Вирок № 113130005, 30.08.2023, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа №646/611/23

№ провадження 1-кп/646/99/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2023 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12022220000000615 від 14.10.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, працюючого як фізична особа-підприємець, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 вчинив злочин при наступних обставинах. Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовими адміністраціями та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі російської агресії та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. В подальшому указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, надалі указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з ст. ст. 24, 31 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг.

Маючи вищу освіту за спеціальністю радіотехніка і системи управління летальними апаратами, будучи обізнаним про методи, порядок роботи комп`ютерної техніки та комп`ютерних мереж, маючи навички програмування та адміністрування комп`ютерної техніки, ОСОБА_7 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, займався установкою систем відеоспостереження зі створенням параметрів доступу, а саме налаштовував маршрут збереження інформації, після чого присвоював логін та пароль до особистого акаунту фізичних осіб.

В порушення зазначених норм ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - злочин за наступних обставин.

Приблизно у 2020 році, точної дати під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не вдалося можливим, ОСОБА_7 за усною домовленістю з ОСОБА_9 здійснив встановлення, налаштування камер відеоспостереження та відеореєстратору з мережевими можливостями для здійснення аудіо- та відеозапису у службовому кабінеті 221, 222 Дзержинського районного суду м.Харкова (службовий кабінет судді ОСОБА_9 ) за адресою: м.Харків, пр. Перемоги, 52В, а саме встановив таке обладнання: дві відеокамери Dahua та відеореєстратор EZ-IPmacAO:BD:1D:85:OA:FFs/n 5G003F2PAZCCE0Dта налаштував вхід для користувача до особистого кабінету користувача за використанням програмного забезпечення для віддаленого доступу та перегляду до відеореєстратору та камер відеоспостереження з функціями зберігання та відтворення, створивши логін та пароль: ІНФОРМАЦІЯ_3, в результаті чого у відповідності до ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» остання стала користувачем інформації в системі, в установленому законом порядку та отримала право доступу до інформації в системі.

При цьому, ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_9 , що лише вона має доступ до інформації, що фіксується та зберігається внаслідок роботи вказаного обладнання.

В подальшому в невстановлений у ході досудового розслідування та судового розгляду час, у обвинуваченого ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних систем (інформаційно-телекомунікаційних систем) судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_9 шляхом залишення в особистому користуванні у себе адміністративних прав доступу без згоди власника (логіну та паролю та серійного номеру відеореєстратора) інформаційно-телекомунікаційної системи відеоспостереження, що призвело до подальшого витоку інформації відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Так, 22.11.2022 обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись за своїм місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем всупереч вимогам ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», завантажив на власний персональний комп`ютер з материнською платою фірми «Asus 97-prowi-fiac», який мав доступ до мережі інтернет з використанням послуг інтернет-провайдеру «Тріолан» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з наступних ІР-адрес: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_17 застосунок SmartPSSта на мобільний телефон марки MeizuNote 9 M923H застосунок DMSS, інсталювавши вказані застосунки додав до них ідентифікаційні дані, а саме ім`я пристрою: «Суд ОСОБА_9», s/n 5G003F2PAZCCE0D, логін «ІНФОРМАЦІЯ_5» та пароль « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При заповненні вказаних даних застосунок відображає камери 3,4 (кабінет та приймальня) підключені до вказаного відеореєстратору, що належить ОСОБА_9 та містить інформацію з обмеженим доступом відповідно до ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», яка створена та захищена відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про електронні комунікації», здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з типом з`єднання SNP2Pта іменем користувача « ІНФОРМАЦІЯ_5 », електронних комунікаційних мереж, яка належить та перебуває в користуванні ОСОБА_9 . При цьому 22.11.2022 ОСОБА_7 мав доступ до онлайн-перегляду камер відеоспостереження у службовому кабінеті судді ОСОБА_9 на власному персональному комп`ютері, інформація стала йому відома, що призвело до витоку вказаної інформації в умовах воєнного стану та дозволило здійснювати онлайн перегляд в режимі реального часу та зберіганням ОСОБА_7 , який не мав право доступу до неї відповідно до ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Крім того, приблизно у 2020 році, точної дати під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не вдалося можливим, ОСОБА_7 за усною домовленістю з ОСОБА_10 здійснив встановлення, налаштування камер відеоспостереження та відеореєстратору з мережевими можливостями для здійснення аудіо- та відеозапису у службовому кабінеті 101, 102 Дзержинського районного суду м.Харкова (службовий кабінет судді ОСОБА_10 ) за адресою: м.Харків, пр. Перемоги, 52В, а саме встановив таке обладнання: дві відеокамери Dahua та відеореєстраторNVR1A04-4Pmac 9C:14:63:78:3В:4Ds/n 5A033E7PAZ3DBA6та налаштував вхід для користувача до особистого кабінету користувача за використанням програмного забезпечення для віддаленого доступу та перегляду до відеореєстратору та камер відеоспостереження з функціями зберігання та відтворення, створивши логін та пароль: ІНФОРМАЦІЯ_3, в результаті чого у відповідності до ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» остання стала користувачем інформації в системі, в установленому законом порядку та отримала право доступу до інформації в системі.

