Рішення № 113119956, 16.08.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/204/21-32/49/22-5/68/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 Справа № 908/3645/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул.Машинобудівників, б. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570)

До відповідача: Фермерського господарства Зустріч (вул. Кібенка, б. 22, с. Новояковлівка, Оріхівський р-н, Запорізька область, 70536, код ЄДРПОУ 24904657)

про стягнення 1 369 252,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Василюк Є.В., ордер серії АА № 1162850 від 06.12.2021, свідоцтво ЗР №21/2898 від 11.10.2021, адвокат (в режимі відеоконференцзв`язку);

від відповідача: Василенко Л.О., ордер серії АР № 1110734 від 04.04.2023;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас з позовом до відповідача Фермерського господарства Зустріч, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 48% річних у сумі 181 361,82 грн., пеню у сумі 133 093,33 грн., штраф у сумі 1 054 796,87 грн.

13.12.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3645/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А. Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3645/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін. 05.01.2022 від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якій також викладено клопотання про залишення позову без розгляду. Ухвалою суду від 12.01.2022 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Підготовче провадження призначено на 01.02.2022 о 12 год. 30 хв. 01.02.2022 судом проведено підготовче судове засідання у справі № 908/3645/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2022, справу 908/3645/21 визначено для розгляду судді Колодій Н.А. Ухвалою від 15.03.2022 прийнято справу № 908/3645/21 до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 35/204/21-32/49/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та дату судового засідання учасникам судового процесу буде повідомлено Господарським судом Запорізької області додатково.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.03.2023 на підставі наказу голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Колодій Н.А. зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку на підставі Рішення ВРП від 21.02.2023 № 103/0/15-23, справу № 908/3645/21 та заяву Фермерського господарства Зустріч від 04.01.2022 за вих. №04/01/22 про залишення позову без розгляду розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 14.03.2023 справу № 908/3645/21 та заяву Фермерського господарства Зустріч від 04.01.2022 за вих. №04/01/22 про залишення позову без розгляду прийнято до провадження судді Проскурякова К.В. у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та призначити підготовче засідання на 22.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам завчасно до призначеного судового засідання подати письмові пояснення та усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

22.05.2023 від Фермерського господарства Зустріч на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № 22/05/23 від 22.05.2023 (вх. №10923/08-08/23 від 22.05.2023) про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання для надання відповідачу часу для надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 12.06.2023 заяву ТОВ Агрозахист Донбас задоволено, судове засідання, призначене на 19.06.2023 о 12 год. 30 хв. ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи EasyCon.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.06.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 19.06.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.07.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.07.2023р. судом оголошувалися перерви до 10.08.2023р. та 16.08.2023р.

В судовому засіданні 16.08.2023р., яке здійснювалося із застосуванням системи звукозапису судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд та системи відеоконференцзв`язку, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на виконання укладеного 28.09.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі - позивач, постачальник) та Фермерським господарством «Зустріч» (далі - покупець, відповідач) Договору поставки №8165/18/ЗП та Додатків №1-20 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 6 456 445,49 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач з урахуванням повернення повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 6 456 445,49 грн., в т.ч. ПДВ. Однак всупереч умовам Договору відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором. З урахуванням вимог ст.530, ч. 1 ст.549, ч.2 ст.551, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України та відповідно до умов ст. 7 Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 133 093,33 грн., штрафи (п.7.8 Договору) в розмірі 1 054 796,87 грн., 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 181 361,82 грн., які просить стягнути з Відповідача.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказавши, що ним у повному обсязі оплачена вартість товару за Договором поставки №8165/18/ЗП від 28.09.2017 року у 2017 та 2018 роках, що не заперечується Позивачем, між сторонами відсутній спір щодо сплати основної суми заборгованості за вказаним Договором. Позивачем не надано доказів прострочення оплати заборгованості Відповідачем та безпідставно не враховані здійснені Відповідачем платежі з метою штучного збільшення періоду прострочення і відповідно збільшення нарахування пені, штрафу та процентів. Позивачем в підтвердження нібито допущеного Відповідачем прострочення оплати за 20 Додатками до Договору поставки надано виписки з особового рахунку від 19.10.2017р., 17.10.2018р., 23.10.2018р., 30.10.2018р., 02.11.2018р., 15.11.2018р. та рух коштів по рахунку за інтервалом дат з 19.10.2017 по 15.11. 2018р. Але вказані виписки не містять посилання на оплату за Додатками за Договором поставки, за кожним з яких Позивачем здійснено розрахунок суми пені, 48% річних та інфляційних витрат, а містять посилання на Акти звірки, зокрема від 16.10.2018р., 30.10.2017 р.. 04.11.2017р, які не додані Позивачем до позову. Рух коштів по рахунку за інтервалом дат з 19.10.2017 по 15.11. 2018р. не містить оплат за виписками з особового рахунку від 23.10.2018р., 30.10.2018р., 02.11.2018р., 15.11.2018р. Також Позивачем не додано до позову документи, на які зроблено посилання в призначенні 4 платежів відображених у Руху коштів по рахунку за інтервалом дат з 19.10.2017 по 15.11. 2018р., а саме: рахунок №6073 від 10.10.17р., рахунок №6054 від 29.09.2017 р., рахунок 36053 від 28.09.2017; акт звірки станом на 30.10.2017р.; акт звірки станом на 04.11.2017р.; акт звірки №1від 30.10.2017р. Таким чином, з наданих позивачем доказів по справі неможливо встановити ні факт прострочення сплати Відповідачем основної суми боргу за Договором поставки № 8165/18/ЗП укладеним 28.09.2017 року, ні строк прострочення платежів за кожним Додатком до цього Договору. Крім того, Позивач здійснив нарахування пені, штрафу, 48% річних, за усіма специфікаціями Договору № 8165/18/ЗП від 28.09.2017, без урахування здійснених Відповідачем оплат за наступними платіжними дорученнями: №206 від 28.09.17р., №42 від 28.09.17р., №50 від 03.10.17р., №61 від 12.10.17р., №476 від 10.07.18р., №554 від 09.08.18р., №223 від 05.09.18р. на загальну суму 1 263 207.54 гри., які вже подані до суду разом із заявою із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та залишення позову без розгляду відповідно до п.3.ч.1.ст.226 ГПК України. Також Позивачем безпідставно заявлено вимоги щодо нарахування штрафу, пені і процентів на загальну суму 418 944,43 грн. на повернутий товар за Додатками 3 та 4 на загальну суму 2 093 129,88 грн. відповідно до накладної на повернення №18 від 25.04.2018 року та Додатку на повернення №1 від 25.04.2018р. на загальну суму 1 968 717,48 грн. Товар за додатком 3 був повернутий у повному обсязі, а за додатком 4, з урахуванням повернення Відповідачем Позивачеві насіння соняшнику вартістю 722597,90 грн., вартість товару поставленого Позивачем Відповідачеві за товару складає 124 412,40 грн. В п. 1 вказаного Додатку про повернення сторони домовилися, що Покупець повертає Постачальнику Товар, отриманий в нього раніше, і Постачальник не заперечує проти такого повернення, і не вважає таке, як порушення умов Договору. Оскільки поставка товару на суму 1 968 717,48 грн. не відбулась за погодженням сторін, тому підстави для застосування відповідальності за прострочення грошового зобов`язання не вбачається. Відповідно до вимог п. 7.9 Договору в якому Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. Отже, позивач не має права на стягнення штрафу та пені після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідач, керуючись ст. 267 ЦК, заявляє про застосування строку позовної давності по справі №908/3645/21 до вимог про стягнення штрафу у сумі 1054796,87 грн. та пені у сумі 133093,33 грн. Відповідачем здійснено контррозрахунок 48% річних з урахуванням повернення товару за Додатком №3 та часткового повернення товару за Додатком №4, з урахування грошових коштів сплачених Відповідачем платіжними дорученнями: №206 від 28.09.17р., №42 від 28.09.17р., №50 від 03.10.17р., №61 від 12.10.17р., №476 від 10.07.18р., №554 від 09.08.18р., №223 від 05.09.18р., та за даними Відповідача загальна сума 48% не може перевищувати 49 970,12 грн. Просить у позові відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив від 25.01.2022р. Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору поставки №8165/18/ЗП від 28.0917р. та Додатків до нього, Позивачем було поставлено Товарів на суму 6 456 445,49 грн., а Відповідачем зазначена сума була оплачена, проте з порушеннями строків оплат. Оплати згідно платіжних доручень №206 від 28.09.17р.; №42 від 28.09.17р.; №50 від 03.10.17р.; №61 від 12.10.17р.; №476 від 10.07.18р.; №554 від 09.08.18р., №223 від 05.09.18р. не відносяться до даного Договору. Згідно п.3.6 Договору та оскільки, в призначенні платежів не було зазначено згідно якого Додатку до Договору здійснювалась оплата, Позивач (Постачальник) зараховував дані оплати по Додаткам строк оплати, яких наступав раніше Відповідно до Додатку на повернення товару №1 від 25.04.18р. до Договору було повернуто Товар на суму 1968717,48 грн. Зазначений Товар було поставлено на підставі Додатку №3 від 17.10.17р. та Додатку №4 від 17.10.17р. до Договору, що також підтверджується видатковою накладною №9636 від 17.10.17р. Товар було поставлено 17.10.17р., а його повернення відбулось лише 25.04.18р. Зазначене повернення Товару відбулось у зв`язку з тим, що Відповідач (Покупець) не використав у свої господарській діяльності, а Позивач (Постачальник) пішов на зустріч та погодився здійснити повернення Товару. Проте, до моменту повернення Товару Відповідач (Покупець) був зобов`язаний оплатити Товар згідно відповідних Додатків до Договору і лише після повернення Товару зазначений обов`язок вважається виконаним. Тому нарахування штрафних санкцій на поставлений Товар до моменту його повернення є правомірним. Відповідачем допущено суттєві та систематичні порушення строків виконання грошових зобов`язань по договору поставки та грубе порушення умов договору щодо своєчасної оплати отриманих товарів. Поставлені позивачем засоби захисту рослин були придбані останнім у виробників та їх офіційних дистриб`юторів з покладенням на ТОВ «Агрозахист Донбас» відповідних договірних зобов`язань щодо строків оплати, прив`язки до валютного курсу гривня-долар США/Євро та фіксування відповідних штрафних санкцій за прострочення їх виконання. За результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103 391,00 грн., що підтверджується відповідним звітом про фінансові результати. Такі негативні фінансові показники зумовлені порушенням строків оплати поставлених товарів покупцями ТОВ «Агрозахист Донбас», в т.ч. і затримкою оплати відповідачем поставлених товарів до 5 місяців, що є суттєвим порушенням фінансової дисципліни. Поряд з цим, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати поставлених товарів. Відповідачем не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати товарів. Крім того, відповідачем не надано відповідних документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а також; доказів про наявність заборгованості контрагентів.

