Рішення № 113121083, 17.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2023Справа № 910/3363/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 282 492, 00 грн.

Представники:

від позивача: Оприсняк Б.Р.;

від відповідача: Шукліка О.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності позивачу вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051);

- стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 282 492, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було внесено зміни в автоматизований банк даних парку вантажних вагонів щодо граничного строку експлуатації вагонів позивача, у зв`язку з чим вагони позивача всупереч строку служби визначеного технічними рішеннями № 5433 та № 5460 з 01.02.2022 набули статусу таких, що не мають продовженого строку служби та не приймаються відповідачем до навантаження та перевезення, що призвело до понесення позивачем збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2023. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".

29.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначає, що до прийняття наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 на законодавчому рівні не існувало порядку продовження строку експлуатації вантажних вагонів, які належать власникам на території України. Відповідач вказує, що вагони власності ТОВ "Рейл Інвестментс", яким продовжено строк служби до введення у дію наказу, можуть експлуатуватися на під`їзних коліях підприємств України, а також за кордоном, на території країн, де наказ № 647 не діє. Також, відповідач заперечує проти стягнення збитків.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 640/4396/22 за позовом Об`єднання підприємств «Укрметалургпром» до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2021 року № 647.

29.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду третя особа подала письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що відповідно до технічних рішень строк служби вагонів позивача продовжений до 2037 року, підстави для застосування положень наказу щодо зміни граничного строку використання вагону відсутні; протиправні дії відповідача призвели до обмеження можливості позивача, як власника, користуватися належними йому на праві власності спірними вагонами та до сплати позивачем штрафу на користь орендаря, внаслідок обмеження можливості експлуатації вагонів позивача.

Також, 29.03.2023 до суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності (без участі) учасника, в якому третя особа просить суд розглядати дану справу за відсутності (без участі) представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".

03.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив (уточнений) на позовну заяву, разом з клопотанням про зупинення провадження у справі.

05.04.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Підготовче засідання призначене на 06.04.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 призначено підготовче судове засідання на 04.05.2023.

14.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зокрема зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні не обгрунтовано, які саме обставини не можуть бути встановлені у даній справі, а також в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення судом іншої справи.

Також, 14.04.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 року № 647, він набирає чинності з 01.01.2022, але не раніше ніж через один місяць з дня його офіційного опублікування, при цьому вказаним наказом не було встановлено, що його положення мають зворотню силу, а тому, на думку позивача, відповідач не мав правових підстав для заміни граничного строку експлуатації вагонів позивача.

04.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до якого у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 04.05.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.06.2023.

У судовому засіданні 01.06.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 29.06.2033.

У судовому засіданні 29.06.2023 представник відповідача надав додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що питання правомірності/неправомірності вимог наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 року № 647 не може вирішуватися в межах господарського судочинства.

Також, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд визнав його необґрунтованим та відмовив у задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 29.06.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3363/23 призначено на 03.08.2023.

У судовому засіданні 03.08.2023 оголошено перерву до 17.08.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримв заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак у поданому до суду 29.03.2023 клопотанні просив суд розглядати дану справу за відсутності (без участі) представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс".

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (постачальник) укладено договір поставки № 2/2020/2, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити залізничні вагони, на умовах цього договору. Товар, що поставляється, повинен перебувати в базі даних по власниках вагонів і моделям вагонів в АБД ПВ (Автоматизована База Даних вантажних вагонів для країн СНД і Балтії).

Згідно специфікації № 1 від 02.03.2020 до договору поставки № 2/2020/2 від 02.03.2020, позивач придбав наступні вагони, зокрема № 22500037, № 23884224, № 23996051.

Позивач зазначає, що він є власником технічно справних та комерційно придатних до перевезень залізничних вантажних вагонів №22500037, №23884224, №23996051, що мають право виходу на колії загального користування і курсування по залізницях України.

Також, позивач вказує, що вищевказані вагони позивача знаходяться в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" на підставі укладеного між ними договору №2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 (в редакції додаткової угоди №09 від 07.12.2020, додаткадої угоди № 12 від 26.11.2021, додатку №29 від 01.02.2022, що є його невід?ємними частинами).

Отже, ТОВ "Рейл Інвестментс" є власником вагонів №22500037, №23884224, №23996051, а ТОВ "Рейл Лоджистікс" їх орендарем.

Як зазначає позивач, його вагони використовуються на залізничних коліях Акціонерного товариства "Українська залізниця" для перевезення різної продукції у порядку, встановленому договором та / або чинним законодавством України.

В технічних паспортах форми ВУ-4М щодо вагонів позивача відображено, зокрема, що:

- останній деповський ремонт вагону № 22500037 був проведений 20.07.2017, капітальний - 25.05.2021;

- останній деповський ремонт вагону № 23996051 був проведений 23.08.2017, капітальний - 28.05.2021;

- останній деповський ремонт вагону № 23884224 був проведений 21.09.2017, капітальний 19.05.2021p.

Граничні строки (дати) експлуатації (строк служби) вагонів позивача на коліях загального користування визначені у Технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037 та №23884224), виконаному ТОВ «ІЦ РЕСУРС» та погодженому Департаментом розвитку і технічної політики АТ "Українська залізниця" 17.05.2021, а також Технічному рішенні №5460 від 11.05.2021 (щодо вагону №23996051), виконаному ТОВ «ЦІ РЕСУРС» та погодженому Департаментом розвитку і технічної політики АТ "Українська залізниця" 13.05.2021.

Відповідно до Технічного рішення №5433 граничний строк експлуатації (строк служби) продовжено: вагону №22500037 - до 05.05.2037, вагону № 23884224 - до 01.05.2037. Технічним рішенням №5460 граничний строк експлуатації (строк служби) вагону №23996051 продовжено до 11.05.2037.

Аналогічна інформація щодо продовження строку служби вагонів позивача вказана і в їх технічних паспортах форми ВУ-4М.

Позивач вказує, що Технічне рішення №5433 та Технічне рішення №5460, якими продовжений строк служби вагонів позивача, були виконані на підставі та у відповідності до Положення про продовження терміну служби вантажних вагонів, що курсують у міжнародному сполученні, затвердженого Радою щодо залізничного транспорту країн-учасників Співдружності, протокол №52 від 13-14.05.2010. Станом на дату виконання Технічного рішення №5433 та Технічного рішення №5460, Положення №52 було чинним та будь-якого іншого нормативного документу, яким би було врегульовано відносини (процедуру) щодо продовження строку служби вантажних вагонів, на дату виконання вищезазначених технічних рішень (05.05.2021 р. / 11.05.2021 р.), не існувало.

01.02.2022 набрав чинності Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України №647 від 30.11.2021р.

Крім того, наказом №647 затверджені Строки продовження експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств) та визначені в додатку до нього.

Підпунктом 1.1 п. 1 Додатку до Наказу №647 для типу вантажних вагонів з кодом 204 (а саме під таким кодом значиться тип вагонів позивача) граничний строк експлуатації встановлений на рівні 48 років (з дати побудови).

В картотечних даних ГІОЦ УЗ 1367 2610 21.02.2022 11:44 ВУ зазначено, що дата побудови вагону № 22500037 - 1974 р., а вагонів № 23884224, №23996051 - 1973 р.

Однак, як зазначає позивач, з набранням чинності Наказом №647, відповідач, безпідставно змінив інформацію щодо граничного строку експлуатації вагонів позивача в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (далі - «АБД ПВ»). Тобто Відповідач протиправно змінив раніше продовжені та зафіксовані в чинному Технічному рішенні №5433 та Технічному рішенні №5460 строки служби вагонів позивача. Внаслідок таких дій відповідача були порушені права позивача, оскільки строк служби (експлуатації) вагонів позивача, який був продовжений Технічним рішенням №5433 та Технічним рішенням №5460 до 2037 року, відповідач фактично скасував.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно вніс в АБД ПВ нові дати строку граничної експлуатації вагонів позивача всупереч раніше продовженому граничному строку їх служби, які станом на дату пред`явлення цього позову вже наступили (31.12.2021 та 01.01.2022). Тож, з дати набрання чинності наказом №647 (01.02.2022), відповідач протиправно визначив вагони позивача як такі, що не мають продовженого строку служби попри те, що такий строк був продовжений до 2037 року, що, на думку позивача, суперечить нормам чинного законодавства.

26.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою №283/09/22 від 26.09.2022, в якій вказував про недопустимість самовільного внесення відповідачем даних до АБД ПВ відносно вагонів позивача, які не відповідають фактичному строку їх служби, що зазначений у технічному рішенні №5433 та технічному рішенні №5460, та просив відповідача привести такі дані у відповідність до вищевказаних технічних рішень.

Листом № ЦВ-10/268 від 20.10.2022 відповідач надав відповідь на вищезазначену вимогу позивача, в якому зазначив, що технічні рішення на продовження строку служби вантажних вагонів, які не відповідають вимогам нормативів, встановлених наказом № 647. що має статус нормативно-правового акту, не можуть бути реалізовані.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що в чинному Технічному рішенні №5433 та Технічному рішенні №5460 зазначено, що строк служби (граничний строк експлуатації) вагонів позивача №22500037, №23884224, №23996051 продовжений відповідно до 05.05.2037, 01.05.2037 та 11.05.2037. Проте після набрання чинності наказом №647 вказані вище строки служби вагонів позивача були протиправно та безпідставно змінені відповідачем в АБД ПВ відповідно на 01.01.2022 та 31.12.2021. Вказані дії відповідача обмежили позивача, як власника, у реалізації своїх прав відносно залізничних вагонів, зокрема, у праві користування вагонами, тобто їх повноцінного використання у господарській діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що заборона експлуатації (навантаження) вагонів позивача з вищезазначених причин зумовила їх простій у перевезеннях, що негативно вплинуло на виконання договірних відносин та залізничну логістику. Наказ №647 не містить норми, яка б скасовувала чи зупиняла дію раніше виконаних (тобто до набрання чинності Наказом №647) технічних рішень (в тому числі Технічного рішення №5433 та Технічного рішення №5460) на залізничні вагони в частині продовжених строків їх служби (експлуатації). Позивач зазначає, що технічні рішення є чинними та мають застосовуватися в частині продовженого строку служби вагонів позивача до спливу зазначеного у них строку, тобто до 2037 року, а наказ №647 не передбачає автоматичної зміни граничних строків експлуатації (строку служби) вагонів, що визначені у технічних рішеннях, виконаних до набрання ним чинності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Чатиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок щодо застосування частини першо статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.

Саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.

За пунктами 1 та 2 Порядку він встановлює механізм проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником. Цей Порядок є обов`язковим при проведенні комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів, у тому числі вагонів загального користування, установленого виробником

За визначеннями, наведеними у пункті 4 Порядку, продовження строку експлуатації вантажного вагона - здійснення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій з вантажним вагоном, строк експлуатації якого, установлений виробником, закінчився або закінчується протягом останнього міжремонтного періоду, а термін продовження строку експлуатації вантажного вагона - календарна дата, до якої може бути продовжено експлуатацію вантажного вагона в межах строку продовження експлуатації вантажного вагона.

Відповідно граничний строк експлуатації вантажного вагона (за пунктом 4 Порядку) - строк, який складається із строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вантажного вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, який затверджений Наказом № 647, документом, який видається спеціалізованою організацією за результатами проведення комплексу діагностичних операцій вантажного вагона з метою продовження строку експлуатації вантажних вагонів, є технічне рішення.

Із положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 слідує, що останній набирає чинності з 01.01.2022, але не раніше ніж через один місяць з дня його офіційного опублікування.

Тобто, наказ № 647, яким затверджений Порядок, набрав законної сили 01.01.2022; цей наказ не встановлює застосування його положень зі зворотною силою. Водночас Наказ № 647 не містить положень про те, що технічні рішення, якими продовжений строк експлуатації вантажних вагонів, видані до 01.01.2022, скасовуються чи втрачають чинність.

Позивач, реалізуючи повноваження власника спірних вагонів, вчинив необхідні у відповідний період дії з визначення строку служби вагонів, які давали йому можливість в розумних межах передбачити використання майна у своїй господарській діяльності та розраховувати на таке майно.

Також, суд зазначає, що наказ Міністерства інфраструктури України № 647 не містить будь-яких посилань на те, що продовжені до його прийняття строки експлуатації вагонів зменшуються, а відповідні технічні рішення, якими були продовжені такі строки, є недійсними/незаконними та/або не підлягають застосуванню.

За таких обставин, враховуючи, що наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 набрав законної сили 01.01.2022 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z1677-21), та в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, суд дійшов висновку, що дія даного наказу не поширюється на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22.

Таким чином, оскільки відповідно до технічного рішення від 05.05.2021 № 5433 строк служби вагону № 22500037 продовжений до 05.05.2037, вагону № 23884224 - до 01.05.2037 та згідно технічного рішення № 5460 строк служби вагону № 23996051 продовжено до 11.05.2023, що також відображено в технічних паспортах вагонів, відповідач не мав правових підстав для зміни строку використання вагонів зі встановленням таких строків до 31.12.2021 та 01.01.2022, відповідно, на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20 зазначено, що спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Оцінюючи ефективність способу захисту, суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

Нормами статті 317, 319 Цивільного кодексу України визначений зміст права власності: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; а також здійснення права власності: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 14.02.2015 № 168/26613, заборона курсування - неможливість вагона рухатися коліями загального користування у порожньому і навантаженому станах за наявності перешкод, зазначених в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів.

Згідно з пунктом 3.2 Правил не допускається випуск на колії загального користування власних вантажних вагонів, не занесених до АБД ПВ, крім випадків, передбачених пунктом 4.14 розділу IV цих Правил.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Так, посилаючись на наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, відповідач у листі № ЦВ-10/268 від 20.10.2022 зазначив, що технічні рішення на продовження строку служби вантажних вагонів, які не відповідають вимогам нормативів, встановлених наказом № 647, що має статус нормативно-правового акту, не можуть бути реалізовані.

З огляду на наведене, оскільки відповідно до технічних рішень № 5433 від 05.05.2021 та № 5460 від 11.05.2021 строк служби спірних вагонів позивача № 23884224, № 22500037, № 23996051 продовжені до 01.05.2023, до 05.05.2023 та до 11.05.2023 відповідно, та підстави для застосування положень наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 щодо зміни граничного строку використання вагону відсутні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобов`язання віідповідача внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності позивачу вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051).

Таким чином, позовні вимоги в ційй частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 282 492, 00 грн., з яких:

- 131 670, 00 грн сума штрафу сплачена позивачем орендарю - ТОВ "Рейл Лоджистікс" за договором № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017;

- 150 822, 00 грн - сума неотриманої позивачем з вини відповідача орендної плати за договором № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017 за період вимушеного виведення вагонів з оренди до дати їх заміни аналогічними вагонами у такій самій кількості, тобто за період з 05.03.2022 по 29.09.2022.

Як зазначає позивач, незаконні дії відповідача призвели до того, що вагони позивача з продовженим до 2037 року строком служби, згідно технічних рішень №5433 та №5460, з 01.02.2022 набули статусу таких, що не мають продовженого строку служби, оскільки їх граничний строк експлуатації нібито вже сплив на підставі наказу №647. Внаслідок чого вагони позивача у подальшому і не приймалися відповідачем до навантаження та перевезення. У зв?язку з цим позивач поніс суттєві збитки.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (орендодавець) укладено договір № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад), технічно справний та комерційно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, дата будови в вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2. договору, орендодавець гарантує, що РС, який передається в оренду відповідно до цього Договору не має обмежень для перевезень коліями загального користування, не знаходиться під заставою, арештом, податковою заставою, іншою забороною відчуження, не переданий у користування іншим особам та не існує ніяких обмежень для передачі РС в оренду.

Згідно п. 1.3. договору, орендодавець передає орендареві РС, що має право виходу на шляхи загального користування і курсувания по залізницях України (крім тимчасово окупованих територій України) та курсувания по залізницях країн СНД і Балтії.