При цьому ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_10 , що лише вона має доступ до інформації, що фіксується та зберігається внаслідок роботи вказаного обладнання.

В подальшому в невстановлений у ході досудового розслідування та судового розгляду час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних систем (інформаційно-телекомунікаційних систем) судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_10 шляхом залишення в особистому користуванні у себе адміністративних прав доступу без згоди власника (логіну та паролю та серійного номеру відеореєстратора) інформаційно-телекомунікаційної системи відеоспостереження, що призвело до подальшого витоку інформації відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Так, 22.11.2022 обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись за своїм місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем всупереч вимогам ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», завантажив на власний персональний комп`ютер з материнською платою фірми «Asus 97-prowi-fiac», який мав доступ до мережі інтернет з використанням послуг інтернет-провайдеру «Тріолан» (ТОВ «Контент ДеліверіНетворк») з наступних ІР-адрес: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_17 застосунок SmartPSSта на мобільний телефон марки MeizuNote 9 M923Hзастосунок DMSS, інсталювавши вказані застосунки додав до них ідентифікаційні дані, а саме ім`я пристрою: «Суд ОСОБА_10», s/n5A033E7PAZ3DBA6, логін «ІНФОРМАЦІЯ_5» та пароль « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При заповненні вказаних даних застосунок відображає камери (кабінет та приймальня) підключені до вказаного відеореєстратору, що належить ОСОБА_10 та містить інформацію з обмеженим доступом відповідно до ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», яка створена та захищена відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про електронні комунікації», здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису «Суд ОСОБА_10» з типом з`єднання SNP2Pта іменем користувача « ІНФОРМАЦІЯ_5 », електронних комунікаційних мереж, яка належить та перебуває в користуванні ОСОБА_10 . При цьому 22.11.2022 ОСОБА_7 мав доступ до онлайн-перегляду камер відеоспостереження у службовому кабінеті судді ОСОБА_10 на власному персональному комп`ютері, інформація стала йому відома, що призвело до витоку вказаної інформації в умовах воєнного стану та дозволило здійснювати онлайн перегляд в режимі реального часу та зберіганням ОСОБА_7 , який не мав право доступу до неї відповідно до ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 5 ст.361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, що призвело до витоку інформації, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, зазначив, що дійсно мав доступ до камер відеоспостереження, проте не здійснював перегляд відеоспостереження. Пояснив, що у 2020 році він спочатку встановив камеру відеоспостереження у Дзержинському районному суді м. Харкова судді ОСОБА_9 , потім згодом за рекомендацією ОСОБА_9 іншій судді ОСОБА_10 . Після налаштування камер, обвинувачений консультував по телефону у разі виявлення несправностей та декілька разів приходив налаштовувати в суд. Логін до камери відеоспостереження був сформований автоматично, пароль обвинувачений створював сам. Пояснив, що зображення з відеокамер, що були виявлені на його персональному комп`ютері з приміщення суду, датовані 2022 роком залишилися на його персональному комп`ютері, оскільки він налаштовував камери за проханням потерпілих. Додатки до програм відеоспостереження автоматично надсилали сповіщення, якщо обладнання не працює. Просив при призначенні міри покарання врахувати наявність на його утриманні похилих батьків.

Захисник обвинуваченого підтримав позицію свого підзахисного, зазначив, що в діях ОСОБА_7 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 361 КК України, оскільки він мав доступ до обладнання ще в 2020 році, тобто до введення воєнного стану у країні, просив призначити міру покарання, передбачену санкцією ч. 3 ст. 361 КК України. Зазначив, що на утриманні обвинуваченого знаходяться його похилі батьки, сам обвинувачений також має проблеми зі станом здоров`я.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї провини, його вина у повному обсязі доведена сукупністю таких доказів, які досліджені у ході судового розгляду, зокрема показаннями потерпілих та свідка.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила суду, що приблизно чотири роки тому вирішила встановити для особистого захисту відеокамеру у свій кабінет та приймальню, за порадою по встановленню звернулася до колеги ОСОБА_12 , який запропонував послуги обвинуваченого. Через декілька днів, обвинувачений прийшов з колегою ОСОБА_12 , який працює на посаді головного спеціаліста Дзержинського районного суду м. Харкова. Потерпіла ОСОБА_9 домовилася з обвинуваченим з основних питань по встановленню камер та сплатила послугу зі встановлення системи відеоспостереження, після чого обвинувачений встановив їх. Потерпіла декілька разів зверталася за допомогою телефонним зв`язком до обвинуваченого, оскільки виникали випадки, коли камери не працювали. Обвинувачений пояснював, що камери можуть не працювати через несплату інтернет-послуг, останній раз при зверненні потерпілої до останнього він пояснив, що закінчилася пам`ять на карті, яку треба замінити, щоб продовжувати користуватися послугами. Потерпіла сплатила вартість послуги з заміни картки пам`яті на камеру і через два тижні її змінили. На початку воєнного стану потерпіла або обвинувачений зв`язувалися через те, що не працюють камери, але потерпіла не звернула уваги, оскільки у воєнний час у всіх були технічні перебої з технікою. Потерпіла ОСОБА_9 порадила ОСОБА_10 також встановити камери для особистого захисту. ОСОБА_9 зазначила, що не надавала стороннім особам доступ до відеокамер та була впевнена, що ніхто не спостерігає за її діями.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила суду, що за порадою колеги судді ОСОБА_9 вирішила встановити камери відеоспостереження у свій кабінет. Для цього вона також звернулася за допомогою до колеги ОСОБА_12 , який прийшов з обвинуваченим, потерпіла сплатила послугу з встановлення відеокамер. Обвинувачений встановив камери відеоспостереження, після їх встановлення виникали випадки, коли камери не працювали, тому потерпіла ОСОБА_10 зверталася за допомогою до обвинуваченого. ОСОБА_7 приходив та здійснював налаштування або оновлення програми, за що брав додаткову плату. Через деякий час, потерпіла ОСОБА_10 перестала звертатися за допомогою до обвинуваченого, оскільки камери часто працювали з перебоями, а виклик для налаштування або оновлення здійснювався лише за додаткову плату. Потерпіла пояснила, що їй не пояснювали, що для конфіденційності роботи програми відеоспостереження та відсутності доступу до неї третіх осіб необхідно змінити логін та пароль.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є матір`ю обвинуваченого, пояснила суду, що її син проживає разом зі своєю дочкою, спочатку ремонтував телевізори у фірмі, потім почав працювати на себе та встановлювати системи відеоспостереження.

Окрім того, провина обвинуваченого об`єктивно підтверджується ще й іншими дослідженими у судовому засіданні та сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду письмовими доказами.

З відомостей, викладених у рапорті вбачається, що в ході виконання доручення слідчого СУ ГУНП в Харківській області було встановлено ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні протиправних дій (т.1, а.с.84-96).

Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_9 від 22.11.2022, ОСОБА_7 вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, а саме здійснював перегляд зі встановлених ним камер у її службовому кабінеті та приймальні у Дзержинському райнному суді м.Харкова (т.1, а.с.98-99).

Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_10 від 22.11.2022, ОСОБА_7 вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, а саме здійснював перегляд зі встановлених ним камер у її службовому кабінеті та приймальні у Дзержинському районному суді м.Харкова (т.1, а.с.101-102).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 09.11.2022 слідчим та прокурорам у кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 (т.1, а.с.103-104).

З протоколу обшуку від 22.11.2022 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 під час обшуку вилучені жорсткі диски, відеокамера, відеореєстратор, мобільні телефони, ноутбуки, флешнакопичувачі, та системний блок від ПК (т. 1, а.с. 105-111).

Згідно з даних, що містяться у протоколі огляду від 22.11.2022, вилучені під час обшуку предмети оглянуті, опечатані в поліетиленові пакети та бірками з підписами понятих (т.1 а.с.112-113).

Постановою ст. слідчого СУ ГУНП в Харківській області від 22.11.2022 вилучені під час обшуку за місцем мешкання предмети (речі) визнано речовими доказами та визначено місце їх зберігання (т.1 а.с.114-116).

З додаткового протоколу огляду речей від 22.11.2022 вбачається, яким чином за допомогою програми iVMS-4200 здійснювалося відтворення з камер відеоспостереження у режимі реального часу по вкладкам «СУД ОСОБА_9», «СУД ОСОБА_10» (т.1 а.с.117-130).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2022 на предмети виявлені та вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 накладений арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження (т.1 а.с.131-134).

Відповідно до заяви керівника апарату Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_14 наданий дозвіл на огляд кабінетів та приймалень суддів ОСОБА_9 (№221, 222) та ОСОБА_10 (№101, 102) (т.1 а.с.135).

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 22.11.2022, проведеного у каб. №221, 222 на 2 поверсі Дзержинського районного суду м.Харкова (кабінет та приймальня судді ОСОБА_9 ) з лівої сторони від входу в кабінет №221 у верхньому лівому куті на стелі розташована відеокамера білого кольору полусферичної форми з написом «Alhua». Від входу до кабінету у правому куті на стелі розташована відеокамера полусферичної форми білого кольору, прикручена до стелі та направлені на вхід до кабінету №222. Біля робочого місця, яке розташоване у правому крайньому куті від входу знаходиться системний блок чорного кольору, на якому зверху відеореєстратор чорного кольору розміром приблизно 25*35 см з написом на лицьовій частині «EZ-IP»та має напис на внутрішній частині коробки «Відеореєстратор NVR1BO4HC - 4P/E, MAC: AO:BD:1D:85:OA:FF, s/n: 5J003F2PAZCCE0B» (т.1, а.с.136-146).

Постановою ст. слідчого СУ ГУНП в Харківській області відеореєстратор чорного кольору Е2-ІР s/n: 5J003F2PAZCCE0B, вилучений під час огляду місця події у каб. №221,222 в Дзержинському районному суді м.Харкова визнано речовим доказом та визначено місце його зберігання (т.1, а.с.147-148).

Згідно з протоколом огляду місця події від 22.11.2022, проведеного у каб. №101, 102 на 1 поверсі Дзержинського районного суду м.Харкова (кабінет та приймальня судді ОСОБА_10 ) з лівої сторони на стіні під стелею розташована відеокамера полусферичної форми білого кольору з написом «@lhua». У правому дальньому куті (за робочим столом) на підвіконні знаходиться відеореєстратор білого кольору «EZ-IP» розміром приблизно 25*35 см. На нижній частині відеореєстратора мається наліпка з написом: «ВідеореєстраторNVR1А04-4Р, MAC: 9С:14:63:78:3B:4D, s/n: 5А033Е7PAZ3DBA6»(т.1, а.с.149-156).

Постановою ст. слідчого СУ ГУНП в Харківській області відеореєстратор@lhuas/n: 5А033Е7PAZ3DBA6, вилучений під час огляду місця події у каб. №101,102 в Дзержинському районному суді м. Харкова, визнано речовим доказом та визначено місце його зберігання (т.1, а.с.157-158).

У акті огляду предмету від 29.11.2022 зафіксовані результати огляду мобільного пристрою MOTOROLA та жорстких дисків, які вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.159-170).

Протоколом огляду від 30.11.2022 зафіксовано результати огляду жорсткого диску HITACHIs/n: ZUTXPVZN, жорсткого диску HITACHIs/n: MT1T330S, жорсткого дискуHITACHIs/n: T7DRAM2J, WesternDigitals/n: WCANM6598816, HITACHIs/n: R211HYKL (т.1, а.с.171-176).

Протоколом огляду від 02.12.2022 зафіксовано результати огляду, зокрема, жорсткого диску Samsung EVO 860 s/n: S3Y9NX0K710786R, на якому виявлено таблицю з ip-адресами камер та прив`язкою до фізичних адрес та файл, що містить скріншот діалогу з інформацією, що містить реквізити для налаштування віддаленого доступу до системи відеоспостереження (т.1, а.с.177-185).

Протоколом огляду від 02.12.2022 зафіксовано результати огляду мобільних телефонів, вилучених під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 (т.1, а.с.186-191).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-22/17278-КТ від 18.01.2023 на ноутбуках Acer Aspire One та Lenovo B580, вилучених у ОСОБА_7 під час обшуку за місцем його мешкання виявлені програми для віддаленого відеоспостереження та файли, в яких містяться логіни та паролі від встановлених камер відеоспостереження (т.1, а.с. 193-219).

У висновку експерта №СЕ-19/121-22/17279-КТ від 20.01.2023 досліджені технічні властивості, вилучених у ОСОБА_7 під час обшуку відеореєстратора та відеокамери, а саме можливість передавати дані через мережу інтернет та транслювати відеозображення онлайн з можливим доступом для третіх осіб за посиланням (т.1, а.с.222-232).

У висновку експерта №СЕ-19/121-22/17276-КТ від 10.01.2023 зафіксований результат дослідження системного блоку, вилученого під час обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_7 , в якому відображено встановлені на комп`ютері програми для відеоспостереження, LOG-файли, відомості про час та дату підключення до камер відеоспостереження (т.1, а.с.235-244).

З висновку експерта №СЕ-19/121-22/17280-КТ від 25.01.2023 вбачається, що мобільні телефони, належні ОСОБА_7 . Meizu Note 9, model: НОМЕР_3 ; Meizu M6 Note, model: M721H; MotoG60 model: XT2135-2 обладнані застосунками для відеоспостереження. На мобільному телефоні MeizuNote 9 у застосунку DMSS (версія 1.99.202) виявлено інформацію щодо підключених камер та відеореєстраторів, а також інформацію щодо їх ідентифікаційних даних, зокрема щодо відеореєстратора «СУД ОСОБА_9» (серійний номер 5J003F2PAZCCE0D); на мобільному пристрої Meizu M6 Noteу застосунку DMSS (версія 1.98.002), зокрема наявна інформація про ідентифікаційні дані відеореєстраторів «СУД ОСОБА_10» (серійний номер: 5А033E7PAZ3DBA6); відеореєстратор «СУД ОСОБА_9» (серійний номер: 5J003F2PAZCCE0D); на мобільному телефоніMotoG6 у застосунку DMSS (версія 1.98.301), зокрема, виявлена інформація про відеореєстраторів «СУД ОСОБА_10», «СУД ОСОБА_9» (т.2, а.с.1-41).

У висновку експерта №СЕ-19/121-22/17275-КТ від 24.01.2023 зафіксований результат дослідження накопичувачів на жорстких магнітних дисках, вилучених під час обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_7 (т.2, а.с. 44-54).

У висновку експерта №СЕ-19/121-22/17277-КТ від 05.01.2023 зафіксовані результати дослідження флеш-носіїв, вилучених під час обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_7 (т.2, а.с.56-62).

Даними з протоколу огляду від 29.01.2023 зафіксовано результат огляду оптичних дисків та файлів з дисків, які додаються до експертизи №СЕ-19/121-22/17278-КТ (т.2, а.с.64-66).

У ході огляду оптичних дисків та файлів з дисків, які додаються до експертизи №СЕ-19/121-22/17280-КТ, що оформлено протоколом від 29.01.2023 встановлено, що на мобільному пристрої MotoG60 містяться графічні файли з приміщення службових кабінетів Дзержинського районного суду м. Харкова, датовані 17.11.2022 (т.2, а.с.67-78).

Протоколом огляду від 29.01.2023 зафіксований результат огляду оптичних дисків та файлів з дисків, які додаються до експертизи №СЕ-19/121-22/17276-КТ, у якому відображено, що на оптичних дисках №3, 4, 5, 6 міститься багато зображень камер відеоспостереження, а саме службових кабінетів Дзержинського районного суду м. Харкова, датовані 01.12.2020 та 21.12.2020, а також наявні файли з IР-адресами, логінами та паролями, ймовірно,від камер відеоспостереження (т.2, а.с.80-89).

Під час огляду оптичних дисків та файлів з дисків, які додаються до експертизи №СЕ-19/121-22/17275-КТ, що зафіксовано у протоколі від 30.01.2023, встановлено, що на оптичних дисках №8, 9 наявна велика кількість графічних файлів, в яких містяться фотокопії процесуальних документів (протоколів, ухвал суду, рапортів, пояснень (т.2, а.с.90-99).

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_7 о 08:28год 22.11.2022 затримано за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.111-113).

У судовому засіданні не досліджувалися відеозаписи, долучені як додатки до протоколів та висновків експертів, оскільки жоден з учасників не заявляв клопотання про їх дослідження, усі учасники процесу погодилися із змістом відповідних протоколів та висновків.

Враховуючи викладене вище, і проаналізувавши викладені у даному кримінальному провадженні докази та оцінивши їх у сукупності, суд визнає необґрунтованими твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про визнання ним своєї провини частково за пред`явленим йому обвинуваченням, оскільки суд вважає їх безпідставними, так як вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні та приведеними у вироку доказами, які об`єктивно узгоджуються з обставинами справи.

Як вбачається з диспозиції ч. 5 ст. 361 КК України, вчинене протиправне діяння обвинуваченого, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, що призвело до витоку інформації, вчинене в умовах воєнного стану є злочином з матеріальним складом. Для його наявності слід встановити не тільки вчинення діяння, а й настання хоча б одного з вказаних у законі наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації. У даному випадку як одним із наслідків втручання був витік інформації, який має місце у випадках, коли інформація стає відомою (доступною) хоча б одній особі, яка не має на це права, наприклад, внаслідок ознайомлення з її змістом, шляхом копіювання інформації та ін. При цьому власник не позбавляється інформації, яка йому належить.

Таким чином, витік інформації, що передається мережею електрозв`язку, представляє собою результат несанкціонованого втручання в роботу мережі електрозв`язку, унаслідок якого інформація, що передається мережею, стає відомою чи доступною третім особам, що не мають права доступу до неї.

Питання застосування кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину в умовах воєнного стану» досліджене на рівні Верховного Суду. В ухвалі Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.01.2023 №404/3367/22 висловив правову позицію щодо оцінки крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК), відповідно до якої кваліфікуюча ознака «вчинення злочину в умовах воєнного стану» не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Інших правових позицій щодо зазначеного питання суд касаційної інстанції не висловлював.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи що вчинений ОСОБА_7 злочин є триваючим, обвинувачений мав доступ до систем відеоспостереження потерпілих з 2020 року, здійснював перегляд з камер, зокрема під час воєнного стану, а саме 17.11.2022, що підтверджується висновком судової комп`ютерної експертизи №СЕ-19/121-22/17278-КТ від 10.01.2023, суд вважає кваліфікацію дій обвинуваченого несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, що призвело до витоку інформації, вчинене в умовах воєнного стану за ч. 5 ст. 361 КК України правильною.