У відповіді на відзив від 13.02.2022р. Позивач додатково до наведеного зазначив, що п.3.6 Договору передбачений чіткий порядок здійснення оплат: Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» повинен вказати згідно якого договору та якого додатку перераховано платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в т.ч. за ту, що поставлена в минулі періоди. Відповідач порушуючи порядок оплати визначений Договором несе ризики настання несприятливих наслідків. В призначенні платежу платіжних доручень відповідачем не вказано додатки, згідно яких проведено оплати, а тому платежі відносяться на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Посилаючись на ч. 1 ст.334, ч.1 ст. 599, ч. 1 ст.692 ЦК України вказує, що зобов`язання по поставці Товару Позивачем було належним чином виконано шляхом поставки Товару, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №9636 від 17.10.17р., відповідно зобов`язання Позивача по поставці Товару є припиненим. Крім того, належне виконання зобов`язання по поставці Товару підтверджується відсутність складеного та підписаного сторонами Акту приймання по кількості та якості або Акту про приховані недоліки Товару у відповідності до п. 6.4. Договору. Отже, після прийняття Товару до Відповідача перейшло право власності на даний Товар та у Відповідача виник обов`язок по оплаті даного Товару. До моменту оплати вартості всього поставленого Товару зобов`язання Відповідача по оплаті Товару не припиняється. Так дійсно, у п. 1 Додатку на повернення визначено наступне: «Сторони домовилися, що Покупець повертає Постачальнику Товар, отриманий в нього раніше, і Постачальник не заперечує проти такого повернення, і не вважає таке, як порушення умов договору.». Слово «таке» застосовується з метою уникнення повторення словосполучення «такого повернення». Відповідно конструкція п.1 Додатку на повернення означає, що Постачальник не заперечує проти повернення Товару і не вважає повернення Товару, як порушення умов Договору. П.1 в Додатку на повернення був викладений з метою підтвердження Позивачем не застосування наслідків необґрунтованого повернення Товару, передбачених пп.7.1.1. Договору (за відмову від отримання продукті або в разі необґрунтованого повернення продукті, якою є насіння, сплачує штраф у розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції). В той час зазначеним пунктом не передбачена відмова Постачальника від застосування штрафних санкцій передбачених Договором за порушення строків оплати за Додатком № 3 та Додатком №4. В п. 7.9. Договору визначено, що сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкції (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 ЦКУ, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання. Отже, оскільки сторони відповідно до п. 6 ст.232 ГКУ встановили в Договорі інший строї припинення нарахування штрафних санкцій - «припиняється в день виконання стороною зобов`язання» а не 6-ти місячний термін нарахування, який визначений п. 6 ст.232 ГКУ, то відповідно застосуванню підлягає строк припинення нарахування штрафних санкцій визначений Договором. Вищенаведене узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного суду від 10.09.20р. у справі 916/1777/19. Наведений Відповідачем контррозрахунок вважає хибним, оскільки до нього включені оплати, які не відносяться до даного Договору, а здійсненні на виконання іншого Договору поставки №1809/17/ЗП від 31.03.17р. Позивачем у Додатку №2 до позовної заяви наведений вірний розрахунок 48% річних. Оскільки, статті 257 (загальна позовна давність) та 258 (спеціальна позовна давність) ЦКУ зазначені в п. 12. Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, то незалежно від того, чи змінені (збільшено) тривалість будь-якого із цих видів позовної давності у разі їхнього спливу в періоду ді карантину вони підлягають продовженню на строк дії такого карантину. Законом №540-ІХ від 30.03.20р. законодавець доповнюючи «Прикінцеві та перехідні положення, ЦКУ пунктом 12 визначив, що на період карантину продовжуються строки позовної давності т загальної (ст.257 ЦКУ), так і спеціальної (ст.258 ЦКУ). Тобто вказаним законом №540-ІХ визначені саме види строків позовної давності незалежно від їх тривалості, визначеної в загальному порядку законом (3 роки або 1 рік) чи збільшеної сторонами в договорі. Водночас, в п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ законодавцем не вказані інші статі, зокрема ст.ст.259, 260, 261, інші статті глави 19 «Позовна давність» Книги першої ЦКУ оскільки дані статті не визначають видів позовної давності, а регламентують порядок застосування строків давності (збільшення тривалості за домовленістю сторін в порівнянні із визначеною законом, правила початку перебігу, переривання строків і т.п.). Згідно п.7.9 Договору поставки строк позовної давності сторонами встановлено тривалістю З (три) роки. Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений п.7.9 Договору поставки, припав на час дії карантину на території України, цей строк станом на час звернення позивача із позовом не закінчився та є продовженим на строк дії такого карантину. З огляду на викладене, строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, який не сплив на дату початку карантину 12.03.20р., і останній наразі продовжено, Позивачем не пропущено.

Також 19.07.2023р. Відповідачем подано суду Клопотання про зменшення розміру пені, штрафу та річних, в якому посилаючись на ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідач не зміг своєчасно виконати свої зобов`язання перед Позивачем, оскільки виключно у зв`язку з несприятливими погодними умовами, які склались в 2017 -2018р., зокрема засушлива осінь 2017р. та аномальне зниження температури зимою 2017 -2018 року призвели до неочікуваних додаткових витрат, у зв`язку з необхідністю пересівання с/х культур, внесення додаткових добрив та засобів захисту. Зазначене не дозволило своєчасно та повністю розрахуватись за зобов`язаннями перед Позивачем, оскільки для Відповідача було вкрай необхідним зберегти просіви сільськогосподарських культур, для вирощування яких були вкладені усіх кошти господарства, а загибель цього врожаю призвела б до непоправних збитків. Вперше Відповідач допустив прострочення платежу 19 травня 2018 року, тобто в самий складний фінансовий період для сільськогосподарського підприємства - коли у зв`язку з сезонністю діяльності сільськогосподарських підприємств кошти, отримані від продажу продукції вирощеної у попередньому періоді закінчились, а дохід від продукції поточного року ще не отриманий, оскільки збір врожаю ще не розпочався. Відповідач домовився з Позивачем про поставку засобів захисту та добрив на протязі 2017-2018 року з кінцевим строком оплати після вбору врожаю. ФГ «Зустріч» добросовісно виконало свої зобов`язання по оплаті заборгованості за Договором поставки № 8165/18/ЗП від 28.09.2017 року добровільному порядку та за поставлений Відповідачем товар на протязі 2017-2018 року систематично оплачував вартість поставленого товару в 2017-2018р., а остаточну оплату здійснено фермерським господарством 17.10.2018року. Позивач, починаючи з 2018 року та по день подання позову, не пред`являв до Відповідача жодних претензій щодо несвоєчасного виконання ним зобов`язань за Договором поставки № 8165/18/ЗП від 28.09.2017р. Позивач заявляє стягнення штрафних санкцій по зобов`язанням які виконані Відповідачем Добровільно та в терміни, значно раніше до подання позову, 3-4 роки назад і спір щодо наявності заборгованості по сумам на які нараховує Позивач штрафні санкції відсутній. При цьому, основна сума штрафних санкцій нарахована на прострочення сплати 5577702,42 грн., строк прострочення яких не перевищують від 4 до 33 днів, по строку встановленого для нарахування штрафу 20%. Додаткова сума штрафу 20% (до відсотків та пені) за порушення строків оплати від 4 до 33 днів становить 1 030 049,71 грн. Вважаємо, що заявлені вимоги не є співмірними з можливими понесеними збитками Позивача, при простроченні оплати на такий незначний час і направлені на отримання невиправданих додаткових прибутків для Позивача. Всього Позивач заявив до стягнення штрафних санкцій та збільшеного розміру річних в сумі 1369 252,02 грн., що від суми заборгованості яка за твердженням Позивача існувала в період несвоєчасного виконання Відповідачем Договору від 2 до 151 дня становить майже 25% загальної суми поставки. Вказує, що стягнення штрафних санкції у розмірі вказаному Позивачем негативно вплине на роботу підприємства, оскільки на Фермерське господарство також вплинули негативні наслідки, спричинені спочатку пандемією, що в своє чергу призвело до зменшення доходу, погіршення фінансового стану. З 24.02.2022 року в результаті військовою агресією рф, господарство фактично припинило свою господарську діяльність, оскільки фактично знаходиться в зоні активних бойових дій. Територія господарства і земельні ділянки які використовуються господарством підвергаються постійному артилерійському та ракетним обстрілам. СФГ «Зустріч» знаходиться в с.Новояковлівка Оріхівського району Запорізької області та має розташовані там земельні ділянки. Перебування території в зоні бойових дій, пошкодження майна господарства підтверджується Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №6217/74/01-2023 від 18.07.2023р. та Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022 р., згідно якого с.Новояківлівка (Запорізький район) включено до переліку території активних бойових дій з 12.03.2022 року по 31.12. 2022 року, а з 01.01.2023 року - до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Також, через військову агресію Відповідач не мав змоги зібрати врожай озимих культур у 2022 році, в подальшому засіяти та обробляти земельні ділянки через постійні артилерійські обстріли ворожих військ, внаслідок чого на сьогоднішній день господарська діяльність ФГ «Зустріч» повністю зупинена, з 40 працівників, які працювали до початку повномасштабного вторгнення рф, залишилось 5працівників (4-ро з яких перебувають у відпустці за свій рахунок), які забезпечують схоронність залишків техніки та матеріальних цінностей, що вціліли після прильотів та обстрілів. Також Відповідач також просить суд зменшити нараховані Позивачем відсотки річних за ст.625 ЦК України, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у подібних правовідносинах. Також посилаючись на правову позицію Верховного суду в постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18 зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідач просить суд зменшити на 90% розмір пені, 48% річних та штрафу, тобто до 10% від заявлених Позивачем, що складає: 13 309,33 грн. пені, 18 136,18 грн. 48% річних ті а 105 479,69 грн. штрафу.

В своїх поясненнях від 13.07.2023р. Позивач вказує, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.1 1.19р. №127/15672/16-ц). Водночас, відповідно до п.1 Постанови Кабінету міністрів України №211 від 11.03.20р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУЮ-19» карантин на усій території України було встановлено з 12.03.20р. Відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким було доповнено вказаний Розділ ЦК України на підставі Закону України №540-1Х від 30.03.20р.,під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.20р. та наразі триває. Вищевказане також підтверджується висновками Верховного Суду в постановах від 25.08.21р. у справі №914/1560/20, від 06.05.21р. у справі №903/323/20. Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений ст.ст.257, 258 ЦКУ, п. 7.9 Договору поставки, припав на час дії карантину на території України, цеп строк етанолі на час звернення позивача із позовом не закінчився та є продовженим на строк дії такого карантину. З огляду на викладене, строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат, 48% річних, пені, штрафу, який не сплив на дату початку карантину 12.03.20р., і останній наразі продовжено, позивачем не пропущено. Посилаючись на рішення Верховного Суду в постановах від 07.09.22р. у справі №679/1136/21, від 20.04.23р. у справі №728/1765/21 вказує, що в силу ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, строки позовної давності щодо стягнення пені, штрафу, 48% річних та інфляційних втрат позивачем не пропущено.

У додаткових поясненнях від 10.08.2023р. Позивач вказав, що рахунки на оплату, якщо такі мали місце, то вони передаються покупцю та не зберігаються у продавця. Крім того, Договором поставки №8165/18/ЗП від 28.09.17р. передбачено чіткий порядок оплати, зокрема в пункті 3.6. зазначено: «Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі за ту, що поставлена в ми нулі періоди. Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Касаційний господарський суд в постанові від 29.04.20р. у справі №915/641/19 зазначив: «За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер».

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (постачальник) та Фермерським господарством Зустріч (покупець) укладено договір поставки № 8165/18/ЗП (договір), за умовами п.1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п. 3.1 Договору).

Пунктами 6.1., 6.2., 6.4. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного Товару.

На виконання умов Договору:

- 28.09.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 1 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1 066 512,00 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: -20% в сумі 213 302,40 грн. в строк до 20.10.2017; - 80% в сумі 853 209,60 грн в строк до 02.10.2018. На виконання додатку № 1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1 066 512,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9430 від 28.09.2017;

- 29.09.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 2 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1 132 516,80 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 226 503,36 грн. в строк до 20.10.2017; - 80% в сумі 906 013,44 грн. у строк до 02.10.2018. На виконання додатку № 2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1 132 516,80 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9432 від 29.09.2017;

- 17.10.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 3 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1 101 600,00 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 220 320,00 грн. в строк до 30.10.2017; - 80% в сумі 881 280,00 гри. в строк до 31.03.2018. На виконання додатку № 3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1 101 600,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9636 від 17.10.2017;

- 17.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 4 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 991 529,88 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 198 305,98 грн. в строк до 30.10.2017; - 80% в сумі 793 223,90 грн. в строк до 31.03.2018. На виконання додатку № 4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 991 529,88 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9636 від 17.10.2017;

- 13.03.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 5 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1 446 570,00 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 289 314,00 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 1 157 256,00 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1 446 570,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3549 від 25.04.2018;

- 13.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 6 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 12 967,92 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 2593,58 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 10 374,34 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 6 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 12 967,92 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3571 від 25.04.2018;

- 24.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 7 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 9024,12 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 1804,82 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 7219,30 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 7 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 9024,12 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3792 від 27.04.2018;

- 24.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 8 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 202 992,72 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 40 589,54 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 162 394,18 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 8 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 202 992,72 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 3563 від 25.04.2018, № 3668 від 25.04.2018, № 3672 від 27.04.2018р, № 3667 від 25.04.2018, № 3565 від 24.04.2018, № 3729 від 27.04.2018;

- 25.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 9 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 24 024,66 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 4804,93 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 19 219,73 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 9 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 24 024,66 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3576 від 25.04.2018;

- 25.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 10 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 28 527,72 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 5705,54 грн. в строк до 18.05.2018; - 80% в сумі 22 822,18 грн. в строк до 01.10.2018. На виконання додатку № 10 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 28 527,72 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3560 від 25.04.2018;

- 27.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 11 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 205 507,50 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 41 101,50 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 164 406,00 грн. в строк до 02.10.2018. На виконання додатку № 11 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 205 507,50 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 4158 від 27.04.2018;

- 14.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 12 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 7469,88 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 1493,98 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 5975,90 грн. в строк до 02.10.2018. На виконання додатку № 12 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 7469,88 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6345 від 02.07.2018;

- 21.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 13 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 41 405,76 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 8281,15 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 33 124,61 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 13 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 41 405,76 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6340 від 02.07.2018;

- 29.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 14 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 22 078,56 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 4415,71 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 17 662,85 грн., в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 14 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 22 078,56 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6339 від 02.07.2018;

- 30.05.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 15 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 9022,38 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 1804,48 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 7217,90 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 15 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 9022,38 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6338 від 02.07.2018;

- 18.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 16 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 4839,72 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 967,94 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 3871,78 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 16 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 4839,72 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6337 від 02.07.2018;

- 21.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 17 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 30 767,28 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 6153,46 грн. в строк до 02.07.2018; - 80% в сумі 24 613,82 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 17 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 30 767,28 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6335 від 02.07.2018;

- 02.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 18 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 25 471,25 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 5094,25 грн. в строк до 20.07.2018; - 80% в сумі 20 377,00 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 18 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 30 767,28 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6333 від 02.07.2018;

- 02.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 19 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 91 696,56 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 18 339,31 грн. в строк до 20.07.2018; - 80% в сумі 73 357,25 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 19 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 91 656,56 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6332 від 02.07.2018;

- 11.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 20 до договору, згідно із яким позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 1920,78 грн., в т.ч. ПДВ, відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: - 20% в сумі 384,16 грн. в строк до 20.07.2018; - 80% в сумі 1 536,62 грн. в строк до 20.10.2018. На виконання додатку № 20 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 1920,78 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 6529 від 13.07.2018.

Усього на виконання умов договору та додатків №№ 1-20 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 6 456 445,49 грн., в т.ч. ПДВ.

Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 6 456 445,49 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні терміни: додатки №№ 1,2 20% - 20.10.2017; додатки №№ 3, 4 20% - 30.10.2017; додатки №№ 3, 4 80% - 31.03.2018; додатки №№ 5 10 20% - 18.05.2018; додатки №№ 11-17 20% - 02.07.2018; додатки №№ 18-20 20% - 20.07.2018; додатки №№ 5-10 80% - 01.10.2018; додатки №№ 1, 2, 11, 12 80% - 02.10.2018; додатки №№ 13-20 80% - 20.10.2018.

Відповідачем сплачено за поставлені товари: 454 713,67 грн., в т.ч. ПДВ - 19.10.2017; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30.10.2017; 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 07.11.2017; 168 625,98 грн., в т.ч. ПДВ - 09.11.2017; 1 968 717,48 грн., в т.ч. ПДВ - 25.04.2018 (повернення товару); 1 614 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17.10.2018; 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23.10.2018; 853 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30.10.2018; 131 095,48 грн., в т.ч. ПДВ - 02.11.2018; 816 292,88 грн., в т.ч. ПДВ - 15.11.2018.

