Рішення № 113152703, 30.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12824/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 червня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.04.2023 року № 155250013622 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області:

- зарахувати до заяви про призначення пенсії позивачки трудову книжку від 06.07.1984 року № 9346759, та атестат про навчання № 11518 від 01.08.1979 року;

- зарахувати до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року, період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року на посаді диспетчера Одеського АТП-15064, записи № 2, №5 в трудовій книжці № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком з дати її звернення з заявою про призначення пенсії - з 21.04.2023 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що 21.04.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 62 роки звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви надала документи: трудову книжку, атестат про навчання, паспорт, код. Проте, 28.04.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 155250013622, яким відмовлено в призначені пенсії з підстав: - не взяття до уваги трудової книжки від 06.07.1984 року № НОМЕР_1 оскільки дата її заповнення на титульному аркуші наявна печатка підприємства, назву якого неможливо встановити та інформацію щодо видачу дублікату книжки не зазначено, у зв`язку з цим не враховано період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року, період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року та дуже тривалий проміжок часу між датою наказу про прийняття на роботу 22.08.1979 року та датою прийняття на роботу 29.10.1979 року; - не взяття атестату про навчання № 11518 від 01.08.1979 року, оскільки відсутні дані про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ». З наведених підстав Управління ПФУ нарахувало страховий стаж 13 років 01 місяць 17 днів. з доданням періоду ведення позивачкою підприємницької діяльності з 2004 року по 2010 рік, всього нараховано 18 років 06 місяців страхового стажу, чого замало для призначення пенсії за віком. Інших зауважень до доданих до заяви про призначення пенсії документів наведено не було.

Вважаю протиправним рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в призначені пенсії за віком позивачці та не зарахування трудової книжки та атестату про навчання та як наслідок ці періоди до страхового стажу при обчисленні стажу, яке порушує законні права позивачки, остання звернулася до суду з даним позовом.

Позиція відповідачів обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що розглянувши заяву позивачки від 21.04.2023 року та надані документи, на вимогу до п. 5 ст. 45 Закону № 1058 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області ухвалено рішення № 155250013622 від 28.04.2023 року, яким позивачці відмовлено в призначені пенсії за віком. Страховий стаж відповідно до наданих документів позивачки на дату звернення становить 18 років 06 місяців 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

За результати розгляду документів позивачки, доданих до заяви від 21.04.2023 року до страхового стажу не зараховано: трудову книжку НОМЕР_2 від 06.07.1984 року, оскільки дата заповнення трудової книжки - 06.07.1984 року, на титульному аркуші наявна печатка підприємства, назву якого не можливо встановити, інформацію щодо видачі дублікату трудової книжки не зазначено. У зв`язку з цим, не враховано період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року. Крім того, вбачається тривалий проміжок часу між датою прийняття (22.08.1979) та датою наказу про прийняття (29.10.1979); період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року згідно атестату № 11518, оскільки відсутні дані про зміну прізвища з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Період навчання згідно атестату № 11518 необхідно підтвердити документом, який став підставою про зміну прізвища, оскільки атестат видано особі « ОСОБА_3 ».

Отже, як зазначають відповідачі, наразі підстави для зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_2 від 06.07.1984 року та періоду навчання згідно атестату № 11518 - відсутні.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

13 червня 2023 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/22415/23).

19 червня 2023 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/23101/23).

30 червня 2023 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/6721/23).

Станом на 30 серпня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

21.04.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 62 роки звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви надала документи: трудову книжку, атестат про навчання, паспорт, код.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 155250013622 від 28.04.2023 року, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Підставою для відмови стало не зарахування до страхового стажу позивачки: трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1984 року, оскільки дата заповнення трудової книжки - 06.07.1984 року, на титульному аркуші наявна печатка підприємства, назву якого не можливо встановити, інформацію щодо видачі дублікату трудової книжки не зазначено, у зв`язку з цим, не враховано період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року. Крім

того, вбачається тривалий проміжок часу між датою прийняття (22.08.1979) та датою

наказу про прийняття (29.10.1979); періоду навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року згідно атестату № 11518, оскільки відсутні дані про зміну прізвища з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Період навчання згідно атестату № 11518 необхідно підтвердити документом, який став підставою про зміну прізвища, оскільки атестат видано особі « ОСОБА_3 ».

