Рішення № 113133300, 30.08.2023, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4194/23

Провадження № 2/577/986/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

з участю представників ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом до суду та просить поділити спільне майно подружжя, виділивши йому 1/2 частину житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5922088700:01:013:0051 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,09 га; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5922088700:01:013:0052 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,35 га; визнати за ним право власності на вказане майно та стягнути на його користь сплачені ним судовий збір та кошти понесені на правничу допомогу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.07.2016 року уклав шлюб з відповідачем. Під час шлюбу ними було придбано житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , майно зареєстровано на відповідача. На даний час їх сім`я розпалася, вони проживають окремо. Оскільки будинок та земельні ділянки були придбані за спільні кошти під час шлюбу, він має право на ? частину всього майна. Вирішити дане питання в досудовому порядку їм не вдалося, тому звернувся з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги в частині розподілу спільного майна подружжя визнають в повному обсязі, частково заперечують щодо розміру судових витрат.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Ст. 71 СК України передбачає, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від21.12.2007№11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб, розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст. 65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14.07.2016 року зареєстрували шлюб у Конотопському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 218 (а.с. 5).

З копії договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого 19.12.2023 року приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Пастушенко Л.В. вбачається, що ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,35 га, надану для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30, 31).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 318061768 від 19.12.2022 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5922088700:01:013:0052 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 32).

З копії договору купівлі - продажу земельної ділянки та житлового будинку, посвідченого 04.10.2023 року приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Пастушенко Л.В., вбачається, що ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,09 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд та житловий будинок із господарчо - побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33, 34).

Згідно копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5922088700:01:013:005 та житловий будинок із господарчо - побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 35, 36).

Згідно копії технічного паспорта, виданого КП Конотопським МБТІ від 12.01.2022 року, встановлено, що будинок садибного типу з господарчо-побутовими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , складається з наступних елементів: А1-житлового будинку; а2-прибудови; а3-прибудови; а4-вереснди; Гн1-ганку; Б1-сарая; В1-сарая; Г1-сарая; Д1-літньої кухні; Е1-вбиральні; Пг1-погріба; № 1-2-огорожі; №3-колодязя (а.с. 37 - 39).

З витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 2793 від 28.07.2023 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номером 5922088700:01:013:0052 оцінена в 3585,64 грн. (а.с. 12).

Згідно акта виконаних робіт та договору про надання правничої допомоги від 26.07.2023 року вбачається, що з метою отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_3 уклав з адвокатом Розенко Т.С. договір про надання правової допомоги. На підставі зазначеного договору адвокат надав позивачу професійну правничу допомогу. Сума гонорару за даним договором складає 7000 грн. (а.с. 27- 29).

Враховуючи вищевикладе, суд приходить до висновку, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивач уклав з адвокатом Розенко Т.С. про надання правової допомоги від 26.07.2023 року. На підставі зазначеного договору адвокат надав позивачу професійну правничу допомогу. Сума гонорару за даним договором складає 7000 грн.

Таким чином, позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн., що документально підтверджено у ході розгляду справи.

Відповідач та її представник зазначили, що вказаний розмір судових витрат є необґрунтованим, непропорційним складності справи, надмірним та просять зменшити розмір витрат на правову допомогу.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката суд бере до уваги складність справи тощо.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи клопотання представника відповідача про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Крім того, відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ч. 1 ст. 25 Бюджетного Кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Аналогічне положення передбачене і під. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011.

Згідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного Кодексу України, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повернення судового збору повинно здійснюватися органами Казначейства України шляхом списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження від сплати такого збору.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. за подачу позовної заяви відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За встановлених обставин, суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 536 грн. 80 коп., та стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 60-71 Сімейного Кодексу України, ст. 364, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 16 квітня 1998 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, іден. № НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5922088700:01:013:0051, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,09 га; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5922088700:01:013:0052 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,35 га та визнати за ним право власності на вказане майно.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_3 , мешканки АДРЕСА_1 , ідн. № НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 16 квітня 1998 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, іден. № НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 536 ( п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., а загалом 5536 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Зобов`язати Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 16 квітня 1998 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, іден. № НОМЕР_3 ) 50 % сплаченого за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 48 Сумське РУ ТВБВ 10018/0119 РМ-60158 від 29.06.2023 року судового збору в розмірі 536 ( п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на р/р UA788999980313161206000018530, код отримувача 37970404, МФО 899998, отримувач ГУК Сум обл. Конотопська МТГ/22030101 судового збору, що становить 536 ( п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буток Т. А.