Вважаючи, що Відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за поставлений товар, Позивач просить стягнути з Відповідача:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 133 093,33 грн.,

- штрафи (п.7.8 Договору) в розмірі 1 054 796,87 грн. ,

- 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 181 361,82 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а за ч.1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Умовами договору визначено, що за несвоєчасну оплату продукції сплачує:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. договору);

- у разі прострочення покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 Договору);

- у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних та інфляційні втрати. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором згідно з п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення складає 3 роки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом перевірені розрахунки позивача щодо вищевказаних сум пені, штрафу та 48% річних за допомогою ІПС Законодавство" та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Проте, як вбачається з розрахунку Позивача, він просить стягнути з відповідача штраф, пеню та проценти нараховані на вартість повернутого Відповідачем товару у сумі 1 968 717,48 грн., який поставлявся за специфікаціями:

- № 3 від 17.01.2017р. на суму 1101600,00 грн. - повернуто у повному обсязі відповідно до додатку на повернення № 1 від 25.04.2018р. та накладною на повернення товару № 18 від 256.04.2018р.

- №4 від 17.10.17 на суму 991 529,88 грн. повернуто частково, що підтверджується додатком на повернення №1 від 25.04.2018р., та накладною на повернення товару №18 від 25.04.2018р. Залишок товару на суму 124412,40 грн. з терміном оплати: 20% - до 30.10.17, 80% - до 31.08.2018р.

Судом встановлено, що поставка товару на вказану суму не відбулася за погодженням сторін і право власності на товар до Відповідача не перейшло, оскільки у п. 1 Додатку № 1 про повернення сторони домовилися, що Покупець повертає Постачальнику Товар, отриманий в нього раніше, і Постачальник не заперечує проти такого повернення, і не вважає таке, як порушення умов Договору.

Таким чином сторони змінили умови договору щодо обсягу товару, який поставляється, та Позивач погодився з тим, що таке повернення товару не розглядається ним як порушення Договору, а отже оплата за вказаний товар Відповідачем не мала проводитися і відсутні підстави для нарахування пені, штрафів та відсотків річних за порушення строків оплати повернутого товару.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами Відповідача, що Позивач безпідставно здійснив нарахування пені у сумі 22860,62 грн., 48% річних у сумі 45014,47 грн., і штрафу 20% у сумі 5153,71 грн. за прострочення оплати за повернутий Відповідачем Позивачеві товар, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів Відповідача відносно своєчасності здійснених оплат суд зазначає, що пунктом 3.6 Договору передбачено: Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» повинен вказати згідно якого договору та якого додатку перераховано платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в т.ч. за ту, що поставлена в минулі періоди.

Проте, з досліджених судом платіжних документів вбачається, що Відповідач в призначенні платежу платіжних доручень не вказував додатки, згідно яких проведено оплати, а тому платежі правомірно відносилися Позивачем на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами Позивача про порушення Відповідачем умов Договору щодо своєчасності здійснення ним розрахунків за поставлений товар.

Щодо застосування строку позовної давності за заявою Відповідача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна давність встановлюється тривалістю у три роки, в т.ч. строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних складає 3 роки відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що п. 7.9 Договору сторони домовились про наступне: стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ст.. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 7.09.2022 у справі № 679/1136/21 дійшов висновку, що усі строки загальної і спеціальної позовної давності продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Зокрема і той, тривалість якого збільшена за домовленістю сторін.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

В обґрунтування вказаного суд вказав, що у Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (стст.257, 258 ЦК). А відповідно до ч.1 ст.259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно із законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, стст.257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Положеннями ч.1 ст.259 ЦК визначено право сторін збільшити позовну давність. Сторони кредитного договору скористалися своїм правом та збільшили строк звернення до суду з вимогою про захист цивільного права з 3 до 5років. У п.12 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Отже, з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів КЦС дійшла висновку, що п.12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, стст.257, 258 цього кодексу, підлягає застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, збільшена за домовленістю сторін на підставі ст.259 ЦК.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов і у постановах від 25.08.21р. у справі №914/1560/20, від 06.05.21р. у справі №903/323/20.

Дію карантину, встановленого постановою № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020 та № 855 від 11.08.2021. Також, карантин було продовжено до 31.12.2021, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 981.

Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 та тривали на час подання позову до суду (13.12.2021р.).

Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений ст.ст.257, 258 ЦКУ, п. 7.9 Договору поставки, припав на час дії карантину на території України, строк позовної давності на час звернення позивача із позовом не закінчився та є продовженим на строк дії такого карантину.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо стягнення 48% річних, пені, штрафу, який не сплив на дату початку карантину 12.03.20р. та є продовженим, позивачем не пропущено.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення нарахованих пені, штрафу та 48% річних.

Відповідно до ст. 233 ГК України:

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено:

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вказує Відповідач він не зміг своєчасно виконати свої зобов`язання перед Позивачем, оскільки виключно у зв`язку з несприятливими погодними умовами, які склались в 2017 -2018р., зокрема засушлива осінь 2017р. та аномальне зниження температури зимою 2017 -2018 року призвели до неочікуваних додаткових витрат, у зв`язку з необхідністю пересівання с/х культур, внесення додаткових добрив та засобів захисту. Зазначене не дозволило своєчасно та повністю розрахуватись за зобов`язаннями перед Позивачем, оскільки для Відповідача було вкрай необхідним зберегти просіви сільськогосподарських культур, для вирощування яких були вкладені усіх кошти господарства, а загибель цього врожаю призвела б до непоправних збитків.

Вперше Відповідач допустив прострочення платежу 19 травня 2018 року, тобто в самий складний фінансовий період для сільськогосподарського підприємства - коли у зв`язку з сезонністю діяльності сільськогосподарських підприємств кошти, отримані від продажу продукції вирощеної у попередньому періоді закінчились, а дохід від продукції поточного року ще не отриманий, оскільки збір врожаю ще не розпочався.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується Позивачем, що ФГ «Зустріч» добросовісно виконувало свої зобов`язання по оплаті заборгованості за Договором поставки № 8165/18/ЗП від 28.09.2017 року добровільному порядку та за поставлений Відповідачем товар на протязі 2017-2018 року систематично оплачував вартість поставленого товару в 2017-2018р., а остаточну оплату здійснено фермерським господарством 17.10.2018року., допускаючи лише незначні прострочки з оплати коштів.

При цьому Позивач, починаючи з 2018 року та по день подання позову, не пред`являв до Відповідача жодних претензій або позову щодо несвоєчасного виконання ним зобов`язань за Договором поставки № 8165/18/ЗП від 28.09.2017р. та фактично штрафні санкції та 48% річних стягуються за зобов`язаннями, які виконані Відповідачем добровільно та задовго до пред`явлення позову, 3-4 роки назад і спір щодо наявності заборгованості по сумам на які нараховує Позивач штрафні санкції відсутній.

При цьому, основна сума штрафних санкцій нарахована за прострочення сплати 5577702,42 грн. від 4 до 33 днів, по строку встановленого для нарахування штрафу 20%. Додаткова сума штрафу 20% (до відсотків та пені) за порушення строків оплати від 4 до 33 днів становить 1 030 049,71 грн.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що заявлені до стягнення суми штрафних санкцій та 48% річних не є співмірними з можливими понесеними збитками Позивача, розмір яких ним не доведений, а тому у значній мірі направлені на отримання невиправданих додаткових прибутків для Позивача. Так, загальний розмір стягнення штрафних санкцій та збільшеного розміру річних в сумі 1369252,02 грн. становить майже 25% загальної суми поставки.

При цьому суд враховує, що стягнення штрафних санкції у заявленому розмірі негативно вплине на роботу підприємства, оскільки з 24.02.2022 року в результаті військової агресії рф, господарство фактично припинило свою господарську діяльність, оскільки знаходиться в зоні активних бойових дій, територія господарства і земельні ділянки які використовуються господарством підвергаються постійному артилерійському та ракетним обстрілам. СФГ «Зустріч» знаходиться в с.Новояковлівка Оріхівського району Запорізької області та має розташовані там земельні ділянки.

Перебування території в зоні бойових дій, пошкодження майна господарства підтверджується Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №6217/74/01-2023 від 18.07.2023р. та Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022 р., згідно якого с. Новояківлівка (Запорізький район) включено до переліку території активних бойових дій з 12.03.2022 року по 31.12. 2022 року, а з 01.01.2023 року - до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

З огляду на вказані обставини Відповідач не мав змоги зібрати врожай озимих культур у 2022 році, в подальшому засіяти та обробляти земельні ділянки через постійні артилерійські обстріли ворожих військ, внаслідок чого на сьогоднішній день господарська діяльність ФГ «Зустріч» повністю зупинена.

Також Відповідач також просить суд зменшити нараховані Позивачем відсотки річних за ст.625 ЦК України, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у подібних правовідносинах:

8.35. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

8.36. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також посилаючись на правову позицію Верховного суду в постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18 зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача та зменшити розмір пені до 97 282,88 грн., штрафу до 300 000,00 грн., та до 60 000,00 грн. - розмір нарахованих 48% річних.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-11 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Зустріч (вул. Кібенка, б. 22, с. Новояковлівка, Оріхівський р-н, Запорізька область, 70536, код ЄДРПОУ 24904657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, б. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 97.282 (дев`яносто сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 88 коп. пені, 300.000 (триста тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 60.000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. 48 % річних. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства Зустріч (вул. Кібенка, б. 22, с. Новояковлівка, Оріхівський р-н, Запорізька область, 70536, код ЄДРПОУ 24904657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, б. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6859 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.