Вважаючи дане рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом, однією із підстав для відмови у призначенні пенсії позивачці стало не зарахування до страхового стажу позивачки: трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1984 року, оскільки дата заповнення трудової книжки - 06.07.1984 року, на титульному аркуші наявна печатка підприємства, назву якого не можливо встановити, інформацію щодо видачі дублікату трудової книжки не зазначено, у зв`язку з цим, не враховано період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі Інструкція № 58), визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з п. 2.8 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Також ст. 58-1 ГКУ визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не має права вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа в разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Суд зазначає, що відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Відносно тверджень відповідачів щодо великого терміну між датою прийняття на роботу і датою наказу про прийняття, суд зазначає наступне.

Трудовий договір незалежно від його форми оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

У наказі (розпорядженні) зазначається:

- прізвище, ім`я та по батькові особи; · назва структурного підрозділу (цеху, відділу, дільниці), де працюватиме працівник, та на яку роботу (посаду) він приймається;

- дата, з якої працівник приступає до роботи;

- розмір оплати праці.

Назва роботи, професії або посади записується відповідно до назви роботи, зазначеної в КП.

Дата, з якої працівник приступає до роботи, не завжди збігається із датою видання наказу. У наказі також може бути вказана інформація про встановлення строку випробування; тимчасовий, строковий чи безстроковий характер виконання роботи; режим роботи для неповного робочого часу; інші умови, що встановлюються стосовно саме цього працівника.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження страхового стажу особа може надати:

- довідку з підприємства чи його правонаступника, а у разі їх відсутності - архівних установ. При цьому така довідка в обов`язковому порядку повинна містити посилання на первинні документи, на підстав яких вона видана;

- виписки із наказів;

- особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати;

- трудові договори й угоди з відміткою про їх виконання;

- наявні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При відсутності вищевказаних документів як доказ стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. Але при цьому слід мати на увазі, що до страхового стажу підлягають зарахуванню тільки ті періоди, за які наявні відмітки про сплату членських внесків.

У разі неможливості підтвердити стаж робот архівними документами через їх відсутність у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, що дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботи на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про період роботи та неможливість їх одержання внаслідок ліквідації підприємства або через відсутність архівних даних з інших причин, ніж ті що зазначені вище, стаж можливо підтвердити на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі й мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Опитування свідків проводиться органами Пенсійного фонду України.

У випадку неможливості підтвердження стажу роботи архівними документами чи показаннями свідків питання підтвердження факту роботи чи належності трудової книжки може бути вирішено також у судовому порядку.

Всі вищезазначені дії Управління ПФУ не здійснило: не витребувало документи на підтвердження стажу за спірних період тощо.

Щодо не взяття до уваги відповідачем атестату про навчання позивачки № 11518 від 01.08.1979 року, оскільки відсутні дані про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

Відповідно до атестату про навчання № 11518 від 01.08.1979 року ОСОБА_3 з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року закінчила курс навчання в Технічному училищі за професією офіціант судовий.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 02.06.2023 року № 00039944665, ОСОБА_3 уклала шлюб 19.02.1982 року за актовим записом № 262, складеним Відділом ДРАЦС Одеського міського управління юстиції, та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (п. 8 Порядку №637).

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Зокрема, в п. 4.2 вказано, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3 Порядку № 22-1).

У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Зазначені дії на виконання своїх повноважень відповідачем здійснено не було, з огляду на що, суд приходить до висновку, що період навчання позивачки також неправомірно не взятий відповідачем до її загального стажу для призначення пенсії.

Згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.

Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.

У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства та навчального закладу, в яких працювала та навчалась позивачка, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періодів.

Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивачки є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки та атестату № 11518, а також наданим позивачкою відомостям, що зазначені в наданих до суду доказах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу щодо спірних періодів, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 155250013622 від 28.04.2023 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року та період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року на посаді диспетчера Одеського АТП-15064, записи № 2, №5 в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 06.07.1984 року.

Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію за віком з дати її звернення заявою про призначення пенсії з 21.04.2023 року, то суд зазначає, що суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачки відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки: період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року та період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року на посаді диспетчера Одеського АТП-15064, записи № 2, №5 в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 06.07.1984 року.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у сумі 1073,60 грн., сплачені згідно квитанції № 41321631 від 30.05.2023 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 155250013622 від 28.04.2023 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період навчання з 01.09.1978 року по 01.08.1979 року, період роботи з 22.08.1979 року по 02.10.1992 року на посаді диспетчера Одеського АТП-15064, записи № 2, №5 в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 06.07.1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя С.О. Cтефанов