Ухвала суду № 113165829, 31.08.2023, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10008/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва клопотання заступника начальника відділення поліції начальник слідчого відділення відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100070001752 від 24.08.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва звернувся з клопотанням заступник начальника відділення поліції начальник слідчого відділення відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100070001752 від 24.08.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання вказано, що В провадженні СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12023100070001752, дані щодо якого внесені до ЄРДР 24.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що 24.08.2023, приблизно о 02 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрав електросамокат № 2017978, чим завдав ТОВ «Байк-Нау» ЄРДПОУ 42160493, матеріальну шкода на суму 18 136 гривень 81 копійок.

Передумовою внесення відомостей до ЄРДР та реєстрації вказаного кримінального провадження є зава про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_6 від 24.08.2023.

24.08.2023 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні даного правопорушення затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.08.2023 в ході проведення обшуку квартири що за адресою АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено електро самокат № 2017978, електро самокат № 698-867, пристрій для паління, який упакований до спец пакету № WAR 0126638, поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, який упакований до спец пакету № WAR 0126039, шорти синього кольору «4 F», футболку голубого кольору із чорними вставка «BOXEUR», пару кросівок чорного кольору, рюкзак чорного кольору, жилетку сірого кольору «Thisis Пивбар», які упаковані до спец пакету № WAR 1868878, мобільний телефон «Хуавей» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який упакований до спец пакету № WAR 0126045, дані речі можуть бути пристосовані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберігли на собі його сліди.

Метою накладення арешту на вищезазначене майно викликано необхідністю збереження їх як речових доказів для запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження (зняття, перерахування грошових коштів).

Підставою накладення арешту на вищевказане майно, є наявність достатніх підозр вважати що це майно, є доказом у даному кримінальному провадженні, про що вказує в тому числі постанова про визнання речових доказів.

У судове засідання слідчий не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути без його участі.

Власник майна у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, що підтверджується рапортом слідчого, якій долучений до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи викладене, оскільки власником майна не надано належних та допустимих доказів поважності неявки у судове засідання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Вивчивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12023100070001752, дані щодо якого внесені до ЄРДР 24.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

24.08.2023 в ході проведення обшуку квартири що за адресою АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: електро самокат № 2017978, електро самокат № 698-867, пристрій для паління, поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, шорти синього кольору «4 F», футболку голубого кольору із чорними вставка «BOXEUR», пару кросівок чорного кольору, рюкзак чорного кольору, жилетку сірого кольору «Thisis Пивбар», мобільний телефон «Хуавей» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , які постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023100070001752.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Як вбачається із клопотання та долучених до нього матеріалів, необхідність арешту вилучених речей полягає у потребі збереження майна у максимально незмінному стані та унеможливлення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, оскільки різноманітні ознаки майна є відомостями, що мають першочергове значення для доведення наявності складу кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження, що розслідується.

Таким чином, слідчий суддя, з урахуванням визнання вилученого майна речовими доказами, дійшов висновку, що воно може бути використане в подальшому як доказ у кримінальному провадженні, призначення відповідних експертиз, а також можливі негативні наслідки втрати інформації, яка може мати суттєве значення для доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні.

Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна судом не встановлено.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Втручання у право власності на майно пов`язано зі здійсненням кримінального провадження і необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, оскільки досягнення мети збереження речових доказів неможливо досягти в інший спосіб, аніж арешт майна.

Тому, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у відповідності до ст. 173 КПК України слідчий суддя встановив обґрунтованість визнання вказаного майна таким, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та прийшов до висновку про те, що не застосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, наявні підставі для арешту, визначені ст. 170 КПК України, оскільки майно, яке було вилучене під час обшуку, відповідає критеріям ст. 98 КПК України і на даному етапі досудового розслідування органу досудового розслідування необхідно провести відповідні слідчі дії з вилученим майном.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання заступника начальника відділення поліції начальник слідчого відділення відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100070001752 від 24.08.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку квартири що за адресою АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: електро самокат № 2017978, електро самокат № 698-867, пристрій для паління, який упакований до спец пакету № WAR 0126638, поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, який упакований до спец пакету № WAR 0126039, шорти синього кольору «4 F», футболку голубого кольору із чорними вставка «BOXEUR», пару кросівок чорного кольору, рюкзак чорного кольору, жилетку сірого кольору «Thisis Пивбар», які упаковані до спец пакету № WAR 1868878, мобільний телефон «Хуавей» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який упакований до спец пакету № WAR 0126045.

Арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1