Рішення № 113161877, 10.08.2023, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2305/23

Провадження №2/751/761/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Бобровник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини,-

В с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бабинець С.П., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , за місцем його реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2009 року позивач уклав шлюб з громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис №2406. Від цього шлюбу у подружжя мається неповнолітній син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони припинили між собою шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство і в 2015 році відповідачка разом з дитиною повернулася мешкати до м. Омськ, Російська Федерація.

26 січня 2016 року рішенням мирового судді судової ділянки №83 в Советського судового району м. Омськ шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Стверджує, що протягом тривалого терміну часу, що минув після виїзду відповідачки з України, позивач не переривав зв`язку зі своїм сином і постійно з ним спілкувався за допомогою мережі «Інтернет» та телефоном. В травні 2021 року відповідачка зателефонувала позивачу і запропонувала поновити стосунки, зазначаючи, що їх спільний син дуже сумує за батьком, а вона особисто не заперечує проти того, щоб він разом з ними мешкав в Україні. 26 травня 2021 року відповідачка надала нотаріально підтверджену згоду на перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком в Україні в період з 26 травня 2021 року до 26 травня 2024 року. Даний строк є максимальним для зазначення в дозволі на виїзд дитини за кордон. Приблизно в серпні 2021 року відповідачка приїхала до позивача і мешкала разом з ним за його зареєстрованим місцем мешкання в Чернігові до 24 лютого 2022 року.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», з 24 лютого 2022 року на території України введений військовий стан. Одразу після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів, відповідачка самостійно виїхала з м. Чернігова через смт. Ріпки до Білорусі, а потім і до російської федерації, залишивши сина разом з позивачем в Чернігові.

З метою розшуку відповідачки, позивач звертався з відповідною заявою до поліції, однак отримав негативну відповідь.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року дитина залишилася разом з батьком, який опікується ним, оскільки мати дитиною жодним чином не цікавиться.

Пояснює, що всі намагання позивача зв`язатися з відповідачкою не мали жодного результату, оскільки ті контакти, якими він володів були заблоковані. Приблизно в середині червня 2022 року позивач зумів зв`язатися телефоном з матір`ю відповідачки, яка повідомила, що її донька за місцем своєї реєстрації не мешкає, зв`язалася з сумнівною компанією, вживає наркотичні засоби і відносно неї порушена кримінальна справа за торгівлю наркотичними засобами. Колишня теща поводилися дуже агресивно, сипала прокльони в його бік, називала фашистом і звинувачувала його в тому, що її донька мало нібито не загинула, а після цього телефонний номер позивача також був заблокований.

Об`єктивно розуміючи, що доля сина залежить тепер виключно від нього позивач почав приводити папери сина в належний стан.

Рішенням УДМВ України в Чернігівській області №62 від 18.07.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув громадянства України на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».

08 серпня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав закордонний паспорт Громадянина України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав картку платника податків та ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

Починаючи з 2021 року дитина навчається в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №21 Чернігівської міської ради.

У відповідності до довідки №0120/140 від 07.07.2022 року за підписом класного керівника та В.О. директора Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №21 вбачається, що мати дитини жодного разу не цікавилася успіхами дитини в школі.

Вказує, що станом на сьогоднішній день у позивача постійно виникають складнощі під час вирішення питань щодо реєстрації дитини, отримання належної медичної допомоги, оскільки у нього постійно вимагають згоду матері дитини. На даний час неможливо надати будь-яких документів, які б належним чином могли посвідчити той факт, що мати дитини фактично усунулася від виховання дитини, або не заперечує, щоб дитина мешкала разом з батьком, оскільки 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією і тому жодні заяви, навіть нотаріально посвідчені, видані після початку повномасштабної агресії, не можуть бути прийняті до розгляду, або слугувати належними та допустимими доказами волевиявлення особи.

Ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд просив здійснювати розгляд справи у його та позивача відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Також, відповідач повідомлялась відповідно до ч. 11 ст. 128 шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.28,37).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі. Додатково зазначають, що просять прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини (а.с.30).

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути у відсутність відповідача за наявними доказами у справі. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилося.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням мирового судді судової ділянки №83 в Советського судового району м. Омськ 26.01.2016 року було розірвано (а.с.12)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з копії свідоцтва про народження дитини. (а.с. 10-11)

26 травня 2021 року відповідачка надала нотаріально підтверджену згоду на перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком в Україні в період з 26 травня 2021 року до 26 травня 2024 року(а.с.13).

Рішенням УДМВ України в Чернігівській області №62 від 18.07.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув громадянства України на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» (а.с.14)

08 серпня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав закордонний паспорт Громадянина України(а.с.15).

08 серпня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав картку платника податків та ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків(а.с.15).

У відповідності до довідки №0120/140 від 07.07.2022 року за підписом класного керівника та В.О. директора Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №21 вбачається, що починаючи з 2021 року дитина навчається в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №21 Чернігівської міської ради, а також, що мати дитини жодного разу не цікавилася успіхами дитини в школі(а.с.16).

Згідно довідки №03-06/102 від 29.08.2022 року адміністрація Баланівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Бершадської міської ради Вінницької області інформує про те, що ОСОБА_3 навчався в 5 класі протягом квітня-червня 2022 року. Класний керівник повідомив про те, що мати не брала участі у вихованні дитини, не цікавилася її успіхами (а.с.17).

Згідно довідки Управління адміністративних послуг № 2794 від 25.07.2022 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно до акту про проживання особи без реєстрації від 18 серпня 2022 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 з червня 2021 року проживає без реєстрації ОСОБА_3 (а.с.19).

04 серпня 2022 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до Начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про встановлення місця перебування матері його неповнолітньої дитини(а.с.20).

Листом ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 31.08.2022 року повідомили ОСОБА_1 про те, що в ході перевірки місце перебування ОСОБА_4 не встановлено (а.с.21).

Згідно довідки №6992 від 31.08.2022 року начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що на теперішній час встановити місце знаходження ОСОБА_4 не виявилось можливим (а.с.22).

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості: малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.1991 р. №789-ХІІ, а також частин 7 і 8 статті 7 Сімейного кодексу України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі) проте з ким із них і, хто саме з дітей залишається, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.

Стаття 27 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 та положення «Декларації прав дитини» регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У пункті 1 статті 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За умов частини першої та третьої ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На час розгляду справи домовленості між позивачем та відповідачем з приводу участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто, а отже, аліменти підлягають стягненню в судовому порядку в силу ст. 181 Сімейного Кодексу України.

При визначенні розміру аліментів судом враховуються обставини викладені у ст. 182 СК України: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні. Для дитини створені сприятливі умови для проживання, він забезпечує усім необхідним для розвитку. Мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні дитини участі не приймає, а батько намагається приділяти достатньо уваги всебічному, повному та гармонійному розвитку сина.

З урахуванням пріоритетності прав та інтересів дитини, ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків, а також те, що ним створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дитини, приймаючи до уваги думку Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради та виходячи виключно з інтересів дитини, суд вважає за доцільне визначити місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також беручи до уваги обов`язок батьків щодо матеріального утримання дитини, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2023 року, в силу ст. 191 Сімейного Кодексу України, і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, ст. 4, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 280-282, 354 ЦПК, ст.ст. 29, 141, 150, 155, 160, 161 СК України, ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем його реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в дохід держави 1073 грн. 00 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко