Рішення № 113044124, 25.08.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/4908/23

категорія 108020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» до Житомирської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000071 від 13.02.2023.

В обґрунтування позову зазначає, що виходячи з чинного законодавства, у разі, якщо позивач невірно класифікував товар та зазначив невірний код товару згідно з УКТЗЕД у графі 33 митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA101070/2022/003112 чи митної декларації ІМ 40 ДТ №23UA101070001006U9, відповідач мав винести рішення про визначення коду товару, вказавши в ньому правильний на його думку код товару, такого рішення відповідач стосовно товару, заявленого позивачем у вказаних митних деклараціях, не виносив, тобто, наразі немає жодних документів, які б зобов`язували позивача вказати у митній декларації код товару згідно УКТЗЕД 2710199900, а не заявлений ним 2710198700; позивач підтвердив правильність зазначення даного коду у митних деклараціях також експертним висновком Київської торгово-промислової палати № К-131 від 10.02.2023.

Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 97-101), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що експертний висновок не базується на об`єктивних, документально підтверджених даних, передбачених ст. 69 МК України та ч. 1 ст. 261 МК України.

04.05.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відхилення експертного висновку № К-131 від 10.02.2023 (а.с. 105-106), яке суд залишає без розгляду, оскільки у відповідності до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги шляхом надання доказів, що і вчиняє позивач.

Також, 04.05.2023 відповідач подав клопотання про відмову у прийнятті в якості доказів наданих документів (а.с. 108), яке, враховуючи вимоги ст. 254 МК України, суд вважає його безпідставним та не обґрунтованим.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 199-201), в якому просить не враховувати поданий відповідачем з порушенням процесуальних норм права відзив та вказує, що відповідачем не надано ніяких доказів про порушення позивачем правил кваліфікації товару; експертні документи, видані промисловими палатами в межах їх повноважень є обов`язковими для застосування на всій території України .

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.215-217), в якому зазначив, що відсутні порушення процесуальних прав в діях відповідача при направленні відзиву на адресу позивача; у позивача були відсутні підстави проведення експертизи по встановленню коду товару.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2022 між ЗАТ "Білоруська нафтова компанія" (Продавець) та ТОВ "Джетлайн" (Покупець) укладено Контракт №9-4-12/2 (а.с. 31-61), предметом якого є поставка оливи трансмісійної ТЭп-15.

Для ввезення товару ввезення придбаного за вказаним контрактом товару (олива трансмісійна, марка ТЭп-15 ГОСТ 23652-79) на митну територію України позивачем відповідачу було 22.02.2022 подану електронну митну декларацію №UA101000/2022/902792 від 22.02.2022 (а.с. 20) і для подальшого здійснення митного оформлення товару 23.02.2023 подано митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA101070/2022/003112 (а.с.109-110), в графі 33 яких був зазначений код товару 27101987.

23.02.2022 відповідачем з метою ідентифікувати та встановити відповідність товару заявленому, а саме визначити хімічний склад товару та інші характеристики, які впливають на однозначну класифікацію згідно з УКТ ЗЕД взяті проби (зразки) товару, які відправлено за адресою Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (СЛЕД Держмитслужби), про що складено акт про взяття проб (зразків) товарів від 23.02.2022 (а.с. 66).

Частиною 1 ст. 260 Митного кодексу України передбачено, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар (ч.3 ст. 260 Митного кодексу України).

З метою випуску товару у вільний обіг та у відповідності до ст. 260 Митного кодексу України позивачем 23.02.2022 було подано тимчасову митну декларацію №UA101070/2022/003141 (а.с.21-22).

Оскільки відповідачем були відібрані проби товару для встановлення відповідності товару заявленому, позивач до моменту завершення експертизи та винесення чи не винесення відповідного класифікаційного рішення Відповідача не міг заявити точні відомості про товар, зокрема і відомості, необхідні для визначення ставок митних платежів. Тому, згідно ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України позивачем було застосовано найбільшу ставку акцизного податку для нафтопродуктів товарної підпозиції 271019 213,5 євро за 1000 літрів, яка встановлена підпунктом 215.3.4. ст. 215 Податкового кодексу України, та відповідно до цієї ставки вказано код товару згідно УКТЗЕД 2710199900 (інші мастильні матеріали та інші дистиляти).

Тимчасова митна декларація №UA101070/2022/003141 була оформлена відповідачем та товар було випущено у вільний обіг.

Додаткову митну декларацію позивач у відповідності до ч. 1 ст. 260 МК України мав подати до 08.04.2022 включно, проте не отримавши результатів експертизи відібраних проб товару та рішення митного органу про визначення коду товару, про що було зазначено в адресовано відповідачу листі від 08.04.2022 року № 08/04/2022 (а.с.190), позивач 13.12.2022 року подав відповідачу додаткову митну декларацію №22UA101070011960U7 (а.с.158-159) та отримав картку відмови у митному оформленні товарів № UA101070/2022/000495 (а.с.160-161) з таких причин: Митне оформлення товару «Олива трансмісійна, марка ТЭп-15 ГОСТ 23652-79...» за додатковою декларацією №UA101070/2022/011960 від 13.12.2022, поданою відповідно до частини 6 ст. 261 Митного кодексу України не може бути здійснено, так як заявлений декларантом в графі 33 код товару згідно УКТЗЕД 2710198700 повинен базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, передбачених ст. 69 Митного кодексу України та частиною 1 ст. 261 Митного кодексу України. В зв`язку з цим відомості, вказані в графі 47 не можуть бути використанні для митного оформлення, оскільки при оформлені тимчасової декларації №UА 101070/2022/003141 від 23.02.2022 в графі 33 зазначено код товару згідно УКТЗЕЦ 2710199900 із застосуванням найбільшої ставки митних платежів з тих, під яку підпадав задекларований товар, а саме ставки акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукцій). визначеного п. п. 215.3.4 ст.215 Податкового Кодексу України. З врахуванням вищезазначеного порушено вимоги ст. 69. 257. 266. 335 Митного кодексу України. Положення про митну декларацію. затв. Постановою КМ України № 450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012р. № 651.

В лютому 2023 року відповідач документально повідомив позивача (а.с. 184-188, 193-195), що відібрані зразки товару "олива трансмісійна" пошкоджені (розбити), внаслідок чого стали непридатні для проведення в подальшому їх дослідження в СЛЕД Держмитслужби.

Позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати та отримав експертний висновок № К-131 від 10.02.2023 (а.с. 90-91), який з іншими документами 13.02.2023 подав до митного органу з додатковою декларацію № 23UA101070001006U9 (а.с. 162-169), за результтатами перевірки якої відповідач прийняв картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA101070/2023/000071 (а.с. 164-166) зазначивши, що митне оформлення товару "Олива трансмісійна, марка ТЕП -15 ГОСТ 23652-79..." за додатковою декларацією № UA101070/2023/001006 від 13.02.2023, поданою відповідно до ч. 6 ст. 261 МК України не може бути здійснено, так як заявлений декларантом у графі 33 код товару згідно УКТЗЕД 2710198700 повинен базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, передбачених ст. 69 Митного кодексу України та частиною 1 ст. 261 Митного кодексу України. В зв`язку з цим відомості, вказані в графі 47 не можуть бути використані для митного оформлення, оскільки при оформлення тимчасової декларації №UA101070/2022/003141 від 23.02.2022 в графі 33 зазначено код товару згідно УКТЗЕД 2710199900 із застосуванням найбільшої ставки митних платежів з тих, під яку підпадав задекларований товар, а саме ставки акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), визначеного п.п. 215.3.4. ст. 215 Податкового кодексу України. З врахуванням вищевикладеного порушено вимоги ст. 69,257,266,335 Митного кодексу України, Положення про митну декларацію, затв. Постановою КМ України №450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012 р. №651.

Не погоджуючись з даною карткою відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з частиною 1 статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто, у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікацій товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Відповідно до частини 2 статті 69 Митного кодексу України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Пунктом 2 Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №428 від 21 травня 2012 року закріплено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» №584-VII від 19.09.2013 року, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Порядок №650), посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Пунктом 4 розділу III Порядку №650 передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару у митній декларації; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД заявлених у митній декларації; відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів, тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.

Як вже зазначено вище, позивачем було ввезено в Україну оливу трансмісійну марки теп-15, яку у рядку 33 митної декларації позивач класифікував за кодом УКТЗЕД 2710198700 (масла трансмісійні та редукторні).

У спірному рішенні Житомирської митниці митний орган класифікував вказаний товари за кодом УКТЗЕД 2710199900 (інші мастильні матеріали та інші дистиляти).

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Порядку №650, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей, посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №650).

Суд зауважує, що відповідач у відозві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив не згадую про прийняття митним органом рішень про класифікацію товару згідно з УКТЗЕД.

Твердження відповідача у відзиві про те, що "митний орган звертався до декларанта щодо надання інформації про місце перебування вантажу з можливістю повторного відбору проб (зразків)" суд до уваги не приймає, оскільки до відзиву не додано ніяких доказів на його підтвердження.

Судом встановлено, що позивачем разом з документами було надано до митного органу Висновок експерта №К-131 від 10.02.2023 (а.с. 90-91), відповідно до якого партія оливи трансмісійної марки ТЭп-15 відповідають коду опису 2710198700.

Щодо неможливості врахування митним органом вище наведених висновків Київської торгово-промислової палати суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України" саме Торгово-Промислові Палати (далі - ТПП) мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Слід зазначити, що діюча на території України редакція Митного кодексу України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.

Відповідно до норм статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з викладеним, наявний висновок Київської Торгово-промислової палати Україні є достовірним, беззаперечним та достатнім доказом, тим більш, що відповідачем не надано суду доказів на його спростування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно визначено код УКТЗЕД ввезеного товару 2710198700, а висновки митного органу про відповідність товару коду УКТЗЕД 2710199900, не знайшли свого підтвердження, оскільки правильність класифікації підтверджена позивачем належними доказами і відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прийнята відповідачем картка відмови картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000071 від 13.02.2023 є протиправною та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, розмір якої, відповідно наданого суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат (а.с.218-228) позивачем визначений у сумі 15000,00 грн. і на підтвердження яких суду надано ордер адвоката Бондаренко Г.П. (а.с.220), Договір № 15/02/2023 про надання правничої допомоги від 15.02.2023 (а.с.84-89) та Додатковою угодою № 1 до нього (а.с.81), рахунками-фактурами (а.с.221, 223), актами наданих послуг (а.с.222), платіжними дорученнями (а.с.224, 225), випискою по рахунку (а.с.226).

Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.107) та доповнення до нього (а.с.237-239), вказуючи, що ці витрати підлягають зменшенню у зв`язку з відсутністю співмірності. При цьому звертає увагу, що в позові зазначено, що він не містить вимог майнового характеру;

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18.

Звертаємо увагу суду, що таки роботи (послуги), як правовий аналіз документів, подання та направлення документів процесуального характеру відповідачу, які згідно рахунків-фактур (а.с.221, 223), актів наданих послуг (а.с.222), платіжних доручень (а.с.224, 225) позивачем віднесені до витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 15000 грн, хоча ст. 19 Закону № 5076-VI вони не передбачені як вид адвокатської діяльності.

Беручи до уваги, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що свідчить про її нескладність; в ній розглядались на думку позивача не майнові вимоги; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги до позову не надано; правовий аналіз документів, подання та направлення документів процесуального характеру відповідачу не є видом надання правової допомоги, суд вважає, що співмірним розміром витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є 8000 грн.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

На підставі викладеного, керуючись статтями 246-248 КАС України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» (пров. Хрестовий, 2, оф. 401, м. Київ, 01010, код 44058568) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Житомирською митницею картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000071 від 13.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТЛАЙН» понесені ним судові витрати в розмірі 10684 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2684 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк