Рішення № 113122689, 14.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року Справа № 160/9346/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, буд.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

03 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в якій просить :

-стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, буд.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) на користь позивачки за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними протиправними рішеннями, діяннями, а після рішення суду у справі 160/12337/19 від 03.04.2020 р. та 10.09.2020 р. бездіяльністю у відповідності із Законом України «Про компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати уповноваженого органу» №4429-VI від 16.01.2003 р. в редакції Закону № 1214-IX від 04.02.2021р., в якому законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок чи нарахування пенсії у разі, якщо такі не проведенні у встановленні строки (на підставі ч.1 ст. 122 КАС України, ч. 2 ст. 46 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в рішеннях Конституційного суду № 8 і № 9 рп 12013 в разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію незалежно від того чи були суми пенсій за минулий час (з нарахуванням компенсації втрати доходів) нараховані цим органом, адміністративний позов з вимогами виплатити суми пенсій за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком, як відповідальність органу владних повноважень за несвоєчасну виплату, а тому заяви позивачки до ГУПФ України про призначення пільгової пенсії з пільговим нарахуванням з 2008 року були, як доказ є «Відмова» від 15.09.2008 року №2394/01-11 від начальника управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Т.Г.Фоміної в оригіналі, яка є незаконним протиправним рішенням. Як суми пенсій за минулий час з 23.10.2008р. кошти у сумі (1000000) гривень, які нараховані з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку на пільгових умовах з 24 жовтня 2008 року з нарахованою компенсацією, яка обчислюється (згідно із Закону України «Про компенсацію №1214-IX від 04.02.2021р.)шляхом множення суми, нарахованої у «Порядку пільгового нарахування за відповідальний місяць на індекс інфляції у період невиплати доходів;

-зобов`язати Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області списати у безспірному порядку на користь позивачки зазначену вище суму коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на рахунок Дніпропетровське ОУАТ «Ощадбанк» МФО 305482 код отримувача 2208922309 Картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривнях України отримувач ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час неодноразових звернень до Пенсійного органу з підстав призначення пільгової пенсії вона неодноразово отримувала відмови з різних підстав, що завдавало позивачці моральні та фізичні страждання, відсутність коштів, тому остання вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними протиправними рішеннями, діяннями, а після рішення суду у справі 160/12337/19 від 03.04.2020 р. та 10.09.2020 р. у розмірі 1000000 гривень.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 05 червня 2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/9346/23 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянкою України згідно із паспортом серії НОМЕР_3 .

01.07.2019 року позивач надала до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій№13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для призначення пенсії за віком.

26.07.2019 року відповідач надав відповідь, оформлену листом №159, яким відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю стажу 26 років. У відповіді на звернення позивача про призначення пенсії відповідач 1 зазначив, що загальний страховий стаж заявника складає 24 роки 7 місяців 5 дні.

10.09.2019 року позивач звернулась до Урядової гарячої лінії з питання призначення пенсії. У відповідь на вказане звернення Магдалинівський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надав лист від 23.09.2019 року №КР-9673210, в якому зазначив, що підтвердити пільговий характер роботи не має можливості, оскільки відповідно до наданої копії акту про пожежу від 12.01.2001 року, особові рахунки з 1946 по 1980 роки під час пожежі були знижені на ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання».

Враховуючи викладене, в призначенні пенсії позивачу відмовив.

Рішенням суду від 03 квітня 2020 року у справі № 160/12337/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання», з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості та, в тому числі, період перебування у відпустці по догляд за дитиною до трьох років з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повній мірі згідно з трудовою книжкою. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2019 року про призначення пенсії, з урахування правової позиції, викладеної у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

26.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з пакетом документів щодо призначення пенсії за віком.

Рішенням № 046450007421 від 04.07.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 24.06.2023.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не призначення пенсії з першого звернення позивачки, що спричинили їй моральні та фізичні страждання, остання вважає, що має право на отримання компенсації через втрату частини доходів отримання моральної шкоди, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі індексації грошових доходів громадян, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексація грошових доходів громадян).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 162/787/16-а, від 04.03.2020 у справі № 219/11809/15-а, від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а та від 21.10.2021 у справі № 200/613/19-а.

Згідно із п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі позивач не зверталась до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення її до суду з цим позовом є передчасним.

Також суду не надано доказів, що в базах даних ПФУ обліковуються суми боргу в частині нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_1 .

Відтак підстави стягнення суми компенсації у зв`язку з порушення строків виплати пенсії відсутні через відсутність самого боргу з виплати пенсії, на який повинна нараховуватись компенсація.

З урахуванням вищенаведеного, суд зробив висновок, що позовні вимоги в частині стягнення компенсація витрат за порушення строків виплати пенсії не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Держави Україна моральної шкоди в сумі 1000000,00 грн, завданої неправомірними діями посадових осіб ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за неналежного виконання службових обов`язків, суд враховує таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України).

Частиною третьою названої статті обумовлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом пунктів 5, 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди необхідно з`ясувати: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати,чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних стражданьабо втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,в якій грошовій сумічи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду таз чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного слідує, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Враховуючи всі доводи, які наведені у позовній заяві, й беручи до уваги особливе світосприйняття кожної людини у випадку порушення її прав суб`єктом владних повноважень незалежно від віку, суд зазначає, що наведених позивачем доводів за обставин цієї справи не достатньо для стягнення на її користь моральної шкоди, оскільки позивач не подала жодних доказів (медичних довідок про погіршення стану здоров`я через моральні страждання, тощо) на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди.

Також з позовної заяви не вбачається, чому позивач обрахувала моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн, а не в іншому розмірі.

Враховуючи вищенаведене та встановлені в ході розгляду обставини справи позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, буд.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.08.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук