Рішення № 113158909, 31.08.2023, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1846/23

Провадження № 2/306/622/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю: секретаря судового засідання Стеблей А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Неліпинської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з названим позовом, посилаючись на те, що у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 проживали їх батьки мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У даному будинку, на даний час, проживають вони разом з сім`ями. Забудовником спірного житлового будинку був їх дідусь ОСОБА_5 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадкоємцем майна останнього, відповідно до свідоцтва на спадщину, був ОСОБА_4 . Зазначають, що внаслідок смерті батька відкрилась спадщина у вигляді вищевказаного житлового будинку, спадкоємцями якого, згідно закону, є вони, інших спадкоємців немає. Вказують, що в нотаріальній конторі право власності на даний житловий будинок оформити неможливо так як ні в їх дідуся, ні в їх батька не зареєстрували його, у зв`язку з чим відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Тому просять суд визнати за ними право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 у рівних частках по частках такого в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивачі заявлені ними вимоги підтримали у повному обсязі. Представник Неліпинської сільської ради просив розгляд справи проводити у за начвними в матеріалах такої документами (а.с.29-31).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Згідно будівельного паспорта земельної ділянки з додатками до нього, ОСОБА_5 надано земельну ділянку в АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку (а.с.10-12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.1990 року спадкоємцем належного покійному ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , майна, а саме житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.12.1981 року та серії НОМЕР_2 від 10.09.1975 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.6-7).

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.06.2009 року, актовий запис № 8), а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 14.06.2008 року, актовий запис № 11) (а.с.8-9).

Чинним рішенням Свалявського районного суду від 17.05.2023 року (справа №306/604/23) встановлено факт родинних відносин, а саме, що а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.02.2008 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 18 від 23.02.2008 року (а.с.4).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 17.11.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №54 від 17.11.2022 року (а.с.5).

На спірний житловий будинок виготовлено технічний паспорт, інвентаризаційна справа №1785/2023 від 11.07.2023 року, та такий складається з «А»-житловий будинок, «Б» - Господарська будівля, «В» - вбиральня, №1,2 огорожа. Його вартість становить 105052,00 грн. (а.с. 15-21, 23).

Згідно довідки № 58 від 23.03.2023 року, на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , окрім нього буи зареєстровані ОСОБА_2 , 1975 р.н. дочка та ОСОБА_1 , 1981 р.н дочка (а.с. 22).

Вищезгадані обставини стверджуються відповідними документами і ніким не оспорюються.

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).

Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити з своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, виконуючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону й порушувати права інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

За правилами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину … .

З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Неліпинськоїсільської радипро визнанняправа власностіна житловийбудинок впорядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 право власності на житлового будинку з надвірними спорудами та за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 право власності на житлового будинку за надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П. І. Уліганинець