Рішення № 113146206, 22.08.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2023м. СумиСправа № 920/505/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/505/22

за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи

Сумигаз (вул. Лебединська, 13, м. Суми, Сумська область, 40021,

код ЄДРПОУ 03352432)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Керамейя

(вул. Курська, будинок 18, м. Суми, Сумська область, 40020,

код ЄДРПОУ 34327895,

про стягнення 2624160 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрченко І.М.,

від відповідача: Молібог Ю.М.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: Позивач 26.07.2022 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 2624160 грн. 36 коп. заборгованості по договору розподілу природного газу від 01.01.2016 шляхом підписання заяви приєднання №09420Y93Ovap016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2489, а саме: 2285090 грн. 50 коп. основного боргу, 135582 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 14211 грн. 38 коп. 3% річних, 189276 грн. 44 коп. пені.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.10.2022 у справі № 920/505/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 481 090,50 грн основного боргу та 34 276,36 грн витрат по сплаті судового збору. У частині стягнення 804000 грн основного боргу провадження у справі закрито. У частині стягнення 135582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5086,05 грн покладено на позивача.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 Касаційну скаргу акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 920/505/22 скасовано в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені. Справу № 920/505/22 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області. У решті рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №920/505/22 залишено без змін.

У постанові від 23.03.2023 Верховний Суд вказав, що судам попередніх інстанцій належало врахувати правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах та встановити:

- чи було можливим та чи мало місце здійснення підприємницької діяльності відповідачем та фактичне споживання ним послуг у спірних правовідносинах в період форс-мажорних обставин.

- чи мали конкретні форс-мажорні обставини непереборний характер для відповідача при виконанні ним конкретних договірних зобов`язань;

- чи дотримався відповідач порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору,

- а також встановити наслідки такого повідомлення/не повідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення з`ясувати чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були безпосереднім наслідком дії форс-мажорних обставин.

А також звернути увагу на те, що зобов`язання зі сплати інфляційних в трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від осі зобов`язання і поділяє його долю.

Відповідно до п.1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

07.04.2023 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Сумської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 10.04.2023, під час нового розгляду справи, призначено підготовче засідання на 02.05.2023, 10:30; встановлено позивачу та відповідачу семиденний строк, з дня отримання ухвали, для надання письмових пояснень в обґрунтування своїх позиції по справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2023 у справі № 920/505/22 .

Предметом розгляду справи, під час нового розгляду, є стягнення 135582 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 14211 грн. 38 коп. 3% річних, 189276 грн. 44 коп. пені.

19.04.2023 відповідачем під час нового розгляду справи, надано до суду пояснення від 17.04.2023, б/н (вх.№2396) відповідно до положень яких, позивач окрім іншого наголошує на відсутності правових підстав для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з 11.03.2022 по 25.07.2022. Зокрема відповідач зазначає, що з першого дня війни підприємство було змушено повністю припинити господарську діяльність, аварійно зупинити виробництво і відправити працівників у відпустки без збереження заробітної плати задля уникнення загроз їх життю та здоров`ю, що підтверджується наказом від 24.02.2022 про зупинення виробничої та повної діяльності підприємства, копія якого міститься в матеріалах справи. Отже, в період вимушеного простою вся діяльність ТОВ «КЕРАМЕЙЯ» була зупинена, підприємство не мало можливості ані виготовляти продукцію та, відповідно, споживати природний газ на її виробництво, ані належним чином приймати послугу розподілу газу від АТ «ОГС «Сумигаз», в тому числі, підписувати акти наданих послуг, про що свідчать копії актів за березень-травень 2022 року, додані до позовної заяви, та виконувати грошові зобов`язання згідно договору. Лише після перевірки і розмінування співробітниками ГУ ДСНС України в Сумській області виробничої території та території кар`єру згідно наказу від 29.07.2022 виробничу діяльність підприємства частково було відновлено з 01 серпня 2022 року. 05 вересня 2022 року Сумською ТПП підприємству було видано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5900-22-0692 від 29.08.2022, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин - вимушене призупинення виробництва та повної діяльності підприємства у зв`язку з військовою агресією російської федерації, що стало підставою для запровадження воєнного стану в Україні - щодо обов`язку (зобов`язання) прийняти послугу з розподілу природного газу та сплатити її вартість за договором розподілу природного газу № 09420Y930VAP016 від 01.01.2016 в період з 24.02.2022 по 31.07.2022. В свою чергу зазначає, що, п. 10.3 договору не містить чіткого визначення строків повідомлення про форс-мажорні обставини та порядку такого повідомлення - форми, змісту та засобів, а також не містить застереження, що неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини. Отже, в даному випадку, навіть за відсутності негайного повідомлення про форс-мажорні обставини Товариство не позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини, оскільки умовами договору втрата стороною такого права не передбачена. Окрім цього, вказує, що жодним чином не заперечуємо того, що форс-мажор не звільняє від виконання зобов`язання та не припиняє його існування, тобто форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (нарахування неустойки), однак не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань, сплати інфляційних втрат та 3% річних згідно ст.625 ЦК України. Однак, обставини форс-мажору безпосередньо впливають на строк виконання зобов`язання. Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 по справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору. Положення розділу «Форс-мажор» договору розподілу природного газу окрім умови звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (абз. 1 п.10.1), містять і наступну умову - строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (абз. 2 п.10.2). В даному випадку, на думку відповідача, існування форс-мажорних обставин засвідчено Сертифікатом Сумської ТПП №5900-22-0692 від 29.08.2022, яким також підтверджено період дії таких обставин - з 24.02.2022 по 31.07.2022 включно. Отже, як вказує відповідач, згідно умов Договору строк виконання зобов`язань по сплаті за послуги з розподілу природного газу, зокрема за період березень-травень 2022 року, є відкладеним на строк дії форс-мажорних обставин, а саме до 31.07.2022 включно. Таким чином, першим днем прострочення виконання зобов`язання є 01.08.2022. Тому в даній конкретній ситуації для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з 11.03.2022 по 25.07.2022 правові підстави відсутні.

21.04.2023 представником позивача, під час нового розгляду справи, надано до суду письмові пояснення по суті справи від 18.04.2023, №4001-Ск-1118-0423 (вх.№2458) згідно з якими позивач просить стягнути з відповідача 135 582 грн 04 коп. інфляційних збитків, 14 211 грн 38 коп. 3% річних, 189 276 грн 44 коп. пені, а також суму сплаченого судового збору. В обґрунтування, чого зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016 № 09420Y93OVAP016 на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2498, за лютий 2022р. - травень 2022р. Відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (потужність) на загальну суму 3 046 787,31 грн., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: за лютий 2022р. на суму 761 696,83 грн.; за березень 2022р. на суму 761 696,82 грн.; за квітень 2022р. на суму 761 696,83 грн.; за травень 2022р. на суму 761 696.83 грн. Тобто, АТ «Сумигаз» належним чином виконав умови договору та надав послуги розподілу природного газу, з урахуванням поставленого природного газу за період з жовтня 2020р. по жовтень 2021 року (01.10.2020р. - 30.09.2021р.), проте ТОВ «Керамейя», зі свого боку, не виконує саме грошові зобов`язання за послуги, які були отримані. Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. В порушення вимог чинного законодавства та умов договору Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує. Типовим договором розподілу передбачено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства, тобто до 11.03.2022р. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні - наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. У справі № 920/505/22, що розглядалась, Відповідач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення Відповідачем іншої сторони Договору не відбулось, тобто АТ «Сумигаз», про наявність форс-мажорних обставин дізналось 09,09.2022р, по факту видачі Сертифікату та без урахування будь-яких строків, встановлених Договором. Усі пояснення сторони стосуються лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення АТ «Сумигаз» про дію форс-мажорних обставин. Також зазначає, що навіть у випадку неможливості Відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з Позивачем, з врахуванням умов п. 10.3 Договору, змінити умови договорів щодо порядку та строків оплати, тощо), укласти договір реструктуризації, як варіант. Окрім цього, АТ «Сумигаз» зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що Позивач перебував та перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 37 хв. до 12 год. 05 хв. 02.05.2023 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 02.05.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 02.05.2023 призначено підготовче судове засідання у справі №920/505/22 на 11.05.2023, 10:05.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 18 хв. до 11 год. 08 хв. 11.05.2023 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 11.05.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 11.05.2023 призначено підготовче судове засідання у справі №920/505/22 на 23.05.2023, 11:40.

Ухвалою суду від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу № 920/505/22 до судового розгляду по суті на 20.06.2023, 10:30.

У судовому засіданні 20.06.2023, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи №920/505/22 до 18.07.2023, 10:10.

Протокольною ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.07.2023 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи №920/505/22 по суті до 20.07.2023, 12:00.

Судове засідання 20.07.2023 об 12:00 не відбулось, у зв`язку з тим, що, згідно з Рапортом контролера ІІ категорії другого відділення охорони першого взводу охорони першого підрозділу охорони Головного управління Служби судової охорони в Сумській області сержанта Служби судової охорони під час несення служби у Господарському суді Сумської області 20.07.2023 о 08.27 від поліції було отримано повідомлення про замінування всіх торгівельних центрів, шкільних закладів та судових установ у м. Суми.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.07.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.08.2023, 12:00.

Розгляд справи 01.08.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 01.08.2023 по 10.08.2023.

Ухвалою суду від 11.08.2023 призначено розгляд справи по суті на 22.08.2023,12:00.

18.08.2023 представником відповідача надано до суду:

- Письмові пояснення (вх. № 5230/23 від 18.08.2023), відповідно до змісту яких зазначає, що під час попереднього розгляду справи ТОВ «Керамейя» не заперечувало наявності заборгованості за договором розподілу природного газу за період береза травень 2022 року. Разом з тим, Товариство посилалося на те, що порушення зобов`язання по сплаті послуг за цей період сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, під впливом яких опинилось підприємство, та які призвели до неспроможності виконати платіжні зобов`язання. В свою чергу надало пояснення з приводу неможливості своєчасного здійснення розрахунків через відсутність достатніх коштів на рахунках товариства, зокрема зазначаючи, що, ТОВ «Керамейя» має рахунок в АКБ «Індустріалбанк», із якого вбачається, що сума коштів на рахунку станом на 21.02.2022 (а тоді ще не настав строк плати послуг за розподіл природного газу) 2 799 981,51 грн. 24.02.2022 із залишку коштів були сплачені податки та заробітна плата працівникам. З 24.02.2022 по 07.03.2022 руху коштів на рахунку не відбувалось. 07.03.2022 відповідачем сплачені кошти за паливо, яке використовувалось в тому числі для потреб територіальної оборони та бійців-захисників та послуги зв`язку. 14.03.2022 видана поворотна матеріальна допомога працівникам у зв`язку із настанням повномасштабної війни, бо люди залишались без засобів до існування. З 15.03.2022 по 28.03.2022 руху коштів на рахунках не було. 28.03.2022 сплачені лише послуги зв`язку. З 31.03.2022 по 08.04.2022 сплачені лише охоронні послуги. 11.04.2022 почали сплачуватись кошти за матеріали для приведення у нормальний стан пошкоджених приміщень, а ремонт пошкодженої техніки та паливо. Всі ці витрати були пов`язані з необхідністю відновити матеріальну базу з метою подальшої роботи. Перші надходження коштів на рахунок товариства відбулись 23.05.2022 в незначній для товариства сумі близько 300 000 грн. і ці кошти були використані для оплати податків та зборів та витрат на пальне для захисників. Також, у зв`язку із отриманням кредиту у товариства в АТ «ОТП банк» був також відкритий рахунок та отримані кредитні кошти. Залишок коштів на рахунку, урахуванням кредитних коштів станом на 24.02.2022 становив 781 1030,89 грн., але на цей день строк виконання зобов`язань з оплати послуг за розподіл природного газу ще не настав. 24.02.2022, 25.02.2022, 28.02.2022 відбувались лише витрати на оплату податків, заробітної плати та сплати відсотків за кредит. З 28.02.2022 по 07.03.2022 ніякого руху коштів на рахунках не було у зв`язку із активними бойовими діями на території м. Суми а Сумського району. 07.03.2022 відбулась оплата за охоронні послуги та сплата податків та відбулось погашення кредиту на суму 16 268 520,00 грн. 14.03.2022 відбулось надання матеріальної допомоги працівникам так як вони залишались без засобів до існування. На кінець дня сума коштів на рахунку залишалась 815 518,30 грн. З 15.03.2022 по 29.03.2022 руху коштів на рахунку не відбувалось і ніяко діяльності не проводилось. 29.03.2022 відбулась оплата за електроенергію, 01.04.2022 сплачений внесок з лікарняних виплат. З 02.04.2022 по 20.04.2022 жодного руху на рахунку не відбулось. 20.04.2022 сплачений аванс за проведення робіт з відновлення пошкоджених приміщень та техніки товариства. 06.05.2022 вперше надійшли кошти за реалізовану раніше продукцію в розмір 240 000.00 грн. та ще близько 300 000 грн. надійшло 09.05.2022, з яких сплачені податки та послуги з охорони. З цих коштів, 11.05.2022 банком знято 1 000 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по відсоткам по кредиту. Наступні платежі за товар отримані відповідачем наприкінці травня 2022 року, а саме 23.05.2022 та 25.05.2022. 26.05.2022 сплачені аліменти за працівників, податки, збори і заборгованість по заробітній платі. Як зазначає відповідач, із наданих банківських виписок вбачаться, що по-перше: в період з 24.02.2022 по майже 01.06.2022 діяльності товариство не проводила так як сировини не придбавало, цеглу не виготовляло та реалізовувало і по-друге: у товариства був наявний непогашений кредит, а тому збільшити розмір кредиту без погашення попереднього товариство не могло і отримати новий кредит також, оскільки попередній в повному обсязі погашений не був. Тобто, залучення кредитних коштів було неможливим. Оскільки дебіторська заборгованість була відсутня, то і претензійно-позовна не велась.

З урахуванням зазначеного, на підставі виписки із банківських рахунків, зазначає про існування об`єктивної неможливість своєчасного здійснення розрахунків з позивачем.

- Заяву про зменшення пені по справі, відповідно до якої просить суд зменшити на 80 % розмір пені, заявленої позивачем до стягнення.

- Заяву про відкладення розгляду справи. В обґрунтування якої представник відповідача посилається на неможливість явки до суду через перебуванням у відпустці за межами міста Суми..

Розглянувши заяву представника відповідача про відкладення, суд зазначає, що відсутність представника (не можливість прибути представника в судове засідання) не є підставою для відкладення розгляду справи, відповідно до норм ГПК України.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд у задоволенні клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№ 5231/23 від 18.08.2023) відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

22.08.2023 представником позивача надано до суду Заяву від 22.08.2023, відповідно до змісту якої просить слухати справу за відсутності представника, також вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 22.08.2023 представники сторін не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до наступних висновків:

01.01.2016 акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Сумигаз (позивач, оператор) та Товариство з обмеженою відповідальністю Керамейя (відповідач, споживач) уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420Y93OVAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір).

Цей договір було укладено на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

Взаємовідносини, що виникли між оператором та споживачем регулюються договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до предмету договору оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: №СУМ82004106 від 28.02.2022 на суму 761696 грн 83 коп.; №СУМ82005201 від 31.03.2022 на суму 761696 грн 82 коп.; №СУМ82007490 від 30.04.2022 на суму 761696 грн 83 коп.; №СУМ82009585 від 31.05.2022 на суму 761696 грн 83 коп.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за послуги з розподілу природного газу.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за період з лютого 2022 року по травень 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1481090 грн 50 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Рішення від 10.12.2022 (залишене в силі в цій частині Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 ) по даній справі набрало законної сили 23.03.2023.

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог під час нового розгляду справи позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з лютого до травня 2022 року, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з розрахунком позивача, за порушення строків оплати послуг відповідачу нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 189276 грн. 44 коп. за період з 11.03.2022 до 25.07.2022, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за лютий - травень 2022 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів -е встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць: тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов`язання.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц за наслідками неоднакового застосування норми права в подібних правовідносинах.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 23.06.2020р. у справі №536/1841/15-ц (провадження №14-424цс19).

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №9910/4590/19 провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 по справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України вирішуючи спір, застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3% річних в загальній сумі 14211 грн 38 коп. за період з 11.03.2022 до 25.07.2022 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 135 582 грн 04 коп. за період з березня по червень 2022 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за лютий-травень 2022 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 10.1.-10.4. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Суд зазначає, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили (Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №910/4234/22).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

На підтвердження обставини непереборної сили відповідач подав: 1) сертифікат Сумської торгово-промислової палати № 5900-22-0692 від 29.08.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме вимушене призупинення виробництва та повної діяльності підприємства, у зв`язку з військовою агресією рф, що стало підставою для запровадження в Україні воєнного стану, щодо обов`язку (зобов`язання) прийняти послугу з розподілу природного газу та сплатити її вартість за договором розподілу природного газу № 09420Y93OVAP016 від 01.01.2016 у період з 24.02.2022 по 31.07.2022; 2) сертифікат Сумської торгово-промислової палати № 5900-23-0839 від 21.02.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, а саме непередбачувані довгострокові відключення від електропостачання виробничих потужностей ТОВ Керамейя, у зв`язку з цілеспрямованими ракетними атаками рф по об`єктам об`єднаної енергетичної інфраструктури України, щодо обов`язку (зобов`язання) прийняти послугу з розподілу природного газу та сплатити її вартість за договором розподілу природного газу № 09420Y93OVAP016 від 01.01.2016 у період з 10.10.2022 по 01.02.2023.

Сертифікати надіслані відповідачем позивачу листами від 09.09.2022 № 123.

На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач також подав: наказ ТОВ Керамейя від 24.02.2022 № 44/1 щодо функціонування підприємства під час запровадження воєнного стану чи інших потенційних загроз, лист Сумської міської ради від 15.08.2022 № 683/07.01.15.01 щодо фактів військової агресії рф проти України з 24 лютого 2022 року, копії актів виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів за адресою Сумська область, Сумський район, с. Верхня Сироватка (кар`єр ТОВ Керамейя) №876 від 16.07.2022, № 891 від 19.07.2022, № 885 від 17.07.2022 № 887 від 18.07.2022, лист ТОВ Охоронна компанія Тайфун від 16.08.2022 № 23, наказ ТОВ Керамейя від 29.07.2022 № 68/2 щодо відновлення виробничої діяльності підприємства від 29.07.2022, листи АТ Сумиобленерго щодо графіків обмеження споживання електричної енергії.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд встановив, що останнім не доведено причинно-наслідкових зв`язків між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання зобов`язань щодо оплати послуг у встановлені договором строки у спірний період.

Суд зазначає, що предметом позову, під час нового розгляду справи, є стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені у зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги у період з лютого по травень 2022 року.

Контроль над державним кордоном у Сумській області було повністю відновлено 11 квітня 2022 року, сили оборони остаточно деокупували Сумщину.

Відповідач не подав доказів перебування у скрутному фінансовому становищі у спірний період, що позбавило можливості виконати зобов`язання з оплати послуг. Зменшення доходів від діяльності підприємства, зниження надходжень та видатків грошових коштів по рахунках відповідача, а також відновлення роботи не в повному обсязі, не свідчить про неможливість виконання грошового зобов`язання за отримані послуги.

Навпаки, відповідачем надані докази існування руху коштів на банківському рахунку відповідача, зокрема:

- 07.03.2022 відповідачем сплачені кошти за паливо, яке використовувалось в тому числі для потреб територіальної оборони та бійців-захисників та послуги зв`язку.

- 14.03.2022 видана поворотна матеріальна допомога працівникам у зв`язку із настанням повномасштабної війни,

- 28.03.2022 сплачені послуги зв`язку.

- 31.03.2022 по 08.04.2022 сплачувалися охоронні послуги.

- 11.04.2022 сплачуватись кошти за матеріали, інше, що підтверджується виписками по рахунку відповідача (а.с. 195-205, том.2).

Суд також враховує, що до отримання сертифікатів відповідач не повідомляв позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору.

За викладених обставин, суд вважає відсутніми підстави для відкладення терміну виконання зобов`язань з оплати послуг за договором, для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань з оплати послуг у вигляді пені.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг з розподілу природного газу за лютий-травень 2022 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 14211 грн 38 коп. 3% річних та 135 582 грн 04 коп. інфляційних втрат.

Також, перевіривши розрахунки позивача, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 189276 грн 44 коп.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що розв`язання рф повномасштабної збройної агресії та введення в України воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.

Також судом враховано, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволенння позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляції. (Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22.

Враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 60 % від заявленої до стягнення суми до 75 710 грн 57 коп. (40%).

Суд враховує майновий стан відповідача (суттєве зменшення доходів), відсутність доказів того, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу чи іншим учасникам господарських відносин. Водночас суд зазначає, що стягнення частини пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих послуг забезпечує інтереси позивача у зв`язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.

Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За викладених обставин суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені частково в сумі 75 710 грн 57 коп. пені.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5086 грн 05 коп., без урахування зменшення судом розміру пені.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Керамейя в частині стягнення 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (вул. Курська, буд. 18, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ34327895) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) 135582 грн 04 коп. інфляційних збитків, 14211 грн. 38 коп. 3% річних, 75710 грн. 57 коп. пені, 5086 грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У частині стягнення пені в сумі 75710 грн 57 коп. відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складене та підписане суддею 31.08.2023.

СуддяС.В. Заєць