Рішення № 113106517, 29.08.2023, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 744/197/23

Провадження № 2/739/184/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 серпня 2023 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Іващенка І.К.,

за участі секретаря судового засідання Шкурат О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду міста Новгород-Сіверського цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Семенівської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кушнеренка Є.Ю., звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свій позов мотивував тим, що між ним та відповідачкою були шлюбні відносини, від яких у них з`явилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Сургут, Ханти-Мансійського автономного округу-югра обл., РФ.

З травня 2018 року мати дитини, ОСОБА_3 зникла та більше не з`являлася та не виходила на зв`язок.

10 червня 2022 року згідно рішення № 68 виконавчий комітет Семенівської міської ради Чернігівської області вирішив визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Також було видана довідка № 7428-000010317 про реєстрацію особи ОСОБА_4 громадянкою України.

ОСОБА_3 не приймає ніякої участі у розвитку та утриманні доньки, не виконує батьківських обов`язків. В зв`язку з даними обставинами позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно доньки ОСОБА_4 , стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Судовий розгляд справи здійснюється з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, 01.08.2023 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач в судові засідання на виклики суду неодноразово не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив до суду не направляв. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд позову без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд визнав наявних у справі матеріалів достатніми для встановлення прав та взаємовідносин сторін.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, ознайомившись з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав, взявши до уваги позицію позивача та його представника, позицію служби у справах дітей Семенівської міської ради Чернігівської області, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

По справі встановлено, що позивачем та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах. Позивач та відповідач по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено копією свідоцтва про народження (а.с. 10). На даний час дитина перебуває на повному утриманні позивача, що стверджено письмовими доказами, які приєднано до матеріалів справи. Мати дитини - ОСОБА_3 тривалий час не спілкується із донькою, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться життям та вихованням дитини.

Як вбачається зі змісту висновку служби у справах дітей Семенівської міської ради Чернігівської області, прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлені та зазначені вище обставини свідчать про ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків із виховання дитини, що може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки матері та свідомого нехтування своїми обов`язками по відношенню до доньки.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступних міркувань.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Так, згідно ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено , що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний стан, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарання, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до вимог ст. 12. Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків у відношенні доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, матеріальне забезпечення, зокрема: не забезпечує та не турбується про наявність у неї необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для її виховання.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо доньки, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. В судовому засіданні встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до своєї дитини, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення її батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Суд вважає, що вищевикладені обставини по справі, а саме те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її життям, станом здоров`я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з дитиною, а тому є всі підстави для позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Крім того, за нормами статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. ст. 4, 5, 6, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. ст. 7, 10, 76, 89, 133, 141, 206, 263, 264, 265, 272, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.К. Іващенко