Рішення № 113123163, 29.08.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/3599/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в Державній установі "Житомирська виправна колонія (№ 4)". На день звільнення зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 23 роки 07 місяців 17 днів та у пільговому обчислені 31 рік 00 місяців 6 днів. За результатами розгляду матеріалів відповідач рішенням відмовив позивачу у призначенні пенсії. Вважає незаконною відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на день звільнення зі служби позивач не мав вислуги тривалістю 25 календарних років.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Житомирська виправна колонія (№ 4)" від 22.09.2021 № 116/к-21 ОСОБА_1 було звільнено зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).

На день звільнення вислуга років у календарному обчисленні становила 23 роки 7 місяців 17 днів та у пільговому обчислені 31 рік 00 місяців 6 днів (відповідно до зазначеного наказу).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За результатами розгляду вказаних матеріалів відповідач листом від 26.12.2022 відмовив позивачу у призначенні пенсії. Згідно з поданими документами про призначення пенсії на день звільнення його зі служби позивач має календарну вислугу 23 роки 7 місяців 17 днів та з урахуванням пільгового обчислення - 31 рік 0 місяців 6 днів. Оскільки на день звільнення зі служби позивач не має вислуги 25 років у календарному обчисленні, відповідач відмовив у призначенні пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.

Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393; у редакції, яка діяла на момент звільнення позивача). Вказаним Порядком № 393 були визначені періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

Положеннями статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 у редакції, чинній на момент звільнення позивача, зокрема, був визначений порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова була підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, якою вирішено спір у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

У зазначеній постанові колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому, колегія суду наголосила на необхідності утвердження принципу правової визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення ЄСПЛ у справах Брумареску проти Румунії (заява №28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.).

Верховний Суд зазначив, що умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.

Верховний Суд виходив з того, що редакція п. 3 постанови № 393, чинна на момент розгляду справи, на відміну від ст. 12 Закону № 2262-XII, передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абз. 1 п. 3 постанови №393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків та боротьби із злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Таким чином, виходячи з положень ст. 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 постанови №393 визначав, що певні періоди підлягали пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Зважаючи на викладене, позивачу на момент виникнення права на пенсію підлягав зарахуванню до вислуги років час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції у пільговому обчисленні.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Проте визначення права позивача на отримання пенсії має ґрунтуватися на правовому регулюванні, актуальному на момент виникнення такого права.

Отже, вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, а саме: 31 рік 00 місяців 6 днів, а тому позивач мав право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Пунктом "б" частини першої статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсія відповідно до цього Закону призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Позивач звільнився зі служби 22.09.2021, що підтверджується витягом з наказу від 22.09.2021 №116/к-21, проте лише 13.12.2022 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262- ХІІ. Таким чином, пенсія позивачу має бути призначена з 13.12.2021.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до пільгової вислуги, яка становить 31 рік 00 місяців 6 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 13.12.2021 відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до пільгової вислуги, яка становить 31 рік 00 місяців 6 днів.

Стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко