Рішення № 113052964, 28.08.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/859/23

Провадження № 2/708/209/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медведівської сільської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Медведівської сільської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування поданого позову зазначила, що розпорядженням сільського голови с. Медведівка ОСОБА_2 за № 43/02-06 від 22.06.2023 вона була звільнена з посади директорки Медведівського ліцею ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.05.2023 вказане розпорядження було визнано незаконним та позивачка була поновлена на посаді директорки Медведівського ліцею ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції було відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.06.2023 вказане судове рішення в частині визнання незаконним розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та її поновлення на посаді директора залишене в силі, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено у зв`язку із заявленням вказаної вимоги до неналежного відповідача. Під час ухвалення вказаного рішення судом апеляційної інстанції було зазначено, що відповідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач має в подальшому заявляти до належного відповідача сільської ради.

Судове рішення у частині поновлення на роботі було виконано 20.06.2023 шляхом видання сільським головою с. Медведівка ОСОБА_2 розпорядження № 85/02-06, яким позивачка була поновлена на попередній роботі. Про проведенні розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 врахувала два повні місці роботи (січень та лютий 2023 року), загальну кількість робочих днів у вказаному періоду, що становить 42 дня, та визначила середньоденну заробітну плату у розмірі 1 123,06 грн.

За час вимушеного прогулу за період з 23.03.2023 по 20.06.2023 кількість робочих днів, протягом яких вона не мала можливості виконувати свої трудові обов`язки, становить 63 робочих дня. Тому просить суд стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 70 752,78 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.07.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено провести розгляд справи без повідомлення учасників.

У визначений судом строк представник Медведівської сільської ради - адвокат Шимановський А.В. подав суду відзив на позов у якому проти його задоволення заперечив у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні. На обґрунтування поданого заперечення зазначив, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Медведівським ліцеєм ім. М.Залізняка, який має статус юридичної особи, та саме на нього, як роботодавця покладено передбачений ст. 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату, відповідно саме ця юридична особа має бути відповідачем за позовом. Не залучення належного відповідача до участі у розгляді справи є окремою самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

У даних правовідносинах не мав місце вимушений прогул, оскільки позивачка, стосовно якої набрало законної сили рішення суду щодо вчинення останньою адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, підлягала звільненню зі займаною посади і за нормами спеціального Закону, у за нормами КЗпП України, при цьому право на працю позивачки роботодавцем порушено не було, вини у цьому роботодавця немає, відповідно у вказаних правовідносинах відсутній вимушений прогул, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, як відповідальність роботодавця, не може бути покладено на останнього.

На поданий суду відзив позивачка ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, який судом отримано 17.08.2023. Натомість процесуальний строк на подання позивачкою такої заяви по суті справи був пропущений, оскільки відзив ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв`язку 05.08.2023, клопотань про продовження чи поновлення вказаного строку суду надано не було. За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України відповідь на відзив залишена судом без розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у межах заявлених вимог та наявних заперечень, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наявний між сторонами спір є трудовим спором щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому до його правового врегулювання застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При поновленні на роботі працівника, звільненого з порушенням норм законодавства, не залежно від ступеня такого порушення з боку роботодавця, по замовчуванню судом має стягуватися на користь працівника компенсація у виді середнього заробітку, що вбачається з приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, з констатацією наявності у такого працівника вимушеного прогулу з вини роботодавця, який допустив незаконне звільнення.

Під час розгляду справи суд враховує, що наявний спір між сторонами щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директорки Медведівського ліцею ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради вже був предметом судового розгляду, за наслідками розгляду якого Черкаським апеляційним судом постановлено рішення, яке станом на момент розгляду справи набрало законної сили, судом касаційної інстанції не скасовано, відповідно в силу частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вказане рішення має преюдиційне значення, встановлені ним обставини звільнені від доказування.

За таких обставин суд визнає встановленим та доведеним, що 01.07.2020 між ОСОБА_1 та Медведівською сільською радою був укладений договір (контракт) про призначення позивачки на посаду директорки опорного закладу освіти «Медведівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. М.Залізняка» Медведівської сільської ради Черкаської області строком на 6 років.

Рішенням Медведівської сільської ради № 22-6/VІІІ від 04.10.2022 вказаний навчальний заклад був переіменований у Медведівський ліцей ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради Черкаської області та затверджено його Статут у новій редакції.

Відповідно до Статуту вказаний заклад освіти є об`єктом комунальної власності Медведівської територіальної громади, засновником якого є Медведівська сільська рада.

На підставі п. 4.2. Статуту засновник закладу освіти або уповноважена ним особа розриває трудовий договір (контракт) із керівником закладу освіти у порядку, визначеному законодавством та установчими документами закладу освіти.

Розпорядженням сільського голови ОСОБА_2 № 43/02-06 від 22.03.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » її трудовий договір (контракт) від 01.07.2020 був достроково розірваний, а її звільнено із займаної посади за ініціативою роботодавця за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9).

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.05.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема визнано незаконним розпорядження сільського голови с. Медведівка Черкаського району Черкаської області Іванченка А.О. № 43/02-06 від 22.03.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено її на посаді директора Медведівського ліцею ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради з 23.03.2023.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.07.2023 змінено рішення Чигиринського районного суду Черкаської області в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови апеляційного суду, а також скасовано в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та в частині вирішення питання про стягнення судового збору.

Під час вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції виснував, що наявними у справі доказами підтверджено, що роботодавцем ОСОБА_1 , який здійснює їй виплату заробітної плати, є саме Медведівська сільська рада. За таких обставин суд прийшов до висновку, що у позовних вимогах, заявлених до Медведівського ліцею ім. М.Залізняка про компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має бути відмовлено. Підставою такої відмови є звернення таких позовних вимог до неналежного відповідача, а не їх незаконність та необґрунтованість. Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що відповідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул позивачка має в подальшому заявляти до належного відповідача, яким є сільська рада.

На виконання рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.05.2023 у частині його допуску до негайного виконання розпорядженням сільського голови с. Медведівка ОСОБА_2 від 20.06.2023 «Про поновлення на посаді за рішенням суду ОСОБА_1 » позивачка була поновлена на займаній посаді (а.с. 10). Факт її поновлення підтверджується також відповідний записом у її трудовій книзі за № 14 (а.с. 27).

За таких обставин вимушений прогул позивачки ОСОБА_1 через незаконні дії роботодавця мав місце з 23.03.2023 по 19.06.2023 (включно).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої суду довідки про доходи від 31.03.2023 (а.с. 29) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 у січні та лютому 2023 року була нарахована у розмірі по 23 584,23 грн. щомісячно, що загалом становить 47 168,46 грн. (23 584,23 грн. х 2).

Загальна кількість робочих днів у січні 2023 року склала 22 дня, у лютому 2023 році - 20 днів. Відповідно загальна кількість робочих днів у січні та лютому 2023 році становила 42 дня (22 дн. + 20 дн.).

За таких обставин середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за вказаний період становить 1 123,06 грн. (47 168,46 грн. / 42 дн).

У зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_1 , що вже встановлено судовим рішенням, мав місце вимушений прогул з 23.03.2023 по 19.06.2023, відповідно його загальна тривалість становить 63 робочих дня (березень 2023 року - 7 дн., квітень 2023 року - 20 дн., травень 2023 року - 23 дн., червень 2023 року (по 19 включно) - 13 дн.).

З урахуванням наведеного середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу становить 70 752,78 грн. (1 123,06 грн. х 63 дн.).

Твердження представника відповідача щодо необхідності відмови у позові через помилково визначений склад учасників спору та заявлення позову до неналежного відповідача суд оцінює критично. При цьому суд враховує, що трудові відносини виникли між ОСОБА_1 (працівником) та Медведівською сільською радою (роботодавцем) на підставі договору (контракту) з директором опорного закладу освіти «Медведівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. ім. М.Залізняка» Медведівської сільської ради Черкаської області від 01.07.2020. Відповідно до Статуту ліцею вказаний заклад є об`єктом комунальної власності Медведівської територіальної громади, засновником якого є Медведівська сільська рада Черкаської області. Укладення та розірвання строкового трудового договору (контракту) з керівником закладу освіти положеннями Статуту віднесено до компетенції засновника закладу освіти або уповноваженої ним особи.

Законом України «Про освіту» регламентовано, що керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. У свою чергу нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сільський, голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл) (ч. 1 ст. 12 Закону); сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону); укладає від імені ради договори відповідно до законодавства (п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону). За таких обставин суд приходить до висновку, що стороною спірних правовідносин є саме Медведівська сільська рада, сільський голова під час видачі оскаржуваного розпорядження виконував функції уповноваженої особи роботодавця.

Вказані обставини вже були предметом розгляду та встановлені рішенням Черкаського апеляційного суду від 12.07.2023, висновки якого суд враховує під час розгляду вказаної справи.

Відповідно до статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п. 2).

За таких обставин, оскільки за наслідками розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позову, наявні підстави для допущення негайного виконання рішення. При цьому суд враховує, що відповідно до наданої довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_1 за останній повністю відпрацьований місяць становила 23 584,23 грн., тому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути допущено до негайного виконання шляхом стягнення середнього заробітку за один місяць у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду з даним позовом Законом звільнена від сплати судового збору, тому за наслідками розгляду справи він підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету у розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235 КЗпП України, ст. ст. 12, 43, 76-84, 89, 141, 206, 259, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Медведівської сільської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Медведівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 березня 2023 року по 19 червня 2023 року (включно) в сумі 70 752,78 грн. (сімдесят тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 78 коп.) з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Медведівської сільської ради на користь державного бюджету судовий збір за розгляд справи у сумі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 23 584,23 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні 23 коп.) з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством, - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Медведівська сільська рада (код ЄДРПОУ: 33369798, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Медведівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44 В);

Представник відповідача: адвокат Шимановський Артем Володимирович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000816 від 18.10.2017, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кривалівська, буд. 37).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