Рішення № 113119613, 30.08.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2794/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» м. Одеса

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Павлоград

про стягнення суми боргу в розмірі 19724грн30коп, пені в розмірі 16765грн08коп, інфляційних витрат в розмірі 10128грн05коп, 3% річних в розмірі 1652грн09коп

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 19724грн30коп., пені в розмірі 16765грн08коп., інфляційних витрат в розмірі 10128грн.05коп., 3% річних в розмірі 1652грн09коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого на підставі договору №ДП0421/61 від 11.01.2021 про постачання матеріалів будівельного призначення.

Позивач повідомляє, що виставив відповідачу рахунок-фактуру №Д-ПД-001667 від 19.04.2021 на загальну суму 31302грн72коп та згідно з видатковою накладною №Д-ПД-001667/01 від 11.05.2021 поставив відповідачу товар на суму 31302грн72коп.

Позивач зазначає, що на підставі накладної на повернення від покупця №Д-ПД-000265 від 11.10.2022 відповідач повернув позивачу товар на суму 11548грн42коп.

Позивач вказує, що станом на 25.04.2023 відповідач має заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 19724грн.30коп.

Посилаючись на п. 5.4. договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 11.05.2022 по 25.04.2023 в розмірі 16765грн08коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 10128грн05коп за загальний період травень 2021 року по березень 2023 року та 3% річних в розмірі 1652грн09коп за загальний період з 11.05.2022 по 25.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На електронну адресу суду 06.07.2023 надходили не підписані електронним цифровим підписом заява відповідача про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності від 05.07.2023 та відзив на позовну заяву від 05.07.2023 повернуто без розгляду на підставі статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду 11.07.2023 надійшов відзив відповідача від 05.07.2023 на позовну заяву. Відповідач повідомив, що сума боргу в розмірі 19724грн30коп оплачена платіжною інструкцією №2488 від 04.07.2023.

Відповідач зазначив, що позов з додатками не отримував, з матеріалами справи ознайомився 03.07.2023 в приміщенні суду. Тому відповідач просив поновити строк на подання відзиву, пропущений з поважних причин.

На адресу суду 11.07.2023 також надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені в розмірі 16765грн08коп, інфляційних витрат в розмірі 10128грн05коп та 3% річних в розмірі 1652грн09коп, з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 119 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 05.06.2023 отримана відповідачем 13.06.2023. Таким чином строк для надання відзиву закінчився 28.06.2023.

За результатами відстеження поштового відправлення за трек номером на сайті АТ «Укрпошта» позов з додатками був повернений відправнику підприємством поштового зв`язку через закінчення строку зберігання.

На підставі листа відповідача від 14.06.2023, що надійшов до суду 20.06.2023, на адресу електронної поштової скриньки відповідача суд 22.06.2023 направив скановані копії позову з додатками. Також відповідач ознайомився з матеріалами справи 03.07.2023 в приміщенні суду.

Згідно з відомостями на поштовому конверті відзив від 05.07.2023 був направлений на адресу суду 07.07.2023.

З огляду на те, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на ознайомлення зі змістом позову та доданих до нього матеріалів, добросовісно намагався швидко подати відзив до суду після ознайомлення з матеріалами справи, суд визнає поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву та поновлює цей строк відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 29.08.2023 відповідь на відзив не надходила.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) укладений договір №ДП04218/61 від 11.01.2021 про постачання матеріалів будівельного призначення (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник на підставі замовлення покупця, зобов`язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Назва, асортимент, кількість та ціна товарів визначається в рахунках-фактурах, що надані постачальником. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

В пунктах 2.1 - 2.4, 2.6 договору сторони узгодили, що замовлення покупця можуть надаватись в письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв`язку, електронною поштою або у інший спосіб, прийнятний для покупця та постачальника. У замовленні має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та в разі необхідності, місце та термін поставки товару.

В підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом двох банківських днів надає покупцю відповідний рахунок - фактуру.

Поставка товару постачальником здійснюється на умовах, погоджених сторонами, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010року, далі - Incoterms 2010.

У випадку погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку - фактурі покупець зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати виписки рахунка - фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку - фактурі, провести оплату в розмірі та на умовах, зазначених в п. 3.4 даного договору.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній постачальника.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 - 3.4 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника за період дії даного договору.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору, рахунку - фактури виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару та накладних. При здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, а також номер та дату рахунку-фактури.

Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до пунктів 4.4 - 4.5 договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні, бути підтверджені довіреністю, обов`язково завіреною печаткою покупця.

Згідно з пунктом 8.15 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

В матеріалах справи наявний рахунок фактура №Д-ПД-001667 від 19.04.2021 на суму 31302грн72коп.

Як зазначалось раніше пунктами 2.4, 3.4 договору передбачено, що у випадку погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку - фактурі покупець зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати виписки рахунка - фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку - фактурі, провести оплату в розмірі та на умовах, зазначених в п. 3.4 даного договору.

Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

В рахунку фактурі №Д-ПД-001667 від 19.04.2021 було зазначено, що він дійсний до 20.04.2021. Відповідач не здійснив попередню оплату.

Згідно з видатковою накладною №Д-ПД-001667/01 від 11.05.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 31302грн72коп. Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та заперечень до її змісту.

В подальшому, частина поставленого товару на суму 11578грн42коп була повернена постачальнику згідно з накладною на повернення від покупця №Д-ПД-000265 від 11.10.2022. На момент звернення до суду з позовом залишалась несплаченою сума боргу в розмірі 19724грн.30коп.

Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Відповідач не здійснив попередню оплату, а позивач поставив товар, незважаючи на невиконання відповідачем свого обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити отриманий товар не пізніше 12.05.2021.

Під час розгляду справи відповідач перерахував позивачу суму боргу в розмірі 19724грн30коп платіжною інструкцією №2488 від 04.07.2023. Таким чином наявні підстави для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору в частині вимог про стягнення суми боргу.

На підставі пункту 5.4 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період 11.05.2021 - 25.04.2023 в розмірі 16765грн08коп.

Відповідно до пункту 5.4 договору за порушення строків оплати вартості поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, на його вимогу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з дати фактичного отримання товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми Цивільного кодексу України встановлюють нарахування пені саме за період прострочення виконання зобов`язання. Водночас пункт 5.4 договору визначає нарахування пені не за період прострочення, а з моменту отримання товару.

Приписи частин 2 та 3 статті 6 статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

У частині 3 статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач мав сплатити вартість товару в строк до 12.05.2023 включно, належним періодом нарахування пені є 13.05.2021 - 25.04.2023.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 (із змінами та доповненнями) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України встановлений карантин з 19.12.2020 до 30.06.2023, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначалось раніше, карантин, встановлений з 12.03.2020 неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023. Відповідно строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) також продовжувався на строк дії карантину. Станом на момент звернення до суду з позовом строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплив.

Тому суд залишає без задоволення заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

За розрахунками суду розмір пені за порушення строків оплати товару в розмірі 31302грн72коп за період з 13.05.2021 по 10.10.2022 становить 11416грн48коп; за порушення строків оплати товару в розмірі 19724грн30коп за період з 11.10.2022 по 25.04.2023 становить 5322грн85коп. Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 16739грн33коп є обґрунтованими.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 25грн75коп слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В даному випадку заявлений до стягнення розмір пені (16739грн33коп) майже дорівнює заявленій до стягнення сумі боргу (19724грн30коп). Суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 70% з 16739грн33коп до 5021грн79коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1652грн09коп за загальний період з 11.05.2022 по 25.04.2023 та інфляційну складову в розмірі 10128грн05коп за періоди травень 2021року вересень 2022року та жовтень 2022року - березень 2023року.

Оскільки відповідач мав сплатити вартість товару в строк до 12.05.2023 включно, належним періодом нарахування 3%річних є 13.05.2021 - 25.04.2023.

За розрахунками суду обґрунтований розмір 3%річних за порушення строків оплати товару в розмірі 31302грн72коп за період з 13.05.2021 по 10.10.2022 становить 1327грн57коп; за порушення строків оплати товару в розмірі 19724грн30коп за період з 11.10.2022 по 25.04.2023 становить 319грн37коп. Позовні вимоги про стягнення 3%річних в розмірі 1646грн94коп обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних в розмірі 05грн15коп слід відмовити.

Суд перевірив розрахунок складений позивачем розрахунок інфляційної складової. Розрахунок є арифметично правильним та складений з дотриманням вимог чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 10128грн05коп за періоди травень 2021року вересень 2022року та жовтень 2022року - березень 2023року підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі суми судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 81, 91, 126, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 19724грн30коп, пені в розмірі 16765грн08коп, інфляційних витрат в розмірі 10128грн05коп, 3% річних в розмірі 1652грн09коп - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 19724грн30коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Зменшити розмір пені на 70% з 16739грн33коп до 5021грн79коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (ідентифікаційний код: 35116943; місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10) пеню в розмірі 5021грн79коп, 3% річних в розмірі 1646грн94коп, інфляційну складову в розмірі 10128грн05коп, витрати зі сплати судового в розмірі 2682грн28коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова