)А.І. Брайко(підпис)Г.К. Голубєва(підпис)А.О. Рибченко(підпис)О.В. КарасьЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ю.П. Бойченко