Рішення № 113121557, 28.08.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/5397/13 (922/2576/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Міньковський С.В. , Яризько В.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного мешкання : АДРЕСА_2 ) до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд.134, код ЄДРПОУ 14308894) про стягнення коштів в межах справи № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, в якій просить суд:

1.Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 280 372,91 грн;

2. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 86 427,84 грн;

3. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 99 988,02 грн;

4. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, яка розглядається колегією суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Яризько В.О., Міньковський С.В.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; СПОРИ ПРО СТЯГНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГОСПОДАРСЬКИМ ПРОЦЕСУАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (вхідний номер 2576/23 від 16.06.2023) позовна заява передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Яризько В.О., Міньковський С.В.

Ухвалою суду від 21.06.2023, крім іншого, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 2576 від 16.06.2023) до розгляду в межах справи №922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні постановлено надати суду. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні постановлено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні постановлено надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Роз`яснено, що письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.91 ГПК України). Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою або дистанційними засобами зв`язку. Суд звернув увагу сторін, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. Враховуючи зазначене, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду. Звернуто увагу сторін на те, що усі заяви, клопотання, пояснення, докази тощо, які подаються до суду, мають бути одночасно направлені іншим учасникам справи.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" копію вищевказаної ухвали суду направлено цінним листом на адресу відповідача (вих. № 828788, трек-номер Укрпошти - 6102272422809).

Відповідно до даних веб-сайту Укрпошти - https://ukrposhta.ua/, копію ухвали суду від 21.06.2023 отримано відповідачем 28.06.2023, тобто строк на надання відзиву - до 13.07.2023 включно.

12.07.2023, тобто в межах строку, встановленого судом, до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 18172) без доказів надіслання відзиву позивачу.

25.07.2023, тобто поза межами строку, встановленого судом, до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№ 19467) з додатком у вигляді фіскального чеку від 20.07.2023 № ФН ПРРО 4000092113.

Суд, розглянувши питання прийняття до розгляду із залученням до матеріалів справи вище вказаних заяв по суті справи, зокрема, відзивів (вх. № 18127 від 12.07.2023 та вх.№ 19467 від 25.07.2023) виходить з наступного.

Так відповідно до вимог частин 1, 2статті 161 Господарського процесуального кодексу України,при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270(далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно доЗакону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно зстаттею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

У відповідності до пункту 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (пункт 59 Правил).

Згідно з пунктом 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Отже, частина 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України обумовлює обов`язкові додатки до відзиву, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Тобто, вимоги процесуального законодавства зобов`язують суд, на стадії прийняття до розгляду відзиву на позов, з`ясувати питання обізнаності інших учасників справи із поданою заявою по суті справи через встановлення наявності в матеріалах заяви доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи. Допустимими доказами відправлення відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів в розумінні наведених норм є саме касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладення, які є беззаперечним доказом направлення адресату зазначених у описі документів.

Проаналізувавши відзиви та додані документи на предмет відповідності вимогам ГПК України, суд зазначає, що відзиви не відповідає таким вимогами. Відповідачем не додано до відзивів документи, що підтверджують відправлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

До відзиву відповідачем на підтвердження направлення відзиву позивачу, фіскальний чек поштового оператора зв`язку АТ Укрпошта. Суд зазначає, що означена квитанція є лише доказом оплати послуг оператора поштового зв`язку. З означеної квитанції суд не може пересвідчитися у тому, що на адресу позивача було направлено відзив з додатками.

Окрім того, як було встановлено судом вище, відзив (вх. № 19467 від 25.07.2023) відповідачем подано поза межами строку, встановленого судом, клопотань щодо продовження строку останнім не подано.

Частинами 1, 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом, також, враховано, що 31.07.2023 до суду від позивача надійшла заява (вх. № 20070), в якій останній зазначає про не отримання відзиву відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано до суду належних доказів на підтвердження направлення іншим учасникам провадження відзивів (вх. № 18172 від 12.07.2023 та вх.№ 19467 від 25.07.2023) та доданих до нього доказів,враховуючи, шо відзив (вх.№ 19467 від 25.07.2023) поданий відповідачем поза межами строку, встановленого судом, суддолучає до матеріалів справи відзиви (вх. № 18172 від 12.07.2023 та вх.№ 19467 від 25.07.2023) та додані до них докази ,проте залишає їх без розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що головуючий суддя Усатий В.О. знаходився на лікарняному з 15.08.2023 по 25.08.2023 рішення у даній справі ухвалено у перший робочийдень колегії суддів, а саме 28.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 прийнятий на роботу 20.01.2010 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства згідно наказу № 34-к від 20.01.2010 заступником директора департаменту з фінансово-економічних питаньголовним економістом.

01.10.2014 ОСОБА_1 переведений до планово-економічного відділу заступником директора департаменту з фінансово-економічних питаньголовним економістом ( наказ №214к від 01.10.2014).

10.08.2017 ОСОБА_1 переведений до планово-економічного відділу заступником директора департаменту з фінансово-економічних питаньголовним економістом ( наказ №50 від 10.08.2017).

03.09.2018 ОСОБА_1 призначений виконуючим обов`язки заступника генерального директора - директора департаменту з фінансово-економічних питань(наказ №100к від 03.09.2018).

19.11.2018 у зв`язку із введенням в дію нового штатного розкладу ОСОБА_1 переведений заступником генерального директора - директором департаменту з фінансово-економічних питань( наказ №626к від 19.11.2018).

02.09.2019 ОСОБА_1 переведений директором департаменту з фінансово-економічних питань( наказ №110к від 02.09.2019).

14.06.2021 ОСОБА_1 переведений заступником директора департаменту з фінансово-економічних питань( наказ №24к від14.06.2021).

20.12.2021 ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ 519-к від 20.12.2021).

Згідно довідки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 24.01.2022 №301/19 заборгованість із невиплаченої заробітної плати з остатоного розрахунку становить 280 372,91 грн. (у тому числі компенсація за невикористану відпустку 102 210,56 грн та вихідна допомога 51 536,58 грн).

Крім того, з вищезазначеній довідці вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати становить 1067,01 грн.

Доказів здійснення розрахунків Харківського державного авіаційного виробничого підприємства з ОСОБА_1 при звільненні до матеріалів справи не надано.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в день його звільнення 20.12.2021, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч. 1 ст. 116 Кодексу Законів про працю України.

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина перша статті 47 КЗпП України встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Частиною 1 статті 83 цього Кодексу встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як було встановлено судом вище, згідно довідки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 24.01.2022 №301/19 заборгованість із невиплаченої заробітної плати з остаточного розрахунку становить 280 372,91 грн. (у тому числі компенсація за невикористану відпустку 102 210,56 грн та вихідна допомога 51536,58 грн).

Матеріали справи не містять доказів здійснення розрахунків Харківським державним авіаційним виробничим підприємством з ОСОБА_1 при звільненні .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 280 372,91 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за шість місяців у сумі 86 427,84 грн, суд зазначає наступне.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. ( ст.117 КЗпП України).

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення заробітна плата не була виплачена, а відтак виникла заборгованість, яка на час ухвалення рішення позивачу не виплачена, іншого суду не доведено.

Станом як на день звільнення так і на день розгляду зазначеної справи з виплати заробітної плати був відсутній спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно довідки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 24.01.2022 №301/19, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1067 грн. 01 коп.

Позивач в позовній заяві зазначив, що останні два місяці, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення (20.12.2021) за п.1 ст.40 КЗпП України позивач працював на посаді заступника директора департаменту з фінансово-економічних питань. В цей час він був залучений до роботи 27 робочих днів, а саме:

- у жовтні 2021 - 04 жовтня, 05 жовтня, 06 жовтня, 11 жовтня, 12 жовтня, 13 жовтня, 18 жовтня, 19 жовтня, 20 жовтня, 25 жовтня, 26 жовтня, 27 жовтня - 12 робочих днів;

- у листопаді 2021 - 01 листопада, 02 листопада, 03 листопада, 08 листопада, 09 листопада, 10 листопада, 15 листопада,16 листопада, 17 листопада, 22 листопада, 23 листопада, 24 листопада, 29 листопада, 30 листопада + 1 день за окремим списком - 15 робочих днів.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяв копії списків виходу на роботу окремих працівників та копії розрахункових листів позивача за жовтень 2021 року та листопад 2021 року із зазначенням кількості днів фактичного відпрацювання у кожному місяці, а саме у жовтні 2021 - 12 робочих днів, у листопаді 2021 - 15 робочих днів.

Позивач вказує, що за два місяці останнім було відпрацьовано 12+15=27 робочих днів, що в середньому за два місяці складає 27:2=13.5 робочих днів, а отже, позивач вказує, що відповідач (ХДАВП) повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки таких виплат на день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців суму у розмірі 86 427,84 грн.

Відповідно до вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За висновком, викладений у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Виходячи з встановлених вище обставин справи щодо терміну перебування на роботі ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача (20.12.2021), а саме жовтень 2021 року (12 робочих днів) та листопад 2021 року (15 робочих днів), враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1 067,01 грн (1 067.01 грн. середньоденна заробітна плата х 13,5 робочих днів х 6 місяців = 86 427,81 грн), суд частково погоджується з розрахунком позивача, та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 86 427,81 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 0,03 грн суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 99 988,02 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Суд вважає правомірним здійснити нарахування компенсації за порушення строків виплати заробітної плати по дату прийняття рішення суду.

За розрахунком суду за період за період з 21.12.2021 по 28.08.2023 року компенсація за порушення строків виплати заробітної плати складає 88 619,67 грн. та підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення суми у розмірі 11368,35 грн суд вважає необхідним відмовити за безпідставністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь позивача моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 280 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 Кодексу законів про працю України).

При цьому, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у редакції, викладеній у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001, зазначено що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд зазначає, що оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, а тому розмір моральної шкоду визначається судом у межах заявленого розміру на власний розсуд.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими чинним законодавство, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст.74 ГПК України); належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

На переконання суду у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити, оскільки позивач хоч і наводить обґрунтування заподіяння шкоди саме у зв`язку невиплатою заробітної плати при звільненні, втім матеріали справи не містять будь-яких доказів спричинення йому шкоди. Тобто, в даному випадку, недоведені обставини причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та незаконними діями відповідача як заподіювача такої шкоди. За відсутності повного складу цивільного правопорушення, відсутні підстави для покладення відповідальності за його вчинення, а отже суд відмовляє в частині стягнення моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно достатті 129 Господарського процесуального кодексу Українисудовий збір слід покласти пропорційно задоволеним позовним вимогам на відповідача, стягнувши 2156,62 грн в дохід державного бюджету України.

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 232, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд.134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати в сумі 280 372,91 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 86427,81 грн, компенсацію втрат частини заробітної плати в сумі 88619,67 грн.

В частині стягнення 00,03 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 11368,35 грн компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн - відмовити.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2156,62 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .

Відповідач: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" серпня 2023 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько С.В. Міньковський