Рішення № 113124125, 17.08.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3473/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Фортечного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 14, ЄДРПОУ 37795939)

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Фортечного відділу у м. Кропивницький Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1994 р.;

- зобов`язати Фортечний відділ у м. Кропивницький Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1994 р.

Ухвалою судді від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.31).

Позов мотивовано тим, що її син ОСОБА_2 звернувся до Фортечного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1994 р. Вказує, що листом Фортечний відділ у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області відмовив у видачі паспорта громадянина України, посилаючись на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України та на статтю 19 Конституції України. Представник позивача вважає що така позиція відповідача є протиправною та такою, що порушує права неповнолітнього та відповідно є підставою для звернення до суду. Також обґрунтовує свою позицію висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. у справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/2/18).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.33-35). Відповідач стверджував, що Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Також вказує, що звернення позивача не відповідає вимогам підпунктам 2, 3 та 4 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 та до нього не додані документи, що відповідають переліку, визначеному пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №456, вказана заява не створює правових підстав для відповідача із оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

ОСОБА_2 звернувся до Фортечного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області із заявою щодо оформлення бланку паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року (а.с.10-11). До заяви додано копія свідоцтва про народження, довідка з реєстру місця проживання, дві фотокарточки, копія паспорта матері.

Листом від 27.05.2023 р. Фортечний відділ у м. Кропивницький Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області повідомив ОСОБА_2 про те, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року можлива лише після надання документів передбачених п.1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 р. №456 (а.с.13-14).

Не погоджуючись з даною відповіддю позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. №5492-VI (далі за текстом - Закон №5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Зважаючи на зміст п.п. "а" п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492 паспорт громадянина України є одним із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4-6 ст.14 Закону №5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Так, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ (далі за текстом - Положення №2503-ХІІ) визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Відповідно до п.п.2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пункт 5 Положення №2503-ХІІ визначає, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. З огляду на п.8 Положення №2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 8 Положення №2503-ХІІ встановлено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно п.9 Положення №2503-ХІІ передбачено, що паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Відповідно до п.п.10, 11 Положення №2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Зі змісту зазначених норм слідує, що Положенням про паспорт громадянина України визначено дві форми паспорта громадянина України: паспортна книжечка та паспортна картка.

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), що відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі враховуються правові висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатом розгляду зразкової справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492 на відміну від норм Положення №2503 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Також, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

На час звернення позивача до відповідача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України" (далі за текстом Постанова №302), відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч.3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Крім того, суд враховує, що в частині 7 статті 16 Закону №5492 наведено вичерпний перелік підстав для відмови в оформленні документа, оформлення якого передбачено цим Законом.

Так, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Судом встановлено, що Фортечним відділом у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області при відмові у видачі позивачу паспорта у формі паспортної книжечки не наведено жодної із законодавчо встановлених підстав відмови.

Таким чином, відповідач відмовляючи ОСОБА_2 , за результатами розгляду його заяви, у видачі паспорта у формі паспортної книжечки, не прийняв обґрунтованого рішення із зазначенням підстав для такої відмови, а тому такі дії є необґрунтованими, непропорційними та підлягають визнанню протиправними.

Також, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач зазначеними діями щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, порушує його особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р.), з огляду на таке.

Так, згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що відповідач прямо порушує права ОСОБА_2 , передбачені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., оскільки не оформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через його переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 звернувся до Фортечного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області з метою оформлення паспорта у вигляді паспортної книжечки. До заяви додав документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Вказана заява підлягала розгляду за процедурами, передбаченими Тимчасовим порядком №456, оскільки інших механізму, правил та порядку оформлення та видачі підрозділами ДМС паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України", чинне законодавство не визначає.

Однак відповідачем заява ОСОБА_2 від 26.05.2023 року по суті не розглянута, перевірки та звірки, зазначені в пунктах 3 - 6 розділу VI Тимчасового порядку №456, за нею не проводилися. У встановлені строки відповідачем не було прийнято рішення ні про оформлення паспорта за заявою ОСОБА_2 , як це передбачено пунктами 4, 11 розділу І, пунктом 8 розділу VI Тимчасового порядку №456, ні про відмову в оформленні чи видачі паспорта з підстав, передбачених пунктом 1 розділу IX Тимчасового порядку №456, що призвело до порушення права позивача на належний розгляд його заяви.

Лист відповідача від 27.05.2023 року не є правовим актом індивідуальної дії та не може вважатися рішенням про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке може бути оскаржено до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Частинами 1, 2 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З зідно з частинами 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

У ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки у встановлений строк та спосіб не розглянув заяву ОСОБА_2 від 26.05.2023 року про оформлення та видачу йому паспорту громадянина України зразка 1994 року.

Визначаючи спосіб захисту права позивача, порушеного протиправною бездіяльністю відповідача, суд керується частиною 4 статі 245 КАС України, якою передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем процедур, передбачених пунктами 8 - 11 розділу І, пунктами 3 - 6 розділу VI Тимчасового порядку №456, а саме - перевірки інформації та звірки даних особи, за наслідками яких згідно з пунктом 8 розділу VI цього Тимчасового порядку приймається рішення у формі висновку про видачу паспорту, тому ці обставини не дають суду підстав для спонукання прийняти конкретне рішення про оформлення та видачу позивачу паспорту.

Суд вважає, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача розглянути подану ним заяву та вирішити питання про оформлення та видачу йому паспорту громадянина України зразка 1994 року.

Суд вбачає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 календарних днів з дня набрання ним законної сили.

Суд зазначає, що належним відповідачем у даному спорі є саме Фортечний відділ у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області - територіальний підрозділ ДМС, який діє на підставі відповідного Положення, наділений публічно-владними управлінськими функціями та надає адміністративні послуги у сфері міграції.

Попри те, що вказаний територіальний підрозділ не має статусу юридичної особи, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні пунктів 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України та може бути відповідачем в адміністративній справі. Відповідно до пункту 3 розділу І Тимчасового порядку №456 оформлення і видачу паспорта здійснюють саме територіальні підрозділи ДМС.

Згідно з ч.1 та 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у справі - Фортечний відділ у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (а.с.7), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань територіального органу ДМС - Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фортечного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області щодо прийняття рішення по заяві ОСОБА_2 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

3. Зобов`язати Фортечний відділ у м.Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.05.2023 року та вирішити питання щодо видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - відсутній) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 37795939).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА