Рішення № 113063520, 28.08.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2155/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Гоголя, 10) до Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Науки, 4) про стягнення 218'086,87 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного медичного університету, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по пені у сумі 84'890,63 грн, 3% річних у сумі 14'489,92 грн та індекс інфляції у сумі 118'706,32 грн за Договором №1-0060УП від 01.02.2021 про постачання електричної енергії. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3271,30 грн.

У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання, в якому він просить суд вирішити питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 922/2155/23 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

20.06.2023 представник Харківського національного медичного університету подав до суду засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву (вх. 15856), в якому визнає, що він є правонаступником Харківської медичної академії післядипломної освіти. Водночас, відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається, зокрема на те, що на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" було розпочато процедуру реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти шляхом приєднання до ХНМУ (відповідача у даній справі). Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Харківської медичної академії післядипломної освіти припинено 16.05.2023, про що внесено відповідний запис до зазначеного Реєстру, а тому, як вважає відповідач, лише після зазначеної дати до нього перейшли всі права та обов`язки Харківської медичної академії післядипломної освіти, в т.ч. за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 №1-0060УП, у зв`язку з чим позивач не мав правових підстав для звернення до суду з позовною заявою від про стягнення з ХНМУ заборгованості за договором, укладеним з Харківською медичною академією післядипломної освіти.

Також відповідач не погоджується з нарахуванням пені, з посиланням на те, що Споживач не підписував Комерційну пропозицію № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060УП, а отже між сторонами не погоджено порядок та розмір нарахування пені. Крім того, на думку відповідача, нарахування позивачем штрафних санкцій в період дії в Україні воєнного стану суперечить пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (зі змінами та доповненнями). Окремо відповідач зазначає, що він є державною установою, що фінансується за рахунок державного бюджету України. Відповідно до Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого Постановою KM України від 9 червня 2021р. №590 (зі змінами та доповненнями), Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка в визначеній черговості за видатками загального фонду державного та місцевих бюджетів та за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів (підпункту 2 пункту 19 Порядку). Переліком видатків загального та спеціального фонду державного бюджету в умовах воєнного стану, не передбачено сплата штрафних санкцій (пені, 3% річних, індекс інфляції) та відповідно державним бюджетом не фінансується.

Одночасно з відзивом відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 15855 від 20.06.2023), в якій на підставі ст. 256, 258, 260,261 ЦК України просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 84'890,63 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060УП та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

30 червня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16873), у якій він проти доводів відповідача заперечив. Зазначив, що посилання відповідача на те, що внаслідок здійсненого правонаступництва до нього не перейшла заборгованість попереднього споживача за договором суперечать правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17. До того ж, з 01.02.2021 споживачем за Договором є саме ХНМУ, а тому доводи відповідача про відсутність правових підстав для звернення до суду із цим позовом до дати внесення до ЄДР запису про припинення ХМАПО позивач вважає неспроможними. Також позивач вважає, що посилання відповідача на неправомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, є безпідставними, оскільки Комерційна пропозиція № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, також є публічною й розміщена на вебсайті Товариства, а також є Додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-0060УП від 01,02.2021, який підписаний відповідачем, а також беручи до уваги, що 01,02.2021 ХМАПО було надано до Товариства підписану заяву - приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-0060УП від 01.02.2021 відповідно до умов якої споживач приєднується до Договору на умовах Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, отже Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-0060УП від 01.02.2021 вважається укладеним на умовах Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів і окремо підписувати Комерційну пропозицію до нього немає необхідності. Щодо посилання відповідача на заяву про застосування позовної давності до позивача, то позивач не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску позовної давності в частині вимог про стягнення пені, з посиланням на п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та в період дії в Україні воєнного стану, який введений з 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 і триває на теперішній час. Крім того, позивач наголосив на тому, що посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами, зокрема, сертифікатом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору та Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин. Посилання відповідача на пункт 16 Постанови НКРЕКП №332 (зі змінами та доповненнями) позивач вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать нормам нормативно-правових актів вищої юридичної сили, а саме: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Позивач також звертає увагу і на те, що положення вказаної постанови НКРЕКП стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій, тобто пені, а не 3% річних та інфляційних втрат, які мають іншу правову природу ніж штраф та пеня, оскільки носять компенсаційний характер. Щодо посилання відповідача на відсутність фінансування з державного бюджету для сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат позивач зауважив, що чинним законодавством України не передбачено звільнення від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету.

05.07.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 17439 від 05.07.2023), в яких не погоджується з доводами позивача про продовження строків позовної давності на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з посиланням на те, що позивачем не зазначено жодної поважної причини пропуску процесуальних строків, які дійсно перешкоджали б своєчасному вчиненню процесуальних дій по справі у зв`язку з карантинними обмеженнями та введенням в Україні воєнного стану. Відповідач вважає хибним твердження позивача про відсутність необхідності підписання споживачем Комерційної пропозиції № 2 (додаток до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2021 № 1-0060УП), посилаючись на положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, а також зазначає, що між сторонами не проводились звіряння розрахунків за договором в установленому порядку, позивачем рахунки про нарахування пені, 3% річних та інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов`язання не виставлялись. Оскільки вказані заперечення відповідача подані в межах встановленого судом строку, суд прийняв та долучив їх до матеріалів справи.

Станом на день винесення судом даного рішення будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань сторонами до суду не надано.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

01 лютого 2022 року між Харківською медичною академією післядипломної освіти, як Споживачем, та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", як Постачальником, укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1-0060УП (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник продає Електричну енергію (далі - Товар) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Джерело фінансування - кошти Державного бюджету.

Порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, яка є невід`ємним додатком до Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9. Договору визначено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з пунктом 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, яка є додатком №3 до цього Договору.

За умовами пункту 3 Комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії; у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при Відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Платником за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, встановлено, що рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведені нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано ті виставлено рахунки за період з грудня 2021 року по січень 2022 року за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2021 на суму 218'587,60 грн, ПДВ 20 % 43'717,52 грн, разом з ПДВ 262'305,12 грн. Відповідачем за грудень 2021 спожито 156'134 кВт*год. Рахунок та Ак приймання-передачі електричної енергії за грудень 2021 отримано 10.01.2022 уповноваженою особою споживача відповідно до наказу № 198-3 від 07.04.2021, докази отримання додаються до матеріалів позовної заяви. Строк оплати рахунку 24.01.2022.

- за січень 2022 на суму 236'124,46 грн, ПДВ 20 % 47'224,89 грн, разом з ПДВ 283'349,35 грн. Відповідачем за січень 2022 спожито 156'811 кВт*год. Рахунок та Ак приймання-передачі електричної енергії за січень 2022 отримано уповноваженою особою споживача 11.02.2022 відповідно до наказу № 198-з від 07.04.2021, докази отриманні додаються до матеріалів позовної заяви. Строк оплати рахунку 25.02.2022.

Споживачем оплату вищевказаних рахунків здійснено в повному обсязі, але з порушенням встановлених Договором строків, а саме:

- 15.12.2022 сплачено за грудень 2021 року в сумі 11'146,80 грн відповідно до платіжного доручення № 117;

- 30.12.2022 сплачено за грудень 2021 року в сумі 251'158,32 грн відповідно до платіжного доручення № 1813;

- 30.12.2022 сплачено за січень 2022 року в сумі 283'349,35 грн відповідно до платіжного доручення № 1813.

У зв`язку з порушенням Відповідачем строків оплати використаної електричної енергії, Позивачем нараховано пеню в сумі 84'890,63 грн, 3% річних у сумі 14'489,92 грн та індекс інфляції у сумі 118'706,32 грн.

Наразі Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вказаних нарахувань не виконав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд установив, що Споживач за Договором допустив несвоєчасну оплату електричної енергії, спожитої з грудня 2021 року по січень 2022 року, здійснивши повну її оплату лише 30.12.2022.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу пені у сумі 84'890,63 грн, 3% річних у сумі 14'489,92 грн та індекс інфляції у сумі 118'706,32 грн

При цьому суд вважає обґрунтованою позицію позивача про те, що саме Харківський національний медичний університет має бути відповідачем за даним позовом, виходячи з наступного.

Відповідач є правонаступником усіх прав та обов`язків споживача за Договором (Харківської медичної академії післядипломної освіти), що підтверджується укладеною сторонами Додатковою угодою від 27.12.2022 до Договору, пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров`я від 15.03.2021 №452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти", а також відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, вирішуючи питання моменту переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом злиття до її правонаступника, дійшла висновку, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво.

При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (п. 37, 38 Постанови).

Внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий (п. 43 Постанови).

Таким чином, в результаті реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти шляхом її приєднання до Харківського національного медичного університету, до останнього перейшли всі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику (у тому числі за Договором) незалежно від їх виявлення на той момент.

У зв`язку з цим, не звернення позивача із вимогами до голови ліквідаційної комісії Харківської медичної академії післядипломної освіти не впливає на існування правонаступництва для відповідача у спірних правовідносинах у даній справі.

Крім того, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника (п. 61 Постанови).

За таких обставин, Відповідач має нести відповідальність за несвоєчасне виконання Споживачем своїх зобов`язань за Договором.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення погашення заборгованості за спожиту електричну енергію по рахунку за грудень 2021 року на суму 262'305,12 грн.

Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції №2 до Договору, в разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Разом з тим, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню положення п. 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

З огляду на викладене, нарахування Позивачем пені з 24.02.2022 є неправомірним.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 80'578,76 грн за період з 24.02.2022 по 25.08.2022 (період дії воєнного стану в Україні), тому суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.

Розрахунок пені в частині стягнення пені в сумі 4311,87 грн, нарахованої за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 (до введення воєнного стану в Україні) на прострочену заборгованість за грудень 2021 року в розмірі 262'305,12 грн, є обґрунтованим та здійснений вірно, тому суд позовні вимоги в цій частині задовольняє.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності в порядку ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258 ГПК України, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені за договором про постачання електричної енергії споживачу №1-0060УП від 01.02.2021.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, а господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.

У зв`язку з поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 встановлено на території України карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020. У подальшому дію карантину було неодноразово продовжено, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від № 383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального права щодо перебігу строку позовної давності.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ (який набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, вказаним Законом Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". В подальшому відповідними указами президента України воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з введенням воєнного стану також були внесені зміни до норм чинного законодавства щодо перебігу строку позовної давності.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, строк спеціальної позовної давності, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ГПК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного стану, який введений з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та триває по теперішній час. Тому суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про нарахування пені, оскільки такий строк продовжено на підставі закону, у зв`язку з чим подана відповідачем заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивачем строк позовної давності не було пропущено внаслідок його продовження.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц дійшла висновку, що за змістом норми частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже вказані суми не є штрафними санкціями, а тому на них не поширюється дія настанов, викладених в п.16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022).

Суд відхиляє посилання відповідача на лист Відділ НКРЕКП у Харківській області №48/17-23 від 15.06.2023, яким останній визнав неправомірним нарахування позивачем 3% річних та індексу інфляції, оскільки даний документ не є рішенням Регулятора, яке є обов`язковим для всіх учасників ринку електричної енергії, в розумінні статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Фактично у вказаному листі Відділ НКРЕКП у Харківській області розширює перелік нарахувань, які мають бути зупинені на період дії воєнного стану, проте таке тлумачення не ґрунтується на п.16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка передбачає зупинення нарахування лише штрафних санкцій, якими згідно частини 1 статті 230 ГК України є виключно неустойка, штраф, пеня.

З урахуванням викладеного, позивач правомірно здійснив нарахування 3% річних та індексу інфляції за період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 14'489,92 грн 3% річних та 118'706,32 грн індексу інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач недотримався порядку, передбаченого п.7 Комерційної пропозиції до Договору.

Так, пунктом 7 Комерційної пропозиції №2 до Договору визначено, що суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Матеріали позовної заяви містять складені позивачем рахунки за період січень-грудень 2022 року на оплату 3% річних (на загальну суму 14'489,92 грн) та індексу інфляції з березня 2022 по січень 2023 (на загальну суму 118'706,32 грн), які були направлені відповідачу 14.04.2023, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень.

Та обставина, що вказані рахунки були направлені відповідачу одночасно, а не направлялися у відповідні місяці впливає лише на дату виникнення у відповідача зобов`язання щодо їх оплати (протягом 10 днів з дати їх отримання), проте не робить вказані розрахункові документи такими, що не підлягають оплаті.

Також суд не приймає посилання на не направлення позивачем разом із вказаними рахунками додаткових актів звіряння, оскільки обов`язок постачальника щодо складення таких актів при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат умовами п.7 Комерційної пропозиції №2 до Договору не передбачений.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, даний лист не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань із оплати вартості наданих послуг, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, Відповідачем не надано доказів того, що внаслідок введення воєнного стану він був об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання щодо оплати електроенергії, спожитої за Договором.

Також, відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Даний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для невиконання узятих на себе зобов`язань за Договором внаслідок вищевказаних обставин.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, оскільки відповідач має саме грошове зобов`язання за Договором, він не може бути звільнений від відповідальності за неможливість його виконання з моменту введення воєнного стану.

Посилання відповідача на відсутність фінансування з державного бюджету для сплати 3% річних та інфляційних втрат судом також не приймаються з огляду на наступне.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не установлено залежності оплати товару та/або здійснених нарахувань сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (у разі порушення зобов`язання) від фактичного фінансування видатків державного бюджету.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського національного медичного університету (61022, м.Харків, пр.Науки, буд.4, код 01896866) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, Харківська область, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126, код 42206328) пеню у сумі 4311,87 грн, 3% річних у сумі 14'489,92 грн, індекс інфляції у сумі 118'706,32 грн та 2062,62 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.В. Трофімов