За умовами п. 2.1. договору, передача рухомого складу в оренду за погодженням сторін відбувається:

2.1.1. На станціях їх фактичної дислокації з оформленням Акту прийому - передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін. День підписання Акту прийому-передачі вважається першим днем оренди.

2.1.2. На станціях вказаних Орендарем з оформленням Акту прийому - передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін. День підписання Акту прийому-передачі вважається перших днем оренди і відповідає даті прибуття (дата календарного штемпеля в залізничній накладній станції з прибуття) вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України або даним ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця».

В Актах прийому-передачі фіксуються номери вагонів, модель, вид РС, дати побудови, що передаються в оренду. Технічний стан рухомого складу, номер вагона, модель, дата побудови вагона, рік виготовлення, номери колісних пар і литих деталей візка фіксуються в Актах технічного огляду (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору, орендодавець передає Орендареві рухомий склад в технічно справному і комерційно придатному стані, а також без будь-яких обмежень щодо його перевезень по коліях загального користування.

Згідно п. 3.1.2 договору, орендодавець своїми силами та за власний рахунок проводить: планові ремонти вагонів (капітальний та деповський); планову технічну ревізію розвантажувальних механізмів РС; технічне обслуговування вагонів ТОв-2 з відчепленням від поїзда, необхідність в проведенні яких виникла з причин, що засвідчуються Актом-рекламацією форми ВУ-41: а) перегрів букси колісної пари; б) тріщина-злам бокових і надресорних балок візка або прострочений термін придатності надресорних балок, бокових рам ; в) тріщина, злам обода-диска, осі колісної пари, прострочений термін придатності колісних пар: г) тріщина-злам автозчепів, поглинальних апаратів.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендар своїми силами та за власний рахунок здійснює технічне обслуговування рухомого складу з відчепленням його від поїзда і при підготовці під завантаження (ТОв-1, ТОв-2), а також несе всі витрати пов?язані з його організацією, за винятком поточних ремонтів, вказаних в п.3.1.2. Договору, які відповідно до умов договору здійснює орендодавець.

Відповідно до п. 5.10 договору, у разі настання обставин, що унеможливлюють перевезення орендованого Орендарем РС по коліях загального користування з причин технічної невідповідності РС (крім ремонтів передбачених п. 3.2.4. цього Договору), прострочення капітального та/або планового ремонту, ремонтів передбачених п. 3.1.2. цього Договору, будь-якої заборони перевезення орендованого РС коліями загального курсування, арешт, тощо, Орендар має право стягнути з Орендодавця, а Орендодавець сплатити на вимогу Орендаря штраф в розмірі діючої орендної плати на даний РС за кожний такий вагон, за кожний день неможливості перевезення такого РС по коліях загального користування до дати надання в оренду Орендодавцем іншого аналогічного РС у тій самій кількості або до кінця поточного року у разі ненадання Орендарю Орендодавцем іншого аналогічного РС. Сторони домовилися, що передбачена у п. 5.10 цього Договору відповідальність Орендодавця (у вигляді сплати Орендарю штрафу) наступає незалежно від наявності вини Орендодавця у настанні обставин, що унеможливлюють перевезення орендованого Орендарем РС по коліях загального користування.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 30.06.2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 26.11.2021).

З матеріалів справи також вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (орендодавець) складено та підписано акти прийому-передачі вагонів в оренду № 1-КВ від 26.03.2019, №4-КВ від 30.03.2020 та № 5-КВ від 31.03.2020, відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду наступні вагони, зокрема: № 22500037, № 23884224, № 23996051.

Як встановлено судом вище, з 01.02.2022 (дата набрання чинності Наказом №647) вагони позивача перестали прийматися відповідачем під перевезення по коліях загального користування у зв?язку із закінченням граничного строку їх експлуатації (служби).

04.02.2022 ТОВ "Рейл Лоджистікс" звернувся до позивача з листом №604-02-22-ЛИ щодо неможливості експлуатації орендованих вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 з 01.02.2022 у зв?язку з відмовою відповідача приймати їх до перевезень.

У відповідь на вищезазначений лист третьої особи, позивач листом №09-02-22 від 09.02.2022 повідомив, що він вживає усіх можливих заходів для того, щоб вирішити цю ситуацію.

04.03.2022 вагони позивача № 22500037, № 23884224, № 23996051, які потрапили під заборону перевезення по коліях загального користування, були повернуті орендарем з оренди позивачу, про що оформлено акт прийому-передачі вагонів з оренди №6-КВ.

30.09.2022 на заміну вимушено повернутим з оренди залізничним вагонам орендодавець (позивач) передав орендарю (третій особі) інші вагони у такій самій кількості, про що оформлено акт прийому-передачі вагонів в оренду №7-КВ.

Тож, у період з 05.03.2022р. (день, що слідує за днем повернення вагонів з оренди згідно акту прийому-передачі №6-КВ) по 29.09.2022 (день, що передує дню заміни повернутих з оренди вагонів на аналогічні згідно акту прийому-передачі №7-КВ) включно (всього 209 днів), орендар не міг використовувати вагони за цільовим призначенням на коліях загального користування з причин їх технічної невідповідності (у зв?язку із закінченням строку експлуатації).

Тож, у зв`язку з настанням обставин, які унеможливили перевезення орендованого орендарем РС по коліях загального користування з причин технічної невідповідності РС (у зв?язку із закінченням граничного строку експлуатації) та реалізуючи надане п. 5.10 договору №2-29/09-17 право, 17.11.2022 орендар направив орендодавцю претензію №1 про сплату штрафу на суму 131 670,00 грн. Зазначений у Претензії №l алгоритм розрахунку штрафу за п. 5.10 Договору №2-29/09-17 наступний: 209 дн. х 3 ваг. х 210,00 грн. = 131 670,00 грн.; де: 209 дн. - кількість днів (у проміжку з 05.03.2022 по 29.09.2022 включно), упродовж яких існували обставини, що унеможливили перевезення орендованих орендарем вагонів по коліях загального користування; 3 ваг. - кількість вагонів; 210.00 грн. - ставка орендної плати, яка діяла за договором №2-29/09-17 (в редакції додатку №29 від 01.02.2022).

Вказаний штраф був сплачений позивачем 23.02.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 3468 на суму 131 670, 00 грн.

Тож, сплачений позивачем на користь третьої особи штраф на суму 131 670, 00 грн. є збитком позивача, який зумовлений поведінкою відповідача, яка полягала у зміні інформації щодо граничного строку експлуатації вагонів позивача в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, у зв`язку з чим вагони позивача № 22500037, № 23884224, № 23996051 не приймалися до перевезення.

Крім того, за період з 05.03.2022 по 29.09.2022 включно (проміжок часу з дня повернення вагонів з оренди згідно акту прийому-передачі №6-КВ до дня заміни повернутих з оренди вагонів на аналогічні у такій самій кількості згідно акта прийому-передачі №7-КВ, всього 209 днів), позивач не отримав від ТОВ "Рейл Лоджистікс" (орендаря) орендної плати, як це передбачено умовами пп. 3.2.2 п. 3.2, п. п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Договору №2-29/09-17, але на яку він розраховував та повинен був отримати за умови неповернення залізничних вагонів з оренди у зв?язку з діями відповідача щодо внесення даних до АБД ПВ відносно вагонів позивача, які не відповідають фактичному строку їх служби, який зазначений у Технічних рішеннях №5433 та №5460, що стало причиною неприйняття відповідачем таких вагонів до перевезення навантаження по коліях загального користування.

Розмір неотриманої позивачем орендної плати за період з 05.03.2022 по 29.09.2022 включно становить 150 822, 00 грн, яка розрахована позивачем наступним чином: (57 дн. x 3 ваг. х 210,00 грн.) + (152 дн. х 3 ваг. х 252,00 грн.) = 150 822,00 грн., де:

- 57 дн. - кількість днів (у проміжку з 05.03.2022 по 30.04.2022 включно), упродовж яких існували обставини, що унеможливили перевезення орендованих орендарем вагонів по коліях загального користування, та упродовож яких діяла ставка орендної плати за один вагон за добу у розмірі 210,00 грн.;

- 210,00 грн. - ставка орендної плати за один вагон за добу, яка діяла за договором №2-29/09- 17 (в редакції Додатку №29 від 01.02.2022) на дату неможливості перевезення вагонів по коліях загального користування (дату вимушеного виведення вагонів з оренди), а саме: з 01.03.2022 по 30.04.2022;

- 152 дн. - кількість днів (у проміжку з 01.05.2022 по 29.09.2022 включно), упродовж яких існували обставини, що унеможливили перевезення орендованих Орендарем вагонів по коліях загального користування, та упродовж яких діяла ставка орендної плати за один вагон за добу у розмірі 252,00 грн.;

- 252,00 грн. - ставка орендної плати за один вагон за добу, яка діяла за договором №2-29/09- 17 (в редакції додатку №29 від 01.02.2022) на дату неможливості перевезення вагонів по коліях загального користування (дату вимушеного виведення вагонів з оренди), а саме: з 01.05.2022 по 29.09.2022.

- 3 ваг. - кількість вимушено виведених орендарем з оренди залізничних вагонів у зв?язку з неможливістю їх використання (внаслідок дій відповідача щодо внесення даних до АБД ПВ відносно вагонів позивача, які не відповідають фактичному строку їх служби, який зазначений у чинному технічному рішенні №5433 та технічному рішенні № 5460).

Тож, 150 822,00 грн. це загальна сума орендної плати, яку позивач не отримав від ТОВ "Рейл Лоджистікс" за договором №2-29/09-17 за період з 05.03.2022 по 29.09.2022.

Таким чином, внаслідок дій відповідача, які полягали у зміні інформації щодо граничного строку експлуатації вагонів позивача в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, у зв`язку з чим вагони позивача № 22500037, № 23884224, № 23996051 не приймалися до перевезення, позивач зазнав збитків не тільки у вигляді сплаченого ТОВ "Рейл Лоджистікс" штрафу у розмірі 131 670, 00 гри., а також у вигляді неотриманої орендної плати у розмірі 150 822, 00 грн. за період вимушеного повернення вагонів з оренди до дати їх заміни аналогічними вагонами у такій самій кількості (тобто за період з 05.03.2022 по 29.09.2022).

При цьому, позивач не поніс би таких збитків за умови дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.

Отже, загальна сума збитків позивача, яка складається з суми сплаченого ним орендарю штрафу - 131 670,00 грн. та з суми неотриманої позивачем орендної плати за договором №2-29/09-17 за період повернення вагонів з оренди до дати їх заміни аналогічними вагонами у такій самій кількості, а саме за період з 05.03.2022 по 29.09.2022 у розмірі 150 822, 00 грн., що загалом становить 282 492, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України протиправність дій відповідача, які виразились у застосуванні до позивача Порядку, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647, який не підлягав застосуванню, у зв`язку з чим відповідач змінив інформацію щодо граничних строків експлуатації вагонів позивача в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів та вагони позивача № 22500037, № 23884224, № 23996051 не приймалися до перевезення, внаслідок таких дій відповідача позивачем був сплачений штраф у розмірі 131 670,00 грн. на підставі п. 5.10 договору № 2-29/09-17 оренди залізничного рухомого складу від 28.09.2017, а також не отримано суму орендної плати від ТОВ "Рейл Лоджистікс" за договором №2-29/09-17 за період з 05.03.2022 по 29.09.2022 у розмірі 150 822, 00 грн., що загалом становить 282 492, 00 грн.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду відсутності його вини, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками кредитора, а також наявності обставин, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині стягнення збитків у загальному розмірі 282 492, 00 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" - задовольнити.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40075815) внести до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані (відомості) щодо належних на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (вул. Ділова, буд. 5, корпус 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 39195058) вагонів № 22500037, № 23884224, № 23996051 у частині граничних строків (дат) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічному рішенні № 5433 від 05.05.2021 (щодо вагонів № 22500037, № 23884224) та технічному рішенні № 5460 від 11.05.2021 (щодо вагону № 23996051).

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інвестментс" (вул. Ділова, буд. 5, корпус 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 39195058) 282 492 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 00 коп. - збитків та 6 921 (шість тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн 38 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 28.08.2023.

Суддя Щербаков С.О.