Таким чином, позиція сторони захисту про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 361 КК України є недоведеною, часткове визнання вини обвинуваченим суд розцінює як захисну позицію та спробу пом`якшити кримінальне покарання. Під час постановлення вироку в нарадчій кімнаті проведено аналіз показань потерпілих у взаємозв`язку із письмовими доказами справи. За результатами проведеної оцінки суд дійшов висновку, що пред`явлене обвинувачення є обґрунтованим, а його обсяг об`єктивно підтверджений у судовому засіданні.

Наведені докази є достатніми для обґрунтування висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Кожен з доказів визнається та оцінюється судом як належний та допустимий і всі вони у сукупності - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття процесуального рішення.

Також, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 суди зобов`язані дотримуватись загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому обвинуваченому за скоєний злочин має бути призначене покарання, яке необхідне і достатнє для виправлення та попередження з його боку нових злочинів в межах санкції статті, передбаченої ч. 5 ст. 361 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке є особливо тяжким злочином відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання, в силу ст. 66 КК України та обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, суд не встановив.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено наступне.

ОСОБА_7 з вищою освітою, має постійне місце мешкання, працює як фізична особа-підприємець, розлучений, має на утриманні батьків-пенсіонерів ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , не судимий в силу ст. 89 КК України. Відповідно до довідки Харківської міської медичної частини № 27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях Держустанови « Центру охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» станом на час складання відповіді загальний стан здоров`я ОСОБА_7 задовільний, за час перебування в установі активно зі скаргами на стан здоров`я не звертався, станом на теперішній час додаткових обстежень, стаціонарного лікування,втому числі за межами установи,не потребує.У лікаря-нарколога на обліку не перебуває, до КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР впродовж останніх п`яти років не звертався.

Суд також бере до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діянь, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, часткове визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, в силу ст.89 КК України не судимий, позицію потерпілих, які не мають матеріальних претензій до обвинуваченого. Разом з тим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним і достатнім для виправлення, а також для попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, що є мінімальною межею за санкцією ч. 5 ст. 361 КК України з призначенням обвинуваченому додаткового виду покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною зі встановленням обладнання, яке має можливість доступу до інформативної системи та мереж на 3 роки.

У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в ході розгляду в суді при розгляді даного кримінального провадження, а тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід застосований до обвинуваченого тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Термін відбуття покарання обчислювати з моменту затримання - 22.11.2022.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2022 на майно, у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, крім майна, зазначеного нижче.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Системний блок чорного кольору з написом на передній панелі «GoldenField» з материнською платою ASUS Z97-PRO (WI-FI ac) з жорстким диском чорного кольору з написом «SAMSUNG» та жорстким диском SSP-M2 TRANSCEND 128GB s/n:E9G004-1450; мобільні телефони MOTO G60 з IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім карткою: НОМЕР_6 та НОМЕР_7 та MEIZU M923H з IMEI 1: НОМЕР_8 ; IMEI 2: НОМЕР_9 з сім карткою НОМЕР_10 та НОМЕР_11 були використані для несанкціонованого втручання до інформаційно-комунікаційних систем, тобто є знаряддями вчинення злочину.

Вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 361 КК України, є умисним кримінальним правопорушенням та за його вчинення передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому вищезазначене майно підлягає спеціальній конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

У ході досудового розслідування у справі проведено шість судових комп`ютерно-технічних експертиз фахівцями науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС загальною сумою 55312,54грн. Витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень, на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною зі встановленням обладнання, яке має можливість доступу до інформативної системи та мереж на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання - 22.11.2022.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня фактичного затримання - 22.11.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2022 - скасувати частково.

Речові докази:

- карти пам`яті, долучені додатком до протоколу обшуку; оптичні диски, долучені додатком до висновків експертів; 1 DVD-диск, долучений як додаток до висновку експерта - залишити при матеріалах судової справи;

- відеореєстратор чорного кольору Е2-ІР s/n: 5J003F2PAZCCE0B - повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

- відеореєстратор @lhua s/n: 5А033Е7PAZ3DBA6 - повернути потерпілій ОСОБА_10 ;

- вилучені під час обшуку речі: жорсткий диск HITACHI - 320 GB s/n: MT1T330S (1 шт); жорсткий диск WD-500 GB s/n: WXH1AB79RKZX (1 шт); жорсткий диск HITACHI - 250 GB s/n: T7DRAM2J (1 шт); жорсткий диск WD - 160GB s/n: WCANM6598816 (1 шт); жорсткий диск SAMSUNG - 200GB s/n: S07GJ1RLB02647 (1 шт); жорсткий диск HITACHI - 160 GB s/n: ZUTXPVZN (1 шт); відеокамера «AJHUA» DH-IPC-HFQ1235SP-W-S2 s/n:6KOE64BPAGB375F (1 шт); жорсткий диск SEAGATE - 40GB s/n: 5NV09GMX (1 шт); жорсткий диск TOSHIBA - 6 GB s/n: Z7MSTLATT-SRD-HDKCB36MEA01 (1 шт); відеореєстратор «AJHUA» - DHI-XVR5108C-S2 s/n: 4L00C98PBQDEEE9 з жорстким диском WD82PURZ 8TB - s/n: VDGKT7YD (1 шт); мобільний телефон MEIZU M6 NOTE M721H з IMEI 1: НОМЕР_12 ; IMEI 2: НОМЕР_13 ;мобільний телефон FLY чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_14 ; IMEI2: НОМЕР_15 ; IMEI3: НОМЕР_16 (1 шт); ноутбук LENOVO B580 s/n: WB09042107 чорного кольору (1 шт); ноутбук ASER білого кольору ZE7 s/n: NUSGEEU005234137507614 (1 шт); флешносій Scandisk 64GB чорного кольору (1 шт); флешносій Kingstone 16 GB білого кольору (1 шт); флеш носій Kingstone 16 GB чорного кольору (1 шт) - повернути обвинуваченому ОСОБА_7 ;

- системний блок чорного кольору з написом на передній панелі «GoldenField» з материнською платою ASUS Z97-PRO (WI-FI ac) з жорстким диском чорного кольору з написом «SAMSUNG» та жорстким диском SSP-M2 TRANSCEND 128GB s/n:E9G004-1450; мобільні телефони: 1) MOTO G60 з IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім карткою: НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ; 2) MEIZU M923H з IMEI1: НОМЕР_8 ; IMEI 2: НОМЕР_9 з сім карткою НОМЕР_10 та НОМЕР_11 - конфіскувати в дохід Держави на підставі ст. ст. 96-1 та 96-2 КК України, застосувавши спеціальну конфіскацію.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід Держави витрати, пов`язані з залученням експертів за проведення судових комп`ютерно-технічних експертиз:

- №СЕ-19/121-22/17278-КТ від 18.01.2023 у сумі 11326,80грн;

- №СЕ-19/121-22/17279-КТ від 20.01.2023 у сумі 9816,56грн;

- №СЕ-19/121-22/17276-КТ від 10.01.2023 у сумі 10949,24грн;

- №СЕ-19/121-22/17280-КТ від 25.01.2023 у сумі 10571,68грн;

- №СЕ-19/121-22/17275-КТ від 24.01.2023 у сумі 10382,90грн;

- №СЕ-19/121-22/17277-КТ від 05.01.2023 у сумі 2265,36 грн.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_7 - у той же строк з моменту вручення йому копії.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1