Рішення № 113077229, 15.08.2023, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/631/23

провадження 2-а/527/18/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Глобинський районний суд Полтавської області

вскладі: головуючого судді Павлійчук А.В.,

при секретарі Козинко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Глобине Полтавської області адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 Шевченка Станіслава Миколайовича до інспектора Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції Шарлай Сергія Вікторовича, Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

На адресу Глобинського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 Шевченка Станіслава Миколайовича до інспектора Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції Шарлай Сергія Вікторовича, Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно Постанови серії ЕАС № 6683864 від 15.03.2023 року, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ майором поліції Шарлай Сергієм Вікторовичем, його, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.121 у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень. Вважає, що застосоване до нього Постановою серії ЕАС № 6683864 від 15.03.2023 року, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ майором поліції Шарлай Сергієм Вікторовичем, стягнення у вигляді штрафу у 680 гривень є незаконним, неправомірним та необґрунтованим, а вище зазначена Постанова підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник УПП у м. Києві направив відзив у якому прохав у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Враховуючи наведене та вимогист. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності позивача та відповідача на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Відповідно дост. 229 ч. 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволеннюз наступних підстав.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниорган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбаченийКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на доступ до суду.

У рішенні по справі «Bellet v. France (Белле проти Франції)» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права».

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на нормиКодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 1ст. 5 КАС Україниадміністративне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.КАС Українивизначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 3КАС Українисправою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч. 2ст. 2 КАС Українидо адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльностіКонституцієючи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормамиКодексу України про адміністративні правопорушення,Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1ст. 288 КУпАПпередбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожнасторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно постановисерії ЕАС№ 6683864від 15.03.2023,винесеної інспекторомУправління патрульноїполіції вм.Київ майоромполіції ШарлайСергієм Вікторовичем,15березня 2023року о14:40год. ОСОБА_1 в м.Київ НабережнаДніпровська,27керував автобусомMercedes-Benz310,д.н.з. НОМЕР_1 ,який використовуєтьсядля перевезенняпасажирів замаршрутом Київ Кременчукна боковістекла яківходять дозони оглядуводія нанесенопокриття,яке зменшуєйого прозорість,тріщина вітровогоскла взоні роботисклоочисників,чим порушивп.31.4ПДР Україниза щопередбачена відповідальністьза ч.2ст.121КУпАП.Згідно постановина позивачаза адміністративнеправопорушення накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу урозмірі 680 грн.

Крім того, в оскаржуваній постанові в якості додатку нічого не зазначено.

Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, аналогічна правова позиція в Постанові ВСУ від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

На підтвердження обставин справи, відповідачем додано до відзиву оптичний диск з місця події, на якому міститься, зокрема, відео файли.

В свою чергу згідно ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак електронного підпису автора.

Враховуючи вищевикладене «відеозйомка», яка долучена до матеріалів справи є неналежним та недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ізстаттею 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

Відповідно достатей258,283 КУпАПуразі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас, частиною 5ст. 258 КУпАПпередбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-4цього Кодексу.

Відповідно достатей 278-279КУпАП,орган (посадоваособа)припідготовцідо розглядусправипроадміністративне правопорушеннявирішуєтакіпитання: 1)чиналежитьдо йогокомпетенціїрозглядданої справи; 2)чиправильноскладено протоколтаіншіматеріали справипроадміністративнеправопорушення; 3)чисповіщеноосіб,якіберутьучасть урозглядісправи,прочасі місцеїїрозгляду; 4)чивитребуванонеобхідні додатковіматеріали; 5)чипідлягаютьзадоволенню клопотанняособи,якапритягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,потерпілого,їхзаконнихпредставників іадвоката.Розгляд справирозпочинаєтьсязоголошення складуколегіальногооргануабо представленняпосадовоїособи,якарозглядаєдану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Статтею 280 КпАП України, визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-4цього Кодексу.

Загалом, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року, з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Щодо дотримання відповідачем процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд робить такі висновки.

Зміст оскаржуваної постанови не містить в собі відомостей, достатніх для того, щоб зробити висновок про дотримання відповідачем такої процедури, зокрема дотримання вимогКУпАПщодо забезпечення особі, яка притягається до відповідальності, її процесуальних прав, в тому числі права на ознайомлення, на участь при розгляді, на подання пояснень та доказів, права на правову допомогу.

Згідно вимог до притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності покладається на посадову особу. Дотримання процедури притягнення та доказування у суді дотримання такої процедури суб`єктом владних повноважень покладається саме на відповідача - на суб`єкт владних повноважень, і не може перекладатись на особу, що притягається до відповідальності.

Суд вважає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідачем не було надано докази на яких ґрунтується склад адміністративного правопорушення. Перед складанням постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не було вислухано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не досліджено докази та не з`ясовано чи має особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КУпАП, є недоведеним.

Оскільки доказів щодо забезпечення прав позивача відповідач суду не надав, то суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності. При таких обставинах постанова визнається судом протиправною і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 121 КУпАП.

Відповідно дост. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст.143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 132 КАС Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідност. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9ст. 139 КАС України, привирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає,щост. 134 КАС Українине виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5ст. 134 КАС Українищодоспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість,за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільногопозивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Статтею 19 Закону N 5076-VIвизначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно дост. 30 Закону N 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16; від 17.09.2019 у справі №810/3806/18; від 31.03.2020 у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткоюбанку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правничої допомоги №20/23 від 18.03.2023, копію квитанції № 20/23 від 18.03.2023 на суму 2000 грн.

Відтак, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16 та від 28 травня 2019 року у справі №826/850/18 та враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульноїполіції Національноїполіції України на користь позивача.

Керуючись ст. ст.9,77,139,243-246,250,286 КАС України,

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 Шевченка Станіслава Миколайовича до інспектора Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції Шарлай Сергія Вікторовича, Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -задовольнити.

Постанову серії ЕАС №6683864 від 15 березня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати.

Стягнути накористь ОСОБА_1 (рнкопп: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульноїполіції Національноїполіції України(кодЄДРПОУ 40108646) судовий збір в сумі 536,80 грн.

Стягнути накористь ОСОБА_1 (рнкопп: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульноїполіції Національноїполіції України(кодЄДРПОУ 40108646) витрати на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп: НОМЕР_2 );

Представник позивача: Шевченко СтаніславМиколайович (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, 27/4);

Відповідачі: інспектор Управлінняпатрульної поліціїв м.Київ Департаментупатрульної поліціїШарлай СергійВікторович (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9),Управління патрульноїполіції вм.Київ Департаментупатрульної поліції (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Повний текст рішення складено 24.08.2023.

Суддя А. В. Павлійчук