Рішення № 113094147, 28.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 160/3031/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

Обставини справи: 16.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подана надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Дніпровської митниці, в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2023 №UA110000/2023/000001/2 та від 24.01.2023 №UA110050/2023/000009/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3031/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 21.02.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

02.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення про сплату позивачем судового збору та копії митних декларацій №23UA110050000022U3, №23UA110050000158U9. Також позивачем до вказаної заяви надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

24.03.2023 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «НТС-Партнер». В обгрунтування відзиву відповідач посилається на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач указує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

31.03.2023 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

12.04.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач повністю відхиляє доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, так як вони не спростовують аргументи відповідача та не доводять протиправність рішень контролюючого органу.

19.04.2023 повачем до суду подано пояснення, в яких, зокрема, зауважується, що жодної логічної обґрунтованості обрання саме митної декларації №22UA500500046014U1 відповідачем не наводиться, адже оформлений за нею товар є аналогічним із оформленими за вказаними 5 митними деклараціями, 1 з яких із найменшою митною вартістю 3,1306 долари США/кг оформлений із застосуванням основного методу визначення миної вартості

31.03.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» надійшло клопотання про витребування доказів

Ухвалою суду від 20.04.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» про витребування доказів у справі №160/3031/23; витребувано у Дніпровської митниці: 1) копію митної декларації № 22UА500500046014U1; 2) відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні параметрів запиту: «Код товару» - 6911100000; «Торг, марка» - INTEROS; «Режим» - 40; «Дата» - з 01.09.22 до 24.01.23; «Контракт» - всі; параметр « 100 найдешевших (за кг)» та « 100 найдорожчих (за кг)»; параметр «Показати також в валюті» з обранням доларів США; параметри «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати.

02.05.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду клопотання про долучення доказів, яким на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2023, надано витяги з АСМО «Інспектор», за критеріями визначеними у вказаній ухвалі суду.

15.05.2023 позивачем через систему «Електронний суд» надано клопотання, яким направлено в сканованому вигляді пояснення позивача від 14.05.2023.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС-ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 43968660) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.12.2020, про що внесено запис №1002031020000030623. Основний вид діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Між ТОВ «НТС-Парнер» (покупець) та GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC, Китай (продавець) укладено контракт №268/Т від 23.02.2021, відповідно до умов якого проадвець продає, а покупець купує посуд порцеляновий і керамічний, ціна, асортимент, кількість і умови поставки якого вказані у комерційному рахунку.

Віповідно до п.2 контакту №268/Т від 23.02.2021 ціна за товар, що поставляється за цим контрактом, і загальна вартість контракту визначаються у доларах США. Загальна сума контракту становить 300000 дол. США.

Згідно з п.6.1 контракту №268/Т від 23.02.2021 покупець зобов`язується здійснити передоплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунку. Товар оплачується банківським переказом в доларах США протягом 90 календарних днів з дати виставлення рахунку проти його копії.

На підставі п. 10.4 контракту №268/Т від 23.02.2021 контракт набуває чинності з моменту його підписання та діє до 23.02.2025.

05.01.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий з фарфору», що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом із виробником «GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC» відповідачу подана митна декларація № 23UA110050000022U3 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та заявленням її на рівні 1,4109 долари США/кг, відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:зовнішньоекомічний контракт від 23.02.2021 №268/Т; платіжне доручення від 25.11.2022; рахунок (інвойс) від 27.10.2022 №ТNC6622-2; специфікація від 27.10.2022 №12; митна декларація країни відправлення від 29.10.2022 №531620220162093259; коносамент від 27.10.2022 № ZJSM22110024В; CMR від 28.12.2022 №00004919 та від 28.12.2022 №334; висновок експерта від 05.01.2023 № М-2/3; рахунок перевізника від 02.12.2022 № 460/22 та від 29.12.2022 № 460.1/22; довідка перевізника від 29.12.2022 № СLL15773; калькуляція від 04.01.2023 №2.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислнні.

Суд установив, що митним органом виявлені такі розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Коносамент, копії митних декларацій країни відправлення надано без перекладів.

2) Відповідно до п.4.1 Контракту якість товару підтверджується Продавцем у сертифікаті якості, при цьому, наданий сертифікат якості від 27.10.2022 б/н не містить відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість.

3) Відповідно до п.3.1 Контракту Товар відвантажується протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту підтвердження проформи комерційного рахунку Покупцем, однак рахунок проформу до митного контролю не надано.

4) Відповідно до п.6.1 Контракту Покупець зобов`язується здійснювати передоплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунку. Відповідно до наданого платіжного доручення SWIFT від 25 11 2022 № 221125CRDE0016 здійснено оплату на суму 58231,44 дол.США, рахунок від 27.10.2022 №TNC6622-7 та специфікація від 27.10.2022 №12 висталені на суму 38976,48 дол.США. Зазначене платіжне доручення також містить посилання на рахунок TNC6622-1, який до митного контролю не надано.

5) Надані до митного контролю накладні CMR від 28.12.2022 № 334 та № АА00004919 у графі 5 не містять посилання на товаросупровідні документи, що унеможливлює ідентифікувати зазначені накладні з оцінюваним товаром.

6) Прайс-лист №б/н від 26.10.2022 компанії «GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC.» містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів зазначених в доповнені № 12 від 27.10.2022 доКонтракту, які декларуються за ЕМД від 05.01.2023 №23UA110050000022U3. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB SHENZHEN, та за формою та змістом повторюючи специфікацію №12 від 27.10.2022 до Контракту, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

7) Відповідно до відомостей декларації митної вартості (ДМВ), до ціни товару додані витрати на транспортування - 385250,36 грн. Згідно з рахунками про надання транспортно - експедиційних послуг від 02.12.2022 №460/22, від 29.12.2022 №1445 сума транспортних витрат становить 491360,00 грн, що не відповідає сумі транспортних витрат заявлених в ДМВ та ЕМД. У наданій заявці на ТЕО від 12.10.2022 №CLL 15773 заявлено суму- 816960,00 грн відповідно до заявки від 12.10.2022 №CLL 15773 зазначено вагу товару 47433,51кг, а відповідно до пакувального листа від 27.10.2022 б/н та за ЕМД від 05.01.2023 №23UA110050000022U3 вказано вагу брутто 37190,2 кг. Відповідно до рахунків від 02.12.2022 №460/22, від 29.12.2022№ №1445 зазначено «Сплатити до 02.12.2022» та «до 29.12.2022» відповідно. Платіжні документи щодо сплати транспортних витрат не надано. Відповідно до калькуляції витрат на доставку товару зазначено оплата основного транспортного засобу від м.Yantian до кордону України - 385250,36 грн, що не відповідає відомостям рахунків від 02.12.2022 №460/22, від 29.12.2022№ №1445. Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 29.10.2022 №531620220162093259 наявне посилання на коносамент №В2210296003, який до митного контролю не надано.

8) Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 05.01.2023 № М-2/3 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 49967,85 дол.США. однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом №14/0098/15 від 21.11.2022 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 06.01.2023 №UA110000/2023/000001/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД № 23UA110050000033U3 від 06.01.2023.

23.01.2023 для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий з фарфору», що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом із виробником «GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC» відповідачу подана митна декларація № 23UA110050000158U9 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та заявленням її на рівні 1,4106 долари США/кг, відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекомічний контракт від 23.02.2021 №268/Т; платіжне доручення від 25.11.2022; рахунок (інвойс) від 27.10.2022 №ТNC6622-1; специфікація від 27.10.2022 №11; митна декларація країни відправлення від 28.10.2022 №530420220041871848; коносамент від 13.11.2022 № ZJSM22110016В; CMR від 12.01.2023 №82-2; висновок експерта від 23.01.2023 № М-07/7; рахунок перевізника від 04.01.2023 № СLL4/23 та від 13.01.2023 №СLL4.1/23; довідка перевізника від 13.01.2023 № СLL15776; калькуляція від 23.01.2023 №4.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислнні.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Коносамент, копії митних декларацій країни відправлення надано без перекладів.

2) Відповідно до п.4.1 Контракту якість товару підтверджується Продавцем у сертифікаті якості, при цьому, наданий сертифікат якості від 27.10.2022 б/н не містить відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість. Відповідно до електронного інвонсу ЕМД, заявлено торгівельну марку товару - «INTEROS». У комерційних і товаросупровідних документах наданих митному органу, наявних в графі №44 ЕМД, відсутні відомості щодо торгівельної марки товарів.

3) Відповідно до п.3.1 Контракту Товар відвантажується протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту підтвердження проформи комерційного рахунку Покупцем, однак рахунок проформу до митного контролю не надано.

4) Відповідно до п.6.1 Контракту Покупець зобов`язується здійснювати передоплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунку. Відповідно до наданого платіжного доручення SWIFT від 25 11 2022 № 221125CRDE0016 здійснено оплату на суму 58231,44 дол.США, рахунок від 27.10.2022 №TNC6622-7 та специфікація від 27.10.2022 №11 висталені на суму 19254,96 дол.США. Зазначене платіжне доручення також містить посилання на рахунок TNC6622-1, який до митного контролю не надано.

5) Надані до митного контролю накладні CMR від 12.01.2023 № 82-2 у графі 5 не містять посилання на товаросупровідні документи, що унеможливлює ідентифікувати зазначені накладні з оцінюваним товаром.

6) Прайс-лист №б/н від 26.10.2022 компанії «GUANGXI BEILIU NEW CENTURY CERAMIC LLC.» містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів зазначених в доповнені № 11 від 27.10.2022 доКонтракту, які декларуються за ЕМД від 05.01.2023 №23UA110050000158U9. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB SHENZHEN, та за формою та змістом повторюючи специфікацію №11 від 27.10.2022 до Контракту, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

7) Декларантом для підтвердження транспортних витрат від пункту SHEКОU SHENZHEN Китай до митного кордону України по контейнеру СААU6338782, який надійшов по коносаменту від 13.11.2022 № ZJSM22110016В (згідно гр. 44 ЕМД) до митного оформлення надано:договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.02.2021 №КL-499/21 з CARRYLAND LOGISTICS (далі договір ТЕО), калькуляція транспортних витрат на доставку товару по контракту від 23.02.2021 №268/Т, CMR №82-2 від 12.01.202 від п. SHEКОU Китай до митного кордону України на суму 211249,11 грн; довідку про транспортні витрати від 13.01.2022 №СLL15776 про транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу у контейнері СААU6338782, за коносаментом від 13.11.2022 № ZJSM22110016А та № ZJSM22110016В від пункту SHEКОU Китай до митного кордону України Орлівка на суму 263292,00 грн; два рахунка-фактури (від виконавця Договору ТЕО - №СLL4.1/23 від 13.01.2023 - до сплати згідно Договору ТЕО до 13.01.2023. У документі зазначено відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування за межами території України, у т.ч. ННР; відшкодування витрат на міжнародне автоперевезення від Константа (Румунія) до Ісакче (Румунія), Орлівка (Україна) - Новомосковськ (Україна), експедиторська винагорода та складають 18500,00 грн транспортно експедиційні витрати від Ісакче (Румунія) до Орлівка (Україна) в даному рахунку не зазначено. - № СLL4/23 від 04.01.2023 - до сплатити згідно Договору ТЕО до 04.01.2023. У документі зазначено відшкодування витрат на морський фрахт п. SHEКОU Соnstanta на користь лінейного агента та експедиторська винагорода яка також складає 173900,00 грн. Відповідно до рахунків від 04.01.2023 №0X4/23, від 13.01.2023 №0X4.1/23 зазначено «Сплатити згідно договору К-499/21 від 24.02.2021 до 04.01.2023» та «Сплатити згідно договору К-499/21 від 24.02.2021 до 13.01.2023» відповідно. У поданих від виконавця Договору ТЕО рахунках термін сплати минув. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур не надано. Відповідно до калькуляції витрат №4 від 23.01.2023 на доставку товару зазначено оплата основного транспортного засобу від SHEКОU Кітай до митного кордону України - 211249,11 грн, що не відповідає відомостям рахунків від 04.01.2023 № СLL4/23 та від 13.01.2023 № СLL4.1/23, так як транспортно- експедиційні витрати від Ісакче (Румунія) до Орлівка (Україна) в даних рахунках не зазначено. Відповідно до п.4.1 Договору ТЕО вартість послуг Виконавця, а також витрати та інші послуги, узгоджуються з Замовником у Заявці, яка зазначається в іноземні валюті, та сплачується Замовником у національній валюті за курсом визначеним в Заявці на підставі виставленого Виконавцем рахунку відповідно до Акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт є невід`ємною частиною Договору ТЕО в якому Виконавцем зазначається остаточна загальна вартість послуг наданих за Договором ТЕО. Зазначений документ не надано до митного оформлення. В наданій декларантом Заявці від 17.10.2023 № СLL15776 відсутня вартість послуг в іноземній валюті, та курс розрахунку в національній валюті України. За ЕМД від 23.01.2023 №UА 110050/2023/000158 декларантом включені обов`язкові складові митної вартості - витрати на транспортування та експедирування - 211249,11 грн, які не піддаються обчисленню за наданими документами щодо транспортно - експедиційних витрат по поставці товару.

8) Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 28.10.2022 №530420220041871848 наявне посилання на коносамент №Е83220281249, який до митного контролю не надано.

9) Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 23.01.2023 № М-207/7 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 19254,96 дол.США. однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом №14/0098/15 від 24.01.2023 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 24.01.2023 №UA110050/2023/000009/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД № 23UA110050000189U3 від 24.01.2023.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що на підтвердження витрат з транспортування товару ТОВ «НТС-ПАРТНЕР» було надано, зокрема довідки про транспортні витрати від 13.01.2023 № CLL15776 та від 29.12.2022 № CLL15773.

Так, згідно з довідкою про транспортні витрати від 13.01.2023 № CLL15776, вартість транспортування вантажу в 1х40`НС контейнері №CAAU6338782 за коносаментом № ZJSM22110016А, ZJSM22110016В (SНZ5281676) від Шекоу, Китай до кордону України, Орловка складає 263292,00 грн. Вантаж не був застрахований.

При цьому, вказана довідка містить посилання на коносаменти (Bill of lading) № ZJSM22110016А, ZJSM22110016В (SНZ5281676) від 13.11.2022, який було надано під час митного оформлення товару за митною декларацією № 23UA110050000033U3.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 29.12.2022 № CLL15773, вартість транспортування вантажу в 2х40`НС контейнерах № МSКU9107248, ТСКU7651094 за коносаментами №ZJSM22110024А, ZJSM22110024В (222491720), від Янтянь, Китай до кордону України, Рені становить 491360,00 грн. Вантаж не був застрахований.

При цьому, вказана довідка містить посилання на коносаменти (Bill of lading) №ZJSM22110024А, ZJSM22110024В (222491720) від 27.10.2022, який було надано під час митного оформлення товару за митною декларацією №23UA110050000022U3.

Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - YANTIAN, SHENZHEN, China, згідно з Інкотермс 2020.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс за терміном FОВ, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорта.

Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Окрім того, як встановлено судом, позивачем відповідачу надавались документи від перевізників ТОВ «Керріленд Логістик» із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару, яка була заявлена в обох митних деклараціях, відповідно до приписів п.6 ч.2 ст.53 МК України, інформація про яку вказана у гр.17 рішень про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що МК України зобов`язано декларанта надати митному органу тільки документ із відомостями щодо вартості перевезення товару, при цьому обов`язку підтвердження оплати вартості перевезення на декларанта законом не покладено, тобто подання доказів оплати є правом декларанта.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, а також неможливості обчислити витрати на транспортування товару до кордону України за наданими документами щодо транспортно - експедиційних витрат по поставці товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання перекладу коносаменту, сертифікату походження товару та копії митної декларацій країни відправлення, а також суб`єктивного змісту наданого декларантом прайс-листа суд указує, що наведені документи, відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, ненадання позивачем перекладу коносаменту, сертифікату походження товару та копії митної декларацій країни відправлення, а також недоліки змісту наданого декларантом прайс-листа не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Також суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.

Разом з цим, суд зауважує, що стосовно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював таку правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (постанова від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості» (постанова від 19.11.2019, справа №804/911/14).

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

Щодо доводів відповідача про відсутність у сертифікаті якості від 27.10.2022 відомостей про детальні якісні характеристики товару, а також ненадання декларантом коносаменту №Е83220281249, який зазначений у декларації країни відправлення від 28.10.2022 №530420220041871848, суд указує, що наведені документи, відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, ненадання позивачем коносаменту, який зазначений у декларації країни відправлення, а також недоліки змісту наданого декларантом сертифікату якості не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Також суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажних митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.

Водночас, декларантом було надано платіжне доручення SWIFT від 25.11.2022 № 221125CRDE0016, яким здійснено оплату на суму 58231,44 дол.США.

Крім того, суд зауважує, що у графі 70 «Деталі платежу» вказаного платіжного доручення зазначено, що оплата здійснена за двома рахунками одним платежем на загальну суму 58231,44 дол. США, а саме за рахунком від 27.10.2022 №TNC6622-7 в сумі 19254,96 дол.США та рахунком від 27.10.2022 №TNC6622-7 в сумі 38976,48 дол.США.

Щодо зауважень митниці до наданого декларантом прайс-листа №б/н від 26.10.2022, суд наголошує на тому, що прайс-лист та комерційна пропозиція не є основними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а є лише довідником цін на товари та/або види послуг, які адресовані невизначеному колу покупців, і є пропозицією для потенційного покупця на придбання товару . Ціни, зазначені в цих документах можуть корегуватись під час укладання угоди про поставку як в бік збільшення так і зменшення ціни . Остаточно ціна одиниці товару визначається у договорі (специфікації) на підставі якого здійснюється поставка товару. Жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Згідно з загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Крім того, чинне законодавство України не встановлює вимог щодо форми та змісту прайс-листа. Наявність або відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист, як правило, не має суб`єктивної спрямованості, та містить інформацію, яка доводиться до відома всіх потенціальних споживачів, незалежно від приналежності до країн, регіонів тощо, і має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу: найменування товару, якість (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки), ціну з зазначенням валюти.

Комерційна пропозиція не може вважатись первинним документом, а є лише способом для продавця запропонувати свій товар.

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежності поданого прайс-листа суд оцінює критично, оскільки прайс-лист не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів немає суперечностей чи ознак підробки.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2018 у справі №804/14558/15 та від 16.04.2019 у справі №810/4440/16.

Щодо твердження відповідача про те, що висновки експерта Дніпропетровської ТПП від 05.01.2023 № М-2/3 та від 23.01.2023 № М-207/7 не можуть слугувати підставою для підтвердження задекларованої митної вартості товару, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» цілями та завданнями торгово-промислових палат зокрема є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону торгово-промислові палати України мають право у тому числі проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

В силу Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна митна служба України не наділена повноваженнями перевіряти обґрунтованість експертних висновків Торгово-промислової палати України.

Згідно з приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» № 475/94 від 25.08.1994 встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У зазначених висновках експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, «Міжнародні стандарти оцінки» та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з Інтернету.

Крім того, Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено такий правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі № 810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи».

Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем експертних висновків, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності з письмовим запитом про рецензування таких висновків. Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, відповідач уважав сумнівним.

За сукупності викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, суд також зауважує, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що вказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд дійшов висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Наведені зауваження не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Тким чином, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товарів, мали розбіжності або виправлення, спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

До того ж, у порушення норм частин 1-3 ст.55 Митного кодексу України, інформацію про обставини прийняття оскаржуваних рішень митний орган направив декларанту окремим повідомленням. Самі ж оскаржувані рішення (графа 33) таких обставин не містить.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у сумі 16135,21 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товару №UA110000/2023/000001/2 від 06.01.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товару №UA110050/2023/000009/1 від 24.01.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 16135 (шістнадцять тисяч сто тридцять п`ять) грн 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна