Рішення № 113133900, 25.08.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4066/22

Провадження № 2/161/2316/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2023 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої - судді Крупінської С.С.

за участі секретаря судового засідання Лесько Б.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування позову вказує, що 12.12.2021 року о 14 год. 34 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, рухаючись з пр.Перемоги в напрямку пр.Соборності, перебуваючи на ділянці дороги поблизу ТРЦ «Там-Там», не зупинився на вимогу поліцейського, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до регульованого пішохідного переходу в момент коли на світлофорі горів червоний сигнал, в подальшому виїхав на регульований пішохідний перехід, чим порушив вимоги п.п.2.1 «а», 2.3 «б», 2.4, 10.1, 8.7.3 «е», 12.1, 12.3 ПДР та допустив наїзд на пятьох пішоходів, що переходили проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході, на дозволений зелений сигнал світлофора, з права на ліво відносно руху автомобіля, після чого проїхавши декілька десятків метрів допустив виїзд автомобіля на тротуар та здійснив наїзд на інформаційно-вказівний дорожній знак та дерево. В результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом 3-4 плюсневих кісток лівої стопи, рана в ділянці лівого ліктьового суглобу.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 19.04.2023 року неповнолітній ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.286 ч.2, 187 ч.2, та 289 ч.2 КК України, з призначенням покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили.

Позивач зазначає, що на лікування та придбання ліків витратила 447,06 грн.

Крім того, вважає, що діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, а саме: у зв`язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень, з перенесенням всієї тяжкості вчиненого злочину щодо неї вона зазнала душевних страждань, що супроводжувались негативними емоціями, переживаннями, тривогою, панічними атаками, почуттям страху за своє життя та здоров`я. Впродовж тривалого часу перебувала на лікарняному, а в подальшому змушена була оформляти щорічну відпустку, оскільки тривалий час не могла виконувати службові обов`язки на належному рівні. Зазначає що після ДТП в неї з`явився страх повторення подібної ситуації щодо себе чи її близьких, потреба уникати можливих дорожньо-транспортних пригод, невпевненість у власній безпеці, тому вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень.

В судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача в її користь 447,06 грн. матеріальної шкоди та 15000 грн. моральної шкоди, оскільки 15000 грн. їй було сплачено в ході розгляду кримінального провадження. В подальшому просила продовжувати розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнав частково в сумі 5000 грн., в решті позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2023 року, неповнолітній ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.286 ч.2, 187 ч.2, та 289 ч.2 КК України та призначено покарання: за ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, без позбавлення права керування транспортними засобами; за ст.187 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна; за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання неповнолітньому ОСОБА_2 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 7 років шість місяців без конфіскації майна (а.с.17-20).

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19.04.2023 року вирок Луцького міськрайонного суду від 26.01.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.286 ч.2, 187 ч.2, та 289 ч.2 КК України залишено без змін, в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ппро відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано та призначено новий розгляд провадження в цій частині у Луцькому міськрайонному суді Волинської області (а.с.21-26).

Як вбачається зі змісту вироку, що 12.12.2021 року о 14 год. 34 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, рухаючись з пр.Перемоги в напрямку пр.Соборності, перебуваючи на ділянці дороги поблизу ТРЦ «Там-Там», не зупинився на вимогу поліцейського, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до регульованого пішохідного переходу в момент коли на світлофорі горів червоний сигнал, в подальшому виїхав на регульований пішохідний перехід, чим порушив вимоги п.п.2.1 «а», 2.3 «б», 2.4, 10.1, 8.7.3 «е», 12.1, 12.3 ПДР та допустив наїзд на пятьох пішоходів, що переходили проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході, на дозволений зелений сигнал світлофора, з права на ліво відносно руху автомобіля, після чого проїхавши декілька десятків метрів допустив виїзд автомобіля на тротуар та здійснив наїзд на інформаційно-вказівний дорожній знак та дерево. В результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом 3-4 плюсневих кісток лівої стопи, рана в ділянці лівого ліктьового суглобу. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів, цілком можливо під час ДТП, в час вказаний підекспертною та в постанові, за ступенем тяжкості перелом відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для його загоєння та лікування необхідний час більше 21-ї доби, рана за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

З копії наданих позивачем чеків вбачається, що остання на лікування витратила 447,06 грн. (а.с.16).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Загальні положення відшкодування шкоди визначеніст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Із абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивачем було витрачено на лікування 447,06 грн., тому дану суму слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Суд визнає аргументованими доводи позивачки ОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок глибини фізичних та душевних страждань, завданої ушкодженням здоров`я, їх тривалості та складністю лікування, істотності спричиненої шкоди здоров`ю та незручностей, які вона понесла у зв`язку із необхідністю відновленням здоров`я та необхідністю захисту своїх прав, а також заподіяння їй моральних та фізичних страждань, викликаних діями відповідача. Враховуючи суть позовних вимог, характер заподіяної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, завданих позивачу у зв`язку з вчиненням злочину, їх глибину та тривалість, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь держави 1073,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.5,12,76,81,82,89,200,209,263,265 ЦПК України, ст.ст.16,23,1167,1177 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 447 (чотириста сорок сім) грн. 06 коп. матеріальної шкоди та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 25.08.2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С.Крупінська